№ 405/8491/18

Постанова

Іменем України

16 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 405/8491/18

провадження № 61-5387св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Кропивницька міська рада,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 грудня 2019 року в складі судді Іванової Л. А. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 09 лютого 2021 року в складі колегії суддів: Голованя А. М., Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кропивницької міської ради, в якому, з урахуванням уточнень, просила суд визнати недійсним рішення Кіровоградської міської ради від 12 листопада 2004 року № 1325 в частині надання в оренду фізичній особі - підприємцю (далі - ФОП) ОСОБА_2 земельної ділянки на АДРЕСА_1 та зобов`язати відповідача виконати всі необхідні дії для скасування недійсності цього правочину, для чого: визнати, що зазначене рішення міської ради призвело до порушення вимог Конституції щодо забезпечення її прав і свобод; визнати недійсним договір оренди землі від 21 грудня 2004 року № 382, укладений між Кіровоградською міською радою та ФОП ОСОБА_2 ; визнати недійсною реєстрацію в Державному земельному кадастрі цільового призначення земельної ділянки на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3510100000:28:195:006) - для розміщення автосалону; визнати незаконним будівництво та введення в експлуатацію нежитлового приміщення загальною площею 252,00 кв. м, що на АДРЕСА_1 ; визнати недійсним рішення Кіровоградської міської ради від 14 липня 2015 року № 4263; зобов`язати Кропивницьку міську радута її виконавчий орган відновити становище, яке існувало до порушення, а саме: звільнити від будівель земельну ділянку між будинками на АДРЕСА_1 між корпусами 5 та 6, та упорядкувати зазначену земельну ділянку у відповідності до вимог ДСТУ-Н Б Б.2.2-9:2013.

Позов обґрунтовано тим, що позивачка мешкає у будинку за адресою: АДРЕСА_2 , який, як і сусідній корпус 6, знаходиться на території земель житлової багатоповерхової забудови, при цьому, відстань між житловими будинками корпус 5 та корпус 6 по цій вулиці становить 20 м, що відповідно до державних будівельних норм ДСТУ-Н Б Б.2.2-9:2013 є мінімальною прибудинковою територією, та Державні будівельні норми не дозволяють розміщувати на цій земельній ділянці будь-які об`єкти, окрім житлових будинків та гаражів.

12 листопада 2004 року рішенням Кіровоградської міської ради № 1325 зазначена земельна ділянка передана в оренду ФОП ОСОБА_2 на 10 років під розміщення автосалону за рахунок земель житлової і громадської забудови. На підставі зазначеного рішення між Кіровоградською міською радою та ФОП ОСОБА_2 укладено договір оренди землі від 21 грудня 2004 року № 382, та внесені дані до Державного земельного кадастру цільове призначення земельної ділянки на АДРЕСА_1 між корпусами 5 і 6 - для розміщення автосалону.

Позивачка зазначала, що на вказаній земельній ділянці було побудовано приміщення автосалону « ІНФОРМАЦІЯ_1 » впритул до 6-го корпусу, відстань до 5-го корпусу - 10 метрів. Проектні та будівельні роботи проведені за правилами для земельних ділянок з цільовим призначенням - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, при будівництві не було враховано, що зазначений об`єкт розміщено на земельній ділянці, на якій розміщено житлові багатоквартирні будинки, тому Державні будівельні норми ДБН 2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення» дотримані не були, зокрема, висота павільйону більша, ніж дозволяють норми, і сягає вікон житлових квартир, що, в свою чергу, зменшує коефіцієнт природнього освітлення, на прибудинкову територію ніколи не потрапляють сонячні промені. Будівля виготовлена з металевого профілю, що створює високий рівень шуму під час опадів, а вода, яка стікає з даху будівлі, змиває землю. Каналізаційна система корпусу 6, яка знаходилась на ділянці, що передана в оренду, перенесена на прибудинкову територію корпусу 5, та на даний час на 10 м між будівлями розташовано чотири каналізаційних колодязі, порушена система каналізації забруднює повітря, влітку випарування створюють страшенний сморід.

На підставі зазначеного вище договору оренди до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна внесено відомості про те, що 30 грудня 2009 року ОСОБА_2 отримав право власності на цей об`єкт на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом міської ради. Також нежитловій будівлі присвоєно окрему адресу, при цьому, жоден документ не зазначає, що це прибудована до житлового будинку споруда. Крім того, рішенням Кіровоградської міської ради від 14 липня 2015 року № 4263 ФОП ОСОБА_2 поновлено договір оренди земельної ділянки строком на 49 років на АДРЕСА_1 (кадастровий № 35101 00000:28:195:006) загальною площею 0,0300 га - землі, які використовуються в комерційних цілях, за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення на підставі рішення Кіровоградської міської ради № 1325 для розміщення автосалону, при цьому, рішення про зміну цільового призначення земель житлової та громадської забудови на категорію земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення депутатами міськради не приймалося, новий договір оренди не укладався, хоча змінено його істотні умови, такі як строк дії договору та орендна плата.

На підставі договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором, власником нежитлового приміщення на АДРЕСА_3 стала громадянка ОСОБА_3 . Починаючи з 03 вересня 2018 року, не чекаючи дозволу на зміну цільового призначення, громадянка ОСОБА_3 використовує належне їй зазначене нежитлове приміщення для магазину з продажу квітів «FloradeLuxe», що потребує створення особливих умов, зокрема, цілодобового підтримання в приміщенні зберігання квітів постійної температури 5-10 градусів. Крім того, позивач зауважила, що на даху будівлі на відстані 10-ти метрів від вікон її квартири розміщено компрессорно-конденсаторний агрегат «TecumsehSilensys» потужністю 8 кВт та кондиціонер «MitsubishiElectric» потужністю 8 кВт, які працюють цілодобово, при цьому, основні характеристики, зазначені виробником щодо компрессорно-конденсаторного агрегату «TecumsehSilensys» потужністю 8 кВт, має рівень звукової потужності 60 дБ, що значно перевищує норми, не шкідливі для здоров`я, що створило нестерпні, неналежні і нездорові умови для проживання та навчання. По причині шуму та вібрацій від цілодобово працюючих кондиціонерів погіршується її самопочуття, шум та вібрації негативно впливають на стан її здоров`я та стан здоров`я членів її родини, та в нічний час неможливий повноцінний здоровий сон.

Крім того, ОСОБА_3 знищує дерева, використовує контейнери для сміття, розраховані на житлові будинки, забиваючи їх старими квітами, скидає сніг з даху будинку магазину на прибудинкову територію, встановлює обмеження для паркування автомобілів. Більш того, власниками магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » навпроти вікон її квартири встановлено чотири камери відеоспостереження, чим порушено право на особисте життя.

Позивач зазначала, що першопричиною всіх порушень стало недодержання в момент вчинення надання в оренду земельної ділянки Кіровоградською міською радою вимог статті 20 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), відповідно до якої віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень та Кіровоградською міською радою не розглядалося в передбаченому законом порядку питання зміни цільового призначення зазначеної земельної ділянки, яка відноситься до земель житлової забудови.

Земельна ділянка, яка передана в оренду ФОП ОСОБА_2 відповідно до Генерального плану м. Кіровограда відноситься до категорії земель житлової багатоповерхової забудови, її використання повинно визначатись в межах вимог, встановлених законом до використання земель житлової та громадської забудови, оскільки рішення про зміну основного цільового призначення цієї земельної ділянки з категорії земель житлової забудови на категорію земель промисловості, транспорту та зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення Кіровоградською міською радою не приймалося.

Також позивачка стверджувала, що прийняті Кіровоградською міською радою рішення від 12 листопада 2004 року № 1325 та від 14 липня 2015 року № 4263 є недійсним правочином, який порушує її особисті немайнові права, особисті немайнові права членів її родини та інших мешканців прилеглих житлових багатоквартирних будинків, порушує публічний порядок, спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

З огляду на викладене позивачка просила задовольнити її позовні вимоги.

Ухвалою суду Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 квітня 2019 року клопотання представника Кропивницької міської ради задоволено та залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Ухвалюючи вказане рішення у справі, суд першої інстанції виходив із того, що звертаючись з позовом про визнання недійсним рішення Кіровоградської міської ради в частині надання в оренду ФОП ОСОБА_2 земельної ділянки та звільнення від будівлі земельної ділянки між будинками на АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_3 , позивач не пред`явила позов до вказаних осіб, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24 березня 2020 року резолютивну частину повного судового рішення від 03 грудня 2019 року у цивільній справі № 405/8491/18 доповнено останнім абзацом такого змісту: «Повне судове рішення складено 03.02.2020 року».

Ухвалюючи це додаткове судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, в супереч пункту 6 частини сьомої статті 265 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в резолютивній частині повного судового рішення від 03 грудня 2019 року не зазначено дати його складання, а це є обов`язковим для відліку строку апеляційного оскарження.

Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 травня 2020 року резолютивну частину судового рішення від 03 грудня 2019 року у цивільній справі № 405/8491/18 доповнено наступним абзацом такого змісту: «Позов ОСОБА_1 до міської ради міста Кропивницького, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення Кіровоградської міської ради «Про надання земельних ділянок» № 1325 від 12 листопада 2004 року в частині надання приватному підприємцю ОСОБА_2 в оренду на 10 років земельну ділянку площею 300, 00 кв. м по АДРЕСА_4 під розміщення автосалону за рахунок земель житлової та громадської забудови з визначенням розміру орендної плати на рівні земельного податку в рік та про зобов`язання міську раду міста Кропивницького виконати всі необхідні дії для скасування недійсності правочину, для чого: визнати недійсним рішення Кіровоградської міської ради №4263 від 14.07.2015 року, - залишити без задоволення».

Ухвалюючи вказане додаткове судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що резолютивна частина рішення від 03 грудня 2019 року не містить висновку суду щодо відмови у визнанні недійсним рішення Кіровоградської міської ради від 14 липня 2015 року № 4263, хоча мотивувальна частина цього рішення містить відповідні висновки.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 09 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 грудня 2019 року - без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погодилась з висновками суду першої інстанції та виходила із того, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і фактично зводяться незгоди з рішення суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У березні 2021 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 грудня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 09 лютого 2021 року,в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, з урахуванням уточнень, просить скасувати зазначені вище судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:

- помилково вважали, що заявник заявила шість позовних вимог до відповідача у цій справі;

- не звернули увагу на те, що оскаржуваним рішенням Кіровоградської міської ради від 12 листопада 2004 року № 1325 ФОП ОСОБА_2 під розміщення автосалону передано в оренду землі житлової забудови, а рішення про зміну цільового призначення цих земель не приймалось;

- не надали оцінку тому, що Кропивницька міська рада є самостійним відповідачем за вимогою про визнання недійсним рішення Кіровоградської міської ради від 12 листопада 2004 року № 1325 в частині надання в оренду ФОП ОСОБА_2 земельної ділянки на АДРЕСА_5 під розміщення автосалону за рахунок земель житлової та громадської забудови і незалучення інших самостійних відповідачів не може бути підставою для відмови у розгляді позовних вимог заявлених до належного відповідача;

- не ухвалили рішення щодо позовної вимоги про визнання недійсним рішення Кіровоградської міської ради від 12 листопада 2004 року № 1325 в частині надання в оренду ФОП ОСОБА_2 земельної ділянки на АДРЕСА_1 для розміщення автосалону;

Також заявник у касаційній скарзі вказує на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 1 Закону України «Про землеустрій», частини першої статті 19 та частини першої статті 20 ЗК України у подібних правовідносинах

У червні 2021 року Кропивницька міська рада із застосуванням засобів поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначила про її необґрунтованість та безпідставність доводів, а також про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 01 квітня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 грудня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 09 лютого 2021 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2021 року (з урахуванням виконання заявником вимог ухвали суду від 14 квітня 2021 року про залишення касаційної скарги без руху) відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 з підстав визначених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано із Ленінського районного суду м. Кіровограда матеріали справи № 405/8491/18; надано учасникам справи строк для подання відзиву.

У липні 2021 року матеріали справи № 405/8491/18 надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що пунктом 3 рішення Кіровоградської міської ради «Про розгляд звернень фізичних та юридичних осіб з питань регулювання земельних відносин» від 08 квітня 2004 року № 946 погоджено місце розташування та надано ОСОБА_2 згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 10 років площею 0,03 га на АДРЕСА_5 під розміщення автосалону за рахунок земель житлової та громадської забудови.

У подальшому, КП «Кіровоградський земельно-кадастровий центр» на замовлення ОСОБА_2 виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватному підприємцю ОСОБА_2 в оренду на 10 років під розміщення автосалону за адресою: АДРЕСА_4 .

При цьому, зазначений проект землеустрою погоджено:

- Кіровоградським міським управлінням земельних ресурсів (висновок від 25 жовтня 2004 року № 3270, за яким Управління погоджує проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована на АДРЕСА_4 в оренду на 10 років приватному підприємцю ОСОБА_2 для розміщення автосалону та не заперечує щодо відведення цієї земельної ділянки площею 300,0 кв. м, в тому числі угіддях - 300,0 кв. м - землі, що використовуються в комерційних цілях, за рахунок земель житлової та громадської забудови;

- Кіровоградською міськрайонною екологічною інспекцією Державного управління екології та природних ресурсів в Кіровоградській області (висновок від 04 червня 2004 року № 336);

- Кіровоградською міською санітарно-епідеміологічною станцією (висновок від 17 червня 2004 року № 2235/02);

- управлінням містобудування архітектури екології та земельних відносин виконавчого комітету Кіровоградської міської ради (висновок від 25 жовтня 2004 року № 1732, за яким управління погоджує надання в оренду приватному підприємцю ОСОБА_2 земельної ділянки на АДРЕСА_4 для розміщення автосалону при умові: утримання прилеглої території автосалону в належному санітарному стані; виконання благоустрою, освітлення прилеглої території автосалону; оформлення фасаду автосалону згідно сучасних вимог архітектури; обмеження на використання земельної ділянки: дотримання цільового використання земельної ділянки; дотримання встановлених меж земельної ділянки; збереження якості земельної ділянки); Інспекцією з охорони нерухомих пам`яток археології, історії та монументального мистецтва Управління культури Кіровоградської обласної державної адміністрації (висновок від 08 липня 2004 року № 157).

Пунктом 4 рішення Кіровоградської міської ради «Про надання земельних ділянок» від 12 листопада 2004 року № 1325, яке є предметом оскарження позивачем, розглянувши клопотання та пропозиції юридичних та фізичних осіб з питань надання земельних ділянок, враховуючи позитивні висновки служб міста, розроблені проекти землеустрою, керуючись статтями 12 20 93 123 124 126 128 158 ЗК України, статтею 15 Закону України «Про оренду землі», пунктом 34 статті26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Кіровоградська міська рада затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, акт визначення збитків та надала приватному підприємцю ОСОБА_2 в оренду на 10 років земельну ділянку площею 300, 00 кв. м (в тому числі по угіддях: 300,00 кв. м землі вулиць, проїздів, набережних, площ) на АДРЕСА_4 під розміщення автосалону за рахунок земель житлової та громадської забудови з визначенням розміру орендної плати на рівні земельного податку в рік.

На підставі зазначеного рішення органу місцевого самоврядування 21 грудня 2004 року між Кіровоградською міською радою, як орендодавцем, та приватним підприємцем ОСОБА_2 , як орендарем було укладено договір оренди землі № 382, який (договір) зареєстровано у Кіровоградській регіональній філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельним ресурсам, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31 січня 2005 року за № 13, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення автосалону, яка знаходиться на АДРЕСА_4 , загальною площею 0,03 га, в тому числі по угіддях: 300, 00 кв. м землі, які використовуються в комерційних цілях. Земельна ділянка передається в оренду для несільськогосподарського використання. Цільове призначення земельної ділянки - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики та іншого призначення. Договір укладено на 10 років з можливістю за інших рівних умов переважного права Орендаря при належному виконанні обов`язків відповідно до умов договору, на поновлення договору.

Рішенням Кіровоградської міської ради «Про поновлення ФОП ОСОБА_2 договору оренди земельної ділянки на АДРЕСА_1 » від 14 липня 2015 року № 4263 поновлено ФОП ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки строком на 49 років на АДРЕСА_4 (кадастровий номер 3510100000:28:195:0006), загальною площею 0, 0300 га - землі, які використовуються в комерційних цілях, за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, укладений на підставі рішення Кіровоградської міської ради від 12 листопада 2004 року № 1325 для розміщення автосалону (КВЦПЗ 03.07).

Право приватної власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, загальною площею 252,1 кв. м, опис: автосалон літ. «А», 252, 1 кв. м, хвіртка літ. «N», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , 15 серпня 2018 року за № 27520925 зареєстровано державним реєстратором: приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Писаковською О. І. за ОСОБА_3

ОСОБА_3 звернулась до Кропивницької міської ради із заявою про зміну цільового призначення земельної ділянки на АДРЕСА_1 , але на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій матеріали щодо надання дозволу на зміну цільового призначення зазначеної земельної ділянки не виносились на розгляд постійної комісії з питань архітектури будівництва, реклами, регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 48 ЦПК України).

Позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки (стаття 50 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Згідно з частиною першою, другою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

ЦПК України саме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ухвалюючи рішення про залишення позову без задоволення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні у справі докази та давши їм належну оцінку, правильно виходив із того, що позовні вимоги ОСОБА_1 безпосередньо стосуються прав та інтересів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , однак позивач не заявила клопотання про залучення їх до участі у справі як співвідповідачів.

Доводи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій помилково вважали, що заявник заявила шість позовних вимог до відповідача у цій справі, Верховний Суд відхиляє, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, а саме змістом заяви ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог від 16 травня 2019 року (т. 1. а. с. 169-170).

Аргументи касаційної скарги про те, що Кропивницька міська рада є самостійним відповідачем за вимогою про визнання недійсним рішення Кіровоградської міської ради від 12 листопада 2004 року № 1325 в частині надання в оренду ФОП ОСОБА_2 земельної ділянки на АДРЕСА_5 під розміщення автосалону за рахунок земель житлової та громадської забудови і незалучення інших самостійних відповідачів не може бути підставою для відмови у розгляді позовних вимог заявлених до належного відповідача є безпідставними з огляду на таке.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судами попередніх інстанцій, що заявляючи позовну вимогу про визнання недійсним рішення Кіровоградської міської ради від 12 листопада 2004 року № 1325 зокрема із підстав порушення особистих немайнових прав позивача іншими особами (ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ), позивач фактично оспорює право на майно таких осіб, та зазначає про порушення її особистих немайнових прав останніми, при цьому, позивач не пред`являє позов до зазначених осіб, які, за клопотанням представника відповідача, за ухвалою суду залучені до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Виходячи з правил цивільного судочинства, третя особа без самостійних вимог має стосовно предмета спору лише непрямий юридичний інтерес, оскільки не є суб`єктом спірного матеріального правовідношення, перебуває з однією із сторін процесу в таких матеріальних правовідносинах, які лише можуть змінитися в результаті ухваленого рішення суду в спорі між сторонами. Водночас, судовим рішенням не можуть безпосередньо вирішуватися питання про права та обов`язки третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Оскільки задоволення позовних вимог вплине на майнові права та інтереси ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , то за цих обставин дані особи повинні виступати у цій справі як співвідповідачі, так-як процесуальні права і обов`язки відповідача значно ширші за права третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Таким чином незалучення до участі у справі як співвідповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 правомірно стало підставою для відмови у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що оскаржуваним рішенням Кіровоградської міської ради від 12 листопада 2004 року № 1325 ФОП ОСОБА_2 під розміщення автосалону передано в оренду землі житлової забудови, а рішення про зміну цільового призначення цих земель не приймалось, Верховний Суд відхиляє, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не здійснювали розгляд цієї справи по суті спору, а відмовили у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку із пред`явленням позову до неналежного відповідача.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували, та не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень.

При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 грудня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 09 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак