ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 420/17256/22
адміністративне провадження № К/990/23675/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Радишевської О.Р.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року (головуючий суддя - Танцюра К.О.)
та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2023 року (головуючий суддя - Косцова І.П., судді: Осіпов Ю.В., Скрипченко В.О.)
у справі № 420/17256/22
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправним та скасування наказу в частинах, зобов`язання вчинити дії
I. РУХ СПРАВИ
1. У грудні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира (з основної діяльності) військової частини НОМЕР_1 полковника Збройних Сил України ОСОБА_2 від 29 жовтня 2022 року № 501 «Про результати службового розслідування за фактом відмови військовослужбовців батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 виконувати бойовий наказ командира десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 » в частинах, що стосуються притягнення до дисциплінарного стягнення (пункт 3), позбавлення щомісячної премії за жовтень 2022 року (пункт 4), позбавлення додаткової винагороди (пункт 5) командира ІНФОРМАЦІЯ_1 військової частини НОМЕР_1 молодшого лейтенанта Збройних Сил України ОСОБА_1 (далі - Наказ №501, спірний наказ);
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошові кошти в сумі, в якій не було здійснено виплати командиру ІНФОРМАЦІЯ_1 військової частини НОМЕР_1 молодшому лейтенанту Збройних Сил України ОСОБА_1 на підставі наказу командира (з основної діяльності) військової частини НОМЕР_1 полковника Збройних Сил України ОСОБА_2 від 29 жовтня 2022 року №501 «Про результати службового розслідування за фактом відмови військовослужбовців батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 виконувати бойовий наказ командира десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 ».
2. На обґрунтування позовних вимог позивач указав на те, що спірний наказ є неправомірним та безпідставним, оскільки ґрунтується на помилкових висновках службового розслідування, яке проведено з порушенням встановленої процедури.
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2023 року, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ командира (з основної діяльності) військової частини НОМЕР_1 полковника Збройних Сил України ОСОБА_2 від 29 жовтня 2022 року № 501 «Про результати службового розслідування за фактом відмови військовослужбовців батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 виконувати бойовий наказ командира десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 » в частинах, що стосуються притягнення до дисциплінарного стягнення (пункт 3), позбавлення щомісячної премії за жовтень 2022 року (пункт 4), позбавлення додаткової винагороди (пункт 5) командира ІНФОРМАЦІЯ_1 військової частини НОМЕР_1 молодшого лейтенанта Збройних Сил України ОСОБА_1 .
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити командиру ІНФОРМАЦІЯ_1 військової частини НОМЕР_1 молодшому лейтенанту Збройних Сил України ОСОБА_1 грошові кошти за жовтень 2022 року, а саме: щомісячну премію та додаткову винагороду, в сумі, в якій не було здійснено виплати командиру ІНФОРМАЦІЯ_1 військової частини НОМЕР_1 молодшому лейтенанту Збройних Сил України ОСОБА_1 на підставі наказу командира (з основної діяльності) військової частини НОМЕР_1 полковника Збройних Сил України ОСОБА_2 від 29 жовтня 2022 року №501 «Про результати службового розслідування за фактом відмови військовослужбовців батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 виконувати бойовий наказ командира десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 ».
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.
5. Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
6. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 серпня 2023 року для розгляду справи №420/17256/22 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Білак М.В., суддів Радишевської О.Р., Мельник-Томенко Ж.М.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Молодший лейтенант ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді командира ІНФОРМАЦІЯ_1 військової частини НОМЕР_1 .
8. 03 жовтня 2022 року рапортом командира батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_3 повідомлено командира військової частини НОМЕР_1 про те, що 02 жовтня 2022 року деякий склад десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти відмовився виконувати бойовий наказ командира роти. У рапорті вказано 39 військовослужбовців ДШР БМП, серед яких і позивач.
9. Будь-яких конкретних відомостей зазначений рапорт не містить.
10. 25 жовтня 2022 року наказом №1106 командира військової частини НОМЕР_1 призначено службове розслідування за фактом відмови військовослужбовців батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 виконувати бойовий наказ командира.
11. Під час службового розслідування командир батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_3 надав пояснення, що 02 жовтня 2022 року 40 військовослужбовців з ДШР БМП військової частини НОМЕР_1 відмовилися виконувати бойовий наказ командира ДШР, згідно з бойовим розпорядженням командира БМП військової частини НОМЕР_1 від 04 жовтня 2022 року №640/281/178дск, який того дня доведено усно особовому складу ДШР БМП.
12. 28 жовтня 2022 року складено акт службового розслідування, затверджений 29 жовтня 2022 року, за висновками якого підтверджено факт можливої протиправної діяльності і порушення вимог статей 4, 6 Закону України від 24 березня 1999 року № 551-XIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут), статей 11, 16 Закону України від 24 березня 1999 року № 548-XIV «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі - Статут ВС ЗСУ) деякими військовослужбовцями десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 . В Акті вказано 39 військовослужбовців ДШР БМП, до числа яких входить і ОСОБА_1 .
13. Докази ознайомлення позивача з вказаним вище актом в матеріалах справи відсутні.
14. 29 жовтня 2022 року наказом № 501 командира військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування за фактом відмови військовослужбовців батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 виконувати бойовий наказ командира десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 » завершено службове розслідування.
15. Пунктом 3 Наказу № 501 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення «попередження про неповну службову відповідність» на командира 3 десантно-штурмового взводу молодшого лейтенанта ОСОБА_1 .
16. Пунктом 4 зазначеного наказу позбавлено щомісячної премії за жовтень 2022 року командира 3 десантно-штурмового взводу молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , а пунктом 5 -додаткової винагороди.
17. Уважаючи спірний наказ протиправним в частині, позивач звернувся до суду.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
18. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що відповідач не дотримався процедури проведення службового розслідування в частині, яка є предметом розгляду справи і стосується позивача, не вжив всіх заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення, у тому числі, наявності вини військовослужбовця, не вчинено дій, передбачених Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 608 (далі - Порядок №608), та спрямованих на досягнення мети і завдань службового розслідування, а тому спірний наказ є протиправним.
19. Суд апеляційної інстанції встановив, що ані матеріали справи, ані матеріали службового розслідування не містять відомостей щодо того, що бойовий наказ, за невиконання якого позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, видавався командиром та був доведений до відома всіх військовослужбовців батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 .
20. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що оскільки за результатами розгляду справи визнано протиправним наказ, в якому оголошено про вчинене позивачем правопорушення, то відсутні підстави для позбавлення позивача додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», та премії, передбаченої Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі - Порядок № 260).
21. У касаційній скарзі вказано на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: питання щодо позбавлення додаткової винагороди (премії), згідно з Окремим дорученням Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 військовослужбовців, які відмовилися від виконання бойових наказів (бойових розпоряджень) та щодо яких внесені відомості до ЄРДР за частиною четвертою статті 402 Кримінального кодексу України (непокора).
22. На думку представника скаржника, суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані судові рішення на користь позивача, створили прецедент для подальшого невиконання військовослужбовцями бойових наказів командирів та розуміння того, що за невиконання наказу не настає відповідальність, відповідно до Закону України від 27 січня 2023 року № 2839-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці».
23. Також у касаційній скарзі зазначено, що 18 листопада 2022 року слідчим Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополь, до ЄРДР внесене кримінальне правопорушення за № 62022080030000199, передбачене частиною четвертою статті 402 Кримінального кодексу України за фактом щодо молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , командира ІНФОРМАЦІЯ_1 військової частини НОМЕР_1 .
VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
24. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.
25. Спірні правовідносини склалися щодо накладення наказом № 501 на військовослужбовця дисциплінарного стягнення - попередження про неповну службову відповідність, внаслідок чого його було позбавлено щомісячної премії за жовтень 2022 року, передбаченої Порядком № 260, та додаткової винагороди, визначеної Постановою № 168.
26. Суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи оскаржувані рішення, дійшли висновку про протиправність спірного наказу та наявність підстав для його скасування.
27. Верховний Суд уважає такий висновок передчасним з огляду на таке.
28. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
29. Пунктами 1, 2 частини другої статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження, зокрема, рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
30. Відповідно до матеріалів справи оскаржуваний Наказ № 501 прийнято за результатами проведення службового розслідування, під час якого встановлено відмову, зокрема, ОСОБА_1 виконувати бойовий наказ командира десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , що, у свою чергу, є порушенням статей 4, 6 Дисциплінарного статуту ЗСУ та статей 11, 16 Статуту ВС ЗСУ.
31. Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут ВС ЗСУ.
32. Статтею 11 Статуту ВС ЗСУ регламентовано, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців, зокрема, такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.
33. Відповідно до статті 16 Статуту ВС ЗСУ кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
34. Статтею 35 Статуту ВС ЗСУ визначено, що накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові.
35. Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку.
36. Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.
37. Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначені Дисциплінарним статутом ЗСУ.
38. Відповідно до статей 4-6 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби. За стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Право командира віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження.
Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.
Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.
У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.
За невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення, що передбачено статтею 45 Дисциплінарного статуту.
39. Ураховуючи встановлені законодавцем вимоги щодо дотримання військової дисципліни, Верховний Суд наголошує на особливості періоду, під час якого виникли спірні правовідносини. Так, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/22 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому був продовжений.
40. Починаючи з 24 лютого 2022 року, вся країна мужньо бореться за виживання, надаючи реальний опір агресору. У таких умовах особлива відповідальність покладається на військових, оскільки відповідно до приписів статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» саме вони несуть державну службу особливого характеру, що полягає у здійсненні професійної оборони держави, її незалежності та територіальної цілісності.
41. Ураховуючи обставини, які склались на цей час у державі, дотримання дисципліни та виконання бойових наказів є першочерговим обов`язком всіх військовослужбовців.
42. Законодавець посилив відповідальність військовослужбовців за невиконання бойових наказів під час воєнного стану, оскільки саме від їх виконання наразі залежить майбутнє держави, її територіальна цілісність та незалежність. Отже, застосування негативних наслідків для військових, враховуючи перебування країни у воєнному стані, пов`язане, насамперед, із захистом країни.
43. Окрім того, невиконання бойового наказу свідчить про порушення, в першу чергу, військової дисципліни, та тягне за собою притягнення до дисциплінарної відповідальності.
44. Відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовців може бути накладено, зокрема, попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби, п. ґ).
45. Порядок накладення дисциплінарних стягнень встановлений статтями 83-95 Дисциплінарного статуту.
46. Так, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини (стаття 84 Дисциплінарного статуту).
47. Статтею 85 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягнути військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
48. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби (стаття 86 Дисциплінарного статуту).
49. Отже, накладенню дисциплінарного стягнення на військовослужбовця може передувати проведення службового розслідування.
50. Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 608, визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов`язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.
51. Відповідно до абзацу 4 пункту 2 розділу І Порядку № 608 службове розслідування - це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
52. Пунктом 9 розділу ІІІ Порядку № 608 встановлено, що посадові (службові) особи Збройних Сил України зобов`язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов`язків.
53. Повноваження осіб під час службового розслідування встановлені розділом ІV Порядку №608. Зокрема, відповідно до пункту 1 цього розділу, особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані:
дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення;
виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника;
розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.
У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
54. Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України (пункт 3 розділу ІV Порядку № 608).
55. Приписами пункту 1 розділу VІ Порядку № 608 визначено, що за результатами розгляду акту та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
56. Згідно з вимогами пункту 2 розділу VІ Порядку № 608 дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акту про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
57. З аналізу норм Дисциплінарного статуту вбачається, що вирішальним при накладенні дисциплінарної відповідальності за скоєний військовослужбовцем проступок є характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, ступінь вини, попередня поведінка порушника, а однією із обставин, які потрібно довести, є вина особи в невиконанні або неналежному виконанні покладених на нього обов`язків. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини військовослужбовця, з`ясовуються відповідним командиром самостійно або під час службового розслідування, і повинні бути відображені у відповідному наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності або висновку службового розслідування.
58. Суди першої та апеляційної інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення, прийшли до передчасних висновків про порушення процедури службового розслідування, регламентованої Дисциплінарним статутом.
59. Задля встановлення законності спірного наказу за результатами проведеного службового розслідування щодо встановлення наявності чи відсутності складу дисциплінарного проступку позивача - попередження про неповну службову відповідність, судам необхідно надати правову оцінку характеру та обставинам вчиненого правопорушення, його наслідкам, ступеню вини, попередній поведінці порушника, невиконанні або неналежному виконанні покладених на нього обов`язків з урахуванням бойового наказу командира роти, згідно з бойовим розпорядженням командира батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 від 04 жовтня 2022 року №640/281/178дск, посилання на який міститься в акті службового розслідування (т. І, а.с. 60).
60. Окрім того, Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у цій справі відкрито щодо формування правового висновку з метою вирішення питання можливості позбавлення військовослужбовця додаткової винагороди (премії), згідно з Окремим дорученням Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, який відмовився від виконання бойового наказу (бойових розпоряджень) та щодо якого внесені відомості до ЄРДР за частиною четвертою статті 402 Кримінального кодексу України (непокора).
61. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 спірним наказом притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, внаслідок чого у жовтні 2022 року позбавлено щомісячної премії, відповідно до абзацу 3 пункту 5 розділу XVI Порядку виплати №260, та додаткової винагороди, відповідно до підпункту 9.7 пункту 9 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29.
62. Таке обмеження щомісячної премії та додаткової винагороди у жовтні 2022 року є прямим наслідком притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
63. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України). Права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина визначаються виключно законами (пункт 1 частини першої статті 92 Конституції України).
64. Механізм та умови виплати грошового забезпечення, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, визначає Порядок №260.
65. Відповідно до пункту 1 розділу XVI командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.
66. Пунктом 5 розділу XVI Порядку № 260 визначено, що військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються у разі накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, пониження в посаді, пониження у військовому званні на один ступінь, позбавлення військового звання - за місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром.
67. Отже, з аналізу вказаних правових норм вбачається, що щомісячні премії не виплачуватися тим військовослужбовцям, яких притягнуто до дисциплінарної відповідальності та на яких накладено певне дисциплінарне стягнення.
68. Також пунктом 1 Постанови № 168 установлено, що на період дії воєнного стану, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
69. Поняття «додаткової винагороди», як зазначено у постанові Верховного Суду у зразковій справі № 640/13029/22, входить у поняття «грошове забезпечення» (частина друга статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»), так само відповідає визначенню поняття «заробітна плата» (стаття 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року).
70. Таким чином, відповідно до висновків Верховного Суду у зразковій справі №640/13029/22, додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, встановлена на період дії воєнного стану, є новим та особливим видом у системі грошового забезпечення, зокрема військовослужбовцям, виплата якої, з одного боку, має регулярний щомісячний характер, а, з іншого, - обмежена строком дії воєнного стану в Україні. Правова природа такої виплати невід`ємно пов`язана з особливим характером служби, із здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають із статусу військовослужбовця та передбачені законом і мають компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни.
71. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 560/7178/22.
72. З метою врегулювання порядку виплати військовослужбовцям додаткової винагороди Міністр оборони України 23 червня 2022 року видав Окреме доручення № 912/з/29, підпунктом 9.7 пункту 9 якого установлено до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн та 30 000 грн не включати військовослужбовців, які: відмовилися виконувати бойові накази (розпорядження) - за місяць, у якому здійснено таке правопорушення, оголошене наказом командира (начальника).
73. Отже, у разі встановлення вини військовослужбовця у вчиненні дисциплінарного проступку, притягнення його до дисциплінарної відповідальності, він може бути позбавлений додаткової винагороди, яка виплачується згідно з Постановою № 168 та щомісячної премії, передбаченої Порядком № 260, за місяць, у якому здійснено таке правопорушення, оголошене наказом командира (начальника).
74. Однак у справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій не здійснено належного дослідження усіх доказів, враховуючи ключовий доказ у цій справі - бойовий наказ командира роти.
75. Таким чином, Верховний Суд наголошує, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на встановлення усіх обставин, внаслідок яких ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та позбавлено спірних виплат.
76. Для учасників справи постановлення немотивованого (недостатньо мотивованого) рішення означає, що доводи та аргументи, а також надані для доведення певних обставин справи докази, не були почуті та належним чином оцінені судом, що, у свою чергу, може призвести до неправильного вирішення спору.
77. У порушення частини четвертої статті 9 КАС України судами не вжито визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
78. В адміністративному судочинстві діє принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, суть якого розкрита в частині четвертій статті 9 КАС України.
79. Згідно із частинами третьою, четвертою статті 90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
80. Варто зазначити, що судове рішення є результатом повного і всебічного з`ясування обставин адміністративної справи (стаття 244 КАС України) та ретельної оцінки наданих сторонами й витребуваних судом доказів на тлі правильного застосування норм матеріального і процесуального права (стаття 242 КАС України). Від зміни цих елементів, відповідно, може змінюватися й кінцевий результат судового рішення в адміністративній справі.
81. Викладене в сукупності дає підстави для висновку про порушення норм процесуального права та недотримання судами принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, та під час оцінки аргументів учасників справи, що унеможливило належне встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
82. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим дійшли передчасних висновків по суті справи. Висновки судів попередніх інстанцій зроблено без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи та оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 КАС України, а відтак, оскаржувані судові рішення не є таким, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, встановленим статтею 242 КАС України.
83. Водночас в силу положень статті 341 КАС України їх встановлення судом касаційної інстанції не допускається.
84. Отже, доводи касаційної скарги військової частини НОМЕР_1 знайшли часткове підтвердження під час касаційного перегляду справи.
85. Відповідно до статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
86. Ураховуючи приписи статті 353 КАС України, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
87. Під час нового розгляду справи судам необхідно дослідити усі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Також необхідно врахувати наведене у цій постанові та ухвалити законне та обґрунтоване рішення за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності та взаємному зв?язку.
88. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 356 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2023 року - скасувати, а справу №420/17256/22 направити на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
Ж.М. Мельник-Томенко
О.Р. Радишевська,
Судді Верховного Суду