ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2024 року
м. Київ
справа №420/14902/23
адміністративне провадження № К/990/771/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Мельник-Томенко Ж.М., Уханенка С.А.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №420/14902/23
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року (головуючий суддя: Турецька І.О., судді: Градовський Ю.М., Шеметенко Л.П.).
ВСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
До Одеського окружного адміністративного суду 23 червня 2023 року надійшов позов ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, що полягає у не скасуванні постанови у справі про адміністративне правопорушення від 9 грудня 2022 року серії ОДП №8768105 стосовно ОСОБА_2 і не винесенні аналогічної постанови стосовно ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Департамент транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 9 грудня 2022 року серії ОДП №8768105 стосовно ОСОБА_2 та винести аналогічну постанову стосовно ОСОБА_1 .
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року зазначену справу передано на розгляд до Приморського районного суду міста Одеси.
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 13 жовтня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.
Не погодившись із прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій також заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування вказаного клопотання зазначив про те, що рішення суду першої інстанції отримав електронною поштою 19 жовтня 2023 року о 18:51 год. Водночас, з 12 до 20 жовтня 2023 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується епікриз-випискою з історії хвороби від 20 жовтня 2023 року №3744/861, а з 6 до 16 листопада 2023 року перебував на амбулаторному лікуванні, що підтверджується випискою із медичної картки хворого від 16 листопада 2023 року. До того ж позивач звертав увагу, що у період з 14 жовтня 2023 року до 19 листопада 2023 року в місті Одесі оголошувалися постійні повітряні тривоги, що викликало необхідність перебувати в укритті.
Також позивач указував на те, що суд першої інстанції помилково розглянув справу в порядку статті 286 КАС України, що впливає на строк оскарження рішення суду першої інстанції, який становить 10 днів. Вважає, що ця справа мала бути розглянута в загальному позовному провадженні та строк оскарження рішення суду першої інстанції становив би 30 днів.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року вказані апелянтом причини пропуску строку апеляційного оскарження були визнані судом неповажними, у зв`язку з чим скарга була залишена без руху та надано апелянту строк - 10 днів з дня вручення цієї ухвали для подачі заяви про поновлення строку апеляційного оскарження, в якій необхідно було вказати інші причини пропуску строку, якщо такі є.
Цю ухвалу суду апеляційної інстанції було отримано скаржником 1 грудня 2023 року в електронному кабінеті, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Проте, у строк, встановлений судом, заява про поновлення строку на апеляційне оскарження з викладом інших причин від апелянта не надходила.
Ухвалою від 20 грудня 2023 року П`ятий апеляційний адміністративний суд відмовив ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 13 жовтня 2023 року на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив з того, що наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, а інших підстав не вказано.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
ОСОБА_1 , вважаючи судове рішення суду апеляційної інстанції ухваленим із порушенням правил юрисдикції (підсудості), просить суд оскаржуване рішення скасувати і направити справу на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
В обґрунтування касаційної скарги вказує, що апеляційний суд в цьому випадку неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, оскільки позовною вимогою у цій справі є не скасування рішення органу владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, а бездіяльність суб`єкта владних повноважень щодо невинесення постанови.
Одночасно скаржник зазначає, що статтею 286 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Водночас, на переконання скаржника, наведена справа не підпадає під категорію справ, визначених цією статтею, оскільки, як зазначає позивач, він не є особою, притягнутою до адміністративної відповідальності. Натомість, як зазначає заявник, ним оскаржується бездіяльність суб`єкта владних повноважень щодо невинесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності саме водія транспортного засобу.
Відтак, як наголошує позивач, строки апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі мають обчислюватись у відповідності до статті 295 КАС України.
З огляду на викладене, позивач виснувує, що оскільки строк на оскарження судового рішення становить 30 днів, то період його лікування припав на цей тридцятиденний строк, що є поважною причиною для його поновлення.
Скаржником було також звернуто увагу на повітряні тривоги, які викликали необхідність перебувати в укритті, що на його думку є додатковим фактором і поважною причиною для поновлення пропущеного строку.
Відповідач свого відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 не подав. Згідно з довідкою про доставку електронного листа, ухвалу Верховного Суду про відкриття касаційного провадження доставлено скаржнику 12 лютого 2024 року о 21:33 год.
ІІІ. Джерела права й акти їхнього застосування
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
За змістом частини першої статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За приписами частини першої статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 295 КАС України встановлені загальні правила обчислення строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
До того ж, згідно із частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності встановлені у статті 286 КАС України.
Так, згідно із частиною четвертою статті 286 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
За правилами, встановленими статтею 271 КАС України у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення. Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
За правилом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
ІV. Оцінка Верховного Суду
Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, на підставі установлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить із такого.
Як встановлено судом апеляційної інстанції і не заперечувалось позивачем, ОСОБА_1 отримав оскаржуване рішення суду першої інстанції 19 жовтня 2023 року о 18:51 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Однак, апеляційну скаргу на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 13 жовтня 2023 року у справі №420/14902/23 заявник подав до суду апеляційної інстанції через систему «Електронний суд» лише 20 листопада 2023 року, тобто з пропуском строку, передбаченого статтею 286 КАС України.
Разом з тим, на думку скаржника, строки апеляційного оскарження рішення суду у наведеній справі мають обчислюватись у відповідності до статті 295 КАС України, а не статті 286 КАС України, оскільки позивач у наведеній справі оскаржує не притягнення його до адміністративної відповідальності, а бездіяльність суб`єкта владних повноважень щодо невинесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності саме його.
Так, згідно частини першої статті 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись до суду з цим позовом, заявив вимогу про визнання протиправною бездіяльності Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради щодо не притягнення належної особи до адміністративної відповідальності.
З огляду на заявлені позивачем вимоги і підстави, викладені на їх обґрунтування, предметом позову у цій справі є бездіяльність суб`єкта владних повноважень щодо не притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
При цьому, факт наявності/відсутності рішення (постанови) про притягнення до адміністративної відповідальності не впливає на право позивача щодо оскарження дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
З огляду на викладене, правильними є висновок суду апеляційної інстанції про те, що розгляд цієї справи здійснюється саме в порядку статті 286 КАС України.
Отже, строк на апеляційне оскарження вважається пропущеним у разі подання апеляційної скарги після спливу десятиденного строку, визначеного статтею 286 КАС України.
Суд звертає увагу, що право на апеляційне оскарження судового рішення кореспондується із обов`язком учасників справи дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, для належного виконання процесуальних обов`язків.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Повертаючись до обставин цієї справи, судом встановлено, що ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року, зазначені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження були визнані судом неповажними і апеляційну скаргу позивача було залишено без руху. Вказаною ухвалою було запропоновано скаржнику у десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали, усунути недоліки апеляційної скарги, шляхом подачі до суду апеляційної інстанції заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Визнаючи неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, зазначені ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення суду першої інстанції позивач отримав 19 жовтня 2023 року о 18:51 год. Десятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, у межах даної справи, почав свій відлік з 21 жовтня 2023 року та закінчився 30 жовтня 2023 року.
Беручи до уваги, що апеляційну скаргу позивач подав лише 20 листопада 2023 року, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про порушення позивачем строку на апеляційне оскарження.
До того ж, визнаючи неповажними причини пропуску строку, зазначені скаржником, суд апеляційної інстанції констатував, що перебування позивача на стаціонарному лікуванні в період з 12 до 20 жовтня 2023 року, а в подальшому на амбулаторному лікуванні в період з 6 до 16 листопада 2023 року не вплинуло на строк оскарження позивачем рішення суду першої інстанції, оскільки відлік такого строку розпочався з 21 жовтня 2023 року та закінчився 30 жовтня 2023 року. Щодо оголошення повітряних тривог в місті Одесі у період з 14 жовтня 2023 року до 19 листопада 2023 року, колегія суддів виснувала, що такі обставини не можуть бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки це не позбавляє позивача можливості підготувати апеляційну скаргу та подати її в період коли тривога відсутня.
З огляду на наведені фактичні обставини, Суд дійшов наступних висновків.
Щодо посилання ОСОБА_1 на постійні повітряні тривоги, які, на переконання скаржника, є додатковими факторами і поважними причинами для поновлення пропущеного строку, Суд зазначає про таке.
Перш за все слід відзначити, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022, від 18 квітня 2022 року №259/2022, від 17 травня 2022 року №341/2022 і від 12 серпня 2022 року №573/2022. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, тобто він діє і дотепер.
Варто наголосити, що після затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, будь-яких змін в аспекті перебігу процесуальних строків на апеляційне оскарження судових рішень, та їх обчислення до КАС України не вносилось.
За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною.
Верховний Суд наголошує, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Тож, колегія суддів зауважує, що саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.
Одночасно, Верховний Суд здійснив перевірку обставин, на які покликається скаржник як на підставу пропуску процесуального строку, й встановив, що, як вбачається з відкритих джерел, середня тривалість повітряних тривог по місту Одеса у період з 14 жовтня 2023 року до 19 листопада 2023 року становила 54 хвилини. Більше того, найчастіше тривога лунала у період часу з 00:00 год до 06:00 год, та з 06:00 до 12:00 год. Період тривог з 12:00 год до 18:00 год припадали в основному на вихідні дні.
Наведене свідчить про наявність у скаржника об`єктивної можливості реалізувати свої процесуальні права щодо апеляційного оскарження рішення суду у строки, визначені КАС України, адже повітряні тривоги у наведений період були нетривалими й відбувались найчастіше у ранковий (позаробочий) час.
Підсумовуючи наведене, Суд констатує, що дійсно, введений в країні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливив) звичний ритм життя. Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Окрім фактору повітряних тривог, скаржник зауважує про перебування позивача на стаціонарному лікуванні в період з 12 до 20 жовтня 2023 року, а в подальшому на амбулаторному лікуванні в період з 6 до 16 листопада 2023 року.
Указаний довід Верховний Суд відхиляє і погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що перебування позивача на стаціонарному лікуванні в період з 12 по 20 жовтня 2023 року, а в подальшому на амбулаторному лікуванні в період з 6 до 16 листопада 2023 року не вплинуло на строк оскарження позивачем рішення суду першої інстанції, оскільки зазначений скаржником період не охоплює період, в який заявник мав оскаржити рішення суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року про залишення апеляційної скарги без руху скаржник отримав 1 грудня 2023 року о 01:51 год, що підтверджено довідкою, складеною секретарем судового засідання Наталією Алексєєвою. (а.с. 126)
Водночас, своїм правом на подання відповідних доказів на усунення виявлених судом недоліків ОСОБА_1 не скористався, жодної відповіді (заяви, клопотання) або своєї незгоди із прийнятим судом процесуальним документом не висловив, тому суд апеляційної інстанції цілком правомірно встановив факт неусунення позивачем недоліків апеляційної скарги і відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Тож, враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження позивачу на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, суд діяв в межах процесуального закону.
Щодо доводів позивача, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції і рішення Приморського районного суду міста Одеси від 13 жовтня 2023 року прийняті з порушенням правил юрисдикції (підсудності) та підлягають направленню на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду на підставі пункту 7 частини третьої статті 353 КАС України, Суд відхиляє з огляду на те, що предметом оскарження у цій справі є саме ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, яка перешкоджає провадженню у справі, а не рішення по суті, тобто відсутні передумови для оцінки наведених позивачем доводів в цій частині.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 3 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року у справі №420/14902/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.
……………………………
…………………………..
…………………………..
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко
С.А. Уханенко,
Судді Верховного Суду