ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 401/13154/12-к
провадження № 51-1225км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Бущенка А.П., Яновської О.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Михальчука В.В.,
прокурора Чабанюк Т.В.,
захисника Бондаренка О.Г. (у режимі відеоконференції), особи, щодо якої кримінальне
провадження закрито ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора
на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012030010000061, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя м. Дніпра,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від
06 червня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 396 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_1 у строк відбування покарання зараховано строк попереднього ув`язнення з 17 серпня 2012 року по 05 червня 2018 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
У задоволенні позовних заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 ухвалено відмовити.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_4 , судові рішення щодо якого не оскаржені.
ОСОБА_4 засуджено за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК та ч. 4 ст. 187 КК, тобто за вчинення розбійного нападу та умисне вбивство з корисливих мотивів ОСОБА_5 .
Згідно з вироком суду, з метою здійснення своїх злочинних намірів, ОСОБА_4 15 серпня 2012 року приблизно о 20:30 зустрівся з ОСОБА_1 , якого попросив бути присутнім нібито при передачі грошей ОСОБА_5 .
Того ж дня, ОСОБА_4 приблизно о 22:30, прибувши разом із ОСОБА_5 на місце майбутнього скоєння злочину - поруч з будинком АДРЕСА_1 , реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на напад з метою заволодіння майном потерпілого та його вбивство, застосовуючи насильство, небезпечне для життя і здоров`я, умисно, з корисливих мотивів завдав потерпілому ОСОБА_5 більше 30 ударів ножем у ділянки кінцівок, тулуба, обличчя та шиї. Після чого ОСОБА_4 , скориставшись тим, що потерпілий перебуває в безпорадному стані, діючи умисно, з корисливих мотивів, зняв з руки ОСОБА_5 золотий браслет вартістю 10 133 грн, а також позбавився обов`язку повернути борг у розмірі 500 грн. Потерпілий ОСОБА_5 від завданих йому тілесних ушкоджень на місці скоєння злочину помер.
ОСОБА_1 засуджено за те, що він 15 серпня 2022 року близько 22:30 на АДРЕСА_1 , перебуваючи поряд з місцем вчинення злочину, та, побачивши злочинні дії ОСОБА_4 , не звернувся до правоохоронних органів з метою повідомлення про факт умисного вбивства ОСОБА_5 та обставин вчинення ОСОБА_4 злочину, а допоміг ОСОБА_4 заховати труп потерпілого, затягнувши його за ноги в кущі, таким чином виключаючи можливість бути поміченим. Отже, ОСОБА_1 умисно, заздалегідь не обіцяючи про це, приховав факт вчинення особливо тяжкого злочину.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 07 жовтня 2021 року цей вирок скасував. Кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК закрив на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпання можливостей їх отримати.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 22 23 91 94 419 370 КПК. Вважає, що апеляційний суд вийшов за межі судового розгляду і межі обвинувачення та закрив кримінальне провадження за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК, тобто процесуальне рішення за ст. 396 КК не ухвалив, а отже, вирок суду є чинним. Стверджує, що суд апеляційної інстанції не надав аналізу доказам у справі, внаслідок чого ухвала суду ґрунтується на хибних припущеннях, що призвело до застосування закону, який не підлягав застосуванню, та незаконного закриття провадження за реабілітуючими підставами. Зазначає, що висновок апеляційного суду про недопустимість таких доказів як протокол відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_4 , протокол пред`явлення для впізнання є безпідставним. Зазначає, що постанова слідчого прокуратури Амур-Нижньодніпровського районного суду від 15 травня 2013 року про закриття кримінального провадження стосовно працівників поліції за відсутністю складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК, на яку послався суд при визнанні доказів недопустимими, є чинною і не оскаржувалася засудженими та їхніми захисниками. Зазначає, що в ухвалі апеляційного суду не наведено будь-якого аналізу висновку судово-медичної експертизи 3120е від 25 серпня 2012 року, відповідно до якого виявлені у ОСОБА_1 легкі тілесні ушкодження отримані ним до моменту його затримання, яке відбулося 17 серпня 2012 року. Вважає, що апеляційний суд, неповно дослідив докази, при цьому, оцінив їх інакше, ніж суд першої інстанції, незаконно ухвалив рішення з протилежними висновками, ніж ті, які зазначені у вироку суду.
У запереченнях захисник Бондаренко О.Г. просив ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення. Вважає рішення апеляційного суду законним та обґрунтованим.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Чабанюк Т.В. не підтримала касаційну скаргу прокурора.
Захисник Бондаренко О.Г. та ОСОБА_1 просили касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд, але в судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених в апеляційних скаргах, та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і також положення закону, яким він керувався. При скасуванні чи зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.
Приймаючи рішення про скасування обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції дотримався зазначених вище вимог закону.
З матеріалів кримінального провадження видно, що органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК, за ознакою умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
Суд першої інстанції, дослідивши та оцінивши докази, зробив висновок відповідно до положень ч. 3 ст. 337 КПК про перекваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_1 з п. 12 ч. 2 ст. 115 КК на ст. 396 КК, за ознакою заздалегідь не обіцяного приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину.
Суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК повторно дослідив усі докази, зазначені у клопотаннях прокурора та захисника, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, зробив правильний висновок, що докази сторони обвинувачення є недостатніми для визнання ОСОБА_1 винуватим як у вчиненні злочину, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК, так і ст. 396 КК.
Зокрема, апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що висновки судово-імунологічних та судово-медичних експертиз щодо слідів крові та поту на речових доказах, а також кількості тілесних ушкоджень у потерпілого не доводять винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину.
Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_4 заявили про застосування щодо них працівниками поліції недозволених методів ведення слідства, внаслідок чого ними й було надано зізнавальні показання.
З цих підстав суд дослідив постанову слідчого прокуратури від 15 травня 2013 року про закриття кримінального провадження, у зв`язку із відсутністю в діях співробітників міліції складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК, а також висновки судово-медичних експертиз від 20 серпня 2012 року № 3007е та від 25 серпня 2012 року № 3120е, в яких зафіксовані тілесні ушкодження у ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Оцінивши ці докази з точки зору ефективності проведеного розслідування, суд встановив, що в обвинувачених виникли тілесні ушкодження у той період, коли вони знаходилися під контролем держави. Тому суд обґрунтовано визнав всі докази, які були отримані під час досудового розслідування за участі ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , недопустимими.
При цьому слід зазначити, що згідно з ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2016 року доводи апеляційної скарги захисника про застосування щодо обвинувачених недозволених методів слідства були визнані обґрунтованими, а постанова слідчого прокуратури про закриття кримінального провадження за цим фактом - такою, що потребує оцінки з точки зору ефективності проведеного розслідування. Саме це було підставою для скасування ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2015 року та у порядку ст. 433 КПК вироку Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2013 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та направлення кримінального провадження на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Отже, відповідно до вимог ч. 2 ст. 439 КПК судом апеляційної інстанції було враховано вказівку касаційного суду.
Довід прокурора про те, що в ухвалі апеляційного суду не наведено оцінки висновку судово-медичної експертизи № 3120е від 25 серпня 2012 року, є безпідставним.
Згідно з цим висновком 25 серпня 2012 року у ОСОБА_1 було виявлено тілесні ушкодження, які могли виникнути в термін від 5 до 8 діб до моменту освідування.
З урахуванням того, що згідно з матеріалами провадження ОСОБА_1 був затриманий 17 серпня 2012 року, слід зазначити, що апеляційний суд врахував цей висновок, надаючи оцінку вищеназваним доказам.
Твердження прокурора про те, що апеляційний суд провів неповне дослідження доказів, а тому не міг дійти іншого висновку, ніж суд першої інстанції щодо доведення винуватості ОСОБА_1 , також не є обґрунтованим.
Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор і захисник під час апеляційного розгляду заявляли клопотання про дослідження доказів, яке суд задовольнив. Зокрема, клопотання прокурора суд задовольнив у повному обсязі і дослідив усі докази, зазначені у клопотанні. Клопотання про допит потерпілих, обвинувачених, свідків від прокурора чи інших учасників не надходило.
Довід прокурора про те, що ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, оскільки ним не постановлено рішення стосовно винуватості ОСОБА_1 за ст. 396 КК, не можна визнати переконливим.
Як убачає колегія суддів з мотивувальної частини рішення апеляційного суду, він обґрунтував як своє рішення щодо відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора про скасування вироку суду першої інстанції у зв`язку з необхідністю кваліфікації дій ОСОБА_1 за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК, так і щодо задоволення апеляційної скарги захисника та необхідності скасування вироку у частині засудження ОСОБА_1 за ст. 396 КК та закриття провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК. Помилкове зазначення у резолютивній частині необхідності закриття провадження за п. 12 ч. 1 ст. 115 КК може бути виправленим у порядку ст. 379 КПК.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370 419 КПК.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону у справі колегією суддів не встановлено, а тому підстав, передбачених
ст. 438 КПК, для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення касаційних вимог прокурора немає.
Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
Т.В. Шевченко А.П. Бущенко О.Г. Яновська