Постанова
Іменем України
07 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 403/152/18
провадження № 61-5357св19
ВерховнийСуд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Перлина степу»,
суб`єкт оскарження - державний виконавець Устинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградскій області Басай Олександр Васильвич,
боржники: Фермерське господарство «Абара Геннадій Анатолійович», ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Устинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області на ухвалу Устинівського районного суду Кіровоградської області від 24 жовтня 2018 року у складі судді Атаманової С. Ю. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 07 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Єгорової С. М., Дьомич Л. М., Карпенка О. Л.,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Перлина степу» (далі - ТОВ «Агрофірма «Перлина степу») звернулося до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця Устинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (далі - ВДВС) Басая О. В., боржники: ОСОБА_1 , Фермерське господарство «Абара Геннадій Анатолійович» (далі - ФГ «Абара Геннадій Анатолійович») про визнання дій державного виконавця щодо винесення повідомлення від 14 вересня 2018 року № 3664 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання ухвали Устинівського районного суду Кіровоградської області від 14 червня 2018 року у справі № 403/152/18, неправомірними, скасування цього повідомлення та зобов`язання державного виконавця Басая О. В. виконати ухвалу Устинівського районного суду Кіровоградської області від 14 червня 2018 року у справі № 403/152/18.
Скарга обґрунтована тим, що повідомлення від 14 вересня 2018 року про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, винесене державним виконавцем ВДВС Басаєм О. В. з посиланням на частину першу статті 157 ЦПК України, пункт 3 частин першої, чатини другої статті 4, частину четверту статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), є необґрунтованим, оскільки ухвала суду від 14 червня 2018 року відповідає вимогам до виконавчого документа, передбаченим статтею 4 вказаного Закону, державний виконавець не був позбавлений можливості довести до відома боржників - ОСОБА_1 та ФГ «Абара Геннадій Анатолійович» - резолютивну частину цієї ухвали суду та відповідно до статті 18 Закону зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень; неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, в тому числі здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням. Всуперечвимогам статей 42, 43 Закону державний виконавець при винесенні повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу не повернув сплачений ним авансовий внесок за організацію та проведення виконавчих дій з примусового виконання ухвали суду про забезпечення позову від 14 червня 2018 року, а саме повідомлення отримане представником ТОВ «Агрофірма «Перлина степу» лише 18 вересня 2018 року, що свідчить про порушення державним виконавцем строків повернення виконавчого документа стягувачу.
З урахуванням уточнених вимог заявник просив визнати неправомірними дії державного виконавця ВДВС Басая О. В. щодо неправомірного повернення стягувачу без прийняття до виконання ухвали Устинівського районного суду Кіровоградської області про забезпечення позову від 14 червня 2018 року у цивільній справі № 403/152/18 як виконавчого документа; скасувати повідомлення державного виконавця Басая О. В. від 14 вересня 2018 року № 3664 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання та зобов`язати державного виконавця Басая О. В. виконати це судове рішення.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Устинівського районного суду Кіровоградської області від 24 жовтня 2018 року, залишеною без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 07 лютого 2019 року, скаргу ТОВ «Агрофірма «Перлина степу» задоволено.
Визнано неправомірними дії державного виконавця ВДВС Басая О. В. щодо винесення повідомлення від 14 вересня 2018 року № 3664 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, ухвали Устинівського районного суду Кіровоградської області від 14 червня 2018 року про забезпечення позову у цивільній справі № 403/152/18 за позовом ТОВ «Агрофірма «Перлина степу» до ОСОБА_1 та ФГ «Абара Геннадій Анатолійович» про визнання договору оренди землі недійсним та визнання поновленим договору оренди землі. Скасовано повідомлення від 14 вересня 2018 року № 3664 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання. Зобов`язано державного виконавця Басая О. В. виконати ухвалу Устинівського районного суду Кіровоградської області від 14 червня 2018 року про забезпечення позову у цивільній справі № 403/152/18 на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом та згідно з резолютивною частиною ухвали суду від 14 червня 2018 року.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що висновок державного виконавця про те, що в ухвалі суду про забезпечення позову від 14 червня 2018 року боржником визначено саме суб`єктів державної реєстрації прав, не відповідає дійсному змісту цієї ухвали, є суб`єктивним і необґрунтованим тлумаченням державним виконавцем її змісту всупереч статті 4 Закону, оскільки суд не визначив суб`єктів державної реєстрації прав на нерухоме майно як сторони виконавчого провадження - боржника, а лише зазначений вид забезпечення позову: заборона вчинення ними реєстраційних дій щодо земельної ділянки, що не означає автоматичного набуття суб`єктом реєстрації статусу боржника. Безпідставними також є твердження державного виконавця про те, що в разі відкриття виконавчого провадження державний виконавець буде позбавлений можливості довести до відома боржника резолютивну частину рішення, оскільки в ньому не визначено особу, якій необхідно довести до відома текст рішення, що унеможливлює його виконання. Суд першої інстанції дійшов висновку, що в цьому випадку норми статті 63 Закону взагалі не можуть бути застосовані при вирішенні питання про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, тому, що відповідно пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону, на який посилається державний виконавець у повідомленні, визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання через невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею. Оскільки ухвала суду від 14 червня 2018 року постановлена на користь одного позивача (стягувача), однак не була постановлена проти кількох відповідачів, ураховуючи вжитий судом захід забезпечення позову - заборона суб`єктам державної реєстрації прав вчиняти реєстраційні дії щодо належної ОСОБА_1 земельної ділянки, що не пов`язаний із покладенням на відповідачів обов`язку вчинення на користь позивача будь-яких дій, суди дійшли висновку, що при поверненні виконавчого документа стягувачу без виконання помилковим є висновок державного виконавця, що рішення ухвалено проти кількох відповідачів із посиланням на положення частини другої статті 4 Закону, згідно з яким у разі, якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним. Вжитий судом захід забезпечення позову відповідає вимогам нормативно-правових актів та є обов`язковим для виконання державним виконавцем як державним реєстратором під час примусового виконання судового рішення - ухвали суду від 14 червня 2018 року, що відповідає передбаченим частиною першою статті 2 Закону № 1404-VIII засадам виконавчого провадження - верховенству права, обов`язковості виконання рішень та законності.
Водночас при винесенні повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання державний виконавець не вирішив питання про повернення суми сплаченого стягувачем авансового внеску у розмірі 7 446,00 грн, що порушує права ТОВ «Агрофірма «Перлина степу» як сторони виконавчого провадження та свідчить про неправомірність дій державного виконавця.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2019 року Устинівське ВДВС звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Устинівського районного суду Кіровоградської області від 24 жовтня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 07 лютого 2019 року, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити у справі нове судове рішення про відмову в задоволенні скарги ТОВ «Агрофірма «Перлина степу».
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права і порушили норми процесуального права.
Суди не надали оцінки тому, що відсутність в ухвалі Устинівського районного суду Кіровоградської області від 14 червня 2018 року персоніфікованого та чіткого переліку боржників за виконавчим документом зводить нанівець процедуру виконання рішення суду та застосування важелів впливу в разі ухилення боржника від вчинення відповідних дій.
Законодавством України, що регулює відносини у сфері примусового виконання рішень судів та інших органів, передбачено, що державний виконавець вправі вчиняти виконавчі дії в межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, де він працює. Якщо ухвала Устинівського районного суду Кіровоградської області від 14 червня 2018 року у справі № 403/152/18 стосується суб`єктів державної реєстрації прав у межах України, то державний виконавець ВДВС не має повноважень і технічних можливостей щодо вчинення виконавчих дій поза межами Устинівського району Кіровоградської області. Отже, дії щодо примусового виконання ухвали від 14 червня 2018 року у справі № 403/152/18 будуть порушенням визначеного в частині першій статті 24 Закону територіального принципу виконання судових рішень. Невідповідність ухвали суду про забезпечення позову вимогам частини першої статті 4 Закону унеможливлює виконання її відповідно до статті 63 Закону.
Суди не звернули уваги, що заборона розпоряджатися/користуватися нерухомим майном відмежована від заборони вчинення реєстраційних дій на підставі рішення суду, тому неправильним є висновок судів, що державний виконавець як державний реєстратор має право виконати вжитий судом захід забезпечення позову шляхом реєстрації заборони вчинення реєстраційних дій щодо певного об`єкта нерухомого майна.
У разі надходження до державного виконавця рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, він керується нормами статті 63 Закону, а не законодавства, що регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Суд першої інстанційї, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, помилково застосував пункт 17 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 року № 553), до правовідносин між сторонами справи № 403/152/18. Зазначення в резолютивній частині ухвали Устинівського районного суду Кіровоградської області про забезпечення позову від 14 червня 2018 року у справі № 403/152/18 кількох відповідачів (боржників) суперечить вимогам частини другої статті 4 Закону.
Вирішення питання щодо повернення стягувачу авансового внеску в повідомленні про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання не можливе з огляду на чітко регламентовані законодавством строки його винесення та відсутність банківських реквізитів заявника у заяві про відкриття виконавчого провадження.
Аргументи інших учасників справи
У травні 2019 року від ТОВ «Агрофірма «Перлина степу» до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представник товариства просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Зазначив, що судові рішення ухваленні з додержанням норм матеріального права і не порушено норми процесуального права, вони є законними та обґрунтованими.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у березні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ухвалою Устинівського районного суду Кіровоградської області від 14 червня 2018 року забезпечено позов ТОВ «Агрофірма «Перлина степу» до ОСОБА_1 та ФГ «Абара Геннадій Анатолійович» про визнання договору оренди землі недійсним та визнання поновленим договору оренди землі.Заборонено суб`єктам державної реєстрації прав вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 7,3801 га, кадастровий номер 3525888300:02:000:1242, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Степанівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії КР № 095594, виданого 11 квітня 2005 року Устинівською районною державною адміністрацією Кіровоградської області.
У цій ухвалі зазначено: найменування (для юридичних осіб), прізвище, ім`я та по батькові (для фізичних осіб) сторін, а саме: позивача - ТОВ «Агрофірма «Перлина степу», відповідачів: ОСОБА_1 та ФГ «Абара Геннадій Анатолійович», їх місцезнаходження (для юридичних осіб) та місце проживання (для фізичних осіб); ідентифікаційні коди юридичних осіб; дату народження та реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідача ОСОБА_1 ; порядок набрання ухвалою законної сили та строк пред`явлення ухвали як виконавчого документа до виконання.
29 серпня 2018 року представник ТОВ «Агрофірма «Перлина степу» (стягувач) звернувся із письмовою заявою до ВДВС про примусове виконання ухвали суду про забезпечення позову від 14 червня 2018 року, однак повідомленням старшого державного виконавця Бурі О. В. від 04 вересня 2018 року № 3267 вказана ухвала суду як виконавчий документ повернена стягувачу без прийняття до виконання з підстави несплати ним авансового внеску в розмірі, передбаченому законом, для виконання рішень про забезпечення позову.
На виконання статті 42 Закону щодо забезпечення витрат органів державної виконавчої служби, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій з примусового виконання ухвали суду від 14 червня 2018 року, з метою усунення обставини, що стала підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, ТОВ «Агрофірма «Перлина степу» згідно з платіжним дорученням від 11 вересня 2018 року № 641 сплатило авансовий внесок у сумі 7 446,00 грн, що відповідає двом мінімальним розмірам заробітної плати, які підлягають сплаті в разі примусового виконання рішення про забезпечення позову, за яким боржником є юридична особа, та повторно 12 вересня 2018 року подало письмову заяву до ВДВС про примусове виконання ухвали суду про забезпечення позову від 14 червня 2018 року разом із документом про сплату авансового внеску.
14 вересня 2018 року державний виконавець ВДВС Басай О. В. за результатами розгляду заяви ТОВ «Агрофірма «Перлина степу» щодо примусового виконання ухвали Устинівського районного суду Кіровоградської області від 14 червня 2018 року № 2-з/403/11/18, на підставі пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону винесено повідомлення № 3664 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, в якому зазначено, що: 1) однією з вимог до виконавчого документа, передбаченою пунктом 3 частини першої статті 4 Закону, є повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи, однак згідно з ухвалою заходи примусового виконання рішення необхідно застосувати до суб`єктів державної реєстрації прав, оскільки боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення; 2) відповідно до частини четвертої статті 63 Закону державний виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину рішення, про що складає відповідний акт, а тому в разі відкриття виконавчого провадження, державний виконавець буде позбавлений можливості довести до відома боржника резолютивну частину рішення, оскільки чітко не визначено особу, якій необхідно довести текст рішення, що унеможливлює його виконання; 3) відповідно до резолютивної частини ухвали відповідачами зазначені ОСОБА_1 та ФГ «Абара Геннадій Анатолійович», що суперечить вимогам частини другої статті 4 Закону, де зазначено, що в разі, якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним, але у цьому випадку рішення ухвалено проти кількох відповідачів.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи (у тому числі державні виконавці) зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Примусове виконання рішень судів та інших органів здійснюється в порядку, встановленому Законом № 1404-VIII.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону 1404-VIII).
Згідно з частинами першою, другою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.
Відповідно до частин першої, третьої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Згідно з частинами першою та другою статті 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
У виконавчому документі, зокрема, зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи (пункт 3 частини першої статті 4 Закону№ 1404-VIII).
Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з частинами другою - четвертою статті 6 Закону № 1404-VIII рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами.
Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.
Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону (пункт 6 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII).
Верховний Суд зауважує, що вимоги до виконавчого документа, визначені у Законі № 1404-VIII, є приорітетними для застосування під час розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах. Іншими нормативно-правовими актами може бути встановлено додаткові вимоги до виконавчого документа, проте їх звуження не допускається.
Відповідно до частин першої та другої статті 15 Закону № 1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.
У справі, яка переглядається, виконавчим документом є ухвала Устинівського районного суду Кіровоградської області від 14 червня 2018 року про забезпечення позову, яка містить заборону суб`єктам державної реєстрації прав вчиняти реєстраційні дії щодо належної ОСОБА_1 земельної ділянки.
Суди встановили, що в ухвалі Устинівського районного суду Кіровоградської області від 14 червня 2018 року зазначено найменування (для юридичних осіб), прізвище, ім`я та по батькові (для фізичних осіб) сторін - позивача ТОВ «Агрофірма «Перлина степу», відповідачів: ОСОБА_1 та ФГ «Абара Геннадій Анатолійович», їх місцезнаходження (для юридичних осіб) та місце проживання (для фізичних осіб); ідентифікаційні коди юридичних осіб; дату народження та реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідача ОСОБА_1 ; порядок набрання ухвалою законної сили та строк пред`явлення ухвали як виконавчого документа до виконання.
Водночас ухвала про забезпечення позову, яка має відповідати вимогам до виконавчого документа, не містить усіх передбачених статтею 4 Закону № 1404-VIII реквізитів, зокрема, повного найменування (для юридичних осіб) або прізвища, імені та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреси місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційного коду.
Таким чином, в ухвалі Устинівського районного суду Кіровоградської області від 14 червня 2018 року не визначено особу боржника, що унеможливлює виконання цього судового рішення у порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII.
З огляду на викладене державний виконавець діяв відповідно до
законодавства, повернув виконавчий документ, оскільки він не відповідає вимогам, визначеним статтею 4 Закону № 1404-VIII. Отже, такі дії державного виконавця є правомірними.
З урахуванням вимог скарги, з огляду на підстави та зміст скарги, встановлені обставини справи, оцінку доводів касаційної скарги і висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні скарги.
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 03 квітня 2019 року у справі № 403/153/18-ц, провадження № 61-48925св18, від 25 вересня 2019 року у справі № 403/185/18-ц, провадження № 61-4393св19, від 27 травня 2020 року у справі № 403/148/18, провадження № 61-6177св19, від 23 вересня 2020 року у справі № 403/149/18, провадження № 61-4700св19.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частинами першою та третьою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами з урахуванням наданих доказів, але допущено неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних рішень з ухваленням нового рішення про відмову у позові.
Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Ураховуючи, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові рішенння скасуванню, беручи до уваги вимоги статті 141 ЦПК України, з ТОВ «Агрофірма «Перлина Степу» на користь Устинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградскій області підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, у розмірі 1 762,00 грн та за подання касаційної скарги, у розмірі 1 921,00 грн.
Керуючись статтями 400 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Устинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області задовольнити.
Ухвалу Устинівського районного суду Кіровоградської області від 24 жовтня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 07 лютого 2019 року скасувати.
У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Перлина Степу» про визнання неправомірними дій державного виконавця Устинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Басая Олександра Васильовича та зобов`язання державного виконавця прийняти до виконання виконавчий документ, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Фермерське господарство «Абара Геннадій Анатолійович», відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Перлина Степу» на користь Устинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області судовий збір, сплачений за подання апеляційної та касаційної скарг, у розмірі 3 683,00 грн.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: І. Ю. Гулейков
А. С. Олійник
Г. І. Усик
В. В. Яремко