23.01.2023

№ 400/2423/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 400/2423/19

адміністративне провадження № К/9901/21668/21

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ГУ ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №00025651305, №00025671305, №00025711305, №00025681305, №00025691305 від 16.04.2019 року, №00053551305 та №00053561305 від 10.07.2019 року.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року, позов задоволено частково.

Визнано частково протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №00025651305 від 16.04.2019 року, в частині визначення податкового зобов`язання з податку на доходи на суму 1 644 844,55 грн та штрафу 411 211,14 грн.

Визнано частково протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №00025711305 від 16.04.2019 року, в частині визначення податкового зобов`язання з акцизного податку на суму 47 666,94 грн та штрафу 11 916,74 грн.

Визнано частково протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №00025681305 від 16.04.2019 року, в частині визначення податкового зобов`язання з військового збору на суму 137 070,37 грн та штрафу 34 267,59 грн.

Визнано частково протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №00053561305 від 10.07.2019 року, в частині визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1 532 303,96 грн та штрафу 383 075,99 грн.

Визнано частково протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №00053551305 від 10.07.2019 року, в частині визначення штрафу на суму 836 799,67 грн.

В задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.04.2019 року №00025671305 з податку на доходи та №00025691305 з військового збору - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ФОП ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх в цій частині скасувати, а позов задовольнити. В іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій позивач просить залишити без змін.

У судове засідання, призначене на 22 грудня 2022 року, учасники справи не прибули.

Враховуючи, що учасники справи у судове засідання не з`явились, колегія суддів вирішила продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження (частина дев`ята статті 205 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 18.02.2019 року по 01.03.2019 року (термін перевірки продовжувався з 04.03.2019 року згідно наказу №413 від 26.02.2019 року) ГУ ДФС у Миколаївській області провело документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, результати якої були оформлені Актом №383/14-29-13-05/ НОМЕР_1 від 18.03.2019 року.

За наслідками проведення планової перевірки посадові особи контролюючого органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог ПК України, а саме, порушення:

- п.176.1 ст.176, п.177.10 ст.177 ПК України, п.1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, які ведуть фізичні особи-підприємці, а саме неведення книги обліку та витрат;

- п.177.1 п.177.2, пп.177.4.4, пп.177.4.5, ст.177 ПК України, заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 4 592 862,71 грн;

- п.51.1 ст.51 п.п. «б» п.176.2 ст.176 ПК України, п.3.2 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку, не було включено до Податкових розрахунків, нарахованого (сплаченого) на користь платників і сум утриманого з них податку;

- п.167.2, ст.167, п.173.1, ст.173 ПК України, що виразилось у заниженні податку з доходів фізичних осіб за ставкою 5% з суми доходів від продажу об`єктів рухомого майна, на загальну суму 83 621,75 грн;

- п.16 прим.1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, що виразилось у заниженні військового збору від операцій з продажу об`єктів рухомого майна, в загальній сумі 25 086,53 грн;

- п.16 прим.1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, заниження військового збору на загальну суму 382 738,56 грн;

- порушення п.1, п.2 ч.2 ст.6 п.2 ч.1 ст.7 абз.3 ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» заниження єдиного внеску на загальну суму 330 022,44 грн;

- п.п. «а» п.185.1 ст.185 п.п. а, п.187.1 ст.187 п.п. г) п.198.5 ст.198 п.198.6 ст.198 ПК України занижені податкові зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 3 140 604 грн, завищено від`ємне значення з податку на додану вартість на суму 2 313 556 грн;

- п.213.1.1 п.213 ст.213 п.214.1 ст.214 ПК України занижено акцизний податок на загальну суму 51 551,52 грн;

- п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме не проведення розрахункових операцій на суму 879 203,51 грн, через реєстратор розрахункових операцій за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року;

- п.п.16.1.12 п.16.1 ст.16 та п.44.3 ст.44 ПК України, щодо забезпечення зберігання первинних документів, звітності, інших документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, встановлено відсутність первинних документів, які підтверджують понесені витрати за період 2016-2018 роки;

- п.63.3 ст.63 ПК України, ФОП ОСОБА_1 не повідомив про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку;

- абз.3 ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що виразилось у несвоєчасній сплаті із затримкою суми податку в розмірі 2,28 грн та 8 448 грн,

- п.203.2 ст.203 ПК України, що виразилось у несвоєчасній сплаті податку на додану вартість сплачував несвоєчасно, а саме сума нарахованого податку на додану вартість за серпень 2017 року в розмірі 19 428 грн сплачена несвоєчасна;

- в порушенні п.201.10 ст.201 ПК України, розрахунок коригування сум податку на додану вартість за липень 2018 року на загальну суму 30 894,96 грн, в Єдиному реєстрі податкових накладних ФОП ОСОБА_1 не зареєстрував.

На підставі Акту перевірки від 18.03.2019 року, ГУ ДФС у Миколаївській області 16.04.2019 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №00025651305 про визначення ФОП ОСОБА_1 грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування в сумі 5 741 078,39 грн, з яких 4 592 862,71 грн за податковим зобов`язанням, а 1 148 215,68 грн за штрафними санкціями;

- №00025671305 про визначення позивачу грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування в сумі 114 527,19 грн, з яких 83 621,75 грн за податковим зобов`язанням, а 20 905,44 грн за штрафними санкціями;

- №00025711305 про визначення ФОП ОСОБА_1 грошового зобов`язання з акцизного податку в сумі 64 439,40 грн, з яких 51 551,52 грн за податковим зобов`язанням, а 12 887,88 грн за штрафними санкціями;

- №00025681305 про визначення ФОП ОСОБА_1 грошового зобов`язання з військового збору в сумі 478 423,20 грн, з яких 382 738,56 грн за податковим зобов`язанням, а 95 684,64 грн за штрафними санкціями;

- №00025691305 про визначення ФОП ОСОБА_1 грошового зобов`язання з військового збору в сумі 31 358,16 грн, з яких 25 086,53 грн. за податковим зобов`язанням, а 6271,63 грн. за штрафними санкціями.

Крім того, 10.07.2019 року уповноваженою особою ГУ ДФС у Миколаївській області прийняті податкове повідомлення-рішення №00053551305 про визначення ФОП ОСОБА_1 грошового зобов`язання з штрафу за не реєстрацію податкових накладних в сумі 958 244,50 грн, а також податкове повідомлення-рішення №00053561305 про визначення ФОП ОСОБА_1 грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 2 391 950 грн, з яких 1 913 560 грн за податковим зобов`язанням, а 478 390 грн за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, колегія суддів Верховного Суду виходить з такого.

В ході перевірки було встановлено, що до декларації про майновий стан і доходи, ФОП ОСОБА_1 , в колонку №5 - вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використанні у виробництві продукції, у 2016 році включені витрати, які ревізори визначали як зайві в сумі 7 640 498,90 грн, а саме: 5 735 160,82 грн - вартість транспортних засобів, власником яких є фізична особа ОСОБА_1 , 3852,68 грн - продукти харчування (чипси, кіндери тощо, які не були реалізовані); 186166,50 грн - твердопаливний котел, товар для дому, які не відносяться до здійснення діяльності, 220000 грн - жниварка, яка не була використана в діяльності, 387500 - трактор, власником якого є фізична особа (громадянин ОСОБА_1 ); 1107818,92 грн - документально непідтверджені витрати.

Крім того, перевіркою встановлено, що до декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік в колонку №5 включені зайві витрати в сумі 8601627,34 грн, з них: 5686400,73 грн - вартість транспортних засобів, власником яких є фізична особа ОСОБА_1 , 1814773,05 грн - запчастини, автошини, ремонт авто, які відносяться на утримання засобів подвійного призначення; 451583,84 грн - продукти харчування (чипси, кіндери тощо, які не були реалізовані), 259248,18 грн - товари для дому, які не відносяться до здійснення діяльності, 12165,00 грн - ігрова приставка, яка не відноситься до здійснення діяльності, 134083,33 грн - система кондиціонування, яка не відноситься до здійснення діяльності, 243373,21 грн - документально непідтверджені витрати.

Також контролюючим органом встановлено зайве включення до декларації про майно і доходи за 2018 рік витрат на суму 8394574,16 грн, з них 5261746,35 грн - вартість транспортних засобів, власником яких є фізична особа ОСОБА_1 , 2972411,35 грн - запчастини, автошини, ремонт авто, які відносяться на утримання засобів подвійного призначення; 102356,19 грн - продукти харчування (чипси, кіндери тощо, які не були реалізовані), 47439,97 грн - товари для дому, які не відносяться до здійснення діяльності, 10620,30 грн - документально непідтверджені витрати.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність підстав для часткового скасування податкового повідомлення-рішення №00025651305 від 16.04.2019 року, зокрема, в частині визначення податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 1644844,55 грн та штрафу 411211,14 грн.

Так, оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначено ст.177 ПК України.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця (п.177.2 ст.177 ПК України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у 2016 році, ст.177 ПК України, жодним чином не відокремлювала витрати на придбання автомобіля, а також його обслуговування та ремонт. Однак, протягом 2017-2018 років, діяла інша редакція ст.177 ПК України, відповідно до якої не включаються до складу витрат підприємця - витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею.

Дійсно, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року №1797-VIII, п.177.4 ст.177 ПК України доповнено, зокрема, пп.177.4.5-177.4.6, згідно з якими, зокрема, не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою-підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

В свою чергу, відповідно до пп.177.4.6 п.177.4 ст.177 ПК України не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки; об`єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.

Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що не включаються до складу витрат підприємця витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, а саме тих, які визначені у ст.177 ПК України: земельних ділянок, об`єктів житлової нерухомості, легкових та вантажних автомобілів.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту регулюються Законом України від 5 квітня 2001 року №2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон №2344-III).

В розумінні ст.1 цього Закону, автомобільним транспортним засобом є колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій (далі - транспортний засіб).

Згідно із визначенням, наведеним у ст.1 Закону №2344-III автомобілем вантажним є автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.

Таким чином, основною ознакою вантажного автомобіля, в порівнянні з іншими транспортними засобами, є його використання з метою перевезення вантажів.

Разом з тим, відповідно до Закону №2344-III транспортні засоби за своїм призначенням поділяються на такі різновиди:

загального призначення - транспортний засіб, не обладнаний спеціальним устаткуванням і призначений для перевезення пасажирів або вантажів, до якого, в тому числі, відноситься напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу;

спеціалізованого призначення - транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів, до яких, в тому числі, відноситься сідельний тягач);

спеціального призначення - транспортний засіб, призначений для виконання спеціальних робочих функцій.

Відповідно до приписів Закону №2344-III, причіп - транспортний засіб без власного джерела енергії, пристосований для буксирування автомобілем; напівпричіп - причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра мас транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача.

Згідно із визначенням поняття «сідельний тягач», наведеним у Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568; далі - Правила), таким є автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.

Відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, автопоїзд (транспортний состав) - механічний транспортний засіб, що з`єднаний з одним або кількома причепами за допомогою зчіпного пристрою.

Згідно правової позиції висловленої Верховним Судом у постанові від 04 березня 2021 року у справі №500/2170/19, у постанові від 12 листопада 2019 року у справі №807/250/18, сідельний тягач у поєднанні з напівпричепом (аналогічно і з причепом) складають автомобільний поїзд та є транспортним засобом, єдиним призначенням якого є перевезення вантажів, відтак відноситься до категорії вантажних автомобілів. Водночас, автомобільний поїзд не є окремим видом транспортних засобів, а тільки різновидом вантажних автомобілів за ознакою конструктивної схеми.

При цьому Верховний Суд погоджається із висновками судів попередніх інстанцій про помилковість доводів позивача про застосування Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, яка встановлена Законом України від 19 вересня 2013 року №584-VII «Про Митний тариф України» (УКТ ЗЕД).

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, в тому числі й оподаткування доходів фізичних осіб-підприємців, регулюються нормами ПК України. Згідно із п.5.3 ст.5 ПК України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Водночас, УКТ ЗЕД призначена для систематизації товарів з метою визначення ставки загальнодержавного податку - ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України. Натомість нормами Закону №2344-III визначено засади діяльності автомобільного транспорту та наведено визначення понять транспортних засобів, в тому числі і вантажних автомобілів.

З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ФОП ОСОБА_1 , включаючи до складу витрат у 2017 та 2018 роках вартість транспортних засобів, а також запчастин, автошин, ремонтних робіт в рамках основного виду підприємницької діяльності транспортних засобів, які, як встановлено судами, фактично є вантажними, діяв всупереч вимог податкового законодавства, а тому визначення у зв`язку з цим контролюючим органом податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб є правомірним.

Також в ході проведення перевірки було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 протягом січня-серпня 2016 року, отримав на розрахунковий рахунок 46912 грн від ТОВ «Трексім», ПРМТ ДП «МТП Южний» та ФГ «СП-ЮГ2», в якості оплати за транспортні послуги, за послуги з проведення рибалки та за автопослуги з перевезенню ячменю, однак, податкове зобов`язання при отримання цих коштів на суму на суму 7818,67 грн відображено в податковому обліку не було.

Згідно із ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Таким чином, дата зарахування коштів від ТОВ «Трексім», ПРМТ ДП «МТП Южний» та ФГ «СП-ЮГ2» за надані послуги є подією з якою чинне податкове законодавство пов`язує дату виникнення податкових зобов`язань з ПДВ у позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що контролюючий орган дійшов вірного висновку про наявність підстав для донарахування невідображених податкових зобов`язань згідно податкового повідомлення-рішення №00053561305 від 10.07.2019 на суму 7818,67 грн та застосування штрафу у розмірі 1954,67 грн.

Доказів у спростовування вказаних висновків контролюючого органу позивач не надав.

Також в ході проведення перевірки контролюючим органом було встановлено, що за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року ФОП ОСОБА_1 придбавав вантажні автомобілі, напівпричепи, які були включені до податкового кредиту. Також, встановлено, що деякі вантажні автомобілі, напівпричепи за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року були реалізовані.

Так, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 15.01.2016 року придбано, а 17.02.2017 року реалізовано напівпричеп RENDERS, 18.11.2017 року придбано, а 08.02.2018 року реалізовано автомобіль DAF XF, 13.12.2017 року придбано, а 24.02.2018 року реалізовано автомобіль MAN TGX, 04.05.2017 року придбано, а 28.03.2018 року реалізовано автомобіль DAF XF, 08.06.2018 року придбано, а 20.06.2018 року реалізовано автомобіль MAN TGX, 13.12.2017 року придбано, а 20.06.2018 року реалізовано автомобіль MAN TGX.

При цьому, суми сплачені за придбання вказаних автомобілів були включені позивачем до складу податкового кредиту, а факт продажу автомобілів не знайшов відображення у податковому обліку позивача. Позивачем не були задекларовані податкові зобов`язання з ПДВ внаслідок продажу зазначених вище автомобілів.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

У цьому випадку, факт реєстрації автомобіля на покупця, можливо кваліфікувати, як подію, передбачену п.п. «б» п.187.1 ст.187 ПК України, але позивач податкові зобов`язання на суму 242889,67 грн у своєму податковому обліку не відобразив.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, позивач жодним чином не пояснив цієї обставини, ані під час перевірки у запереченнях проти Акту перевірку, ані у позові та під час судового розгляду цієї справи.

Отже, враховуючи, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, доводи позивача у касаційній скарзі в цій частині позовних вимог не можуть прийматися до уваги.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №00053561305 від 10.07.2019 року в частині визначення податкового зобов`язання на суму 242889,67 грн та 60722,42 грн штрафу.

В ході проведення перевірки також було встановлено не включення ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року у повній мірі до податкових зобов`язань сум коштів отриманих за проданий товар (алкогольні напої, тютюнові вироби) через реєстратор розрахункових операцій, а також на поточний рахунок через екваринг в загальному розмірі 104067,45 грн.

Позивачем також не спростовано вказані висновки контролюючого органу, ані під час перевірки, ані під час судового розгляду справи.

З огляду на зазначене підстави для скасування податкового повідомлення-рішення №00053561305 від 10.07.2019 року в частині нарахування податкового зобов`язання на суму 20813,56 грн та 5203,39 грн штрафу відсутні.

Під час перевірки також встановлено, що ФОП ОСОБА_1 протягом 2016, 2017 та 2018 років отримував доходи, відмінні від здійснення господарської діяльності, та які згідно з ПК України підлягають включенню до загального місячного (річного) оподаткованого доходу та відображенню платником в податковій декларації про майновий стан і доходи поряд з доходами від підприємницької діяльності.

Встановлено, що згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року ФОП ОСОБА_1 окрім отриманих доходів, обов`язок щодо відображення яких у податковій декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, фактично отримував дохід за ознакою 105 - продаж (обмін) рухомого майна (автомобілів).

Також, контролюючим органом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 отримував доходи, які не відображені у відомостях з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, а саме: за 2 квартал 2016 р. сума отриманого доходу склала 80000 грн, за 3 квартал 2016 р. сума отриманого доходу склала 1000 грн, 1 квартал 2018 р. сума отриманого доходу склала 130910 грн, 2 квартал 2018 р. сума отриманого доходу склала 139140 грн, 3 квартал 2018 р. сума отриманого доходу склала 43070 грн.

Обраховано недоїмку зі сплати податку на доходи за 2016 рік на суму 4050 грн, за 2017 рік на суму 63915,75 грн, за 2018 рік на суму 15656 грн. Крім того, обраховано недоїмку зі сплати військового збору за 2016 рік 1215 грн, за 2017 рік 19174,73 грн, за 2018 рік 4696,80 грн.

Заперечуючи проти вказаного порушення скаржник посилається на помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності донарахування контролюючим органом податку на доходи фізичних осіб в цій частині, з огляду на те, що в акті перевірки відсутні відомості стосовно того, які саме транспортні засоби були продані, на підставі яких документів гуртуються такі висновки та на підстав яких обраховано суму отриманого позивачем доходу.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на сторінці 69 акту перевірки відповідачем перелічені транспортні засоби, які були продані протягом 2016-2018 років: RENDERS N4TS31, DAFXF 105.410 2 шт, MAN TGX - 3 шт. Крім того, в акті перевірки міститься посилання на відомості Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №00025671305 від 16.04.2019 року та №00025691305 від 16.04.2019 року.

Також під час перевірки, контролюючим органом, встановлено факти не складення та не реєстрації позивачем податкових накладних на загальну суму податку на додану вартість 1916489 грн за період з січня 2016 р. по грудень 2018 р., внаслідок придбання у ТОВ «КИТ-Т» двох легкові автомобіля TOYOTA RAV4 та TOYOTA LAND CRUISER 200, взаємовідносин з ТОВ «Трексім», ПРМТ ДП «МТП Южной» та ФГ «СП-ЮГ2», придбання та реалізації вантажних автомобілів, напівпричепів та ін.

Відповідно до ст.198.5 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п.189.1 ст.189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до ст.196 цього Кодексу.

Відповідно до аб.1-6 п.120-1.1 ст.120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу.

За наслідком розгляду справи суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що в більшості правопорушень, виявлених контролюючим органом мова йде про неправомірне формування податкового кредиту, а не порушення вимог ст.198.5 ПК України в частині визначення і податкових зобов`язань, а тому підстави для застосування передбаченої 120-1 ПК України штрафної санкції відсутні.

Разом з тим, суди дійшли висновку, що у випадку, придбання та продажу транспортних засобів, у платника податків виникає обов`язок, як врахувати отримані при продажу кошти у податковому зобов`язанні, так і скласти та зареєструвати податкову накладну. З огляду на викладене, відповідач правомірно застосував штрафну санкцію 50% на суму зобов`язань з проданого автомобільного транспорту та причепів - 242889,67 грн, а саме на суму 121444,83 грн. З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку, що податкове повідомлення-рішення №00053551305 від 10.07.2019 року є протиправним в частині визначення штрафу на суму 836799,67 грн, а в частині визначення штрафу на суму 121444,83 грн, вказане податкове повідомлення-рішення є правомірним.

З урахуванням встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що в межах даної справи оцінка доказів судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі яких суди встановили обставини у справі, відповідає правилам оцінки доказів, зокрема правилам оцінки судом належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, вмотивованого відхилення або врахування кожного доказу.

Встановлення або визнання доведеними обставин, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додаткова перевірка доказів, відповідно до частини другої ст.341 КАС України, знаходиться поза межами касаційного перегляду справи.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин, колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позову є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться у касаційній скарзі, правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 3 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх