Постанова
Іменем України
30 березня 2020 року
місто Київ
справа № 408/5218/17-ц
провадження № 61-36761св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 01 грудня 2017 року у складі судді Карягіної В. А. та постанову Апеляційного суду Луганської області від 20 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Авалян Н. М., Кострицького В. В., Орлова І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» (далі - ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ») про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Позов обґрунтований тим, що вона працювала в ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ». 21 березня 2017 року позивач звільнена з роботи на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням, проте відповідач не провів з нею повного розрахунку в день звільнення.
Просила стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати за березень 2017 року у розмірі 2 395, 97 грн; компенсацію за 24 дні невикористаної відпустки - 3 411, 64 грн; вихідну допомогу у зв`язку із порушенням законодавства про працю - 10 268,45 грн; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 01 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Луганської області від 20 квітня 2018 року, в позові відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, щооскільки факт невиплаченої ОСОБА_1 заробітної плати за березень 2017 року заперечувався відповідачем, тому така обставина підлягала доказуванню. Позивач не надала належних та допустимих доказів наявності відповідної заборгованості.
Також суд першої інстанції зазначив, що у трудових правовідносинах між ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» та його працівниками, зокрема позивачем, з 13 березня 2017 року виникли та існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, які завдали збитків як підприємству, так і його працівникам, які на ньому працювали, в період існування яких ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» об`єктивно, не залежних від нього причин був позбавлений можливості виконати зобов`язань, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, зокрема щодо позивача.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження заборгованості ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» перед позивачем зі заробітної плати за березень 2017 року, також не доведено матеріалами справи наявність вини ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» у невиплаті заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та належних при звільненні сум у визначені статті 116 КЗпП України строки, а тому відсутні підстави вважати порушеними трудові права позивача на час розгляду справи.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, просила їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
У липні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, щосуди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права та неправильно застосували норми матеріального права.
Суди не врахували частину першу статті 9 та статтю 617 ЦК України, необґрунтовано звільнили відповідача від відповідальності у зв`язку з настанням непереборної сили.
Зауваживши, що позивач не надала достатніх та належних доказів, суди не надали правової оцінки діям відповідача, що полягали у приховуванні доказів та ухиленні від встановлення всіх обставин справи, оскільки відповідно до вимог статті 93 ЦК України та статті 30 Закону України «Про оплату праці» данні первинного та бухгалтерського обліку обліковуються та зберігаються у відповідача.
Встановивши факт непереборної сили, втрати контролю і доступу ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» до своїх виробничих потужностей та іншого майна, починаючи з 13 березня 2017 року, та неможливості відповідача виконати свої обов`язки перед працівниками, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, порушивши принцип диспозитивності цивільного судочинства.
Посилання судами на науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України від 24 липня 2017 року № 2369/2/21-10.2 є необгрунтованими, оскільки за його змістом не встановлено та не може бути встановлено звільнення від обов`язку виконання відповідачем зобов`язань щодо нарахування та сплати заробітної плати та інших платежів перед звільненим працівником у березні 2017 року. Вчинення правопорушення стосовно ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» не звільняє його від виконання обов`язку щодо належного розрахунку зі звільненими працівниками.
Доводи інших учасників справи
25 липня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ»на касаційну скаргу. Відповідач просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Відповідач зазначив, що оскаржувані судові рішення є законними і обгрунтованими, оскільки 13 березня 2017 року товариство, що є розташованим на тимчасово непідконтрольній Україні території Луганської області, було захоплено терористичним угрупуванням. У зв`язку з цим ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» втратило можливість здійснення виробничої, торговельної, фінансової та іншої (в тому числі кадрової) діяльності у передбаченому законодавством України порядку. З цього часу товариство не має доступу до носіїв інформації, первинних документів та інформаційних ресурсів про заробітну плату позивача за березень 2017 року, тому відсутня вина товариства у порушенні його трудових прав. Виплата заробітної плати здійснюється за виконану роботу, а не за сам факт перебування у трудових відносинах, позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження виконання нею трудових обов`язків у березні 2017 року згідно з умовами трудового договору.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №460-ІХ (далі - Закон №460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у червні 2018 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №460-ІХ.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзив на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, щоТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» є юридичною особою, до якої входять відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи, які є відокремленими виробничими підприємствами (підрозділами). Одним з таких відокремлених підрозділів є «Шахтоуправління Червонопартизанське», яке розташоване за адресою: Луганська область, місто Довжанськ, місто Вознесенівка, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Місто Довжанськ (до перейменування - місто Свердловськ) Луганської області визнано тимчасово окупованою територією України відповідно до постанов Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 252-VIII «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування» та № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями».
ОСОБА_1 перебувала з ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» у трудових відносинах, працюючи у відокремленому підрозділі «Шахтоуправління Червонопартизанське», який розташований на тимчасово окупованій території Луганської області.
З 13 березня 2017 року невстановлені особи здійснюють протидію господарській діяльності ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ», захопивши майновий комплекс відокремленого підрозділу «Шахтоуправління Червонопартизанське». За фактом протидії господарській діяльності за заявою ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» 18 березня 2017 року порушене кримінальне провадження № 12017100000000155.
Висновком Торгово-промислової палати України від 24 липня 2017 року № 2369/2/21-10.2 засвідчено настання обставин непереборної сили (наявність воєнного конфлікту на території Луганської області та здійснення у зв`язку із цим антитерористичної операції). Із фактичним захопленням з 13 березня 2017 року ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» (дати фактичного захоплення невстановленими озброєними особами виробничих та адміністративно-інформаційних потужностей підприємства) відповідач, у тому числі, фактично втратив доступ до первинних документів, на підставі яких має здійснюватися розрахунок сум заробітної плати, відпускних тощо, що підлягають до виплати на користь робітників як поточних виплат, так і виплат у день звільнення, позбавлений можливості користуватися належними грошовими коштами, здійснювати відповідні виплати. Також відповідач втратив доступ до трудових книжок своїх працівників, тому уповноважена особа відповідача з 13 березня 2017 року не має можливості здійснити записи щодо прийому чи звільнення таких працівників, а також будь-які інші юридично значимі правові дії, на підставі яких могли виникати чи припиняти свою дію певні правовідносини.
21 березня 2017 року трудові відносини з ОСОБА_1 припинені на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням, що підтверджується витягом з наказу від 21 березня 2017 року № 05-н. Наказ про звільнення відповідач видав дистанційно на підставі інформації про звільнених працівників, переданої з відокремлених підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території Луганської області.
За березень 2017 року ОСОБА_1 не була нарахована та виплачена заробітна плата, а також під час звільнення не був проведений розрахунок, що визнається відповідачем та підтверджується довідкою Пенсійного фонду України за формою ОК-5.
Відповідач визнає, що зобов`язаний виплатити всі належні при звільненні виплати, до яких відноситься заробітна плата та компенсація за невикористані дні відпустки. Однак, із незалежних від нього причин не може зробити необхідні нарахування та здійснити виплату у зв`язку з тим, що не має доступу до первинної бухгалтерської та кадрової документації працівників відокремленого підрозділу.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 115 КЗпП України, статтею 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП України).
Згідно з частиною першою статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Враховуючи позовні вимоги у справі, зокрема, вимоги щодо виплати заробітної плати, компенсації у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, а також встановлені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.
Відповідно до статті 117 КЗпП України підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.
Згідно зі статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).
Відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-2159цс15, від 23 березня 2016 року у справі № 6-364цс16, від 11 травня 2016 року у справі № 6-383цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-948цс16, в яких спір виник з аналогічних правовідносин та встановлено подібні фактичні обставини.
Відповідно до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р та від 02 грудня 2015 року № 1275-р місто Довжанськ (Свердловськ) Луганської області знаходиться на тимчасово окупованій території України, на якій органи державної влади України тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
Втрата контролю і доступу ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» до своїх виробничих потужностей та іншого майна, що розташовані на тимчасово непідконтрольній Україні території, у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, починаючи з 13 березня 2017 року, коли фактично вийшло з-під контролю управління зазначеними виробничими потужностями і припинилося провадження господарської діяльності, унеможливлює виконання ним зобов`язань перед працівниками згідно зі статтями 47, 83, 115 і 116 КЗпП України.
Лише звільнення позивача з ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» не може бути безумовною підставою для задоволення позовних вимог за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог, оскільки відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата, за загальним правилом, виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.
З огляду на викладене, а також встановивши, що у трудових правовідносинах між ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» та його працівниками, у тому числі ОСОБА_1 з 13 березня 2017 року виникли та існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків як підприємству, так і його працівникам, у період існування яких ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» об`єктивно, з незалежних від нього причин було позбавлено можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), зокрема щодо позивача, суди першої та апеляційної інстанцій, дійшли обґрунтованих висновків, що позов задоволенню не підлягає.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 243/2071/18 (провадження № 61-48088сво18).
Доводи касаційної скарги про зловживання ТОВ «ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ» процесуальними правами не підтверджені належними та допустимими доказами, тому відсутні правові підстави для постановлення окремої ухвали, що є правом, а не обов`язком суду.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а зводяться до незгоди з судовими рішеннями, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в цьому випадку оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Біловодського районного суду Луганської області від 01 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Луганської області від 20 квітня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: А. С. Олійник
С. О. Погрібний
В. В. Яремко