ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2025 року
м. Київ
справа № 398/4452/22
провадження № 61-3700 св 25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 липня 2024 року у складі судді Молонової Ю. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 19 лютого 2025 рокуу складі колегії суддів: Письменного О. А., Дуковського О. Л., Дьомич Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 ,
в якому просила суд усунути перешкоди у користуванні квартирою
АДРЕСА_1 шляхом її вселення, зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у користуванні квартирою.
В обґрунтування позову зазначала, що їй належить на праві спільної часткової власності 1/3 частина вказаної квартири, а інша частина квартири належить відповідачу. Вказувала, що ОСОБА_2 , маючи власне інше житло, у 2021 році змінив замки в квартирі та передав її в оренду іншим особам, чим порушив її право користуватися своєю власністю шляхом самовільного захоплення вказаної квартири. Її неодноразові звернення до відповідача, правоохоронних органів позитивного результату щодо вільного доступу до спірної квартири не надали, тому порушене її право підлягає захисту в судовому порядку.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд її позов задовольнити.
У лютому 2023 року ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ОСОБА_1 , в якому просив суд зобов`язати ОСОБА_1 не чинити йому перешкоди у користуванні квартирою.
В обґрунтування позову зазначав, що він є власником 2/3 частин вказаної квартири. До 20-х чисел травня 2022 року він не мав можливості користуватися квартирою, оскільки ОСОБА_1 чинила йому перешкоди, не допускала його до квартири усупереч установленому законом порядку, не надавала йому ключі від вхідних дверей, погрожувала, відмовляла в забезпеченні вільного доступу до квартири, він зазнав обмеження в праві користування власним житловим приміщенням. Також вказував, що ОСОБА_1 взагалі не визнає його співвласником квартири, тому він змушений був захищати право користування своїм майном на власний розсуд. Він неодноразово пропонував і на теперішній час пропонує їй три варіанти вирішення питання спільної власності: готовий викупити у неї 1/3 квартири за ринковою ціною; готовий продати їй 2/3 квартири за ринковою ціною або спільно користуватися квартирою. ОСОБА_1 не погоджується із запропонованими ним варіантами, оскільки не визнає його співвласником квартири та чинить йому перешкоди у користуванні квартирою.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 просив суд його позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області
від 27 лютого 2023 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 . Відмовлено ОСОБА_1 у прийнятті заяви про зміну підстав позову та збільшення позовних вимог.
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області
від 22 липня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Додатковим рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 серпня 2024 року заяву ОСОБА_2 про відшкодування судових витрат задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000 грн.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 19 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 липня 2024 року залишено без змін.
Додатковою постановою Кропивницького апеляційного суду від 16 квітня 2025 року доповнено постанову Кропивницького апеляційного суду від 19 лютого 2025 року абзацом наступного змісту: Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000 грн.
Оскаржувані судові рішення мотивовані тим, що ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами перешкоджання їй ОСОБА_2
у користуванні квартирою, а ОСОБА_2 не надано доказів перешкоджання йому ОСОБА_1 у користуванні спірною квартирою. При цьому ОСОБА_2 має безперешкодний доступ до квартири, а його позиція стосується можливого,
у майбутньому, вчинення ОСОБА_1 перешкод, що не може бути предметом розгляду.
В апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржила лише ОСОБА_1 . Суд апеляційної інстанції вказав, що ОСОБА_1 , звертаючись із позовом, вказала, що відповідач змінив замки на вхідних дверях, перешкоджає їй у доступі до квартири, оскільки в ній проживають на праві оренди треті особи, проте вказані твердження ОСОБА_1 не доведені належними доказами, оскільки матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 вчиняв заходи щодо надання їй ключів від квартири для вільного доступу, однак позивачка відмовилась їх отримувати. Доказів проживання інших осіб в квартирі нею не надано. Судом першої інстанції правильно встановлено, що між сторонами існує спір щодо порядку користування квартирою, а тому обґрунтовано відмовив їй у задоволенні позову про усунення перешкод у користуванні квартирою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 липня 2024 року та постанову Кропивницького апеляційного суду
від 19 лютого 2025 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у її первісному позові і постанову суду апеляційної інстанції, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
ОСОБА_2 судові рішення в частині відмови в задоволенні його зустрічного позову не оскаржував, тому в силу статті 400 ЦПК України в цій частині судові рішення в касаційному порядку не переглядаються.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 березня 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано цивільну справу № 398/4452/22 із Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У травні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Судами застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права уподібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 15 серпня 2018 року у справі № 545/3728/16-ц, провадження № 61-9958 св18, від 12 грудня 2018 року у справі № 442/7505/14-ц, провадження № 61-4536 св 18.
Зазначає, що ОСОБА_2 чинить перешкоди у користуванні їй спільною квартирою, вселив в квартиру орендарів, які її не пускають. При цьому іншого житла у неї немає, тому змушена проживати у знайомих.
Суди не врахували, що між сторонами існує спір щодо права власності на квартиру, не надано оцінки незаконності виселення її відповідачем із спірної квартири, що порушує її законні права на проживання та суперечить статті 109 ЖК України.
Посилається на те, що відбулося непропорційне втручання у її право на мирне володіння майном, що є порушенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положень статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, суди поверхнево розглянули дану справу, не встановили справжньої суті правовідносин, не захистили її порушені права як співвласника житла.
Відзив на касаційну скаргу від учасника справи до суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 20 жовтня
2017 року, посвідченого державним нотаріусом Олександрійської міської державної нотаріальної контори № 1 Москаленко Я. М., спадкоємцями до майна
ОСОБА_3 , 1937 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме квартири АДРЕСА_1 , є його дружина ОСОБА_1 , яка спадкує 1/3 частку спадщини, та дочка ОСОБА_4 , яка спадкує 2/3 частки спадщини, у тому числі з урахуванням 1/3 частки у спадщині, від якої відмовилась дочка спадкодавця ОСОБА_5 (т. 1, а. с. 8).
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна
№ 301846176 від 01 червня 2022 року вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 , належить: ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності, розмір частки 2/3, на підставі договору дарування; ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності, розмір частки 1/3 (т. 1, а. с. 9).
Згідно з копією заяви від 24 червня 2022 року ОСОБА_1 зверталася до Олександрійського РВП ГУНП із заявою про чинення ОСОБА_2 перешкод у користування квартирою (т. 1, а. с. 10-11).
Відповідно до копії відповіді Олександрійської окружної прокуратури
№ 12.55-63-329-22, ОСОБА_6 повідомлено, що її заяви від 06 грудня 2021 року
та 09 грудня 2021 року направлено для розгляду по суті до Олександрійського РВП ГУНП в області. Також повідомлено, що її заява в частині вчинення, на її думку шахрайських дій з боку ОСОБА_2 , направлена до Олександрійського РВП ГУНП в області для розгляду по суті (т. 1, а. с. 13).
Відповідно до копії відповіді Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області від 02 серпня 2022 року № Р-290/114-22, ОСОБА_6 повідомлено, що її звернення
від 04 листопада 2021 року, 07 листопада 2021 року, 27 листопада 2021 року,
02 грудня 2021 року, 07 грудня 2021 року, 07 червня 2022 року, розглянуто в порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян», про що складено відповідні довідки (т. 1, а. с. 14-15).
Згідно з копією відповіді Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області
від 14 грудня 2021 року № 18473/114-21, ОСОБА_6 повідомлено, що її звернення
від 06 грудня 2021 року, розглянуто в порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян», про що складено відповідну довідку. У ході проведення перевірки не здобуто достатньо доказів того, що саме ОСОБА_2 пошкодив замок, блокуючи замочну скважину (т. 1, а. с. 16).
Згідно з копією відповіді Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області
від 05 січня 2022 року № 200/114-22, ОСОБА_6 повідомлено, що її звернення
від 28 листопада 2021 року з приводу того, що ОСОБА_2 пошкодив замки квартири, розглянуто в порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян», про що складено відповідну довідку (т. 1, а. с. 17).
Відповідно до копії заяви від 12 травня 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Олександрійського РВП ГУНП із заявою, в якій просить забезпечити присутність представника поліції під час заміни замків на вхідних дверях квартири АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 53).
Згідно із скріншотів застосунку «Viber» убачається, що ОСОБА_2 звертався до ОСОБА_1 із повідомленнями про надання їй ключів від квартири за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 54-55).
Відповідно до копії заяви від 30 грудня 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Олександрійського РВП ГУНП із заявою, в якій просить посприяти у передачі ключів від квартири за адресою: АДРЕСА_2 , іншому співвласнику квартири ОСОБА_1 (т. 1, а. с.53).
Згідно з копією відповіді Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області
№ П-2/114.23, ОСОБА_7 повідомлено, що співвласниця частки 1/3 квартири ОСОБА_1 наразі не бажає особистої зустрічі з ним та на телефонні дзвінки не відповідає, а конфлікт, який виник з приводу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , вирішити мирним шляхом представилось неможливим (т. 1, а. с. 59).
Відповідно до копії рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2022 року, справа № 398/3862/21,
ОСОБА_1 відмовлено у задоволені позовних вимог до ОСОБА_4 та
ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Школи О. М., про визнання недійсним договору дарування частини житлової квартири (т. 1, а. с. 60).
Згідно з копією заяви від 29 вересня 2020 року ОСОБА_2 звертався до
ОСОБА_1 із вимогою, в якій вимагав допустити його до квартири АДРЕСА_1 , співвласником якої він є та має право в ній перебувати та проживати. Вказана вимога була направлена та отримана ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 75-76).
Згідно з копією заяви від 08 жовтня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області про вчинення
ОСОБА_1 злочину, а саме вона не допускала його до квартири в АДРЕСА_2 , власником 2/3 частки якої він є (т. 1, а. с. 77).
Відповідно до копії відповіді Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області від 21 жовтня 2020 року № П-495/113.20, ОСОБА_7 повідомлено, що його звернення від 09 жовтня 2020 року розглянуто в порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян», про що 21 жовтня 2020 року складено відповідну довідку (т. 1, а. с. 78).
Згідно з копією заяви від 09 листопада 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області про вчинення
ОСОБА_1 злочину, а саме вона не допускала його до квартири в АДРЕСА_2 , власником 2/3 частки якої він являється (т. 1, а. с. 79).
Згідно з копією витягу з ЄРДР за заявою ОСОБА_2 підрозділом дізнання Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області розпочато досудове розслідування кримінального провадження № 12020125070000768 від 02 грудня 2020 року за статтею 356 КК України з приводу того, що ОСОБА_1 , будучи власником 1/3 частки квартири за адресою:
АДРЕСА_3 , усупереч установленому законом порядку не допускає його до квартири,
2/3 частини якої належить ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 82).
25 грудня 2022 року вказане кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю складу правопорушення (т. 1, а. с. 84). Зазначена постанова була оскаржена ОСОБА_2 (т.1, а. с. 85).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник, у змісті касаційної скарги, зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, а саме застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; (пункти 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права,
що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення в оскарженій частині не відповідають.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, зокрема статтею 1 Першого протоколу до неї (1952 року) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, а також право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Відповідно до частини першої та другої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з частиною першою, частиною другою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
За змістом частини першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до положень статті 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.
Згідно з частиною першою та частиною другою статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Частиною першою статті356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою (частина перша статті 358 ЦК України).
Спільна часткова власність є специфічною конструкцією, оскільки, існує: (а) множинність суб`єктів; (б) єдність об`єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суди вірно встановили, що сторони є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності, розмір частки 2/3; та ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності, розмір частки 1/3.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначала, що ОСОБА_2 , маючи власне інше житло, у 2021 році змінив замки в квартирі та передав її в оренду іншим особам, чим порушив її право користуватися своєю власністю шляхом самовільного захоплення вказаної квартири, виселив її з квартири. Її неодноразові звернення до відповідача, правоохоронних органів позитивного результату щодо вільного доступу до спірної квартири не надали.
У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 та у зустрічному позові ОСОБА_2 підтвердив, що у травні 2022 року змінив замки на вхідних дверях спірної квартири (т. 1, а. с. 50-52, 71-73).
Відмовляючи у позові ОСОБА_1 , суди зазначили, що її права відповідач не порушив, не перешкоджає їй проживанню у квартирі, а ключі від квартири вона не захотіла у нього отримати.
Разом з тим суди не звернули уваги на наведені вище норми права про те, що захисту підлягає не лише порушене право, а й право, яке не визнається чи оспорюється.
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності.
Судами не з`ясовано, хто на даний час проживає (користується) спірною квартирою. Однією з підстав для відмови в позові ОСОБА_1 суди зазначили, що вона не бажає отримати нові ключі від ОСОБА_2 , проте суди на надали належної правової оцінки доводам ОСОБА_1 про те, що в спірній квартирі ОСОБА_2 вселив інших осіб (орендарів), які не впускають її до квартири, а у неї іншого житла немає, тому вона змушена проживати у знайомих.
Відмовляючи у позові ОСОБА_1 з тих підстав, що начебто спору між сторонами немає, суди не звернули уваги на численні звернення обох сторін до правоохоронних органів щодо перешкоджання одне одному у проживанні в квартирі.
Посилання суду на те, що між сторонами наявний спір щодо порядку користування квартирою лише підтверджує той факт, що між сторонами існує спір, а тому відмова співвласнику в усуненні їй перешкод у користуванні квартирою є передчасною.
Отже, судами спір по суті не вирішено.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів (див.: пункт 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 170/129/21, провадження № 14-97цс22).
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення. Цей спосіб пов`язаний з застосуванням певних заходів, спрямованих на відновлення порушеного суб`єктивного права особи у тому стані, в якому воно існувало до його порушення. Тобто, для того, щоб подати цей позов необхідно, щоб суб`єктивне право не було припинене, і його можна було відновити шляхом усунення наслідків правопорушення. Цей спосіб захисту може знаходити свій прояв у вимогах про усунення перешкод у здійсненні права спільної власності між співвласниками.
При відмові у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суди не врахували, що співвласник майна має право вимагати усунення перешкод шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення.
Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Отже, Верховний Суд уважає обґрунтованими доводи касаційної скарги. Висновки судів попередніх інстанцій в оскарженій частині по суті вирішення спору є передчасними.
Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
З урахуванням наведеного, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню
з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки Верховний Суд направляє справу на новий розгляд, не ухвалюючи судового рішення по суті спору.
Керуючись статтями 400 402 411 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області
від 22 липня 2024 року та постанову Кропивницького апеляційного суду
від 19 лютого 2025 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом її вселення та зобов`язати не чинити перешкоди у користуванні квартирою скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,
є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець