22.02.2023

№ 400/30/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 400/30/19

адміністративне провадження № К/9901/33187/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 березня 2019 року (головуючий суддя: Фульга А.П.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року (головуючий суддя: Шевчук О.А., судді: Бойко А.В., Федусик А.Г.) у справі № 400/30/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання протиправним висновку та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

03 січня 2019 року ОСОБА_1 (далі також позивачка або ОСОБА_1 ) звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (далі також відповідач або ГУ Держгеокадастру), у якому просила:

визнати протиправним висновок Головного Управління Держгеокадастру у Волинській області, як територіального органу Держгеокадастру, вибраного за принципом екстериторіальності, від 13 вересня 2018 року № 7627/82-18; зобов`язання територіального органу Держгеокадастру, вибраного за принципом випадковості системою електронного документообігу Держгеокадастру;

погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із категорії земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови приблизною площею 0,00773 га., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 для надання в оренду, терміном на 5 років для будівництва та обслуговування будівель торгівлі ОСОБА_1 .

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року, позов задоволено.

Визнано протиправним висновок Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (вул. Винниченка, 67, м. Луцьк, Волинська область, 43021, код ЄДРПОУ 39767861) від 13 вересня 2018 року № 7627/82-18 про розгляд землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Волинській області (вул. Винниченка, 67, м. Луцьк, Волинська область, 43021, код ЄДРПОУ 39767861) погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із категорії земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови площею 0,00773 га., розташованої за адресою АДРЕСА_1 для надання в оренду, терміном на 5 років для будівництва та обслуговування будівель торгівлі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікацій код НОМЕР_1 ).

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач направив на адресу Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 березня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

31 січня 2020 року від позивачки надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому вона просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

17 червня 2020 року позивачкою на адресу Верховного Суду подано клопотання про долучення документів, у якому зазначено, що на виконання судового рішення у цій справі, територіальний орган Держгеокадастру, вибраний за принципом випадковості системою електронного документообігу Держгеокадастру надав висновок про погодження проекту землеустрою від 10 січня 2020 року № 587/82-20. Земельну ділянку площею 0,0077 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано в Державному земельному кадастрі та присвоєно кадастровий номер 4810200000:10:014:0040.

В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв`язку звільнення судді ОСОБА_2 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у відставку, за результатами автоматизованого розподілу визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.

II. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

Позивачка вважає, що висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ГУ Держгеокадастру Волинської області № 7267/82-18 від 13 вересня 2018 року, є неправомірним та таким, що суперечить вимогам закону, порушує її право на отримання у користування земельної ділянки комунальної власності. Наголосила, що умови, за яких орган відмовляє у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені законом. За відсутності умов, визначних Законом, відповідач повинен надати дозвіл. Повноваження відповідача та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). Вважає, що за законом у відповідача відсутня альтернатива вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив у задоволенні відмовити, зазначивши, що позивачка у порушення статті 50 ЗУ "Про землеустрій", статті 134 Земельного кодексу України (далі також ЗК України) не надала правовстановлюючі документи на нерухоме майно, будівлю магазину, розташовану на даній земельній ділянці.

ІІI. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням № 33 від 22 квітня 2016 року Вознесенська міська рада дозволила позивачці складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із категорії земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови приблизною площею 0,00773 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 для надання в оренду, терміном на 5 років для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

В липні 2016 року позивачка виготовила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0077 га із категорії земель житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , для надання в оренду терміном на 5 років.

Проект землеустрою був поданий на погодження до територіального органу Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки - відділ у Вознесенському районі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області.

Розгляд та погодження проекту землеустрою здійснювався працівниками територіальних органів Держгеокадастру, обраними системою електронного документообігу Держгеокадастру за принципом випадковості.

9 листопада 2017 року висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 10645/82-17 ГУ Держгеокадастру Тернопільської області відмовлено у погодженні проекту землеустрою. Експертом зазначено про наявність суперечливих відомостей щодо земельних угідь та запропоновано доповнити проект землеустрою правовстановлюючими документами на нерухоме майно.

Позивач не оскаржила висновок від 9 листопада 2017 року № 10645/82-17 ГУ Держгеокадастру Тернопільської області та після першої відмови неодноразово зверталась із тотожними проектами без надання правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Так, 20 грудня 2017 року висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 10645/82-17 ГУ Держгеокадастру Львівської області відмовлено у погодженні проекту землеустрою та вказано, що не усунено зауваження, викладені у попередньому висновку.

13 лютого 2018 року висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 906/82-18 ГУ Держгеокадастру Закарпатської області відмовлено у погодженні проекту землеустрою та вказано на необхідність додати правовстановлюючі документи на нерухоме майно з метою встановлення дотримання вимог статей 120 124 134 ЗК України, про що зазначено у висновку № 8513/82-17 від 9 листопада 2017 року.

12 липня 2018 року висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 4451/82-18 ГУ Держгеокадастру Донецької області відмовлено у погодженні проекту землеустрою та вказано на необхідність виконати вимоги попередніх висновків - додати правовстановлюючі документи на нерухоме майно.

13 вересня 2018 року висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 7627/82-18 ГУ Держгеокадастру Волинської області відмовлено у погодженні проекту землеустрою та вказано, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не відповідає вимогам законодавства та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам.

Так, у пункті 9 висновку "зауваження та пропозиції до проекту землеустрою" зазначено, що зауваження висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 12 липня 2018 року № 4451/82-18 виправлені не в повній мірі (не додані правовстановлюючі документи на нерухому майно (стаття 50 Закону України "Про землеустрій", стаття 134 ЗК України).

Вважаючи зазначений висновок від 13 вересня 2018 № 7267/82-18 протиправним, позивачка звернулася до суду.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, беручи до уваги, що об`єкт будівництва, який розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_1 не належить до об`єктів з середніми та значними наслідками, дійшли висновку, що відповідач у порушення статті 50 ЗУ "Про землеустрій" неправомірно відмовив у погодженні проекту землеустрою, посилаючись на відсутність правовстановлюючого документу на будівництво.

Водночас, суд апеляційної інстанції вважав правильним висновок суду першої інстанції, що належним способом захисту порушених прав позивачки слугуватиме судове рішення про зобов`язання відповідача погодити проект землеустрою.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

В обґрунтування вимог касаційної скарги, скаржником зазначено, що без надання правовстановлюючих документів на нерухоме майно неможливо встановити дотримання позивачкою вимог статті 134 ЗК України. Стверджує, що технічний паспорт не є документом, що підтверджує речове право не нерухоме майно.

Скаржник акцентує увагу на тому, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 5 років фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 неодноразово подавався на погодження в порядку статті 186-1 ЗК України. Однак, як відповідно до попередніх висновків від 09 листопада 2017 року № 8513/82-17, від 20 грудня 2017 року № 10645/82-17, від 13 лютого 2018 року № 906/82-18, від 12 липня 2018 року № 4451/82-18, так і відповідно до оскаржуваного висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 13 вересня 2018 року № 7627/82-18 зауваження до проекту землеустрою виправлені не в повній мірі, а саме не додані правовстановлюючі документи на нерухоме майно відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій" та статті 134 ЗК України.

За позицією скаржника, оскільки зауваження, викладені в попередньому висновку про розгляд проекту землеустрою не виправлені, вказаний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не відповідає вимогам законодавства у сфері землеустрою та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам, а тому не погоджується, що відповідає вимогам статті 186-1 ЗК України.

Також зазначає, що відповідно до статті 186-1 ЗК України та Тимчасового порядку взаємодії між територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру на період реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки територіальними органами державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру під час погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, затвердженого постановою КМУ від 31.08.2016 № 580 (далі також Тимчасовий порядок № 580) експертом державної експертизи Котюком В.Є. видано висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 13 вересня 2018 року № 7627/82/16, який відповідає вимогам чинного законодавства. В свою чергу, Головне управління Держгеокадастру у Волинській області як юридична особа не надавало оспорюваний висновок, а отже відсутні підстави для притягнення відповідача у даній справі до відповідальності.

У відзиві на касаційну скаргу, позивачка зазначає, що з 2007 року з відома та сприяння Вознесенської міської ради Миколаївської області нею було збудовано магазин. Проте з різних причин своєчасно не зданий в експлуатацію та, відповідно, правовстановлюючі документи не оформила. Саме з метою належного оформлення права на об`єкт нерухомого майна (прийняття в експлуатацію та отримання правовстановлюючого документу з реєстрацією прав власності) у відповідності до вимог чинного законодавства розпочала процедуру оформлення.

Водночас зазначає, що у процесі погодження проекту землеустрою неодноразово надавала пояснення про відсутність правовстановлюючих документів на нерухоме майно, оскільки магазин не введено в експлуатацію, що унеможливлює оформлення права власності на нерухоме майно. В свою чергу, відсутність належного оформлення права користування земельною ділянкою унеможливлює визнання права власності на майно згідно з частиною 3 статті 376 ЦК України у судовому порядку та прийняття об`єкта в експлуатацію у відповідності з постановою КМУ "Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів" № 461 від 13 квітня 2011 року.

Стверджує, що саме з метою оформлення права власності на нерухоме майно-магазин у відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" необхідне оформлення права користування земельною ділянкою, на якій воно розміщене.

Акцентує увагу на тому, що оскаржуваний висновок неможливо виконати, оскільки отримання правовстановлюючих документів без оформлення права користування земельною ділянкою є неможливим.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі"; далі - Закон № 460-IX) Верховний Суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною закону. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із статтею 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (частина перша статті 3 ЗК України).

Згідно із частиною першою статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки

- це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (частина третя статті 124 ЗК України).

Відповідно до частини другої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Згідно із частиною третьою статті 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Приписами частини четвертої статті 123 ЗК України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Так, за правилами частин першої - другої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту (частина четверта статті 186-1 ЗК України).

Згідно із частиною п`ятою статті 186-1 ЗК України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Абзацом 2 частини шостої статті 186-1 ЗК України визначено, що у разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Згідно із частиною восьмою статті 186-1 ЗК України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Зміст наведених норм, якими врегульовано процедуру отримання в користування земельної ділянки, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у користування.

Водночас алгоритм дій на етапі погодження проекту землеустрою з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України передбачає таку послідовність:

1) розробник проекту землеустрою подає його на погодження до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин;

2) територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері;

3) погоджений проект землеустрою подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення державної експертизи землевпорядної документації, у разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій експертизі.

В свою чергу Тимчасовий порядок № 580 визначає механізм взаємодії між територіальними органами Держгеокадастру на період реалізації пілотного проекту під час погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно із пунктом 2 Тимчасового порядку № 580 для погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (далі - проект землеустрою) особа, яка відповідно до вимог статті 26 Закону України "Про землеустрій" є розробником проекту землеустрою (далі - розробник), подає до територіального органу Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою у паперовому та електронному вигляді.

За змістом пунктів 7, 8 Тимчасового порядку № 580 система електронного документообігу Держгеокадастру за принципом випадковості вибирає територіальний орган Держгеокадастру, який здійснюватиме погодження проекту землеустрою, та не пізніше наступного робочого дня з дня надходження проекту землеустрою передає відповідному територіальному органу Держгеокадастру матеріали, зазначені у пункті 5 цього Порядку.

Розгляд та погодження або відмова у погодженні проектів землеустрою здійснюються працівниками територіальних органів Держгеокадастру, які вибрані за принципом випадковості системою електронного документообігу Держгеокадастру.

Згідно із пунктами 13,15,17,18 розгляд та погодження або відмова у погодженні проектів землеустрою здійснюються експертами державної експертизи у порядку черговості їх надходження відповідно до вимог, установлених статтею 186-1 Земельного кодексу України.

За результатами розгляду проекту землеустрою відповідний експерт державної експертизи у строк, що не перевищує п`яти робочих днів з дня надходження проекту землеустрою, готує висновок згідно з додатком, скріплює його в електронній формі своїм електронним цифровим підписом, після чого реєструє у системі електронного документообігу Держгеокадастру.

Територіальний орган Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки у строк, що не перевищує одного робочого дня після реєстрації у системі електронного документообігу Держгеокадастру висновку, роздруковує його, завіряє роздрукований висновок печаткою та подає його розробнику разом з оригіналом проекту землеустрою у паперовому вигляді.

У разі надання висновку про відмову в погодженні проекту землеустрою розробник після усунення зауважень та пропозицій може подати його для погодження відповідно до вимог цього Порядку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13 вересня 2018 року висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 7627/82-18 ГУ Держгеокадастру Волинської області знов відмовлено у погодженні проекту землеустрою та вказано, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не відповідає вимогам законодавства та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам.

Висновок зроблено експертом державної експертизи Котюк В.Є., який згідно пунктів 7,8,9 Тимчасового порядку № 580 є працівником територіального органу Держгеокадастру та який здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою, а отже Верховний Суд критично оцінює доводи відповідача, про те що Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, відповідальною особою якого підготовлено висновок, є неналежним відповідачем у справі.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (абзац 1 частини шостої статті 186-1 ЗК України).

В якості підстав непогодження проекту землеустрою зазначено відсутність правовстановлюючих документів на нерухому майно (стаття 50 Закону України "Про землеустрій", стаття 134 ЗК України).

Пункт 7 статті 186-1 ЗК України забороняє органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вимагати додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій".

Закон України від 22 травня 2003 року № 858-IV "Про землеустрій" ( далі також Закон № 858-IV) визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.

Згідно із статтею 50 Закону № 858-IV проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

У справі, що розглядається проект землеустрою складається у зв`язку із відведенням земельної ділянки із категорії земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови для надання в оренду, терміном на 5 років для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Відповідно в контексті вимог статті 50 Закону № 858-IV має місце формування нової земельної ділянки.

Згідно із частиною 3 статті 50 Закону № 858-IV проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають у тому числі (…) копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18 червня 2018 року позивачкою було замовлено технічний звіт обстеження і оцінки технічного стану магазину по АДРЕСА_1 .

За результатом технічного обстеження згідно звіту клас наслідків (відповідальності) об`єкта - СС-1, встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації.

Отже, судами встановлено, що об`єкт нерухомого майна, який розташовано на земельній ділянці, за класом наслідків (відповідальності) не належать до об`єктів з середніми та значними наслідками.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За такого правового регулювання та встановлених обставин, беручи до уваги перелік документів, передбачений статтею 50 Закону № 858-IV, який перевіряється на етапі погодження проекту землеустрою, суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо неправомірної відмови у такому погодженні.

Умови, за яких орган відмовляє у погодженні проекту землеустрою, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен погодити проект землеустрою. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - погодити проект землеустрою або відмовити. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому, за встановлених обставин, зазначені повноваження не є дискреційними.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Водночас Верховний Суд зазначає, що погодження проекту землеустрою не є завершальним етапом визначеної процедури отримання фізичною особою земельної ділянки в оренду, оскільки остаточним є рішення про затвердження проекту землеустрою, яке приймається суб`єктом владних за відсутності визначених чинним законодавством підстав для відмови. З урахуванням предмету спору в цій справі, оцінка надається лише правомірності дій та рішення суб`єкта владних повноважень на стадії погодження проекту землеустрою.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

За приписами частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 березня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 400/30/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С.М. Чиркін

А.А. Єзеров

В.М. Шарапа