Постанова
Іменем України
09 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 408/2304/17-ц
провадження № 61-37915 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 30 січня 2018 року у складі судді Цимбал Ю. Ю. та постанову апеляційного суду Луганської області від 15 травня 2018 року у складі колегії суддів: Назарової М. В., Дронської І. О., Луганської В. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ДТЕК Свердловантрацит» про стягнення заробітної плати.
Позовна заява мотивована тим, що він перебував у трудових відносинах з ТОВ «ДТЕК «Свердловантрацит», 20 березня 2017 року був звільнений відповідачем з роботи на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням, однак, всупереч вимог статті 116 КЗпП України ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» не провело із ним повного розрахунку в день звільнення.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за березень 2017 року в сумі 7 343,14 грн, компенсацію за дні невикористаної відпустки в сумі 24 232,36 грн, 33 044,13 грн вихідної допомоги та компенсацію за час затримки розрахунку у розмірі середнього заробітку по день фактичного розрахунку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 30 січня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» перед позивачем за заробітною платою за березень 2017 року, також не доведено матеріалами справи наявність вини ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» у невиплаті заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та належних при звільненні сум у визначені статтею 116 КЗпП України строки, а тому відсутні підстави вважати порушеними трудові права позивача на час розгляду справи.
Суд першої інстанції зазначив, що сам по собі факт звільнення позивача з ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» 20 березня 2017 року не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Луганської області від 15 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено безе задоволення.
Рішення Біловодського районного суду Луганської області від 30 січня 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову відповідають встановленим у справі обставинам та вимогам закону.
Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення на підставі належно оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням вимог статей 10 60 ЦПК України 2004 року, встановивши, що у трудових правовідносинах між відповідачем ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» та його працівниками, зокрема, позивачем ОСОБА_1 з 13 березня 2017 року виникли та дотепер існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків як підприємству в цілому, так і його працівникам, які на ньому працювали, в період існування яких відповідач ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» об`єктивно, з причин від нього не залежних був позбавлений можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі, щодо позивача, дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що заявлені позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористані дні відпустки, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволенню не підлягають, оскільки позивач не надав належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 02 липня 2018 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 408/2304/17-ц із Біловодського районного суду Луганської області.
У листопаді 2018 року справа надійшла до ВерховногоСуду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 серпня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що право на оплату працю є конституційним та його захист гарантується Конвенцією Міжнародної організації праці про захист заробітної плати, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 8 43 55 Конституції України, статтею 16 ЦК України та статтями 4 5 ЦПК України,тому застосування до спірних правовідносин статті 617 ЦК України, статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є неконституційним, оскільки фактично призводить до порушення права особи на працю.
Суди не надали правової оцінки діям відповідача, що полягали у приховуванні доказів та ухиленні від встановлення всіх обставин справи, оскільки відповідно до вимог статті 93 ЦК України та статті 30 Закону України «Про оплату праці» данні первинного та бухгалтерського обліку обліковуються та зберігаються у відповідача.
Встановивши факт непереборної сили, втрати контролю і доступу ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» до своїх виробничих потужностей та іншого майна, починаючи з 13 березня 2017 року, та неможливості відповідача виконати свої обов`язки перед працівниками, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, порушивши принцип диспозитивності цивільного судочинства.
Посилання судами на науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України від 24 липня 2017 року № 2369/2/21-10.2 є необгрунтованими, оскільки за його змістом не встановлено та не може бути встановлено звільнення від обов`язку виконання відповідачем зобов`язань щодо нарахування та сплати заробітної плати та інших платежів перед звільненим працівником у березні 2017 року. Вчинення правопорушення стосовно ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» не звільняє його від виконання обов`язку щодо належного розрахунку зі звільненими працівниками.
Судом проігноровано можливість визнання та встановлення обставин справи відповідно до частини десятої статті 84 ЦПК України.
Зазначав про зловживання ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» своїми процесуальними правами та створенням перешкод у здійсненні судочинства.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит», у якому зазначено, що доводи касаційної скарги є обґрунтованими та відповідають вимогам закону та Конституції України. Зазначило, що унеможливлення виконання ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» зобов`язань перед ОСОБА_1 , передбачених статтями 47 83 115 116 КЗпП України, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема, актами тероризму на території Луганської області, що є обставинами, які не залежать від волі сторін трудового договору, а також мають надзвичайний і невідворотній характер та є підставою для звільнення ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» від відповідальності.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит».
Місто Довжанськ (до перейменування - місто Свердловськ) Луганської області визнано тимчасово окупованою територією України відповідно до постанов Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 252-VIII «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування» та № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями».
Згідно з витягом з кримінального провадження, порушеного 18 березня 2017 року за частиною третьою статті 206 КК України «Протидія законній господарській діяльності», у період з 13 березня 2017 року невстановлені особи здійснюють протидію законній господарській діяльності ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» шляхом заборони відчуження майна, відчуження грошових коштів, встановлення обтяжень на майно, що належить товариству, шляхом захоплення майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , чим заподіяно майнову шкоду у великому розмірі. Орган досудового розслідування - Головне управління Національної поліції у м. Києві.
Висновком Торгово-промислової палати України від 24 липня 2017 року № 2369/2/21-10.2 засвідчено настання обставин непереборної сили (наявність воєнного конфлікту на території Луганської області та здійснення у зв`язку із цим антитерористичної операції). Із фактичним захопленням з 13 березня 2017 року ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» (дати фактичного захоплення невстановленими озброєними особами виробничих та адміністративно-інформаційних потужностей підприємства) відповідач, у тому числі, фактично втратив доступ до первинних документів, на підставі яких має здійснюватися розрахунок сум заробітної плати, відпускних тощо, що підлягають до виплати на користь робітників як поточних виплат, так і виплат у день звільнення, позбавлений можливості користуватися належними грошовими коштами, здійснювати відповідні виплати. Також відповідач втратив доступ до трудових книжок своїх працівників, тому уповноважена особа відповідача з 13 березня 2017 року не має можливості здійснити записи щодо прийому чи звільнення таких працівників, а також будь-які інші юридично значимі правові дії, на підставі яких могли виникати чи припиняти свою дію певні правовідносини.
20 березня 2017 року трудові відносини з ОСОБА_1 припинені на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням, що підтверджується витягом з наказу від 20 березня 2017 року № 04-к.
Згідно з даними індивідуальних відомостей про застраховану особу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганській області форми ОК-5, заробітна плата ОСОБА_1 з березня 2017 року відповідачем не нараховувалась, страхові внески не сплачувались.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з вимогами частин першої-третьої статті 400 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно частина перша статті 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема трудових, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
З огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової шкоди положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини.
Враховуючи позовні вимоги у даній справі, зокрема, вимоги щодо виплати заробітної плати, компенсації у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.
Відповідно до статті 117 КЗпП України підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.
Згідно зі статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постановах: від 11 листопада 2015 року у справі № 6-2159цс15, від 23 березня 2016 року у справі № 6-364цс16, від 11 травня 2016 року, у справі № 6-383цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-948цс16, в яких були встановлені подібні правовідносини та фактичні обставини.
Відповідно до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р та від 05 травня 2015 року № 428-р місто Довжанськ (Свердловськ) Луганської області знаходиться на тимчасово окупованій території України, на якій органи державної влади України тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
Сертифікатом Торгово-промислової палати України від 19 червня 2017 року № 7631 засвідчено настання пов`язаних із захопленням підприємства та триваючих з 13 березня 2017 року форс-мажорних обставини (обставини непереборної сили) для виконання ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» своїх податкових зобов`язань перед державним бюджетом.
24 липня 2017 року Торгово-промисловою палатою України наданий Науково-правовий висновок № 2369/2/21-10.2 щодо унеможливлення виконання ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), починаючи з 13 березня 2017 року.
Втрата контролю і доступу ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» до своїх виробничих потужностей та іншого майна, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі, до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, починаючи з 13 березня 2017 року, коли фактично вийшло з-під контролю управління зазначеними виробничими потужностями і припинилося провадження господарської діяльності, позбавляє можливості ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» виконати зобов`язання перед працівниками згідно зі статтями 47, 83, 115 і 116 КЗпП України.
Зазначене виключає наявність підстав вважати, що ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» недобросовісно виконує свої процесуальні обов`язки, ухиляючись від надання суду інформації та первинних документів, що мають відношення до предмета позову, що, у свою чергу, унеможливлює застосування судом наслідків, передбачених частинами восьмою, десятою статті 84 ЦПК України.
Крім того, згідно з даними індивідуальних відомостей про застраховану особу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганській області форми ОК-5, заробітна плата ОСОБА_1 з березня 2017 року відповідачем не нараховувалась, страхові внески не сплачувались.
При цьому, сам по собі факт звільнення позивача з ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за сам лише факт перебування у трудових відносинах.
З огляду на викладене, а також встановивши, що у трудових правовідносинах між ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» та його працівниками, зокрема ОСОБА_1 , з 13 березня 2017 року виникли та дотепер існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків як підприємству в цілому, так і його працівникам, у період існування яких ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» об`єктивно, з незалежних від нього причин було позбавлено можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі, щодо позивача, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного і обґрунтованого висновку, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволенню не підлягають.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 243/2071/18 (провадження № 61-48088сво18), а також у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справах № 408/2305/17-ц та № 408/2329/17-ц, від 30 травня 2019 року у справі № 408/3262/17-ц, від 12 вересня 2019 року у справі № 408/3297/17, від 04 травня 2020 року у справі № 408/3388/17-ц, від 08 квітня 2020 року у справах № 408/2307/17-ц та № 408/6122/17-ц, від 30 березня 2020 року у справі № 408/5218/17-ц, від 26 березня 2020 року у справах № 408/3492/17 та № 408/3261/17, від 30 березня 2020 року у справі № 408/5218/17-ц, від 08 квітня 2020 року у справах № 408/2307/17-ц та № 408/6122/17-ц, від 04 травня 2020 року у справі № 408/3388/17-ц, від 21 травня 2020 року у справах 408/5048/17-ц та № 408/5046/17-ц, від 27 травня 2020 року у справі № 408/2309/17-ц, від 04 червня 2020 року у справі № 408/6116/17-ц.
Доводи заявника, що встановивши факт обставин непереборної сили, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, не заслуговують на увагу, адже, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд діяв відповідно до вимог частини першої статті 13 ЦПК України, оскільки встановлення факту непереборної сили є обставиною, необхідною для правильного вирішення справи.
Ураховуючи зазначені висновки, безпідставними є доводи касаційної скарги про неправильне застосування до спірних трудових правовідносин положень статті 617 ЦК України. Настання з 13 березня 2017 року підтверджених висновком Торгово-промислової палати України від 24 липня 2017 року обставин непереборної сили звільняє ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» від відповідальності за затримку виплати належних позивачу сум при звільненні у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.
Інші доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, які були викладені в апеляційній скарзі, та перевірялися судом апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду цього спору.
Таким чином, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявників, при цьому враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Суди першої та апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.
Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Біловодського районного суду Луганської області від 30 січня 2018 року та постанову апеляційного суду Луганської області від 15 травня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович