Постанова
Іменем України
12 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 415/3762/19
провадження № 61-14997св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 19 червня 2019 року у складі судді Фастовця В. М. та постанову Луганського апеляційного суду від 30 липня 2020 року у складі колегії суддів: Авалян Н. М., Єрмакова Ю. В., Луганської В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У квітні 2019 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтований тим, що 01 лютого 2012 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 27/2012-Р, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику грошові кошти у розмірі 205 999,00 грн на строк до 31 січня 2019 року, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в порядку, на умовах та в строки, передбачені кредитним договором.
Банк виконав свої договірні зобов`язання за кредитним договором, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти, проте останній не виконав належним чином зобов`язання за кредитним договором та не повернув кредитні кошти у визначений кредитним договором строк.
Станом на 08 квітня 2019 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість за кредитним договором у розмірі 152 002,88 грн, з яких: 133 054,15 грн - заборгованість за кредитом, 18 948,73 грн - проценти, нараховані та несплачені за користування кредитом за період із 01 липня 2014 року по 30 липня 2015 року.
Посилаючись на вказані обставини, ПАТ АБ «Укргазбанк» просило стягнути солідарно з позичальника та поручителя заборгованість у розмірі 152 002,88 грн.
Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 19 червня 2019 року позов ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором від 01 лютого 2012 року № 27/2012-Р у розмірі 152 002,88 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 133 054,15 грн та нарахованих і несплачених процентів за користування кредитом за період із 01 липня 2014 року по 30 квітня 2015 року у розмірі 18 948,73 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення мотивоване тим, що ОСОБА_1 неналежним чином виконував свої зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає солідарному стягненню з боржника та поручителя.
Постановою Луганського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 19 червня 2019 року змінено в частині визначеного судом солідарного порядку стягнення заборгованості за кредитним договором з
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та в частині суми стягнення судового збору з ОСОБА_2 та в цих частинах ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 01 лютого 2012 року № 27/2012/Р за тілом кредиту у сумі 133 054,15 грн, у солідарному порядку з ОСОБА_2 у межах заборгованості ОСОБА_2 , як поручителя, у сумі 82 233,36 грн за період
із 24 квітня 2016 року по 01 лютого 2019 року. Відмовлено ПАТ АБ «Укргазбанк» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 у стягненні заборгованості у солідарному порядку з ОСОБА_1 у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі 50 820,79 грн та нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом у період із 01 липня 2014 року по 30 квітня 2015 року у сумі 18 948,73 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Луганського апеляційного суду від 30 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 19 червня 2019 року в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_1 скасовано. Постанову Луганського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року у частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором від 01 лютого 2012 року № 27/2012-Р за тілом кредиту у розмірі 133 054,15 грн скасовано. Позов ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі
152 002,88 грн, з яких: 133 054,15 грн - заборгованість за кредитом та 18 948,73 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , солідарно з яким відповідає ОСОБА_2 , на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором від 01 лютого
2012 року № 27/2012-Р у розмірі 81 903,00 грн, яка складається із заборгованості за кредитом за період з 11 травня 2016 року по 01 лютого 2019 року. Відмовлено у задоволенні позову ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 01 лютого 2012 року № 27/2012-Р у розмірі 70 099,88 грн, з яких: 51 151,15 грн - заборгованість за кредитом станом
на 11 травня 2016 року та 18 948,73 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом за період із 01 липня 2014 року по 30 квітня 2015 року у зв`язку з пропуском строку позовної давності. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що вимоги банку про стягнення грошових коштів за кредитним договором є обґрунтованими у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором, проте підлягають задоволенню у межах строку позовної давності, а не за період, визначений позивачем.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 19 червня 2019 року та постанову Луганського апеляційного суду від 30 липня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції за територіальною підсудністю, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 607/3903/18 (провадження № 61-39571св18).
Учасники справи своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалися.
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Встановлені судами обставини
01 лютого 2012 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 27/2012-Р, згідно з яким банк надав позичальнику кредит у сумі
205 999,00 грн на придбання автомобіля, строком до 31 січня 2019 року. Процентна ставка за користування кредитом складає 17,6 річних.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 кредитного договору позичальник здійснює повернення суми кредиту на відкритий позивачем на його ім`я рахунок щомісячно з 1-го по 10-е число кожного місяця, наступного за місяцем отримання кредиту у розмірі не менше 1/83 від суми отриманого кредиту, що становить 2 481,92 грн, а останній платіж сплачується у сумі 2 481,56 грн не пізніше 31 січня 2019 року, а також сплачує проценти за користування кредитними коштами, виходячи з процентної ставки, зазначеної у пунктах 1.4.1, 1.4.2 цього договору - 17,6 % річних, а у разі прострочення - у розмірі 22,6 %.
01 лютого 2012 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 27/2012-Р/П, згідно з яким остання зобов`язалась у повному обсязі нести солідарну відповідальність перед банком за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором.
Пунктами 1.1 та 1.2 договору поруки передбачено, що поручитель поручається перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором та несе солідарну відповідальність за порушення виконання зобов`язань за кредитним договором.
Згідно з пунктом 5.2 договору поруки порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов`язання позичальника за кредитним договором не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк виконання не зазначений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення цього договору.
До червня 2014 року ОСОБА_1 не мав прострочення погашення кредиту.
Віднесення заборгованості на прострочену відбулось 29 жовтня 2014 року, за період із червня 2014 року по 29 жовтня 2014 року у сумі 6 476,59 грн та подальшим перенесенням у прострочені щомісячних платежів у сумі 2 481,92 грн. Станом на 08 квітня 2019 року заборгованості склала 152 002,88 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом - 133 054,15 грн, нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом за період із 01 липня 2014 року по 30 квітня 2015 року - 18 948,73 грн.
З позовом банк звернувся до суду 24 квітня 2019 року, що підтверджується штампом на поштовому конверті.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою
статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, заставою, порукою.
Згідно з частинами першою та другою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.
Нормативно-правове обґрунтування щодо територіальної підсудності
Відповідно до вимог частини першої статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи) (частина дев`ята статті 28 ЦПК України).
Згідно з частиною п`ятнадцятою статті 28 ЦПК України позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред`являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Згідно з частинами шостою-десятою статті 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду. Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру. Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу. Якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Пунктом 4.3.3 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язаний протягом трьох робочих днів письмово повідомити банк про зміну місця реєстрації або місця проживання, номера телефону.
Статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення. Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.
Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідно до частини другої статті 411 ЦПК України судове рішення, ухвалене судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), не підлягає скасуванню, якщо учасник справи, який подав касаційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги по суті
За таких обставин, апеляційний суд правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, оскільки невиконання грошового зобов`язання призвело до виникнення заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню з боржника у межах строку позовної давності.
Апеляційний суд, перевіряючи обґрунтованість підстави для зміни підсудності справи, виходив з наступного.
Так, суд першої інстанції, отримавши інформації про те, що відповідачі на обліку в Інформаційному сегменті «Облік ВПО» в УПСЗН Лисичанської міської ради не перебувають, а останнім відомим зареєстрованим місцем проживання відповідачів є м. Алчевськ Луганської області, та враховуючи, що справи підсудні Алчевському міському суду Луганської області, відносяться до територіальної юрисдикції Лисичанського міського суду Луганської області, відповідно до розпорядження голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 вересня 2014 року № 27/0/38-14, відкрив провадження у справі.
Ухвала суду першої інстанції про відкриття провадження у справі з підстав порушення територіальної підсудності відповідачами не оскаржувалася.
Крім того, поручитель - ОСОБА_2 , оскаржуючи у серпні 2019 року в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції не зазначала про порушення територіальної підсудності справи.
Луганський апеляційний суд ухвалою від 16 вересня 2019 року витребовував у Міністерства соціальної політики України необхідну інформацію з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
Із наданих міністерством відомостей, вбачається, що із 07 листопада 2016 року ОСОБА_1 перебуває на обліку внутрішньо переміщених осіб в Управлінні праці та соціального захисту населення Печерського району м. Києва. Також зазначено його фактичне місце проживання та контактний номер телефона.
ОСОБА_1 на виконання вимог пункту 4.3.3 кредитного договору не повідомляв банк письмово про зміну місця реєстрації або місця проживання, а тому доводи касаційної скарги в цій частині суд касаційної інстанції відхиляє як необґрунтовані.
Отже, правильним є висновок апеляційного суду щодо дотримання судом першої інстанції правил територіальної підсудності при відкритті провадження у цій справі, оскільки позов пред`явлений за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання відповідачів, що відносилось до територіальної юрисдикції Лисичанського міського суду Луганської області, тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції з підстав порушення правил територіальної підсудності.
Доводи касаційної скарги про не врахування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 03 квітня
2019 року у справі № 607/3903/18 (провадження № 61-39571св18), не заслуговують на увагу, оскільки у зазначеній заявником справі № 607/3903/18 встановлено порушення правил територіальної юрисдикції, адже зареєстрованим місцем позивача є м. Бучач, тому постановою Тернопільського апеляційного суду справу направлено за підсудністю до Бучацького районного суду Тернопільської області.
Проте, у справі № 415/3762/19, яка переглядається, встановлено, що позов пред`явлений до кількох відповідачів, які проживають в різних місцях, а тому позивач, відповідно до статті 28 ЦПК України, має право обирати територіальну підсудність за місцем проживання одного із відповідачів.
Отже, у цих справах встановлені різні фактичні обставини, що не свідчить про невідповідність висновків апеляційного суду, сформульованих у оскаржуваному судовому рішенні, висновкам Верховного Суду, сформульованих у справі
№ 607/3903/18.
Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що банк не довів належними та допустимими доказами розмір заборгованості боржника, що призвело до ухвалення у справі незаконного судового рішення, зводяться до переоцінки доказів у справі і незгоди заявника з обставинами, встановленими судами, тому відхиляються Верховним Судом, оскільки переоцінка доказів та встановлення фактичних обставин у справі не належить до компетенції суду касаційної інстанції.
Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої і апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, тому суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишенню без змін.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 19 червня 2019 року у нескасованій частині та постанову Луганського апеляційного суду від 30 липня
2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Ступак
І. Ю. Гулейков
Г. І. Усик