ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2023 року
м. Київ
справа № 419/3814/17
адміністративне провадження № К/9901/62954/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Новоайдарської селищної ради Луганської області на рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 06.06.2018 (суддя - Іванова О.М.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.08.2018 (судді - Блохін А.А., Гаврищук Т.Г., Сухарьок М.Г.)
у справі за позовом ОСОБА_1 до Новоайдарської селищної ради Луганської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
ОСОБА_1 звернувся до Новоайдарського районного суду Луганської області з позовом до Новоайдарської селищної ради, в якому, з урахуванням уточнень, просив суд визнати дії Новоайдарської селищної ради щодо відмови у розгляді заяви ОСОБА_1 від 29.09.2017 (вх. №330) про надання земельної ділянки загальною площею 16,1804 га у користування для ведення фермерського господарства протиправними, а також зобов`язати Новоайдарську селищну раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.09.2017 (вх. №330) про надання земельної ділянки, загальною площею 16,1804 га, у користування для ведення фермерського господарства.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно, в порушення частини шостої статті 123 Земельного кодексу України, за результатами розгляду клопотання про надання позивачу земельної ділянки у користування не прийнято жодного рішення, визначеного наведеною нормою, натомість надіслано листа про відмову у розгляді поданого клопотання, мотивоване тим, що прохання, викладене в останньому, вже розглядалось селищною радою та відповіді були надіслані на адресу листування, що згідно частини другої статті 8 Закону України «Про звернення громадян» унеможливлює розгляд поданого клопотання.
ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 25.09.2015 ОСОБА_1 звернувся до Новоайдарської селищної ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою (вх. №Ж-81 від 25.09.2015), щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства, строком на 49 років, загальною площею 16,1804 га, розташованої в межах населеного пункту смт. Новоайдар Луганської області, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Новоайдарській селищній раді Новоайдарського району Луганської області.
15.10.2015 рішенням сорок другої сесії шостого скликання Новоайдарської селищної ради №42/3-6 ОСОБА_1 було відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки.
У зв`язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду з позовом до Новоайдарської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення сорок другої сесії шостого скликання Новоайдарської селищної ради № 42/3-6 від 15.10.2015 в частині відмови в наданні дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки.
15.03.2016 постановою Донецького апеляційного адміністративного суду у справі №419/2190/15-а ухвалене рішення про визнання протиправним та скасування рішення сорок другої сесії шостого скликання Новоайдарської селищної ради Луганської області №42/3-6 від 15.10.2015 в частині відмови в наданні дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки, вказаної в заяві вх. №Ж-81 від 25.09.2015.
19.05.2016 ОСОБА_1 звернувся до Новоайдарської селищної ради з заявою (вх.№ 204 від 19.05.2016) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства, розташованої в межах населеного пункту смт. Новоайдар Новоайдарської селищної ради Луганської області.
24.05.2016 рішенням десятої сесії сьомого скликання Новоайдарської селищної ради №10/14-1 затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, розташованої в межах населеного пункту смт. Новоайдар, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Новоайдарській селищній раді Новоайдарського району Луганської області, а також відмовлено ОСОБА_1 в передачі в оренду терміном на 49 років земельної ділянки, загальною площею 16,1804 га, в тому числі: ділянка № НОМЕР_1 площею 10,4611 га кадастровий номер 4423155100:51:001:0182, ділянка № НОМЕР_2 , площею 5,7193 га кадастровий номер 4423155100:51:001:0183, розташовані в межах населеного пункту смт. Новоайдар, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Новоайдарській селищній раді Новоайдарського району Луганської області у зв`язку з тим, що порушуються права та інтереси членів територіальної громади селища Новоайдар.
29.09.2017 ОСОБА_1 направив відповідачу проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з клопотанням прийняти рішення про надання йому земельної ділянки у користування, терміном на 49 років, загальною площею 16,1804 га, ділянка № НОМЕР_1 площею 10,4611 га кадастровий номер 4423155100:51:001:0182, ділянка № НОМЕР_2 , площею 5,7193 га кадастровий номер 4423155100:51:001:0183, розташовані в межах населеного пункту смт. Новоайдар, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Новоайдарській селищній раді Новоайдарського району Луганської області, для ведення фермерського господарства.
19.10.2017 ОСОБА_1 було отримано лист за №895 від 13.10.2017 від відповідача, яким позивачу було відмовлено в розгляді заяви від 29.09.2017 у зв`язку з тим, що прохання, викладене в даній заяві, вже розглядалось Новоайдарською селищною радою та відповіді були надіслані на адресу листування; зважаючи на вищевикладене та керуючись частиною другою статті 8 Закону України «Про звернення громадян» відповідна заява від 29.09.2017 не підлягає розгляду.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Рішенням Новоайдарського районного суду Луганської області від 06.06.2018, яке постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.08.2018 залишено без змін, позов задоволено частково; визнано дії Новоайдарської селищної ради щодо відмови у розгляді заяви ОСОБА_1 від 29.09.2017 (вх. №330) про надання земельної ділянки, загальною площею 16,1804 га, у користування для ведення фермерського господарства протиправними; зобов`язано Новоайдарську селищну раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.09.2017 (вх. №330) про надання земельної ділянки, загальною площею 16,1804 га, у користування для ведення фермерського господарства та прийняти відповідне рішення згідно вимог статті 123 Земельного кодексу України.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що законодавством на відповідача покладений обов`язок здійснити розгляд поданих громадянами заяв з питань надання земельних ділянок у користування незалежно від факту подання їх повторно. Також, суди відхилили доводи відповідача з приводу порушення позивачем вимог частини першої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України внаслідок подання останнім заяви про уточнення позовних вимог після закінчення підготовчого судового засідання, оскільки зазначене порушення, на думку судів, не призвело до неправильного вирішення спору по суті.
ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ, ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те, що суди попередніх інстанцій порушили вимоги статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийняли до уваги заяву про уточнення позовних вимог, подану позивачем після закінчення підготовчого засідання. Крім того, на переконання скаржника, суди попередніх інстанцій не дослідили тієї обставини, що заяви позивача про затвердження йому проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду від 19.05.2016 та від 29.09.2017 стосуються однієї і тієї ж самої земельної ділянки, а відтак відповідно до статті 8 Закону України «Про звернення громадян» повторно подане позивачем звернення розгляду відповідачем не підлягало. Скаржник вважає також, що суди попередніх інстанцій не мали повноважень зобов`язувати відповідача розглянути заяву, подану позивачем згідно статті 123 Земельного кодексу України та неправильно здійснили розподіл судових витрат.
Просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і постановити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Позивач правом подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.
ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з пунктом «а» частини третьої статті 22 Земельного кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадянам, зокрема, для ведення фермерського господарства передаються у власність та надаються у користування землі, віднесені до категорії земель сільськогосподарського призначення, якими визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
За приписами частини першої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Частиною 1 статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).
Частинами 2-3 цієї статті встановлено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Частиною 6 цієї статті визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.
Згідно з частиною десятою статті 123 Земельного кодексу України рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
За змістом частин тринадцятої-чотирнадцятої цієї статті, підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Положеннями частини першої статті 124 Земельного кодексу України, в свою чергу, регламентовано, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Верховний Суд у постановах від 03.09.2020 у справі № 419/3815/17, від 16.06.2021 у справі № 812/1617/17 та від 15.06.2021 у справі № 419/3813/17 з такими ж фактичними обставинами та складом учасників дійшов наступних висновків:
«…Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у користування є завершальною стадією процедури відведення земельної ділянки. При цьому, стаття 123 ЗК України встановлює вичерпний перелік підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, зокрема, його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, тобто, поданий проект землеустрою за своїм змістом і формою має відповідати вимогам законів та інших нормативно-правових актів.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у справі №820/5348/17 від 19.06.2018.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про протиправність відмови відповідача у здійсненні розгляду заяви позивача від 29.09.2017 про надання йому земельної ділянки у користування для ведення фермерського господарства з підстав, що не передбачені нормою частини 13 статті 123 ЗК України.
При цьому, суди попередніх інстанцій правильно відхили посилання відповідача на норми частини 2 статті 8 Закону №393/96-ВР, відповідно до яких не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними…».
Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що заява позивача від 29.09.2017 відповідачем не розглянута, рішення про надання чи відмову у наданні в користування земельної ділянки за раніше затвердженим проектом землеустрою відповідачем не прийнято.
За таких обставин та висновків Верховного Суду у справах №419/3815/17, №812/1617/17 та №419/3813/17 суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано дійшли висновку щодо протиправності дій відповідача під час розгляду заяви позивача та приняли рішення про задоволення позовних вимог.
Покликання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на допущені, на його думку. судами попередніх інстанцій порушень норм процесуального права під час прийняття уточнених позовних вимог, не призвели і не могли призвести до неправильного вирішення справи, що в силу приписів частини 2 статті 350 КАС України не може бути підставою для скасування судових рішень.
Крім того, зміст позовних вимог, з врахуванням уточнених вимог, та висновки суду першої інстанції вказують на те, що позовні вимоги було задоволено фактично в повному обсязі тому висновки суду щодо розподілу судових витрат відповідають вимогам статті 139 КАС України.
За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Доводи касаційної скраги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а їх зміст зводиться до додаткової оцінки доказів, що в силу приписів статті 341 КАС України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.
Таким чином, оскільки при ухваленні рішень суди порушень норм матеріального та процесуального права не допустили, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Новоайдарської селищної ради Луганської області залишити без задоволення.
Рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 06.06.2018 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.08.2018 у справі № 419/3814/17 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді
О.П. Стародуб
А.А. Єзеров
В.М. Кравчук