ПОСТАНОВА
Іменем України
23 квітня 2020 року
Київ
справа №405/4262/18
адміністративне провадження №К/9901/7937/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Тацій Л.В.,
суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду міста Кіровограда від 09 січня 2019 року (постановлену в складі: головуючого судді Іванової Л.А.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року (ухвалену в складі колегії: головуючого судді Малиш Н.І., суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.) по справі № 405/4262/18 за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області (далі - Управління СБУ) про визнання протиправними дії,-
в с т а н о в и в:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі також- позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Ленінського районного суду міста Кіровограда з адміністративним позовом до Управління СБУ (далі також - відповідач), в якому просив:
- визнати незаконним затримання позивача працівниками УСБУ в Кіровоградській області, що мало місце по вулиці Верхній Пермській у м. Кропивницький 04.05.2018 близько 15 годин 40 хвилин;
- визнати незаконними дії працівників УСБУ в Кіровоградській області, які полягають у незаконному затриманні позивача на вулиці Верхній Пермській у м. Кропивницькому та в подальшому спричиненні йому (позивачу) тілесних ушкоджень, безпідставному застосуванні спеціальних засобів, які призвели до поранення лівої кінцівки, що мало місце 04.05.2018 близько 15 годин 40 хвилин, а також порушення вказаними посадовими особами його (позивача) права на захист.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09 січня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі, на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України. Роз`яснено позивачеві, що вказаний позов підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства.
Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 11 червня 2019 року залишив без змін ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09 січня 2019 року.
Ухвалюючи таке рішення про відмову у відкритті провадження, суди виходили з того, що оскарження дій посадових осіб - працівників УСБУ в Кіровоградській області щодо позивача ОСОБА_1 , які позивач обґрунтовує незаконністю затримання та подальшому спричиненні тілесних ушкоджень, безпідставному застосуванні спеціальних заходів, повинно вирішуватись в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним Кодексом України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Позивач, не погодившись з ухвалою Ленінського районного суду міста Кіровограда від 09 січня 2019 року та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, а справу направити до суду першої інстанції для прийняття рішення. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права. Зазначив, що стаття 29 Конституції України гарантує право кожного затриманого у будь-який час оскаржити в суді своє затримання. Наведене кореспондує положенню частини 4 статті 208 КПК України, яка серед прав затриманого, що мають бути йому роз`яснені уповноваженою службовою особою, що здійснила затримання, передбачає право вимагати перевірку обґрунтованості затримання. Відповідачем, як органом досудового розслідування, який зокрема здійснює оперативно-розшукову діяльність, в ході незаконного затримання позивача допущені грубі порушення норм чинного КПК України, тому є необхідність у визнанні їй дій незаконними, які полягали саме у безпідставному затриманні позивача в порядку стаття 208 КПК України. Оскарження під час досудового розслідування дій слідчого чи прокурора, пов`язаних із затриманням особи, не передбачено КПК України.
Відповідач надіслав до Суду відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого проти задоволення касаційної скарги заперечує в повному обсязі, посилаючись на законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанції. Відзив мотивовано тим, що правовідносини, які виникають з приводу досудового розслідування, вчинені в межах порушених кримінальних проваджень, не є управлінськими, о повноваження цих органів та їх посадових осіб регламентовані нормами КПК України, через що спір за позовом ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Позивач надіслав також до Суду відповідь на відзив, відповідно до якої наполягає на задоволенні касаційної скарги.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Верховний Суд ухвалою від 24 березня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Ухвалою від 23.04.2020 Верховний Суд призначив справу до розгляду у порядку письмового провадження.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб.
Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Ленінського районного суду міста Кіровограда від 09 січня 2019 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Проте юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства (пункт 2 частини другої статті 19 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Водночас юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Позивач, звертаючись до суду з цим адміністративним позовом зазначив, що 04.05.2018 близько 15 год. 40 працівники УСБУ в Кіровоградській області поруч із будинком АДРЕСА_1 із застосуванням по відношенню до позивача сили та травматичної вогнепальної зброї, затримали його нібито безпосередньо (щойно) після прийняття пропозиції та отримання неправомірної вигоди з подальшим доставленням його до слідчого відділу УСБУ в Кіровоградській області, де його було затримано в порядку ст. 208 КПК України в рамках зазначеного вище досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018120000000059 від 01.05.2018.
Позивач також покликається на те, що дії працівників УСБУ в Кіровоградській області, які оскаржуються ним, стосуються незаконного затримання позивача, що спричинило йому тілесні ушкодження та безпідставне застосування спеціальних засобів.
Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 92 Конституції України, судоустрій, судочинство, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства визначаються виключно законами. Правосуддя в Україні здійснюється шляхом розгляду і вирішення справ по спорах відповідно до процесуального законодавства України.
Крім того, згідно із частиною першою статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Відповідно до визначення, закріпленого в пункті десятому частини першої статті 3 КПК України, кримінальним провадженням є досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
За своєю правовою природою кримінальне провадження становить єдиний комплекс вчинюваних в установленому КПК порядку дій, у межах якого органи досудового розслідування і суд здійснюють функцію притягнення особи до кримінальної відповідальності. Зокрема, таке провадження включає встановлені законом процедури одержання доказів, гарантії законності цих процедур, а також право особи в установлений КПК спосіб оспорювати правомірність відповідних процесуальних дій та/або рішень у контексті реалізації свого права на захист.
Право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, що належить до загальних засад кримінального провадження, згідно з частиною першою статті 24 КПК України гарантується кожному в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Кримінальний процесуальний кодекс України містить главу 26, яка визначає порядок оскарження рішень дій чи бездіяльності під час досудового розслідування, в тому числі органів досудового розслідування та прокурорів.
Так, відповідно до частини 1 статті 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду, згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318 - 380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 23.05.2001 року № 6-рп/2001 правосуддя України здійснюється шляхом розгляду і вирішення справ по спорах відповідно до процесуального законодавства України.
Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому КПК України, позаяк діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1666а15 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №826/13340/15.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що спір у цій справі виник не з приводу реалізації працівниками УСБУ в Кіровоградській області управлінських функції як суб`єкта владних повноважень, а з правовідносин, що склались при організації останніми виконання правоохоронної функції відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України, а саме, у зв`язку з проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018120000000059 від 01.05.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 368 КК України.
Слід також зазначити, що лише у випадках, коли на момент звернення особи зі скаргою на проведені у кримінальному провадженні процесуальні дії, які за правилами КПК України не підлягають окремому оскарженню і можуть перевірятися при розгляді судом кримінальної справи по суті, кримінальне провадження припинено на підставі визначеного законом процесуального рішення, розгляд таких скарг за правилами кримінального судочинства стає неможливим. Виключно в цьому разі, у зв`язку з відсутністю в особи альтернативного способу юридичного захисту, з метою реалізації її права за статтею 13 Конвенції, а також з урахуванням того, що в такій ситуації перевірка правомірності слідчих дій за іншою процедурою не може зашкодити реалізації завдань кримінального провадження, позов має розглядатися судом адміністративної юрисдикції.
Натомість правомірність дій при затриманні особи й інших процесуальних дій, проведених у межах кримінального провадження, яке не припинено, підлягає перевірці судом у порядку кримінального судочинства. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 19 КАС України на справи за скаргами на такі процесуальні дії юрисдикція адміністративних судів не поширюється.
З огляду на викладене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про те, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. З урахуванням особливостей предмета оскарження та його правових наслідків, рішення суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі не є таким, яке б призводило до порушення прав позивача на справедливий судовий розгляд та на ефективний засіб юридичного захисту своїх прав, гарантованих Конституцією України.
Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на те, що доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, останні під час розгляду справи вірно застосували норми матеріального права та не порушили норми процесуального права, відповідно до частини першої статті 350 КАС України, підстави для скасування ухвалених ними рішень відсутні.
Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду міста Кіровограда від 09 січня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року по справі № 405/4262/18 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя- доповідач: Л.В. Тацій
Судді: Т.Г. Стрелець
С.Г. Стеценко