ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2024 року
м. Київ
справа №400/8155/23
адміністративне провадження № К/990/14998/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №400/8155/23
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року (колегія суддів: головуючий суддя Турецька І.О., судді Скрипченко В.О., Осіпов Ю.В.)
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 13.01.2017 по 28.02.2018, включно;
1.2. стягнути з на його користь індексацію грошового забезпечення за період з 13.01.2017 по 28.02.2018 у сумі 47043,56 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
1.3. визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 14.12.2019, включно;
1.4. стягнути з ВЧ НОМЕР_1 на його користь індексацію-різницю грошового забезпечення 4 138,23 грн в місяць у загальній сумі 88 673, 93 грн за період з 01.03.2018 по 14.12.2019, відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
1.5. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проходженні військової служби позивачу не в повному розмірі нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення, попри те, що це передбачено Законом України від 03.07.1991 №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-ХІІ).
1.6. Позивач оскаржив протиправні дії відповідача у судовому порядку. За результатом розгляду справи № 400/408/21 рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.03.2021 зобов`язано відповідача виплатити на користь ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 13.01.2017 по 31.12.2018, та листопад 2019 року. На виконання вказаного рішення відповідач виплатив 3994,76 грн.
1.7. Позивач не погодився із виплаченою сумою індексації грошового забезпечення та знову оскаржив такі дії військової частини у судовому порядку. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.01.2022 у справі № 400/8858/21 позов задоволений частково, зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення: за період з 13.01.2017 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року, за період з 01.03.2018 по 14.12.2019 поточну індексацію відповідно до Порядку № 1078. На виконання вказаного рішення відповідач виплатив позивачу 38,43 грн.
1.8. Позивач вважає, що відповідач за період з 13.01.2017 по 28.02.2018 неправильно нарахував йому індексацію грошового забезпечення, оскільки, за його розрахунками, за цей період мала бути виплачена індексація у розмірі 51038,32 грн, тому за період з 13.01.2017 по 28.02.2018 на його користь слід стягнути з відповідача індексацію грошового забезпечення у сумі 47043,56 грн. (51038,32-3994,76). Позивач пояснює, що в період з 01.03.2018 по 14.12.2019 відповідач виплатив йому лише поточну індексацію грошового забезпечення у розмірі 1882,50 грн, з якою, останній погодився. Водночас, він вважає, що йому мала бути виплачена індексація-різниця, розмір виплати якої, за його розрахунками, складає 88673, 93 грн., тобто 4138,23 грн на місяць.
1.9. Позивач стверджує, що під час розгляду судових справ № 400/408/21 та №400/8858/21 питання наявності у нього права на виплату індексації-різниці грошового забезпечення у фіксованому розмірі за період з 01.03.2018, підвищення грошового доходу та загальна сума належна позивачу до виплати, судами не досліджувалася та правова оцінка цим обставинам не надавалася і вказане питання визнане передчасним.
1.10. Заявляючи такі вимоги про виплату фіксованої індексації, позивач, посилаючись на правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, наголошував на тому, що повноваження державних органів, в спірному випадку військової частини, щодо розрахунку суми індексації грошового забезпечення не є дискреційними. На переконання позивача, відповідач умисно зловживає посадовими повноваженнями і зменшує суми належної йому до виплати індексації, а тому, на його думку, порушене право має бути захищене певним способом, а саме: суд має розрахувати розмір індексації грошового забезпечення та стягнути з відповідача індексацію грошового забезпечення у заявленому у позовних вимогах розмірі.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2.1. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 січня 2022 року позов задоволено частково.
2.2. Зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 13.01.2017 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року, за період з 01.03.2018 по 14.12.2019 поточну індексацію відповідно до Порядку № 1078.
2.3. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на індексацію грошового забезпечення за спірний період і таке право, передбачене Законом №1282-ХІІ. При цьому суд встановив, що відповідач, за спірний період здійснив розрахунок індексації грошового забезпечення позивачу із застосуванням місяцем обчислення індексу споживчих цін січень 2016 року, у зв`язку з чим визнав такі дії протиправними.
2.4. З аналізу положень Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078 суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на індексацію грошового забезпечення за період з 13.01.2017 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, а також на нарахування та виплату індексації-різниці у період з 01.03.2018 по 14.12.2019. Також суд встановив, що позивачу індексація різниця за період з 01.03.2018 по 14.12.2019 не виплачувалася, а тому визнав таку бездіяльність відповідача протиправною.
2.5. Посилаючись на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 23.03.2023 у справі №400/3826/21 суд зазначив, що відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А). Водночас, суд визнав передчасною вимогу про стягнення з відповідача індексації грошового забезпечення за спірні періоди у конкретно визначеній позивачем сумі, зазначивши, що це є компетенцією органу, в якому останній проходив службу. Суд також зазначив, що стягненню підлягають лише ті суми, які були нараховані, але не виплачені, а тому, враховуючи ненарахування та невиплату індексації, є підстави вважати, що вимога про її стягнення є передчасною.
3. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року скасовано рішення суду першої інстанції.
3.1. Провадження у справі закрито.
3.2. Закриваючи провадження у цій справі суд апеляційної інстанції виходив з того, що судовими рішеннями у справах №400/8858/21 № 400/408/21 надано оцінка бездіяльності відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за періоди з 13.01.2017 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 14.12.2019 з огляду на положення Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078. Позовні вимоги, які заявлені позивачем у цій справі були предметом судового розгляду у справах № 400/8858/21 № 400/408/21, в якій прийнято відповідне судове рішення, що набрало законної сили.
ІІ. Касаційне оскарження
4. Не погоджуючись з таким рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати це судове рішення та направити справу для продовження розгляду до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
4.1. Підставою звернення з касаційною скаргою зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України з огляду на неврахування висновків Верховного суду щодо питання нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
5. Позивач у період з 13.01.2017 по 14.12.2019 проходив військову службу в Збройних Силах України.
6. Відповідно до наказу командира військової частини від 16.12.2019 №8 (по стройовій частині) старший сержант ОСОБА_1 звільнений наказом від 10.12.2019 №213-РС, відповідно до пункту 2 підпункту «а» (закінчення строку контракту) частини 5 статті 26 Закону України «Пpo військовий обов`язок і військову службу», виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 16.12.2019.
7. У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з вимогами з про визнання протиправною бездіяльності військової частини щодо невиплати йому в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 13.01.2017 по 28.02.2018, включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року та про зобов`язання її нарахувати та виплатити в сумі 51091,09 грн.
8. Окрім того, позивач просив визнати протиправною бездіяльності військової частини щодо невиплати йому за період з 01.03.2018 по 14.12.2019, включно, індексації-різниці грошового забезпечення в сумі 84320,05 грн за період з 01.03.2018 по 14.12.2019 включно, із розрахунку 3933,83 грн в місяць, а також зобов`язати її нарахувати та виплатити.
9. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.03.2021 у справі № 400/408/21 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 13.01.2017 року по 31.12.2018 та листопад 2019 року. Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 13.01.2017 по 31.12.2018, листопад 2019 року. У задоволенні позовних вимог в частині обов`язку нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2019 по 31.10.2019 та за грудень 2019 року зі встановленням базового місяця- січень 2008 року в сумі 51091,09 грн відмовлено. Також суд відмовив у вимогах щодо зобов`язання військової частини нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення, як різниці між сумою нарахованої індексації і розміром підвищення доходу, виходячи з її місячного розміру 3933,83 грн, в загальній сумі 84320,05 грн.
10. Мотиви ухвалення цього рішення такі: вирішуючи вимоги ОСОБА_1 , заявлені у першому та другому пунктах стосовно індексації за період з 13.01.2017 по 28.02.2018 суд, дослідивши розрахунково платіжні відомостей на виплату позивачу грошового забезпечення, встановив, що військова частина у період з січня 2017 року по грудень 2018 року, листопад 2019 року не нараховувала та не виплачувала ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення. За таких підстав, суд визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги, в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 13.01.2017 по 31.12.2018, листопад 2019 року. Водночас, посилаючись на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19, суд визнав передчасними вимоги, в частині визначення базового місяця- січень 2008 року, під час нарахування індексації грошового забезпечення, оскільки вважав, що в цій частині права позивача, ще не порушені.
11. Щодо суми невиплаченої індексації в розмірі 51091,09 грн, то суд зазначив, що нарахування індексації є виключною компетенцією відповідача.
12. Стосовно вимог, заявлених у третьому та четвертому пунктах позову, за період з 01.03.2018 по 14.12.2019, суд зазначив, що дослідивши співвідношення розміру підвищення грошового доходу позивача матеріалами справи, встановив що посадовий оклад позивача підвищений у березні місяці 2018 року, та у порівняні із лютим 2018 збільшився із 740,00 грн (лютий 2018) до 3170,00 грн (березень 2018). Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу, виходячи із фіксованої величини в розмірі 3933,83 грн за період з 01.03.2018 по 14.12.2019, а тому відмовив у задоволенні цієї частини вимог.
13. Це судове рішення сторонами у справі не оскаржувалося. На виконання цього рішення суду відповідач виплатив ОСОБА_1 3994,76 грн.
14. У жовтні 2021 ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом про визнання протиправними дій військової частини щодо застосування лютого 2017 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 13.01.2017 по 28.02.2018 включно; зобов`язання нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 13.01.2017 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року в сумі 47078,24 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44, з урахуванням раніше виплачених сум; визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 14.12.2019 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4138,23 грн відповідно до абз. 4, 6 п. 5 Порядку № 1078; зобов`язання нарахувати і виплатити щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4138,23 грн за період з 01.03.2018 по 14.12.2019 включно в сумі 88673,93 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44 , з урахуванням раніше виплачених сум.
15. У цій справі військова частина заявляла клопотання про закриття провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України, оскільки у справі № 400/408/21 розглянуто позовні вимоги ОСОБА_1 про нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення з 13.01.2017 по 31.10.2019.
16. Суд першої інстанції відмовив в задоволенні даного клопотання, зазначивши, що у справі № 400/408/21 дійсно розглядалися позовні вимоги щодо невиплати індексації за період з 13.01.2017 по 14.12.2019, однак з підстав того, що індексація взагалі не була виплачена. Натомість у справі № 400/8858/21 підставою позову є неправильний розрахунок виплаченої індексації, в частині встановлення базового місяця. За таких обставин, суд дійшов висновку, що у справах № 400/408/21 і №400/8858/21 підстави позову є різними.
17. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.01.2022 у справі № 400/8858/21 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини щодо застосування лютого 2017 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 13.01.2017 по 28.02.2018, включно. Зобов`язано військову частину нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 13.01.2017 по 28.02.2018, включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність військової частини щодо невиплати ОСОБА_1 в повному розмірі індексації грошового забезпечення у період з 01.03.2018 по 14.12.2019 відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078. Зобов`язано військову частину нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 14.12.2019, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
18. Мотивуючи підстави для прийняття вказаного рішення, суд першої інстанції зазначив, що військова частина, проводячи ОСОБА_1 на виконання рішення суду від 25.03.2021 у справі №400/408/21 розрахунок індексації за період з 13.01.2017 по 28.02.2018, неправильно застосувала базовий місяць січень 2016 року, позаяк місяцем підвищення посадового окладу (базовим місяцем) є січень 2008 року. Однак, враховуючи, що сума належної до стягнення індексації обрахована позивачем самостійно, а у суду відсутні спеціальні знання для підтвердження правильності його розрахунків, підстави для задоволення позову в частині визначеної позивачем суми індексації задоволенню не підлягають.
19. Стосовно вимог заявлених у третьому та четвертому пунктах позову, за період з 01.03.2018 по 14.12.2019, суд урахував те, що підвищення посадового окладу позивача з березня 2018 року відбулося у зв`язку з прийняттям Постанови № 704, якою були змінені (підвищені) розміри окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців. Отже суд визнав, що саме березень 2018 року є місяцем підвищення доходів позивача (базовим місяцем).
20. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.04.2020 по справі № 816/1728/16, суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення позивачу в період з 01.03.2018 по 14.12.2019 повинна бути перерахована та виплачена із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, з урахуванням абзацу 4 пункту 5 Постанови № 1078. При цьому, суд вважав, що вимога позивача в частині здійснення нарахування такої індексації у конкретній сумі не підлягає задоволенню, з огляду на те, що нарахування індексації належить до безпосередніх повноважень військової частини як роботодавця.
21. Вказане судове рішення в апеляційному порядку сторонами не оскаржувалося та набрало законної сили 18.02.2022. На виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.01.2022 у справі № 400/8858/21 відповідач виплатив індексацію грошового забезпечення 38,43 грн.
22. Вважаючи, що відповідач неправильно обрахував та виплатив йому суму індексації грошового забезпечення, чим допустив бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування, позиція Верховного Суду
23. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
24. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
25. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
26. За приписами частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
27. Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
28. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
29. Підставою звернення з касаційною скаргою зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує про те, що суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення без урахування правових висновків Верховного Суду, викладеній стосовно нарахування та виплати індексації .
30. Враховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, перегляд оскаржуваних судових рішень буде здійснюватися Верховним Судом в її межах.
31. Предметом оскарження у цій справі є бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати в належному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 13.01.2017 по 28.02.2018 у сумі 47043,56 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44; щодо невиплати в повному розмірі індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 14.12.2019, включно в розмірі 4138,23 грн на місяць у загальній сумі 88673,93 грн відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
32. Суд апеляційної інстанції оскаржуваною постановою закрив провадження у цій справі.
33. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що у справі №400/408/21 суд першої інстанції вважав вимоги позивача про застосування базового місяця січень 2008 року для нарахування та виплати індексації за період з 13.01.2017 по 28.02.2018 передчасними та передав це питання на вирішення відповідача.
34. Проте у справі № 400/8858/21 суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, в рішенні від 18.01.2022 дійшов висновку, що військова частина зобов`язана нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 13.01.2017 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум. Відмовляючи в задоволенні позову в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення в сумі 47078,24 грн суд зазначив про відсутність спеціальних знань для підтвердження правильності розрахунків поточної індексації за період з 13.01.2017 по 28.12.2018.
35. За таких підстав суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необгрунтованість доводів представника позивача про те, що у справі №400/8858/21 питання правильності математичного розрахунку суми індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 13.01.2017 по 28.02.2018 судом першої інстанції не досліджувалося, не було предметом оцінки, визнано передчасним, а відтак військова частина отримала право розрахувати суму індексації.
36. Також суд апеляційної інстанції зазначив про неправильне викладення змісту судового рішення у справі №400/408/21 в частині того, що питання правильності встановлення індексації різниці грошового забезпечення у фіксованій величині в період із 01.03.2018, підвищення грошового доходу позивача, внаслідок підвищення посадових окладів, належна позивачу до виплати сума не досліджувалася, правова оцінка не надавалась, оскільки ця вимога була визнана передчасною.
37. Водночас суд апеляційної інстанції встановив, що суд першої інстанції у справі №400/408/21, установивши що посадовий оклад позивача в березні місяці 2018 року порівняно з лютим 2018 збільшився із 740,00 грн до 3170,00 грн, дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування позивачу індексації різниці грошового забезпечення у фіксованій величині.
38. За цих обставин Верховний Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що питання нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації різниці грошового забезпечення у фіксованій величині було вирішено в межах справи №400/408/21.
39. При цьому суд апеляційної інстанції встановив, що представник позивача в липні 2023 року звернувся до суду першої інстанції з аналогічними позовними вимогами, в яких збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
40. Згідно зі статтею 129-1 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
41. Відповідно до статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
42. Відповідно до пункту 4 частини1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі: 4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
43. Частина 2 цієї статті унормовує, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
44. Аналіз наведених норм процесуального законодавства свідчить, що з метою недопущення можливості ухвалення декількох судових рішень у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, законодавець установив правові обмеження у разі виявлення судом тотожних справ, які перебувають/перебували на розгляді у цьому або іншому адміністративному суді.
45. Вказаними нормами встановлений імперативний обов`язок суду закрити провадження у справі у випадку встановлення, що рішення, яке набрало законної сили, ухвалене за результатами розгляду тотожного позову, в якому збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
46. З огляду на це Верховний Суд зауважує, що тотожними визнаються позови, у яких одночасно збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
47. Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
48. Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин.
49. Отже, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
50. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
51. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 11-257заі18, тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
52. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
53. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж самі позовні вимоги та з тих самих підстав.
54. Тобто, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України є одночасна сукупність наступних умов:
- тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають);
- наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи;
- набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.
55. Надаючи оцінку тому, чи є тотожними вимоги заявлені у цій справі, до тих, що були розглянуті у справах № 400/8858/21 № 400/408/21, суд апеляційної інстанції правильно врахував, що Верховний Суд неодноразово викладав позиції стосовно того, що підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
56. Разом з тим Велика Палата Верховного Суду у постанови від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 зазначила, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна обсягу посилань на норми матеріального чи процесуального права (пункт 7.43).
57. У постанові від 11.04.2018 у справі №9901/433/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.
58. Отже, інший словесний виклад правових обґрунтувань позову та його вимог, не змінює правової природи таких вимог, їх предмет та підстави в цілому.
59. З урахуванням цього суд апеляційної інстанції висновував, що фактично позивач у межах цієї справи просить суд повторно переглянути питання щодо зобов`язання військової частини нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за періоди з 13.01.2017 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 14.12.2019 та стягнути з відповідача самостійно обраховані суми індексації.
60. Верховний Суд наголошує, що неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, яке набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили позивач не може знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги з тих самих підстав.
61. Водночас суд апеляційної інстанції встановив, що у судових рішеннях у справах №400/8858/21 № 400/408/21 надано оцінку бездіяльності відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за періоди з 13.01.2017 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 14.12.2019 з огляду на положення Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078.
62. За таких обставин Верховний суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що позовні вимоги, які заявлені позивачем у цій справі, були предметом судового розгляду у справах № 400/8858/21 № 400/408/21, в яких прийнято відповідні судові рішення, що набрали законної сили. Ці судові рішення в апеляційному порядку не оскаржувались.
63. Натомість шляхом подання нового позову представник позивача намагається переглянути попередні судові рішення та виправити допущені, на його думку, помилки.
64. Відповідно до приписів пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
65. Зважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції обставини та приписи вказаної норми процесуального закону, Верховний Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для закриття провадження у цій справі.
Висновок за результатами розгляду касаційної скарги.
66. Отже, доводи касаційної скарги, які були підставою відкриття касаційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду та не спростовують висновки суду апеляційної інстанції по суті справи, а тому не приймаються Судом як належні.
67. Висновки суду апеляційної інстанції по суті справи є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
68. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, у судовому рішенні повно і всебічно з?ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
69. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
70. За змістом частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
71. Таким чином, зважаючи на приписи статей 349 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 3 341 344 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року залишити без задоволення.
2. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. А. Губська
Судді М.В. Білак
В.Е. Мацедонська