Постанова
Іменем України
15 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 401/1572/19
провадження № 61-9107св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - приватний нотаріус Світловодського районного нотаріального округу Драна Людмила Андріївна,
треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, Федірківська сільська рада Світловодського району Кіровоградської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Світловодського районного нотаріального округу Драної Людмили Андріївни, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, Федірківська сільська рада Світловодського району Кіровоградської області, про визнання незаконною та скасування постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою приватного нотаріуса Світловодського районного нотаріального округу Драної Людмили Андріївни на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 грудня 2019 року у складі судді Волошиної Н. Л. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 березня 2020 року у складі колегії суддів: Кіселика С. А., Єгорової С. М., Карпенка О. Л .,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову приватного нотаріуса Світловодського районного нотаріального округу Драної Л. А. від 24 грудня 2018 року № 1266 про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину; зобов`язати приватного нотаріуса Світловодського районного нотаріального округу Драну Л. А. видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , до складу якої входить право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою площею 49,7 га для фермерського господарства на території Федірківської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525288100:02:000:9038.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначав, що він як єдиний спадкоємець за заповітом прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , йому видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яка складається з житлового будинку АДРЕСА_1 , та свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яка складається з 1/3 частки статутного капіталу Фермерського господарства «Володимирське».
При цьому постановою від 04 грудня 2018 року приватний нотаріус Світловодського районного нотаріального округу Драна Л. А. відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яка складається з права довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою площею 49,7 га для ведення фермерського господарства на території, Федірківської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, яке спадкодавець набув на підставі державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею, з посиланням на те, що ЦК України не містить поняття «право постійного користування земельною ділянкою» і власником такої ділянки є держава, розпорядчим органом якої є Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.
Вважаючи таку відмову незаконною, оскільки право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою входить до складу спадщини на підставі частини першої статті 1216 ЦК України, позивач просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області рішенням від 20 грудня 2019 року позов задовольнив. Визнав незаконною та скасував постанову приватного нотаріуса Світловодського районного нотаріального округу Драної Л. А. від 24 грудня 2018 року № 1266 про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину. Зобов`язав приватного нотаріуса Світловодського районного нотаріального округу Драну Л. А. видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , до складу якої входить право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою площею 49,7 га для фермерського господарства на території Федірківської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525288100:02:000:9038. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою належить до тих прав, які можуть бути успадковані, а отже, нотаріус неправильно застосовала наведені норми матеріального права, внаслідок чого безпідставно відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Кропивницький апеляційний суд постановою від 25 березня 2020 року рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 грудня 2019 року залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 16 червня 2020 року, приватний нотаріус Драна Л. А. просить скасувати рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 грудня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 березня 2020 року, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані рішення судів не відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.
ОСОБА_1 не заявляв вимоги про визнання за ним права довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою площею 49,7 гектарів для фермерського господарства на території Федірківської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525288100:02:000:9038, тому посилання суду першої інстанції на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, наведену у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 368/54/17, є помилковим, оскільки за ОСОБА_1 таке право суд не визнавав.
Закон України «Про нотаріат» є спеціальним законом у спірних правовідносинах, яким нотаріус повинен керуватися в своїй діяльності, тому суд не може зобов`язати нотаріуса на здійснення конкретних нотаріальних дій із зазначенням конкретного рішення, яке повинно бути ухвалено.
31 серпня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, який мотивовано тим, що доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
16 червня 2020 року приватний нотаріус виконала рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 грудня 2019 року, яке набрало законної сили 25 березня 2020 року.
Право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою ОСОБА_1 зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16 червня 2020 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області.
07 серпня 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
05 липня 2018 року ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_2 , 14 листопада 2018 року приватний нотаріус Світловодського районного
нотаріального округу Драна Л. А. видала йому свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за № 1385, яка складається з житлового будинку АДРЕСА_1 та свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за № 1387, яка складається з 1/3 частки статутного капіталу Фермерського господарства «Володимирське», яка становить в грошовому еквіваленті 100,00 грн.
На підставі державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею у ОСОБА_2 у довічному успадковуваному володінні перебувала земельна ділянка площею 49,7 га в межах згідно з планом, яка була йому надана на підставі рішення Світловодської районної ради народних депутатів Світловодського району Кіровоградської області від 30 грудня 1991 року № 370 для фермерського господарства.
Постановою приватного нотаріуса Світловодського районного нотаріального округу Драної Л. А. від 04 грудня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у вигляді права довічного успадковуваного володіння землею площею 49,7 га для фермерського господарства на території Федірківської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області. Відмова обґрунтована тим, що у ЦК України поняття права постійного користування земельною ділянкою немає, статтею 792 ЦК України встановлено - найм (оренда) земельної ділянки. Власником цієї земельної ділянки є держава, а розпорядчим органом - Головне управління Держгеокадастру Кіровоградської області, яке приймає рішення щодо розпорядження та надання у користування земельних ділянок.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду
та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
За змістом статей 6 50 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року № 561-XII (у редакції, чинній на час його прийняття) у довічне успадковуване володіння земля надається громадянам Української РСР для ведення селянського (фермерського господарства). Громадянам Української РСР, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, що ґрунтується переважно на особистій праці та праці членів їх сімей, надаються за їх бажанням у довічне успадковуване володіння або в оренду земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.
Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 березня 1991 року, яка втратила чинність на підставі Постанови Верховної Ради України від 13 березня 1992 року № 2201-XII, затверджено форми державних актів: на право довічного успадковуваного володіння землею; на право постійного володіння землею; на право постійного користування землею.
Суди встановили, що ОСОБА_2 на підставі державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею у довічному успадковуваному володінні перебувала земельна ділянка площею 49,7 га в межах згідно з планом, яка була йому надана для ведення фермерського господарства на підставі рішення Світловодської районної ради народних депутатів Світловодського району Кіровоградської області від 30 грудня 1991 року № 370.
ЗК України у редакції від 13 березня 1992 року не передбачав такого виду права, як довічне успадковуване володіння земельною ділянкою.
При цьому відповідно до пункту 8 Постанови Верховної Ради України від 13 березня 1992 року № 2200 «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі» громадяни, підприємства, установи, організації, яким було
надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до
ЗК України.
Пунктом 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України 2001 року визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
У Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що у ЗК
Української РСР від 18 грудня 1990 року була регламентована така форма володіння землею, як довічне успадковуване володіння. ЗК України в редакції від 13 березня 1992 року закріпив право колективної та приватної власності громадян на землю (зокрема, право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення сільського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (стаття 6). Це свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам на їх вибір забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому в будь-якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв`язку з непереоформленням правового титулу.
Конституційний Суд України вважав, що встановлення обов`язку громадян переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди до 01 січня 2008 року потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до частини другої статті 14, частини другої статті 41 Конституції України. У зв`язку з відсутністю визначеного у законодавстві відповідного механізму переоформлення громадяни не в змозі виконати вимоги пункту 6 Перехідних положень Кодексу у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною Радою України цього строку. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт.
Ураховуючи наведене, дії державних органів щодо надання земельних ділянок громадянам у довічне успадковуване володіння були припинені, проте ті особи, які набули це право у встановленому законом порядку, зберегли його, оскільки законодавство не містить норми, яка дозволяла б припинити право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, а тому таке право є дійсним.
Відповідно до частини другої статті 407 ЦК України та частини другої статті 102 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.
Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут) (стаття 1225 ЦK України).
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України.
Ураховуючи встановлені судами фактичні обставини справи та норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, висновок судів про наявність правових підстав для задоволення позову в частині скасування постанови приватного нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спірну земельну ділянку є правильним, оскільки зі смертю ОСОБА_2 припинення прав і обов`язків щодо спірної земельної ділянки не відбулося і ОСОБА_1 як спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 став учасником правовідношення з довічного успадковуваного володіння.
Такий висновок судів відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 368/54/17, від якого не відійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові
від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц.
Аргументи касаційної скарги висновки судів в указаній частині не спростовують, зводяться до незгоди з ними та неправильного тлумачення норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог щодо скасування постанови приватного нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спірну земельну ділянку відповідають вимогам закону і підстави для їх скасування відсутні, тому в цій частині вони підлягають залишенню без змін.
Разом з цим Верховний Суд не може погодитися з оскаржуваними судовими рішеннями в частині вирішення позовних вимог щодо зобов`язання приватного нотаріуса видати позивачу свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спірну земельну ділянку, з огляду на таке.
Відповідно до статті 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Способи захисту цивільних прав та інтересів судом визначено статтею 16 ЦК України.
Згідно з частиною другою статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Порядок видачі свідоцтва про право на спадщину визначено статтею 67 Закону України «Про нотаріат», а видача свідоцтва про право на спадщину за заповітом - статтею 69 Закону України «Про нотаріат».
Суд не може підміняти орган до повноважень якого належить прийняття рішення, яке є предметом оскарження, приймати замість нього своє рішення та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта, оскільки такі дії вчиняються нотаріусом відповідно до Закону України «Про нотаріат».
Зобов`язуючи приватного нотаріуса Світловодського районного нотаріального округу Драну Л. А. видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку, суд першої інстанції зазначеного не врахував, тому дійшов помилкового висновку про задоволення такої вимоги ОСОБА_1 .
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції вказаного не враховував, що призвело до неправильного вирішення справи в указаній частині.
Аргументи касаційної скарги в цій частині Верховний Суд бере до уваги.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржувані судові рішення в частині вирішення позову про зобов`язання приватного нотаріуса Світловодського районного нотаріального округу Драної Л. А. видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спірну земельну ділянку після смерті ОСОБА_2 підлягають скасуванню
з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні такої вимоги ОСОБА_1 .
Щодо розподілу судових витрат
Ураховуючи наведене, судові витрати сплачені сторонами у цій справі
підлягають перерозподілу.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, розмір сплаченого судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам у сумі 384,20 грн; розмір сплаченого судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь приватного нотаріуса Світловодського районного нотаріального округу Драної Л. А. в розмірі 1 344,40 грн.
Керуючись статтями 400 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу приватного нотаріуса Світловодського районного нотаріального округу Драної Людмили Андріївни задовольнити частково.
Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 грудня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 березня 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Світловодського районного нотаріального округу Драної Людмили Андріївни про зобов`язання приватного нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину та судових витрат скасувати.
Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Світловодського районного нотаріального округу Драної Людмили Андріївни про зобов`язання приватного нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину.
В іншій частині рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 грудня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 березня 2020 року залишити без змін.
Стягнути з приватного нотаріуса Світловодського районного нотаріального округу Драної Людмили Андріївни на користь ОСОБА_1 384,20 грн (триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного нотаріуса Світловодського районного нотаріального округу Драної Людмили Андріївни 1 344,40 грн (одна тисяча триста сорок чотири гривні сорок копійок) судового збору.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
М. Ю. Тітов