Постанова
Іменем України
04 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 392/1570/16-ц
провадження № 61-23114св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області,
третя особа - Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 06 червня 2019 року у складі судді Березія Ю. А. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 12 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Чельник О. І., Дуковського О. Л., Письменного О. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Маловисківському районі про скасування постанов та зобов`язання вчинити дії.
Позовна заява мотивована тим, що її чоловік ОСОБА_2 з 30 років працював на підприємствах по видобутку уранових руд в умовах впливу особливо шкідливих виробничих факторів, виконуючи роботу підземного прохідника з правом ведення вибухових робіт, бригадира підземної бригади, підземного гірничого працівника, підземного гірничого майстра з повним робочим днем в підземних умовах, із загальним стажем роботи 26 років. Зазначала, що 21 серпня 1999 року ОСОБА_2 звільнився з роботи за власним бажанням. 08 травня 2013 року ОСОБА_2 встановлено першу групу інвалідності.
15 травня 2013 року ОСОБА_2 підтверджено професійний характер третього захворювання, а ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. 07 серпня 2013 року встановлено причинний зв`язок смерті чоловіка позивача з наслідками раніше отриманого третього професійного захворювання.
У серпні 2013 року вона звернулася до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Маловисківському районі із заявою про призначення їй страхових виплат у разі втрати годувальника у зв`язку з тим, що вона перебувала на утриманні свого чоловіка, як особа з інвалідністю ІІІ групи внаслідок трудового каліцтва.
Постановами Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Маловисківському районі від 09 вересня 2013 року № 1112/82/82.2/1 її взято на облік як особу, яка має право на страхові виплати у разі втрати годувальника, та від 09 вересня 2013 року № 1112/82/82.2/2 та № 1112/82/82.2/3 призначено ОСОБА_1 одноразову допомогу у сумі 0,00 грн та щомісячну страхову виплату в розмірі 0,00 грн з 07 серпня 2013 року безстроково.
Позивач вважала, що призначення щомісячної страхової виплати в сумі 0,00 грн є неправомірним та суперечить частині дванадцятій статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та постанові Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 «Про порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням».
Позивач просила суд скасувати постанову Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Маловисківському районі «Про призначення щомісячної страхової виплати особам, які мають на неї право у разі смерті потерпілого» від 09 вересня 2013 року № 1112/82/82.2/3; зобов`язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Маловисківському районі взяти для розрахунку щомісячної страхової виплати позивачеві як особі, яка має на неї право у разі смерті потерпілого ОСОБА_2 місячну тарифну ставку (посадовий оклад) майстра гірничого на момент настання страхового випадку станом на 05 липня 2013 року та зобов`язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Маловисківському районі призначити з дати настання права та виплатити позивачеві щомісячну страхову виплату як особі, яка має на неї право у разі смерті потерпілого, виходячи з місячної тарифної ставки (посадового окладу) майстра гірничого станом на 05 липня 2013 року.
Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 20 лютого 2017 року залучено до участі у справі Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат») як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 07 вересня 2017 року замінено відповідача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Маловисківському районі на належного відповідача - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 06 червня 2019 року у позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що для скасування постанови Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Маловисківському районі від 09 вересня 2013 року № 1112/82/82.2/3 та покладання на відповідача обов`язку взяти для розрахунку щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 місячну тарифну ставку (посадовий оклад) майстра гірничого на момент настання страхового випадку станом на 05 липня 2013 року і призначити з дати настання права та виплатити позивачеві щомісячну страхову виплату як особі, яка має на неї право у разі смерті потерпілого виходячи з місячної тарифної ставки (посадового окладу) майстра гірничого станом на 05 липня 2013 року, суд не має законних підстав, оскільки на момент настання страхового випадку ОСОБА_2 не працював, заробітної плати не мав.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 12 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції, надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що страховий випадок у ОСОБА_2 настав у липні 1999 року, оскільки захворювання не настає за один день, чоловік позивача працював на шахті 26 років, а Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Маловисківському районі взяло період обліку у той час, коли він не працював та проходив медичне дослідження в інститутах здоров`я, тобто не працював з поважних причин; суди не прийняли та не взяли до уваги аудиторський звіт, який підтверджує неправомірність дій Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Маловисківському районі.
У січні 2020 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що чоловік позивача ОСОБА_2 у період з 13 серпня 1984 року до 21 серпня 1999 року працював на Смолінській шахті ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (т. 1 а. с. 7-12, 206-207).
Відповідно до довідки до акта огляду Медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) від 08 травня 2013 року ОСОБА_2 при повторному огляді встановлено першу групу інвалідності загального захворювання безстроково (т. 1 а.с. 16).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане Смолінською селищною радою Маловисківського району Кіровоградської області 20 травня 2013 року, т. 1 а. с. 6).
Відповідно до акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 05 липня 2013 року за формою П-4 хронічне професійне захворювання виникло у ОСОБА_2 у зв`язку з тривалим терміном праці під впливом шкідливих виробничих факторів (іонізуюча радіація) на Приаргунському гірничо-хімічному комбінаті та на Смолінській шахті ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (т. 1 а. с. 13-15).
Висновком МСЕК встановлено причинний зв`язок смерті ОСОБА_2 з третім професійним захворюванням, за яким страхові виплати йому не призначалися.
Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Маловисківському районі Кіровоградської області від 09 вересня 2013 року № 1112/82/82.2/1 взято на облік ОСОБА_1 як особу, яка має право на страхові виплати в разі смерті потерпілого, оскільки на час смерті чоловіка від професійного захворювання вона була інвалідом ІІІ групи професійного захворювання.
Згідно з довідкою про причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом серії 10 ААА № 001572, висновком Кіровоградської обласної МСЕК № 2 встановлено причинний зв`язок смерті ОСОБА_2 з професійним захворюванням (т. 1 а. с. 17).
09 вересня 2013 року постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Маловисківському району № 1112/82/82.2/3 ОСОБА_1 призначено щомісячну страхову виплату особі, яка має на неї право у разі смерті потерпілого, у розмірі 0,00 грн з 07 серпня 2013 року безстроково (т. 1 а. с. 31).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Відповідно до частини першої статті 17 КАС України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України у зазначеній редакції).
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Згідно зі частинами першою, другою статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV) Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.
Одними із принципів соціального страхування, відповідно до приписів пункту 3 частини першої статті 3 вказаного Закону, зокрема, є законодавчо визначені умови і порядок здійснення соціального страхування та державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав.
За пунктами 6, 7 статті 6 Закону № 1105-XIV рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов`язковим для виконання, у тому числі всіма страхувальниками та застрахованими особами, яких воно стосується. Рішення правління Фонду оформляється постановою, відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Відповідно до статті 8 Закону № 1105-XIV виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду, є підзвітною правлінню Фонду та провадить діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду. Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду провадять свою діяльність від імені виконавчої дирекції Фонду в межах та в порядку, визначених цим Законом, статутом Фонду, типовим положенням про робочі органи виконавчої дирекції Фонду, що затверджується його правлінням, та положенням, затвердженим директором виконавчої дирекції Фонду.
Згідно зі статтею 9 Закону № 1105-XIV основними завданнями Фонду та його робочих органів, зокрема, є реалізація державної політики у сферах соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, медичного страхування; надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону.
Тобто Фонд є суб`єктом владних повноважень, наділений владними управлінськими функціями.
Згідно з частиною сьомою статті 36 Закону № 1105-XIV страхові виплати складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.
Спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку. Спори щодо розміру шкоди та прав на її відшкодування, накладення штрафів та з інших питань вирішуються в судовому порядку (частини перша та третя статті 17 Закону № 1105-XIV).
Статтею 44 Закону № 1105-XIV встановлено, що Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів.
Згідно із пунктом 4 статті 18 КАС України (у редакції, чинній на час звернення до суду із цим позовом) місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб із суб`єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Ураховуючи принципи, функції Фонду та зміст положень вищезазначених норм права, за предметним та суб`єктним складом цей спір має ознаки публічно-правових правовідносин, а отже підлягає розгляду за правилами КАС України.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Отже, у відносинах з обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням Фонд та його робочі органи здійснюють владні управлінські функції та наділені повноваженнями приймати рішення/вчиняти дії, що впливають на можливість реалізації застрахованими особами права на соціальний захист, яке, зокрема, включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, і мають обов`язковий характер для інших суб`єктів владних повноважень.
Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 04 квітня 2018 року у справі № 280/1539/15-ц (провадження № 14-87цс18) та від 25 квітня 2018 року у справі № 360/1438/16-а (провадження № 11-350апп18), від 28 листопада 2018 року у справі № 405/5366/17 (провадження № 11-876апп18), від 05 травня 2020 року у справі № 761/21898/16-ц (провадження № 14-5цс20), викладено висновок про те, що спори стосовно оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, його робочих органів і їхніх правонаступників про обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням є публічно-правовими.
Позовні вимоги у цій справі стосуються обчислення щомісячної страхової виплати особі, яка має на неї право у зв`язку зі смертю потерпілого внаслідок професійного захворювання, що спричинило втрату годувальника, тому зазначена категорія спору належить до юрисдикції адміністративних судів.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.
У своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини чітко визначив поняття «суд, встановлений законом». Зокрема, у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року (заяви № 29458/04 та № 29465/04) суд зазначив з посиланням на прецедентну практику, що термін «встановлений законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що «судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом, а фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії», Комісія висловила думку, що термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
Виходячи з положень вищезазначених норм права, суди першої та апеляційної інстанцій, розглянувши справу у порядку цивільного судочинства, діяли не як суд, встановлений законом.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно з частиною першою статті 414 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Підставою для скасування рішення повністю або частково із закриттям провадження в справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині є порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина друга статті 414 ЦПК України 2017 року).
За таких обставин рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з порушення норм процесуального права, що відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України є підставою для їх скасування із закриттям провадження у справі.
Керуючись статтями 402 409 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 06 червня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 12 листопада 2019 року скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області, за участю третьої особи - Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», про скасування постанов та зобов`язання вчинити дії, закрити.
Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративних судів.
Роз`яснити ОСОБА_1 про наявність у неї права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук