Постанова
Іменем України
08 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 408/6122/17-ц
провадження № 61-36823св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 02 лютого 2018 року у складі судді Цимбал Ю. Ю. та постанову Апеляційного суду Луганської області від 23 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Коротенка Є. В., Луганської В. М., Яреська А. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» (далі - ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит») про стягнення заробітної плати.
Позовна заява мотивована тим, що 20 березня 2017 року він звільнений з роботи на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) за власним бажанням, однак всупереч статті 116 КЗпП України ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» не провело з ним повного розрахунку в день звільнення, зокрема, не виплатило заробітну плату за березень 2017 року у сумі 10 546,92 грн та компенсацію за 100 днів невикористаної відпустки у сумі 52 734,61 грн.
Вважає, що у зв`язку із порушенням законодавства про працю відповідно до статті 44 КЗпП України є підстави для отримання від ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит»» вихідної допомоги в сумі 47 461,15 грн.
Крім того, невиплата йому з вини відповідача при звільненні всіх належних сум надає право на отримання від ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» середнього заробітку (компенсації) за затримку розрахунку до дня фактичного розрахунку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 02 лютого 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» перед позивачем із заробітної плати за березень 2017 року. Вина ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» у невиплаті заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та належних при звільненні сум у визначені статтею 116 КЗпП України строки не доведена, тому підстав вважати трудові права позивача порушеними немає.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Луганської області від 23 квітня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 960,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права та обов`язки сторін, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін і надав їм належну правову оцінку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову; постановити окрему ухвалу щодо порушення ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» процесуальних обов`язків, зловживання правами та створення протиправних перешкод у здійсненні судочинства під час розгляду справи.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2018 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.
У липні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заяви та клопотання
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неповно дослідили зібрані у справі докази та дійшли помилкових висновків про відмову у позові. Відкриття за заявою ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» кримінального провадження щодо неправомірного втручання в діяльність та привласнення його майна третіми особами у м. Довжанську Луганської області не є підтвердженням неможливості здійснення розрахунку з позивачем при звільненні, оскільки, здійснюючи управління та облік фінансово-господарської діяльності відповідач не був позбавлений можливості нарахування та виплати йому грошових коштів.
Право на оплату праці є конституційним, а його захист гарантується Конвенцією Міжнародної організації праці про захист заробітної плати, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 8 43 55 Конституції України, статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтями 4 5 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), тому застосування до спірних правовідносин статті 617 ЦК України, статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є неконституційним, оскільки фактично призводить до порушення права особи на працю.
Судами порушено принцип диспозитивності цивільного судочинства під час встановлення фактів поза межами заявлених у справі позовних вимог, зокрема щодо непереборної сили, втрати контролю і доступу ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит», починаючи з 13 березня 2017 року до своїх виробничих потужностей та іншого майна.
Проігноровано ту обставину, що порушене право на оплату праці має бути відновлене, як обов`язок виконання зобов`язання в натурі (принцип реального виконання зобов`язання, встановлений статтею 622 ЦК України), та у зв`язку із цим неправомірно застосовано до спірних трудових відносин звільнення відповідача від відповідальності за статтею 617 ЦК України внаслідок непереборної сили.
Не надано належної оцінки ухиленню відповідача від здійснення нарахування та сплати належних до сплати грошових коштів у зв`язку із припиненням трудових правовідносин.
У липні 2018 року ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» надало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалені в справі судові рішення - без змін.
Касаційна скарга ОСОБА_1 містить клопотання про постановлення окремої ухвали стосовно ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит», при розгляді якого суд касаційної інстанції виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
Згідно зі статтею 420 ЦПК України суд касаційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.
Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час судового розгляду справи грубі порушення закону, а також причини та умови, що цьому сприяли.
Разом з тим питання примусового виконання чи невиконання судового рішення виходить за межі, встановлені статтею 400 ЦПК України для розгляду справи судом касаційної інстанції.
З урахуванням зазначеного, правові підстави для постановлення окремої ухвали відсутні, у зв`язку з чим зазначене клопотання ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит».
Згідно з відомостями трудової книжки на ім`я ОСОБА_1 , запис № 21, він 20 березня 2017 року відповідно до наказу № 04к звільнений на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до статті 115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.
Відповідно до статті 117 КЗпП України підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.
Згідно зі статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).
Відповідно до постанов Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» та № 252-VIII «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування» місто Свердловськ (після перейменування Довжанськ) Луганської області визнано тимчасово окупованою територією України.
Згідно з витягом з кримінального провадження № 12017100000000155, порушеного за частиною третьою статті 206 Кримінального кодексу України «Протидія законній господарській діяльності», 18 березня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про те, що у період з 13 березня 2017 року невстановлені особи здійснюють протидію законній господарській діяльності ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит», шляхом заборони відчуження майна, відчуження грошових коштів, встановлення обтяжень на майно, що належить товариству, шляхом захоплення майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , чим заподіяно майнову шкоду у великому розмірі. Орган досудового розслідування - Головне управління національної поліції у м. Києві.
Висновком Торгово-промислової палати України від 24 липня 2017 року № 2369/2/21-10.2 засвідчено настання обставин непереборної сили (наявність воєнного конфлікту на території Луганської області та здійснення у зв`язку із цим антитерористичної операції). Із фактичним захопленням з 13 березня 2017 року ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» (дати фактичного захоплення невстановленими озброєними особами виробничих та адміністративно-інформаційних потужностей підприємства) відповідач, у тому числі, фактично втратив доступ до первинних документів, на підставі яких має здійснюватися розрахунок сум заробітної плати, відпускних та інше, що підлягають до виплати на користь робітників як поточних виплат, так і виплат у день звільнення, та, будучи позбавленим можливості користуватися своїми коштами, здійснювати відповідні виплати.
Утрата контролю і доступу ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» до своїх виробничих потужностей та іншого майна, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі до оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, починаючи з 13 березня 2017 року, коли фактично вийшло з-під контролю управління зазначеними виробничими потужностями і припинилося провадження господарської діяльності, тому у ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» немає можливості виконати зобов`язання перед працівниками згідно зі статтями 47 83 115 116 КЗпП України.
Зазначене виключає наявність підстав вважати, що ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» недобросовісно виконує свої процесуальні обов`язки, ухиляючись від надання суду інформації та первинних документів, що мають відношення до предмета позову, що, у свою чергу, унеможливлює застосування судом наслідків, передбачених частинами восьмою, десятою статті 84 ЦПК України.
Крім того, згідно з даними індивідуальних відомостей про застраховану особу системи персоніфікованого обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 02 квітня 2018 року № 6047/05-19, заробітна плата ОСОБА_1 за березень 2017 року не нараховувалась, страхові внески не сплачувались.
Сам по собі факт звільнення позивача з ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.
Такі висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі № 408/3297/17, провадження №61-35803св18; від 30 травня 2019 року у справі № 408/3262/17-ц, провадження № 61-21115св18; від 22 березня 2019 року у справі № 408/3270/17-ц, провадження № 61-22718св18 та інших.
Суд касаційної інстанції вважає, що висновки судів відповідають вимогам закону та не суперечать обставинам, що мають значення для справи, судами правильно застосовано закон, який підлягав застосуванню, тому підстав для скасування судових рішень немає.
Доводи касаційної скарги на законність судових рішень не впливають та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги).
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400 401 416 420 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Біловодського районного суду Луганської області від 02 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Луганської області від 23 квітня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров
В. М. Сімоненко