ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2025 року
м. Київ
справа № 420/14209/23
адміністративне провадження № К/990/44021/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Бучик А.Ю., Коваленко Н.В.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 420/14209/23
за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції (далі - ДЕІ) Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) до філії «Ананьївське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі - Філія), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне спеціалізоване господарське підприємство (далі - ДСГП) «Ліси України», про визнання протиправними дій, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.10.2023, ухвалене у складі головуючого судді Самойлюк Г.П.
та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2024, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Скрипченка В.О., суддів: Осіпова Ю.В., Турецької І.О.,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. В червні 2023 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати протиправними дії Філії щодо видачі лісорубного квитка від 16.08.2022 №000901 на проведення вибіркових санітарних рубок у 27 кварталі 23 виділі та 28 кварталі 1 виділі Северинівського лісництва.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що Указом Президента України від 01.01.2022 №3/2022 «Про створення національного природного парку «Куяльницький» (далі - Указ №3/2022) на території Березівського та Одеського районів Одеської області створено національний природний парк (далі - НПП) «Куяльницький», до території якого погоджено включення 10800,8867 га земель державної та комунальної власності, а саме 3490,6753 га, що надаються національному природному парку в постійне користування та 7310,2114 га, що включаються до його території без вилучення у землекористувачів, в тому числі землі Державного підприємства (далі - ДП) «Ширяївське лісове господарство» площею 200,438 га, ДП «Одеське лісове господарство» площею 1042,0642 га. Оданк, Філією видано лісорубний квиток від 16.08.2022 №000901 на проведення вибіркових санітарних рубок у 27 кварталі 23 виділі та 28 кварталі 1 відділлі Северинівського лісництва (які знаходяться в межах об`єкту природно-заповідного фонду - НПП «Куяльницький»). Водночас, згідно з листом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 28.03.2023 №25/2-11/4665-23 з моменту створення парку та станом на 28.03.2023 ліміт на використання природних ресурсів у межах парку Міндовкіллям не затверджувалися.
Також прокурором зазначено, що в спірних правовідносинах органом, уповноваженим здійснювати захист інтересів держави у сфері охорони навколишнього природного середовища є Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), однак нею не вжито належних заходів щодо забезпечення захисту інтересів держави, у зв`язку із чим заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до суду з цим позовом з метою захисту інтересів держави у сфері охорони лісів, які є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною.
2. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 26.10.2023, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2024, позовні вимоги задовольнив.
3. 18.11.2024 ДСГП «Ліси України» звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норма матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2024, ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
4. Верховний Суд ухвалою від 16.12.2024 відкрив касаційне провадження за вказаною вище касаційною скаргою з підстав, визначених пунктами 3 та 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
5. 31.12.2024 від заступника керівника Одеської обласної прокуратури до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ДСГП «Ліси України», у якій прокурор просить залишити цю касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Указом №3/2022 на території Березівського та Одеського районів Одеської області створено НПП «Куяльницький», до території якого погоджено включення 10800,8867 га земель державної та комунальної власності, а саме 3490,6753 га, що надаються національному природному парку у постійне користування та 7310,2114 га, що включаються до його території без вилучення у землекористувачів, в тому числі землі ДП «Ширяївське лісове господарство» площею 200,438 га, ДП «Одеське лісове господарство» площею 1042,0642 га.
Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 04.04.2022 №169 затверджено Положення про національний природний парк «Куяльницький» (далі - Положення №169).
З матеріалів проєкту створення НПП «Куяльницький», а саме: наукового обґрунтування створення національного природного парку, листа ДП «Ширяївське лісове господарство» від 05.10.2017 № 90, експлікації земель НПП «Куяльницький» на території Северинівської сільської ради Іванівського району видно, що до території об`єкта природно-заповідного фонду загальнодержавного значення включено квартали 26, 27, 28 Северинівського лісництва ДП «Ширяївське лісове господарство».
На підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 27.09.2021 №578 та згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 № 1003 «Деякі питання реформування управління лісової галузі» Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав та обов`язків ДП «Ширяївське лісове господарство», у тому числі і права постійного користування земельними ділянками.
Відповідачем видано лісорубний квиток від 16.08.2022 № 000901 на проведення вибіркових санітарних рубок у 27 кварталі 23 виділі та 28 кварталі 1 виділі Северинівського лісництва.
Спеціалізованою екологічною прокуратурою (на правах відділу) обласної прокуратури здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні від 02.02.2023 №12023162260000064 за ознаками злочину, передбаченого частиною четвертою статті 246 Кримінального кодексу України щодо можливих неправомірних дій співробітників Філії при використанні лісових ресурсів у межах території об`єктів природно-заповідного фонду.
У ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження прокуратурою виявлено факт видачі відповідачем спірного в цій справі лісорубного квитка.
Листом від 06.06.2023 №12-806вих23 Одеською обласною прокуратурою повідомлено ДЕІ Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) про виявлене порушення у сфері охорони, захисту та використання лісів, у відповідь на який Інспекція листом від 12.06.2023 № 40/1.2 повідомила про те, що у зв`язку з обмеженим фінансуванням органу в частині оплати судового збору, у тому числі із урахуванням розміру орієнтовних судових витрат, пов`язаних із розглядом вказаної справи, заходи, у тому числі позовного характеру, не вживатимуться.
У зв`язку з бездіяльністю ДЕІ Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) щодо вжиття заходів за фактом порушень вимог екологічного законодавства при видачі лісорубного квитка від 16.08.2022 № 000901 на проведення вибіркових санітарних рубок на території Северинівського лісництва та з метою захисту інтересів держави у цій сфері, заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в порушення вимог Закону України від 16.06.1992 №2456-XII «Про природно-заповідний фонд України» (далі - Закон №2456-XII), відповідач протиправно видав лісорубний квиток від 16.08.2023 за №000901 без отримання дозволу відповідного органу державної влади на спеціальне використання природних ресурсів та за відсутності затвердженого ліміту на використання природних ресурсів у межах території об`єкта природно-заповідного фонду.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ
8. В обґрунтування касаційного скарги ДСГП «Ліси України» зазначило, що НПП «Куяльницький» як юридична особа не створений та, відповідно, немає спеціальної адміністрації, право користування земельними ділянками не оформлювалось, охоронні зобов`язання на території та об`єкти природно-заповідного фонду НПП «Куяльницький» не оформлювалися та під охорону не передавалися, межі парку, у встановленому законом порядку, в натурі (на місцевості) не встановлені, проект організації території парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів не затверджений, тобто відсутні підстави стверджувати, що Філія надала дозвіл на проведення санітарних вибіркових рубок саме на території національного природного парку.
Скаржник також звертає увагу на те, що з моменту видачі Президентом України відповідного указу про створення парку та станом на 28.03.2023 ліміти на використання природних ресурсів у межах території парку Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України (далі - Міндовкілля) не затверджувались, тому Філія мала право на видачу спірного в цій справі лісорубного квитка.
Крім того, ДСГП «Ліси України» вказує на те, що суди попередніх інстанцій не з`ясували, не дослідили і не оцінили ту обставину, що Філія не є юридичною особою і не може бути відповідачем у цій справі.
9. У відзиві на касаційну скаргу заступник керівника Одеської обласної прокуратури вказує на те, що суди попередніх інстанцій дійшли законних та обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення позову в цій справі, а доводи касаційної скарги правильності таких висновків не спростовують.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги позивача в оскаржуваній ним частині, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів виходить із такого.
11. У справі, яка розглядається предметом оскарження є дії Філії щодо видачі лісорубного квитка від 16.08.2022 №000901 на проведення вибіркових санітарних рубок у 27 кварталі 23 виділі та 28 кварталі 1 виділі Северинівського лісництва.
12. Статтею 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
13. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 Лісового Кодексу України).
14. Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначає Закон України від 25.06.1991 № 1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища» (далі- Закон № 1264-XII).
15. За змістом статей 5, 40 Закону № 1264-XII ліс як природний ресурс, підлягає державній охороні і регулюванню використання на всій території України. Використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог.
16. Відповідно до частини першої статті 16 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.
17. Згідно з частинами першою та другою статті 17 Лісового кодексу України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
18. Права та обов`язки постійних лісокористувачів визначенні статтею 19 Лісового кодексу України, відповідно до якої постійні лісокористувачі мають: 1) право самостійно господарювати в лісах; 2) виключне право на заготівлю деревини; 3) право власності на заготовлену ними продукцію та доходи від її реалізації; 4) право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законодавством; 5) право здійснювати відповідно до законодавства будівництво доріг, спорудження жилих будинків, виробничих та інших будівель і споруд, необхідних для ведення лісового господарства; 6) право встановлювати ліміти на використання лісових ресурсів під час здійснення побічних лісових користувань у лісах на землях усіх категорій, якщо сумарна площа лісових ділянок таких лісокористувачів до 100 гектарів, крім територій природно-заповідного фонду та земель іншого природоохоронного призначення.
Постійні лісокористувачі зобов`язані: 1) забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; 2) дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; 3) вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; 4) вести первинний облік лісів; 5) дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; 6) забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства; 8) забезпечувати безперешкодний доступ до об`єктів електромереж, інших інженерних споруд, які проходять через лісову ділянку, для їх обслуговування. Законом можуть бути передбачені й інші права та обов`язки постійних лісокористувачів.
19. Статтею 65 Лісового кодексу України установлено, що використання лісових ресурсів може здійснюватися в порядку загального і спеціального використання.
20. Відповідно до статті 67 Лісового кодексу України у порядку спеціального використання можуть здійснюватися такі види використання лісових ресурсів: 1) заготівля деревини; 2) заготівля другорядних лісових матеріалів; 3) побічні лісові користування; 4) використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, потреб мисливського господарства, проведення науково-дослідних робіт.
Законодавством України можуть передбачатися й інші види спеціального використання лісових ресурсів.
Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється в межах лісових ділянок, виділених для цієї мети.
Порядок та умови здійснення спеціального використання лісових ресурсів встановлюються Кабінетом Міністрів України.
21. Згідно з частиною першою статті 68 Лісового кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється на лісових ділянках, які виділяються для цієї мети, без надання земельних ділянок.
22. Статтею 69 Лісового кодексу України установлено, що спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.
Спеціальний дозвіл на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.
Спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористувачами.
На виділених лісових ділянках можуть використовуватися лише ті лісові ресурси і лише для цілей, що передбачені виданим спеціальним дозволом.
Спеціальний дозвіл видається власниками лісів або постійними лісокористувачами у встановленому порядку також на проведення інших рубок та робіт, пов`язаних і не пов`язаних із веденням лісового господарства.
Форми спеціальних дозволів і порядок їх видачі затверджуються Кабінетом Міністрів України.
23. Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Лісового кодексу України заготівля деревини здійснюється при використанні лісових ресурсів у порядку рубок головного користування, що проводяться в стиглих і перестійних деревостанах.
Деревина заготовляється також під час здійснення лісогосподарських заходів, не пов`язаних з використанням лісових ресурсів (поліпшення якісного складу лісів), та під час проведення інших заходів (розчищення лісових ділянок, вкритих лісовою рослинністю, у зв`язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів, шляхів тощо).
24. Таким чином, заготівля деревини здійснюється як під час використання лісових ресурсів (у порядку рубок головного користування), так і під час здійснення інших заходів, які не пов`язані з використанням лісових ресурсів, до яких, серед іншого, належать лісогосподарські заходи з поліпшення якісного складу лісів і такий захід вимагає наявності спеціального дозволу - лісорубного квитка.
25. За змістом статті 3 Закону України від 16.06.1992 № 2456-XII «Про природно-заповідний фонд України» (далі - Закон № 2456-XII) до природно-заповідного фонду України належать природні території та об`єкти, зокрема, національні природні парки.
26. Статтею 9-1 Закону №2456-XII унормовані питання спеціального використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, за змістом частин третьої та четвертої якої спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється в межах ліміту на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, а також на підставі дозволів.
Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється на підставі дозволів, що видаються органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.
27. Умови і механізм видачі лісорубного або лісового квитка як спеціального дозволу на використання лісових ресурсів, визначені Порядком видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 №761 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів» (далі - Порядок №761).
28. Пунктами 2, 8 цього Порядку №761 установлено, що лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого: здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів; ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, встановлюються строки здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строки і способи очищення лісосік від порубкових решток, а також облік природного поновлення лісу, що підлягає збереженню; ведеться облік плати, нарахованої за використання лісових ресурсів.
Лісовий квиток видається власником лісів або постійним лісокористувачем для: заготівлі другорядних лісових матеріалів; здійснення побічних лісових користувань; використання корисних властивостей лісів на умовах короткострокового тимчасового користування.
29. Відповідно до пункту 9 Порядку № 761 лісовий квиток видається щороку на підставі лімітів використання лісових ресурсів під час заготівлі другорядних лісових матеріалів, здійснення побічних лісових користувань (у межах території та об`єктів природно-заповідного фонду - за погодженням з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями).
Дії щодо погодження видачі лісового квитка вчиняються без залучення підприємств, установ, організацій і громадян (далі - лісокористувачі) протягом строку, встановленого для видачі лісового квитка.
Для здійснення погодження власник лісів або постійний лісокористувач не пізніше дня, що настає за днем одержання від лісокористувача заявки надсилає її копію у паперовому або електронному (шляхом сканування) вигляді органам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, та встановлює строк розгляду зазначених документів. За результатами розгляду документів, надісланих на погодження, органи, зазначені в абзаці першому цього пункту, надають погодження, які у паперовому або електронному вигляді надсилають власнику лісів або постійному лісокористувачу.
30. Отже, враховуючи положення статті 9-1 Закону №2456-XII та пункту 9 Порядку №761, колегія суддів зазначає, що для здійснення, зокрема, санітарних рубок в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду обов`язковою умовою є затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища лімітів використання лісових ресурсів та видача на підставі таких лімітів спеціальних дозволів (лісових квитків) виданих або погоджених, зокрема, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями.
31. При цьому, на думку скаржника, положення статті 9-1 Закону №2456-XII та пункту 9 Порядку №761 в цій справі не є застосовними, оскільки НПП «Куяльницький» не створений як юридична особа, право користування земельними ділянками не оформлювалось, охоронні зобов`язання на території та об`єкти природно-заповідного фонду НПП «Куяльницький» не оформлювалися та під охорону не передавалися, межі парку, у визначеному законом порядку, в натурі (на місцевості) не встановлені, відповідні ліміти Міндовкілля не затверджувало, а тому відсутні підстави вважати, що Філія мала керуватись зазначеними нормами при видачі спірного в цій справі лісорубного квитка.
32. З огляду на такі доводи колегія суддів зазначає наступне.
33. Частиною четвертою статті 7 Закону № 2456-XII визначено, що межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
34. Тобто правовідносини з приводу особливого режиму використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду виникають не з моменту встановлення їх меж в натурі, складання і затвердження проектів землеустрою, формування земельних ділянок та передачі їх у користування об`єкту природно-заповідного фонду, складання і затвердження проектів організації території об`єкту та охорони його природних комплексів, а з моменту визначення їх меж за проектом створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
35. Судами попередніх інстанцій встановлено, що НПП «Куяльницький» створений Указом Президента України від 01.01.2022 № 3/2022 на території Березівського та Одеського районів Одеської області з метою збереження, відтворення, ефективного використання природних комплексів та об`єктів у басейні Куяльницького лиману, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню, естетичну цінність.
36. З матеріалів проекту створення НПП «Куяльницький», а саме: наукового обґрунтування створення національного природного парку, листа ДП «Ширяївське лісове господарство» від 05.10.2017 №90, експлікації земель НПП «Куяльницький» на території Северинівської сільської ради Іванівського району видно, що до території об`єкта природно-заповідного фонду загальнодержавного значення включено квартали 26, 27, 28 Северинівського лісництва ДП «Ширяївське лісове господарство», щодо яких видано спірний лісорубний квиток.
37. Пунктом 4.5 Положення №169 встановлено, що використання природних ресурсів на території Парку здійснюється у загальному та спеціальному порядках. Загальне використання природних ресурсів здійснюється відповідно до цього положення, Проекту організації території та з урахуванням вимог режиму території. Спеціальне використання природних ресурсів у межах території парку здійснюється на підставі дозволів, виданих Одеською обласною державною адміністрацією, у межах лімітів, затверджених Міндовкілля.
38. Отже, на час виникнення спірних правовідносин спеціальне використання природних ресурсів на території НПП «Куяльницький», в тому числі, у вигляді вибіркової санітарної рубки для поліпшення якісного складу лісів, могло здійснюватися лише за наявності ліміту, затвердженого центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та виданого на його підставі Одеською обласною державною адміністрацією спеціального дозволу.
39. Враховуючи наведене, колегія суддів констатує, що спірний в цій справі лісорубний квиток виданий неуповноваженим суб`єктом, за відсутності затвердженого Міндовкіллям ліміту використання лісових ресурсів, у зв`язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову прокурора.
40. Крім того, колегія суддів також вважає безпідставними доводи скаржника про те, що Філія не може бути відповідачем у цій справі, у зв`язку з відсутністю в неї статусу юридичної особи, з огляду на таке.
41. Частиною першою статті 43 КАС України встановлено, що здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами), адміністратором за випуском облігацій.
42. Відповідно до частини четвертої статті 46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом
43. За визначенням пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
44. Аналіз положень пункту 7 частини першої статті 4 та статті 46 КАС України у системному зв`язку зі статтею 43 КАС України дає підстави дійти висновку, що наявність у суб`єкта владних повноважень статусу юридичної особи не є обов`язковою умовою для визначення його статусу як належного відповідача в адміністративній справі, натомість, важливою ознакою такого суб`єкта є виконання ним публічно-владних управлінських функцій, у тому числі делегованих. При цьому, відповідачем у справі може бути не лише орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, а й інший суб`єкт, який здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі в межах делегованих повноважень або при наданні адміністративних послуг.
45. Відповідач діє на підставі Положення про філію «Ананьївське лісове господарство» Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України», затвердженого наказом Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» від 16.12.2022 №69 (далі - Положення №69), не має статусу юридичної особи і є відокремленим підрозділом Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України».
46. За змістом пункту 3.1. Положення №69 Філія є відокремленим підрозділом Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України», який не має статусу юридичної особи, здійснює функції, делеговані Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України».
47. Згідно з пунктом 10.5.11. Положення №69 для здійснення господарської діяльності, Філії делеговані повноваження Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України», зокрема, щодо видачі спеціальних дозволів - лісорубних квитків на проведення рубок та робіт, пов`язаних і не пов`язаних із веденням лісового господарств.
48. Колегія суддів зазначає, що видача спеціальних дозволів (лісорубних квитків) є формою реалізації публічно-владних управлінських функцій і, як видно з Положення №69, повноваження щодо видачі таких документів були делеговані філії «Ананьївське лісове господарство» Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України». Отже, Філія, яка в рамках спірних правовідносин реалізовувала делеговані їй владні управлінські функції, є суб`єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України та, відповідно, належним відповідачем у цій справі.
49. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
50. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права або порушень ними норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, у зв`язку з чим касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2024 - без змін.
51. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 343 349 350 355 356 КАС України, Верховний Суд,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2024 у справі №420/14209/23 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач А.І. Рибачук
судді А.Ю. Бучик
Н.В. Коваленко