20.05.2023

№ 395/853/19

Постанова

Іменем України

27 січня 2022 року

м. Київ

справа № 395/853/19

провадження № 61-8483св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Новомиргородська міська рада Кіровоградської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Бондаренка С. І., Вініченка Б. Б., Новікова О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Новомиргородської міської ради Кіровоградської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді Ѕ частини житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Серед господарсько-побутових будівель, які залишилися після смерті матері як спадкове майно, також є гараж, зазначений в технічному паспорті літерою «Ж». Вказаний гараж був побудований ОСОБА_4 за власні кошти в 2000 році на тій частині присадибної земельної ділянки, якою вона користувалася.

Оскільки гараж було збудовано самовільно, позивачка звернулася із заявою до Новомиргородської міської ради про оформлення права власності її померлої матері на самовільне будівництво - зазначений вище гараж.

За наслідками розгляду такої заяви виконавчий комітет Новомиргородської міської ради прийняв рішення № 1382 від 25 грудня 2008 року, яким вирішив оформити право власності на самовільно побудований гараж розміром 8,30 м х 4,8 м по АДРЕСА_1 , як такий, що побудований без порушення технічних норм забудови.

В установленому законом порядку позивачка прийняла спадщину після смерті своєї матері та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене державним нотаріусом Новомиргородської державної нотаріальної контори Заліпським В. О.

Маючи намір зареєструвати право власності на гараж, позивачка звернулась до державного реєстратора, однак останній повідомив їй, пояснивши, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 02 січня 2009 року їй належить лише Ѕ частина гаража.

Тому вона звернулася до державного нотаріуса із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом на іншу Ѕ частину гаража.

За наслідками розгляду такої заяви позивача державний нотаріус Новомиргородської державної нотаріальної контори у повідомленні від 20 листопада 2018 року за № 1318/01-16 вказав, що не має можливості видати позивачці свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на Ѕ частину гаража, зазначеного у технічному паспорті літ. «Ж», так як відсутній правовстановлюючий документ на конкретне майно, що підтверджує право власності на ім`я спадкодавця, необхідний для вчинення нотаріальних дій.

На підставі викладеного, позивачка просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно її матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке складається з гаража розміром 8,3 м х 4,8 м, розташованого в АДРЕСА_1 і зазначеного в технічному паспорті літерою «Ж».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 03 вересня 2020 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом, на спадкове майно, а саме - гараж, розміром 8,3 метрів на 4,8 метрів, що розташований по АДРЕСА_1 , зазначений в технічному паспорті літерою «Ж», після смерті її матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із його доведеності та обґрунтованості.

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 03 вересня 2020 року скасовано, ухвалено нове рішення у справі, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Новомиргородської міської ради Кіровоградської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд послався на те, що за ОСОБА_2 зареєстровано право спільної часткової власності (загальний розмір частки становить Ѕ) на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . До складових частин будинку належить сарай Б, Д; погріб В; гараж Ж; убиральня У; огорожа №-№ 3, вимощення І ІІ. Крім того, у спадковій справі № 177/2008 містяться документи, які підтверджують право спільної часткової власності без розмежування належності господарсько-побутових будівель конкретній особі.

Ураховуючи, що матеріали справи не містять доказів, на підтвердження того, що право спільної часткової власності відповідачки ОСОБА_2 на спірний гараж було припинено, а правовстановлюючі документи, на підставі яких за ОСОБА_2 було проведено реєстрацію права власності на будинок та його складові частини, не визнані недійсними, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 , суд зазначив, що вказана особа не є неналежним відповідачем у справі, оскільки жодним чином не могла порушити, не визнати чи оспорювати суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивачки.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

19 травня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Черкаського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року у вищевказаній справі.

В касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

06 липня 2021 року на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від представника ОСОБА_2 - адвоката Троянської І. В. надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому представник відповідача просить суд касаційну скаргу позивачки відхилити, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

11 червня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 січня 2009 року (за реєстром № 142) спадкоємцем майна ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її донька ОСОБА_1 .

Спадкове майно, на яке видане це свідоцтво, складається з: Ѕ (однієї другої) частини житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Житловий будинок, в якому знаходиться вищезазначена частина - дерев`яномазаний, обкладений цеглою, що зазначений на плані літерою «Аакр», розміром житлової площі всього будинку 91,6 квадратних метрів, розміром загальної площі всього будинку - 157,2 квадратних метрів, та господарсько-побутові будівлі: сарай - літ. Б, Д, погріб - літ. В, гараж - літ. Ж, убиральня - літ. У, огорожа - літ. № 1-3, замощення - літ. І-ІІ, що належав померлій на підставі договору дарування, посвідченого Новомиргородською державною нотаріальною конторою, Кіровоградської області 23 вересня 1994 року за реєстром № 1530 на 14/50 частин домоволодіння та договору купівлі-продажу, посвідченого Новомиргородською державною нотаріальною конторою, Кіровоградської області 07 травня 2001 року за реєстром № 609 на 11/50 частин домоволодіння.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом серія НАМ № 592811 від 24 березня 2015 року спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її донька - ОСОБА_2 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з ј частки житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Житловий будинок, в якому знаходиться вищезазначена частка - дерев`яномазаний, обкладений цеглою, що зазначений на плані літерою «Аакркр'», розміром загальної площі всього будинку 157,2 квадратних метрів, розміром житлової площі всього будинку 91,6 квадратних метрів та господарсько-побутові будівлі: сарай - літера Б, погріб - літера В, сарай - літера Д, гараж - літера Ж, убиральня - літера У, огорожа №3, вимощення - літера І-ІІ, що належало померлій: на 1/8 частку - на підставі дублікату договору купівлі-продажу, виданого Державним нотаріальним архівом в Кіровоградській області 05 червня 2013 року за реєстром №167, і на 1/8 частку на підставі дублікату договору купівлі-продажу, виданого Державним нотаріальним архівом в Кіровоградській області 05 червня 2013 року за реєстром № 168.

Згідно договору купівлі-продажу ј частки житлового будинку від 02 серпня 2016 року ОСОБА_3 передала ОСОБА_2 , а остання прийняла у власність ј частку житлового будинку з господарчо-побутовими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до опису, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, житловий будинок, ј частка якого відчужується за цим договором, позначений на плані земельної ділянки під літерами «Аакркр'», має загальну площу 157,2 квадратних метрів, в тому числі житлову площу 91,6 квадратних метрів, стіни - дерев`яно-мазані, обкладені цеглою, має наступні надвірні будівлі та споруди: сарай - літ. Б, погріб - літ. В, сарай - літ. Д, гараж - літ. Ж, убиральня - літ. У, огорожа №3, вимощення - літ. І ІІ.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 65042306 від 04 серпня 2016 року, за ОСОБА_2 зареєстровано право спільної часткової власності (загальний розмір частки становить Ѕ), житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 02 серпня 2016 року та свідоцтва про право на спадщину НАМ 592811 виданого 24 березня 2015 року. До складових частин будинку належить сарай Б, Д; погріб В; гараж Ж; убиральня У; огорожа №-№ 3, вимощення І ІІ.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (частини перша-третя статті 319 ЦК України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 325 ЦК України суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 ЦК України).

Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом (частини перша-третя статті 355 ЦК України).

Частиною першою статті 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Встановлено, що на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 , перебувало у спільній частковій власності ОСОБА_4 (1/2 частка у праві власності) та ОСОБА_6 , ОСОБА_5 (1/2 частка у праві власності).

Згідно зі статтями 1216 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 січня 2009 року спадкоємцем майна ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є її донька - ОСОБА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом серія НАМ № 592811 від 24 березня 2015 року спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є її дочка - ОСОБА_2 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво складається з ј частки житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Житловий будинок, в якому знаходиться вищезазначена частка - дерев`яномазаний, обкладений цеглою, що зазначений на плані літерою «Аакркр'», розміром загальної площі всього будинку 157,2 квадратних метрів, розміром житлової площі всього будинку 91,6 квадратних метрів та господарсько-побутові будівлі: сарай - літера Б, погріб - літера В, сарай - літера Д, гараж - літера Ж, убиральня - літера У, огорожа №3, вимощення - літера І-ІІ, що належало померлій: на 1/8 частку - на підставі дублікату договору купівлі-продажу, виданого Державним нотаріальним архівом в Кіровоградській області 05 червня 2013 року за реєстром №167, і на 1/8 частку на підставі дублікату договору купівлі-продажу, виданого Державним нотаріальним архівом в Кіровоградській області 05 червня 2013 року за реєстром № 168.

Згідно договору купівлі-продажу ј частки житлового будинку від 02 серпня 2016 року ОСОБА_2 набула у власність ј частку житлового будинку з господарчо-побутовими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до опису, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, житловий будинок, ј частка якого відчужується за цим договором, позначений на плані земельної ділянки під літерами «Аакркр'», має загальну площу 157,2 квадратних метрів, в тому числі житлову площу 91,6 квадратних метрів, стіни - дерев`яно-мазані, обкладені цеглою, має наступні надвірні будівлі та споруди: сарай - літ. Б, погріб - літ. В, сарай - літ. Д, гараж - літ. Ж, убиральня - літ. У, огорожа №3, вимощення - літ. І ІІ.

Таким чином, на час розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , перебував у спільній частковій власності ОСОБА_1 (1/2 частка) та ОСОБА_2 (1/2 частка). До складових частин будинку належить сарай Б, Д; погріб В; гараж Ж; убиральня У; огорожа №-№ 3, вимощення І ІІ.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що право спільної часткової власності відповідачки ОСОБА_2 на спірний гараж було припинено, а також того, що правовстановлюючі документи, на підставі яких було проведено реєстрацію права власності на будинок та його складові частини за вказаним відповідачем, визнані недійсними.

Крім того, відсутні докази того, що були визнані недійсними правочини, на підставі яких набуто право власності попередніми власниками відповідних часток житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на які в подальшому набула ОСОБА_2 .

При таких обставинах суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання за позивачкою, як одноосібним власником, права власності на спірний гараж, який є складовою частиною вказаного житлового будинку.

Правильним також є висновок суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_3 є неналежним відповідачем у справі, оскільки станом на момент звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом, ОСОБА_3 жодним чином не могла порушити, не визнати чи оспорювати суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивачки.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Оскільки ОСОБА_3 є неналежним відповідачем, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у позові до вказаної особи.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги її висновків не спростовують, на законність ухваленого судового рішенння не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки дія постанови Черкаського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року була зупинена ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2021 року, у зв`язку із залишенням цього судового рішення без змін необхідно поновити його дію.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Черкаського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов