ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2023 року
м. Київ
справа №400/491/21
адміністративне провадження № К/990/14149/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Тацій Л.В.,
суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року (прийняте судом у складі судді Лебедєвої Г.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Шеметенко Л.П., суддів: Стас Л.В., Турецької І.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив:
- визнати протиправною бездіяльність Миколаївської міської ради щодо нерозгляду у двотижневий строк заяви ОСОБА_1 від 02.01.2020 року № 01/Пз-20 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, площею 614 кв.м., кадастровий номер 4810137200:15:009:0039, з метою передачі у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 ;
- стягнути з Миколаївської міської ради на користь позивача суму моральної шкоди у розмірі 10 000 гривень.
На обґрунтування позову зазначав, що йому на праві приватної власності належить будинок за адресою: АДРЕСА_1 . 02.01.2020 через ЦНАП Миколаївської міської ради позивачем було подано заяву про затвердження технічної документації та передачі земельної ділянки у власність. Проте відповідач протиправно, без жодних на те належних правових підстав, діючи за межами чинного законодавства України, яке встановлює чіткі межі повноважень органів місцевого самоврядування при розгляді питання про затвердження технічної документації, не розглянув зазначене питання на сесії міської ради, що і стало підставою для звернення до суду.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Миколаївської міської ради щодо нерозгляду у двотижневий строк заяви ОСОБА_1 від 02.01.2020 № 01/Пз-20 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі площею 614 кв. м. (кадастровий номер 4810137200:15:009:0039), з метою передачі у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що заява позивача про затвердження технічної документації із землеустрою від 02.01.2020 була предметом розгляду на пленарному засіданні Миколаївської міської ради лише 21.05.2021 року та рішенням Миколаївської міської ради від 21.05.2021 за № 4/400 «Про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 » затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі площею 614 кв. м та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 614 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, відповідачем розглянуто заяву позивача про затвердження технічної документації із землеустрою від 02.01.2020 лише 21.05.2021, тобто з порушенням строку, передбаченого статтею 118 Земельного кодексу України.
Відтак наявна протиправна бездіяльність відповідача щодо несвоєчасного розгляду заяви ОСОБА_1 по суті із прийняттям відповідного рішення у встановлений статтею 118 ЗК України строк.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем у позовній заяві не наведено жодного обґрунтування зазначеної ним суми моральної шкоди та в чому саме полягали моральні страждання позивача, яких він зазнав внаслідок протиправних дій відповідача. Позивачем не наведено обґрунтованого розрахунку суми моральної шкоди, не надано належних та допустимих доказів на її підтвердження, тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 27 жовтня 2021 року рішення суду першої інстанції скасував, прийняв нове рішення - про відмову у задоволенні позову.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що під час розгляду справи позивачем не надано доказів щодо подання на затвердження технічної документації із землеустрою саме у січні 2020 року, а саме не надано відповідної заяви із відміткою про її отримання відповідачем.
Також апеляційний суд зазначив, що у випадку, визначеному частиною першою статті 118 ЗК, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову.
Разом з цим, як на підставу для задоволення заявленого позову, з урахуванням уточнень, позивач не посилається на будь-які порушення з боку відповідача наведених вимог частин першої та другої статті 118 Земельного кодексу України, що визначають порядок розроблення та затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка і розглядалась відповідачем у спірному випадку.
У свою чергу, вимоги частини дев`ятої статті 118 ЗК, на які посилається позивач, не визначають порядок та строки розгляду, зокрема, органом місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Наведені вимоги ЗК визначають, зокрема, строки для прийняття рішень про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (двотижневий строк).
При цьому, вимоги частин першої та другої статті 118 Земельного кодексу України не містять положень щодо розгляду технічної документації у двотижневий строк.
За таких обставин, враховуючи, що у спірному випадку відповідачем розглядалось питання щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та порядок і строки розгляду технічної документації із землеустрою регулюються вимогами частин першої та другої статті 118 Земельного кодексу України, на порушення яких у даній справі позивач не посилається, відповідно, у суду першої інстанції не було підстав для часткового задоволення позову та визнання протиправною бездіяльність Миколаївської міської ради щодо нерозгляду у двотижневий строк заяви про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі з огляду на порушення частини дев`ятої статті 118 Земельного кодексу України, які регулюють, зокрема, строки затвердження проекту землеустрою, а не технічної документації.
Таким чином, оскільки, як на підставу для задоволення заявленого позову, з урахуванням уточнень, позивач не посилається на будь-які порушення з боку відповідача вимог частин першої та другої статті 118 Земельного кодексу України, що визначають порядок розроблення та затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка і розглядалась відповідачем у спірному випадку, а положення частини дев`ятої статті 118 ЗК, на які посилається позивач, не регулюють спірні правовідносини та визначають, зокрема, строки затвердження проекту землеустрою, колегія суддів дійшла висновку про те, що заявлений позов не підлягає задоволенню, а висновки суду першої інстанції про часткове задоволення позову з посиланням на порушення двотижневого строку розгляду проекту землеустрою здійснені з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Оскільки колегією суддів встановлено відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльності Миколаївської міської ради щодо нерозгляду у двотижневий строк заяви про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі з огляду на порушення частини дев`ятої статті 118 Земельного кодексу України, які регулюють, зокрема, строки затвердження проекту землеустрою, а не технічної документації, відповідно, відсутні підстави для задоволення вимог позивача в частині стягнення моральної шкоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
08 червня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції - змінити у частині відмови у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000 гривень, задовольнивши дану позовну вимогу.
На обґрунтування касаційної скарги, скаржник зазначає про те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Посилається на те, що суд апеляційної інстанції помилково зазначив, що під час розгляду справи позивачем не надано доказів щодо подання на затвердження технічної документації із землеустрою саме у січні 2020 року, а саме не надано відповідної заяви із відміткою про її отримання відповідачем. Так, позивач неодноразово посилався на заяву від 02.01.2020 № 01/Пз-20 у запитах до Миколаївської міської ради від 07.09.2020 та 07.10.2020, копії яких та відповіді на які додані до позовної заяви. До того ж відповідач не заперечує цього. Навпаки посилається на вказану заяву у рішенні від 21.05.2021 № 4/400. В силу частини першої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.
Посилається також на те, що судом апеляційної інстанції прийнято рішення без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 823/1695/16, а саме не враховано вимоги статті 123 Земельного кодексу України, яка встановлює для відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування двотижневий строк для прийняття рішення про надання ділянки в користування чи про відмову в наданні за наслідками розгляду поданого проекту землеустрою чи технічної документації.
Також апеляційний суд не врахував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, згідно з яким суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2022 визначено таку колегію суддів для розгляду цієї справи: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Стеценко С.Г., Стрелець Т.Г., скаргу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2022 року відкрито касаційне провадження.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
06.06.2019 Миколаївською міською радою було прийнято рішення № 51/196 «Про надання згоди на відновлення меж земельної ділянки громадянину у Центральному районі м. Миколаєва», яким ОСОБА_1 було надано згоду на відновлення меж земельної ділянки орієнтовною площею 614 кв. м, з метою передачі у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , а також зобов`язано замовника надати до департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради погоджену технічну документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Рішенням Миколаївської міської ради від 21.05.2021 № 4/400 «Про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 » затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі площею 614 кв. м (кадастровий номер 4810137200:15:009:0039) та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 614 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .
Звертаючись із заявленим позовом, з урахуванням уточнень, позивач просить визнати протиправною бездіяльність Миколаївської міської ради щодо нерозгляду у двотижневий строк заяви ОСОБА_1 від 02.01.2020 № 01/Пз-20 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі площею 614 кв. м (кадастровий номер 4810137200:15:009:0039) з метою передачі у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , а також стягнути моральну шкоду, заподіяну такою бездіяльністю.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тож суди мали перевірити, чи вчинені дії (бездіяльність) міськради, зокрема, в межах повноважень, на законних підставах та з дотриманням встановленої процедури на засадах розумності, добросовісності та пропорційності.
Так, повноваження Миколаївської міської ради в спірних правовідносинах регулюються Земельним кодексом України, законами України «Про місцеве самоврядування в України», «Про землеустрій» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання з приводу земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Згідно з пунктом «б» статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, крім іншого, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до статей 116 та 123 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності або права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Статтею 118 Земельного кодексу України визначений порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
Частиною першою статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 118 Земельного кодексу України рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне також зазначити, що в подальшому (на момент прийняття рішення органом місцевого самоврядування) до частини другої статті 118 Законом України від 28 квітня 2021 року № 1423-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» внесено зміни, відповідно до яких зазначено, що у випадку, визначеному частиною першою цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строку з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову.
Слід також зазначити, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не потребує обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації відповідно до статті 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації».
Як встановлено судом першої інстанції, і не заперечується учасниками справи, 02.01.2020 через ЦНАП Миколаївської міської ради ОСОБА_1 було подано заяву про затвердження Технічної документації та передачі земельної ділянки у власність. Отже, дана обставина відповідно до вимог частини першої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає доказуванню.
Також судами встановлено, що рішенням Миколаївської міської ради від 21.05.2021 за № 4/400 «Про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 » затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі площею 614 кв.м та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 614 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи те, що позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження Технічної документації із землеустрою 02.01.2020, а рішення відповідачем за результатами розгляду цієї заяви прийнято лише 21.05.2021, тобто з порушенням місячного строку, передбаченого частиною другою статті 118 Земельного кодексу України, відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо несвоєчасного розгляду заяви ОСОБА_1 по суті із прийняттям відповідного рішення у встановлений частиною другою статті 118 ЗК України строк.
Водночас суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, з тих підстав, що оскільки, як на підставу для задоволення заявленого позову, з урахуванням уточнень, позивач не посилається на будь-які порушення з боку відповідача вимог частин першої та другої статті 118 Земельного кодексу України, що визначають порядок розроблення та затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка і розглядалась відповідачем у спірному випадку, а положення частини дев`ятої статті 118 Земельного кодексу України, на які посилається позивач, не регулюють спірні правовідносини та визначають, зокрема, строки затвердження проекту землеустрою, не застосував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 згідно з яким суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Суд першої інстанції, хоча в цілому дійшов правильного висновку про наявність протиправної бездіяльності відповідача щодо несвоєчасності розгляду заяви ОСОБА_1 , проте помилково послався на норми матеріального права, що встановлюють порядок та строк затвердження проекту землеустрою, а не технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Що стосується позовної вимоги про стягнення моральної шкоди слід зазначити таке.
Згідно зі статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України (ЦК України) визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Тобто, аналізуючи наведені положення законодавства, з урахуванням обставинами справи, а також зваживши на згадані вище роз`яснення Пленуму Верховного Суду України щодо відшкодування моральної шкоди, то насамперед треба звернути увагу на те, що сам факт визнання протиправними дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень не є безумовною і достатньою підставою для стягнення з нього моральної шкоди. У кожному випадку позивач повинен обґрунтувати заподіяння йому такої шкоди, зокрема пояснити в чому конкретно проявилося порушення його нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, що саме спричинило йому моральні страждання і в чому проявляється їхній взаємозв`язок з протиправними діями відповідача.
Крім того, статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Так, згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статей 73 74 КАС України надані сторонами докази мають відповідати вимогам належності та допустимості, тобто, містити інформацію щодо предмета доказування та бути одержаними в порядку, встановленому законом.
Обов`язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи.
У справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.
При цьому, сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинила моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань.
Однак, позивачем таких доказів суду не надано.
Виходячи з доводів скаржника, колегія суддів вважає їх недостатніми та позивачем не доведено наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди.
З огляду на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - зміні у мотивувальній та резолютивній частинах.
Що стосується розподілу судових витрат слід зазначити таке.
Оскільки, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нерозгляду заяви позивача про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі підлягають задоволенню, а позовні вимоги про стягнення моральної шкоди - відмові у задоволенні, відшкодуванню підлягають судові витрати у частині задоволення позовних вимог.
Так, позивачем за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у сумі 2724 грн відповідно до квитанції від 15.07.2021 № 0.0.2196767249.1, проте, враховуючи часткове задоволення позову, поверненню підлягає сума 1362 грн згідно з квитанцією від 15.07.2021 № 0.0.2196767249.1.
За подання касаційної скарги позивачем сплачено 3632 грн відповідно до квитанції від 28.12.2021 № 0.0.2397905173.1, проте, враховуючи часткове задоволення позову, поверненню підлягає сума 1816 грн згідно з квитанцією від 28.12.2021 № 0.0.2397905173.1.
Керуючись статтями 139 345 349 351 355 356 359 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року скасувати.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року змінити, виклавши його мотивувальну частину з урахуванням мотивування, викладеного у цій постанові, а у резолютивній частині абзац другий викласти у такій редакції:
«Визнати протиправною бездіяльність Миколаївської міської ради щодо нерозгляду у місячний строк заяви ОСОБА_1 від 02.01.2020 № 01/Пз-20 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі площею 614 кв. м. (кадастровий номер 4810137200:15:009:0039), з метою передачі у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 .»
У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 26565573) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 1362 грн (одна тисяча триста шістдесят дві грн) згідно з квитанцією від 15.07.2021 № 0.0.2196767249.1 та у сумі 1816 грн (одна тисяча вісімсот шістнадцять грн) згідно з квитанцією від 28.12.2021 № 0.0.2397905173.1, всього на суму 3178 грн (три тисячі сто сімдесят вісім грн).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.В. Тацій
Судді: С.Г. Стеценко
Т.Г. Стрелець