№ 400/9571/23

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2024 року

м. Київ

справа № 400/9571/23

адміністративне провадження № К/990/9528/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Тацій Л.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №400/9571/23

за позовом ОСОБА_1

до Вознесенської міської ради

про визнання протиправним та скасування рішення

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 (головуючий суддя: Брагар В.С.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2024 (колегія у складі: головуючого судді: Федусика А.Г., суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.),-

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вознесенської міської ради (далі також - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Вознесенської міської ради 43 сесії VIIІ скликання від 14.07.2023 №10 «Про припинення Комунального закладу дошкільної освіти №16 «Ягідка».

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що її діти навчаються у Комунальному закладі дошкільної освіти №16 «Ягідка», проте 14.07.2023 на черговому засіданні 43 сесії VIII скликання Вознесенської міської ради, було прийнято рішення №10 «Про припинення Комунального закладу дошкільної освіти №16 «Ягідка». На переконання позивача, відповідачем прийнято рішення без дотримання встановленої процедури, а саме без проведення громадських слухань. Також ОСОБА_1 зазначила, що закриття дошкільного закладу призвело до порушення прав та інтересів її дітей, насамперед, права на доступність дошкільної освіти.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.10.2023, яке залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2024, у задоволенні позову відмовлено.

4. Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням встановленої процедури, оскільки відповідно до ст.16 Закону України "Про дошкільну освіту" рішення про утворення, реорганізацію, ліквідацію чи перепрофілювання (зміну типу) закладу дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності приймає його засновник (засновники), тому при його прийнятті у відповідача не виникло обов`язку щодо необхідності проведення громадських обговорень із жителями територіальної громади міста щодо припинення діяльності Комунального закладу дошкільної освіти № 16 «Ягідка». При цьому, судом не встановлено саме тих процедурних порушень при прийнятті рішення, що оскаржується, які могли б вплинути на кінцевий результат.

Також судом враховано, що відповідач забезпечив всім дітям дошкільного віку з мікрорайону «Пряме» підвезення шкільним автобусом "ATAMAN", рік випуску 2016, який перебуває на балансі Комунального закладу дошкільної освіти №15 "Горобинка", який знаходиться за адресою: вул. Центральна садиба, 6-Б, м. Вознесенськ, Миколаївська область, що підтверджується листом цього Комунального закладу від 17.08.2023 року №117, розпорядженням міського голови від 27.04.2023 №70-р.

За таких обставин, суди дійшли висновку, що спірне рішення відповідача не порушує прав позивача та її дітей на дошкільну освіту, оскільки таке право може бути реалізовано дітьми в інших закладах дошкільної освіти на території територіальної громади міста Вознесенськ.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із такими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.

6. В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначає, що оскільки оскаржуване рішення впливає на таке важливе конституційне право як право дітей на освіту, то це є безумовною підставою для врахування думки територіальної громади при прийнятті такого рішення.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. Вказану касаційну скаргу зареєстровано в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

8. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у цій справі визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Стеценко С.Г., Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.

9. Ухвалою Верховного Суду від 26.03.2024 касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2024 залишено без руху, та надано скаржниці строк для усунення недоліків касаційної скарги, протягом якого скаржнику необхідно навести обґрунтування підстав касаційного оскарження, з урахування мотивів, викладених у цій ухвалі.

10. На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 26.03.2024 позивач надіслала уточнену касаційну скаргу.

11. Ухвалою Верховного Суду від 17.04.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2024 у справі за вищезазначеним позовом.

12. Ухвалою Верховного Суду від 22.07.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 23.07.2024.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Як встановлено судами попередніх інстанції, позивач є матір`ю трьох малолітніх дітей, які наказом директора Комунального закладу дошкільної освіти №16 «Ягідка» від 14.06.2021 №17/1 зараховані до дошкільного навчального закладу та відвідують його.

14. 14.07.2023 на черговому засіданні 43 сесії VIII скликання Вознесенської міської ради, було прийнято рішення №10 «Про припинення Комунального закладу дошкільної освіти №16 «Ягідка», відповідно до якого вирішено:

1. Припинити Комунальний заклад дошкільної освіти №16 «Ягідка» шляхом його ліквідації.

2. Створити ліквідаційну комісію Комунального закладу дошкільної освіти №16 «Ягідка» та затвердити її склад.

3. Встановити строк заявлення кредиторами своїх вимог до Комунального закладу дошкільної освіти №16 «Ягідка» два місяці з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

4. Голові ліквідаційної комісії Комунального закладу дошкільної освіти №16 «Ягідка» Куровській А.М. забезпечити подання документів для державної реєстрації рішення про припинення юридичної особи.

5. Ліквідаційній комісії Комунального закладу дошкільної освіти №16 «Ягідка»:

- провести процедуру припинення юридичної особи в результаті ліквідації у встановленому законодавством порядку;

- після завершення розрахунків з кредиторами скласти ліквідаційний баланс і подати його на затвердження Вознесенській міській раді;

6. Визнати Комунальний заклад дошкільної освіти №15 «Горобинка» (код ЄДРПОУ 258777402) правонаступником Комунального закладу дошкільної освіти №16 «Ягідка» у частині планових показників, обсягів виділених коштів, залишків власних надходжень та обсягів отриманих з початку року власних надходжень, показників проведених з початку бюджетного періоду касових видатків та непогашених бюджетних зобов`язань.

7. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію міської ради з гуманітарних питань.

15. Фактично, підставою прийняття оскаржуваного рішення стало мала кількість дітей, вихованців, загальна вартість утримання комунального закладу дошкільної освіти, яка складає - 2 190 160, 00 грн. згідно кошторису на 2023 рік, відсутність облаштування тимчасового укриття.

16. Вважаючи рішення №10 «Про припинення Комунального закладу дошкільної освіти №16 «Ягідка» протиправним, позивач звернулася до суду з даним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

18. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19. Відповідно до статті 53 Конституції України держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

20. Згідно з частиною другою статті 19 Закону України «Про охорону дитинства», держава гарантує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; надання державних стипендій та пільг учням і студентам цих закладів у порядку, встановленому законодавством України. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

21. Правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи дошкільної освіти, яка забезпечує розвиток, виховання і навчання дитини, ґрунтується на поєднанні сімейного та суспільного виховання, досягненнях вітчизняної науки, надбаннях світового педагогічного досвіду, сприяє формуванню цінностей демократичного правового суспільства в Україні визначає Закон України від 11.07.2001 № 2628-III «Про дошкільну освіту».

22. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про дошкільну освіту» законодавство України про дошкільну освіту базується на Конституції України і складається із Закону України "Про освіту", цього Закону, інших нормативно-правових актів та міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

23. За приписами статті 2 Закону України «Про дошкільну освіту» основними завданнями законодавства України про дошкільну освіту є:

забезпечення права дитини, у тому числі дитини з особливими освітніми потребами, на доступність і безоплатність здобуття дошкільної освіти;

забезпечення необхідних умов функціонування і розвитку системи дошкільної освіти;

визначення змісту дошкільної освіти;

визначення органів управління дошкільною освітою та їх повноважень;

визначення прав та обов`язків учасників освітнього процесу, встановлення відповідальності за порушення законодавства про дошкільну освіту;

створення умов для благодійної діяльності у сфері дошкільної освіти.

24. Статтею 3 цього Закону визначено державну політику у сфері дошкільної освіти, відповідно до якої держава визнає пріоритетну роль дошкільної освіти та створює належні умови для її здобуття.

Державна політика у сфері дошкільної освіти визначається Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами і втілюється центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

Держава:

надає всебічну допомогу сім`ї у розвитку, вихованні та навчанні дитини;

забезпечує доступність і безоплатність дошкільної освіти в державних і комунальних закладах дошкільної освіти у межах державних вимог до змісту, рівня й обсягу дошкільної освіти (Базового компонента дошкільної освіти) та обов`язкову дошкільну освіту дітей старшого дошкільного віку;

забезпечує доступну і безоплатну дошкільну освіту в державних і комунальних закладах дошкільної освіти дітям з особливими освітніми потребами з урахуванням особливостей їх інтелектуального, соціального і фізичного розвитку у тій формі, яка для них є найбільш зручною та ефективною;

піклується про збереження та зміцнення здоров`я, психологічний і фізичний розвиток дітей;

сприяє розвиткові та збереженню мережі закладів дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності.

25. Відповідно до частин першої та другої статті 28 Закону України «Про дошкільну освіту» права дитини у сфері дошкільної освіти визначені Конституцією України, Законом України «Про освіту», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Дитина має гарантоване державою право, зокрема на безоплатну дошкільну освіту в державних і комунальних закладах дошкільної освіти.

26. За приписами статей 15, 16 Закону України «Про дошкільну освіту» дошкільні навчальні заклади можуть бути державної, комунальної та приватної форм власності.

Рішення про утворення, реорганізацію, ліквідацію чи перепрофілювання (зміну типу) закладу дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності приймає його засновник (засновники).

Засновником закладу дошкільної освіти може бути орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа (зокрема релігійна організація, статут (положення) якої зареєстровано у встановленому законодавством порядку), рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад дошкільної освіти або які в інший спосіб відповідно до законодавства набули прав і обов`язків засновника.

Заклади дошкільної освіти утворюються з урахуванням соціально-економічних, національних, культурно-освітніх, духовних і мовних потреб за наявності дітей відповідного віку, необхідної навчально-методичної та матеріально-технічної бази, педагогічних кадрів, а також з дотриманням вимог санітарного законодавства.

27. Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в системі дошкільної освіти визначені статтею 19 Закону України «Про дошкільну освіту».

28. Так, згідно з частиною другою статті 19 Закону України «Про дошкільну освіту» Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, районні державні адміністрації, органи місцевого самоврядування в системі дошкільної освіти в межах їх компетенції:

- забезпечують реалізацію державної політики у сфері дошкільної освіти на відповідній території, у тому числі розвиток мережі закладів дошкільної освіти всіх форм власності відповідно до потреб населення, поліпшення матеріально-технічної бази та господарське обслуговування комунальних закладів дошкільної освіти;

- виконують функції засновника закладів дошкільної освіти на відповідній території;

- беруть участь у розробленні та реалізації змісту дошкільної освіти;

- створюють умови для одержання дітьми, у тому числі з особливими освітніми потребами, дошкільної освіти;

- організовують наукове, програмно-методичне, кадрове, матеріальне забезпечення діяльності педагогічних працівників у сфері дошкільної освіти, їх підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації та атестацію;

- здійснюють добір, призначення на посади та звільнення з посад керівних кадрів у комунальних закладах дошкільної освіти;

- створюють умови для розвитку закладів дошкільної освіти усіх форм власності;

- організовують підготовку, проведення експериментальної та інноваційної діяльності у закладах дошкільної освіти та контролюють хід їх здійснення;

- забезпечують організоване оздоровлення дітей дошкільного віку;

- забезпечують соціальний захист, охорону життя, здоров`я та захист прав учасників освітнього процесу та обслуговуючого персоналу в закладі дошкільної освіти;

- здійснюють інші повноваження відповідно до Конституції України, законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про освіту», цього Закону та положень про них.

29. Отже, аналіз вказаних норм вказує на те, що на органи місцевого самоврядування в системі дошкільної освіти в межах їх компетенції, серед іншого, забезпечують реалізацію державної політики у сфері дошкільної освіти на відповідній території, у тому числі розвиток мережі закладів дошкільної освіти всіх форм власності відповідно до потреб населення, поліпшення матеріально-технічної бази та господарське обслуговування комунальних закладів дошкільної освіти, а також виконують функції засновника закладів дошкільної освіти на відповідній території.

30. Як вбачається зі змісту рішень судів попередніх інстанцій, суди відхилили доводи позивача про те, що оскаржуване рішення прийнято без проведення громадських обговорень, оскільки такі вимоги стосується лише закладу загальної середньої освіти, як того передбачає частина друга статті 32 Закону України "Про повну загальну середню освіту", разом з тим оскільки відповідно до статті 16 Закону України "Про дошкільну освіту" рішення про утворення, реорганізацію, ліквідацію чи перепрофілювання (зміну типу) закладу дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності приймає його засновник (засновники), то при його прийнятті у відповідача не виникло обов`язку щодо необхідності проведення громадських обговорень із жителями територіальної громади міста щодо припинення діяльності Комунального закладу дошкільної освіти № 16 «Ягідка».

31. Щодо вказаних висновків Верховний Суд зазначає наступне.

32. Стаття 1 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає, що районні та обласні ради - органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст.

33. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

34. За правилами абзацу 2 пункту 30 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР реорганізація або ліквідація навчальних закладів комунальної форми власності здійснюється за рішенням місцевої ради.

35. Так, на момент прийняття спірного рішення відповідачем ні Закон України «Про дошкільну освіту», ні Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» прямо не вказували на необхідність проведення громадських слухань при прийнятті саме вказаного рішення.

36. Однак до 31.12.2014 редакція абзацу 2 частини шостої статті 16 Закону України «Про дошкільну освіту» чітко визначала, що реорганізація або ліквідація діючих комунальних дошкільних навчальних закладів, а також дошкільних навчальних закладів, створених колишніми сільськогосподарськими колективними та державними господарствами, допускається лише за згодою територіальної громади (загальних зборів) села, селища, міста або на підставі результатів місцевого референдуму.

37. Норма відповідного змісту містилася і в абзаці 2 пункту 30 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

38. Разом з тим, у 2014 році було прийнято Закон України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», яким до вказаної норми були внесені зміни.

39. Як встановлено вище, відповідно до чинної на момент виникнення спірних правовідносин редакції Закону України «Про дошкільну освіту» норма передбачає, що рішення про утворення, реорганізацію, ліквідацію чи перепрофілювання (зміну типу) закладу дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності приймає його засновник (засновники).

40. При цьому, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено як проведення зборів громадян, так і проведення громадських слухань, не обмежуючи при цьому коло питань яке виноситься на загальні збори чи громадські слухання.

41. Так, із визначення статті 1 указаного Закону, загальні збори - зібрання всіх чи частини жителів села (сіл), селища, міста для вирішення питань місцевого значення.

42. Відповідно до статті 8 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» загальні збори громадян за місцем проживання є формою їх безпосередньої участі у вирішенні питань місцевого значення. Рішення загальних зборів громадян враховуються органами місцевого самоврядування в їх діяльності. Порядок проведення загальних зборів громадян за місцем проживання визначається законом та статутом територіальної громади.

Загальні збори громадян, відповідно до частини тринадцятої статті 46 цього ж Закону, поряд з такими суб`єктами як і сільський, селищний, міський голова, постійні комісії, депутати, виконавчі комітети ради, голова місцевої державної адміністрації, голова районної, обласної ради мають право також вносити пропозиції щодо питань на розгляд ради.

43. Також, статтею 13 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено право територіальної громади проводити громадські слухання, яке полягає в зустрічах з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування. Громадські слухання проводяться не рідше одного разу на рік. Пропозиції, які вносяться за результатами громадських слухань, підлягають обов`язковому розгляду органами місцевого самоврядування. Порядок організації громадських слухань визначається статутом територіальної громади.

44. Відповідно до пункту 3 Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 996 від 03.11.2010, консультації з громадськістю проводяться з питань, що стосуються суспільно-економічного розвитку держави, реалізації та захисту прав і свобод громадян, задоволення їх політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів.

45. При цьому, згідно пунктом 12 цього Порядку в обов`язковому порядку проводяться консультації з громадськістю у формі публічного громадського обговорення та/або електронних консультацій з громадськістю щодо проектів нормативно-правових актів, які: стосуються конституційних прав, свобод та обов`язків громадян; стосуються життєвих інтересів громадян, у тому числі впливають на стан навколишнього природного середовища; передбачають провадження регуляторної діяльності у певній сфері; визначають стратегічні цілі, пріоритети і завдання у відповідній сфері державного управління (у тому числі проекти державних і регіональних програм економічного, соціального і культурного розвитку, рішення стосовно їх виконання); стосуються інтересів територіальних громад, здійснення повноважень місцевого самоврядування, делегованих органам виконавчої влади відповідними радами; визначають порядок надання адміністративних послуг тощо.

46. Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що консультації з громадськістю проводяться в обов`язковому порядку, зокрема, з приводу розроблення та реалізації програм економічного, соціального і культурного розвитку.

47. Колегія суддів вважає, що при вирішенні цієї справи потрібно враховувати завдання та пріоритетну роль дошкільної освіти, забезпечення права дитини на доступність і безоплатність здобуття дошкільної освіти, соціально-економічні, національні, культурно-освітні, духовні і мовні потреби, як необхідні умови для вирішення питань про утворення, реорганізацію, ліквідацію та перепрофілювання закладу дошкільної освіт, що, в свою чергу, створює особливі вимоги до процесу прийняття відповідних рішень, в тому числі щодо врахування думки територіальної громади при вирішенні відповідних питань.

48. Отже, оскільки Вознесенська міська рада представляє спільні інтереси територіальної громади м. Вознесенськ, на території якої знаходиться Комунальний заклад дошкільної освіти №16 «Ягідка», то суди попередніх інстанцій мали перевірили чи були враховані інтереси відповідної територіальної громади у процесі прийняття оскаржуваного рішення.

49. Крім того, частиною першою статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

50. Статтею 59 цього Закону встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Частиною п`ятою цієї статті регламентовано, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

51. Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради, який вона приймає на першій сесії.

52. На підставі системного аналізу наведених правових норм вбачається, що всі рішення (крім визначених законом випадків) місцева рада приймає на сесії, після обговорення, більшістю голосів у порядку визначеному законом та регламентом, прийнятим на першій сесії ради. Прийняті рішення набирають чинності лише після їх офіційної публікації або пізніше - з дати вказаної в рішенні.

53. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 495/7147/16-а.

54. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди попередніх інстанцій мали перевірити, чи було дотримано порядку прийняття оскаржуваного рішення, у тому числі, чи було таке рішення прийнято з дотриманням регламенту, чи набуло вони чинності у встановленому порядку та чи було офіційно оприлюднене та доведене до відома територіальної громади.

55. Тож колегія суддів приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій неповно встановлені всі обставини справи, що мають суттєве значення для її правильного вирішення, не надано належної правової оцінки встановленим обставинам справи, що призвело до винесення у ній незаконних рішень.

56. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

57. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

58. Разом з тим, неповне з`ясування обставин у справі, недослідження всіх доказів, у тому числі за необхідності їх самостійного витребування судом, ненадання їм належної правової оцінки є ознакою порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та недотримання в процесі винесення рішень норм процесуального права, що є підставою для їх скасування та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

59. Відповідно до пункту першого частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

60. За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

61. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові та ухвалити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

62. Оскільки колегія суддів скасовує рішення судів попередніх інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2024 скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.Г. Стеценко Л.В. Тацій Т.Г. Стрелець