Постанова
Іменем України
07 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 405/3983/16-ц
провадження № 61-3135св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя - доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_3 , Міська рада міста Кропивницького, державний реєстратор Адаменко Андрій Володимирович, державний реєстратор Нікітенко Олександр Володимирович, державний реєстратор - державний нотаріус Кропивницької міської державної нотаріальної контори № 1 Сибірцева Оксана Валентинівна,
треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Кіровоградської міської ради, Управління з питань захисту прав дітей міської ради міста Кропивницького,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда, у складі судді Іванової Л. А., від 02 серпня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Чельник О. І., Дуковського О. Л., Письменного О. А., від 16 січня 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до
ОСОБА_2 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_3 , міської ради міста Кропивницького про скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що відповідно до договору
від 27 травня 1968 року її батькам: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 була надана земельна ділянка для будівництва житлового будинку площею 558 кв. мпо АДРЕСА_1 . Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 квітня 2015 року визнано за нею в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 і ОСОБА_5 всі права забудовника, зокрема: право здачі та введення об`єкта нерухомого майна в експлуатацію, реєстрації прав власності на нерухоме майно, отримання свідоцтва про право власності на нерухоме майно (житловий будинок) по АДРЕСА_1 .
При зверненні до реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції із заявою про державну реєстрацію прав щодо зазначеного нерухомого майна, рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно
Могильної М. О. № 23170967 від 27 липня 2015 року їй було відмовлено у державній реєстрації права власності на житловий будинок по
АДРЕСА_1 , з підстав неподання документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку.
У червні 2014 року вона звернулась до секретаря Кіровоградської міської ради за роз`ясненням порядку приватизації земельної ділянки та дізналася, що рішенням Кіровоградської міської ради № 2510 від 19 вересня 2013 року надано ОСОБА_6 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , а рішенням міської ради № 3124 від 24 квітня 2014 року ОСОБА_6 передано у власність зазначену земельну ділянку.
19 травня 2014 року ОСОБА_6 отримала свідоцтво про право власності на земельну ділянку, а 11 червня 2014 року - свідоцтво про право власності на житловий будинок, які розташовані по
АДРЕСА_1 .
Після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилась спадщина, до складу якої увійшли вказані земельна ділянка та житловий будинок, які успадкувала за заповітом неповнолітня ОСОБА_2 .
Зауважувала, що її майнові права порушені, оскільки Кіровоградська міська рада передала ОСОБА_6 у власність частину земельної ділянки, на якій знаходиться збудований ОСОБА_5 та ОСОБА_4 житловий будинок під літ. «Ааа», згідно з інвентарних справ по АДРЕСА_1 , при цьому, померла ОСОБА_6 користувалася зазначеним будинком без достатніх правових підстав.
У заяві про зміну та доповнення позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що метою заявленого позову є захист порушених майнових прав на частину земельної ділянки і їх поновлення у повному обсязі, зокрема у розмірі площі, яка вказана у договорі про надання в безстрокове користування земельною ділянкою від 27 травня 1968 року, похідними вимогами є скасування права власності на відповідний самовільно побудований на належній їй земельній ділянці житловий будинок по АДРЕСА_1 .
Посилаючись на викладене, позивач, з урахуванням уточнень, просила суд:
1) визнати недійсним та скасувати рішення Кіровоградської міської ради
№ 2510 від 19 вересня 2013 року «Про надання ОСОБА_6 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по
АДРЕСА_1 »;
2) визнати недійсним та скасувати рішення Кіровоградської міської ради
№ 3124 від 24 квітня 2014 року «Про передачу ОСОБА_6 безоплатно у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 »;
3) визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно - земельну ділянку по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0345 га, кадастровий номер 3510100000:42:364:0032, видане 19 травня 2014 року ОСОБА_6 , індексний номер 21785740;
4) скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - земельну ділянку по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) 0,0345 га, кадастровий номер 3510100000:42:364:0032, за ОСОБА_6 від 19 травня 2014 року, індексний номер 13124468;
5) визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно - житловий будинок по
АДРЕСА_1 , видане 11 червня 2014 року ОСОБА_6 , індексний номер 22864843;
6) скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - житловий будинок по
АДРЕСА_1 , за ОСОБА_6 від 11 червня 2014 року, індексний номер 13705815;
7) визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку по
АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) 0,0345 га, кадастровий номер 3510100000:42:364:0032, видане 29 листопада 2017 року ОСОБА_2 ;
8) скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - земельну ділянку по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) 0,0345 га, кадастровий номер 3510100000:42:364:0032 за ОСОБА_2 від 29.11.2017 року, індексний номер 38410575;
9) визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок по
АДРЕСА_1 , видане 29 листопада 2017 року ОСОБА_2 ;
10) скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - житловий будинок по
АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 від 29 листопада 2017 року, індексний номер 38410575.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 травня 2018 року за клопотанням ОСОБА_1 залучено до участі у справі в якості співвідповідачів: державного реєстратора Адаменка А. В., державного реєстратора Нікітенка О. В., державного реєстратора - державного нотаріуса Кропивницької міської державної нотаріальної контори № 1 Сибірцеву О. В.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 02 серпня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не довела порушення її майнових прав як забудовника, визнаних за нею за рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда
від 02 листопада 2017 року в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
При цьому суд встановив, що саме ОСОБА_6 та ОСОБА_7 побудували спірний житловий будинок, який в подальшому отримав адресу: АДРЕСА_1 , при цьому ОСОБА_6 та ОСОБА_7 була самовільна зайнята земельна ділянка площею 196,4 кв. м., яка не входила до земельної ділянки наданої ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 16 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 02 серпня 2019 року залишено без змін.
Приймаючи постанову 16 січня 2020 року, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову. При цьому суд вказав, що ОСОБА_4 та
ОСОБА_5 надавалась земельна ділянка з іншою площею, ніж та, на яку визнано право власності за ОСОБА_6 , та надавався дозвіл на побудову будинку та сараю з іншою площею, ніж той будинок, який зареєстрований на праві власності за ОСОБА_6 . Доказів того, що земельна ділянка площею 345 кв. м, яка зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_6 , тотожна земельній ділянці площею 558 кв. м, наданою у безстрокове користування для будівництва індивідуального жилого будинку ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , матеріали справи не містять. Факт будівництва ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спірного будинку по АДРЕСА_1 не доведено.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 16 січня 2020 року управління з питань захисту прав дітей Міської ради міста Кропивницький залучено до участі у справі в якості правонаступника служби у справах дітей Виконавчого комітету міської ради міста Кропивницький.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2020 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 просить скасувати рішення Ленінського районного суду
міста Кіровограда від 02 серпня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 16 січня 2020 року, ухваливши нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із районного суду.
У квітні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вказує, що суди помилково виходили з недоведеності нею того факту, що житловий будинок по АДРЕСА_1 будувався ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , оскільки факт будівництва цього будинку її батьками презюмується з підстав того, що саме їм було надано дозвіл на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Матеріали справи не місять доказів того, що право забудовника зазначеної земельної ділянки надавалося ОСОБА_6 .
Вважає, що поза увагою судів залишилися ті обставини, що ОСОБА_6 користувалася спірним житловим будинком без достатніх на те правових підстав, не була його власником чи забудовником, між нею та ОСОБА_5 і ОСОБА_4 не укладались договори найму.
Зазначає, що апеляційний суд безпідставно відмовив в задоволенні клопотання про витребування інвентаризаційних справ на спірне нерухоме майно.
Доводи особи, що подала відзив на касаційну скаргу
У поданому в травні 2020 року відзиві на касаційну скаргу, ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник - адвокат Майнард Н. О., посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Вважає, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, а посилання на статті 95 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) є недоречним.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що відповідно до договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності від 05 серпня 1968 року, нотаріально посвідченого та зареєстрованого в реєстрі за № 2-1584, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі рішення Виконкому міської ради депутатів трудящих № 921 від 27 травня 1968 року надана на праві безстрокового користування земельна ділянка площею 558 кв. м для будівництва житлового одноповерхового будинку, по АДРЕСА_1 , на якій забудовники зобов`язалися побудувати одноповерховий будинок, житловою площею 35,7 кв. м та сарай площею забудови 15 кв. м.
Відповідно до пункту 3 зазначеного договору на земельній ділянці будівництво будинку та споруд повинно відбуватися у точній відповідності до проекту забудови, затвердженого Управлінням головного архітектора 27 травня
1968 року.
Згідно з пунктом 4 договору, до будівництва будинку та споруд забудовник зобов`язаний приступити не пізніше одного року з дня підписання договору і проводити будівельні роботи з таким розрахунком, щоб будівництво було завершено протягом трьох років, а саме до 27 травня 1971 року.
Договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку від 05 серпня 1968 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не містить конфігурації спірної земельної ділянки.
З матеріалів інвентаризаційних справ № 16951 та № 16970 житлових будинків по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 судами встановлено, що надана ОСОБА_5 та ОСОБА_4 земельна ділянка площею 558 кв. м., була збільшена на 196,4 кв. м шляхом самовільного зайняття та розділена на дві земельні ділянки, відгороджені парканом. У 1975 році на самовільно зайнятій частині земельної ділянки, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 побудували житловий будинок.
Відповідно до журналу зовнішніх обмірів по
АДРЕСА_1 від 16 травня 1975 року загальна площа земельної ділянки становить 754,4 кв. м.
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 , а 11 березня 2013 року
ОСОБА_5 .
Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 02 листопада
2017 року у справі № 405/1120/17-ц, за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнано права забудовника, у тому числі право здачі та введення об`єкта нерухомого майна в експлуатацію, реєстрації прав власності на нерухоме майно, отримання свідоцтва про право власності на нерухоме майно (житловий будинок) по АДРЕСА_1 .
Рішенням Кіровоградської міської ради № 2510 від 19 вересня 2013 року надано ОСОБА_6 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки загальною площею 0,035 га по
АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі.
Рішенням Кіровоградської міської ради № 3124 від 24 квітня 2014 року затверджено ОСОБА_6 проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 загальною площею 0,0345 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); передано ОСОБА_6 безоплатно у власність земельну ділянку, кадастровий номер 3510100000:42:364:0032, по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0345 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови.
На підставі зазначеного рішення міської ради ОСОБА_6 зареєструвала своє право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3510100000:42:364:0032, по АДРЕСА_1 .
Згідно витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11 червня 2014 року, номер запису про право власності: 5975182, державний реєстратор Нікітенко О. В., підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності, серія та номер НОМЕР_1 , видане 11 червня 2014 року, видавник: Реєстраційна служба Кіровоградського міського управління юстиції Кіровоградської області, житловий будинок АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_6 (опис об`єкта нерухомого майна: Аа - житловий будинок; Б - сарай; В - вбиральня; Г - душ; NN1 - огорожа; І - вимощення; кр. - ганок; Коз. - козирок, загальна площа 71,7 кв. м, житлова площа 33,6 кв. м.).
Відповідно до заповіту, складеного 04 липня 2014 року та посвідченого приватним нотаріусом Стоєвою Г. Ф., ОСОБА_6 заповіла все своє майно
ОСОБА_2 , і зобов`язала останню надати ОСОБА_8 право довічного проживання в житловому будинку по
АДРЕСА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла.
Відповідно до витягу з рішення Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради № 61 від 12 лютого 2015 року «Про встановлення опіки над малолітніми дітьми та піклування над неповнолітніми дітьми» призначено ОСОБА_8 піклувальником над неповнолітньою ОСОБА_2 2001 року народження.
29 листопада 2017 року державним нотаріусом Сибірцевою О. В. видані
ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті
ОСОБА_6 на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку по АДРЕСА_1 .
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до положень статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Частиною першою статті 154 ЗК України передбачено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов`язки чи обмеження.
У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).
Згідно частини першої, другої статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, сздійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.
Відповідно до частини другої, третьої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
За змістом статей 1217 1218 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття1218 ЦК України).
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Судами встановлено, що саме ОСОБА_6 та ОСОБА_7 станом на 1975 рік побудували спірний житловий будинок на самовільно зайнятій земельній ділянці, яка в подальшому уповноваженим органом місцевого самоврядування була передана у власність ОСОБА_6 .
При цьому судами не встановлено, що ОСОБА_5 та/або ОСОБА_4 оспорювали права ОСОБА_6 на спірний будинок.
Встановивши, що ОСОБА_1 не надала доказів того, що спірний будинок по АДРЕСА_1 , який успадкувала ОСОБА_2 збудований ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , а земельна ділянка, зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_6 , тотожна із земельною ділянкою, наданою у безстрокове користування для будівництва індивідуального жилого будинку ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , суди дійшли обґрунтованих висновків про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) зазначено, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, якими правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та не допущено порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень.
Той факт, що апеляційний суд не зазначив у своїй постанові висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, не свідчить про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Суд касаційної інстанції відхиляє посилання ОСОБА_1 на порушенням апеляційним судом норм процесуального права, оскільки апеляційний суд обґрунтовано, із зазначенням відповідних мотивів, відмовив у задоволенні клопотання про витребування інвентаризаційних справ, які були досліджені судом першої інстанції.
Твердження заявника з приводу того, що ОСОБА_6 користувалася спірним житловим будинком без достатніх на те правових підстав, не будучи його власником чи забудовником і між нею та ОСОБА_5 , ОСОБА_4 не укладено договорів найму, не впливають на правильність вирішення спору судами, оскільки позивачем не доведено, що за нею визнано права забудовника на будинок АДРЕСА_1 , який успадкувала
ОСОБА_2 .
Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені судами обставини, переважно зводяться до необхідності переоцінки доказів і містять посилання на факти та обставини, що були предметом дослідження судів.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 02 серпня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 16 січня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович