№ 420/18181/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року

м. Київ

справа №420/18181/21

адміністративне провадження № К/990/9761/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №420/18181/21

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року (суд у складі головуючого судді Єфіменка К.С.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2022 року (колегія суддів у складі головуючого судді Джабурія О.В., суддів Вербицької Н.В., Кравченка К.В.) у справі №420/18181/21

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 30 вересня 2021 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області), у якому просив:

- визнати протиправним припинення ГУ ПФУ в Одеській області з 09 грудня 2019 року виплати позивачу пенсії, яка перерахована та нарахована відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року у справі №420/5553/19 (з урахуванням окремих ухвал суду від 02 березня та 05 жовтня 2020 року у цій справі);

- скасувати протокол (рішення) №951110134662 ГУ ПФУ в Одеської області від 26 квітня 2021 року щодо припинення виплати пенсії позивачу;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області, починаючи з 09 грудня 2019 року поновити виплату позивачу, пенсії, яка перерахована та нарахована відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року у справі №420/5553/19 (з урахуванням окремих ухвал суду від 02 березня та 05 жовтня 2020 року у цій справі) у розмірах, встановлених протоколом (рішенням) №951110134662 від 09 жовтня 2020 року, з врахуванням вже отриманих виплат;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області, починаючи з 09 грудня 2019 року нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати доходів у зв`язку із несвоєчасною її виплатою;

- частину суми неотриманої пенсії за 12 місяців виплатити позивачу, одночасно з першою поточною пенсією;

- виплату пенсії позивачу в межах одного місяця звернути до негайного виконання.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач протиправно припинив йому виплату пенсії в належному розмірі, оскільки за результатами перерахунку, здійсненого на підставі судового рішення, яке набрало законної сили було остаточно встановлено пенсію у розмірі 226 013,01 грн., де: основний розмір від середнього заробітку 225 255,41 грн.; цільова допомога інвалідам війни II групи - 50,00 грн.; підвищення інвалідам війни ІI групи - 707,60 грн.

Відповідач протиправно скасував поточну заборгованість у розмірі 582 371,22 грн., а тому заборгованість, яка була включена до реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою на суму 3 207 457,82 грн. протиправно зменшена відповідачем до 2 625 086,59 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2022 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним зменшення ГУ ПФУ в Одеській області з 09 грудня 2019 року виплати позивачу, пенсії, яка перерахована та нарахована відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року у справі №420/5553/19 (з урахуванням окремих ухвал суду від 02 березня та 05 жовтня 2020 року у цій справі).

Скасовано протокол (рішення) №951110134662 ГУ ПФУ в Одеській області від 26 квітня 2021 року щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області, починаючи з 09 грудня 2019 року поновити виплату ОСОБА_1 пенсії, яка перерахована та нарахована відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року у справі №420/5553/19 (з урахуванням окремих ухвал суду від 02 березня та 05 жовтня 2020 року у цій справі) у розмірах, встановлених протоколом (рішенням) №951110134662 від 09 жовтня 2020 року, з урахуванням вже отриманих виплат.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області, починаючи з 09 грудня 2019 року нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати доходів у зв`язку із несвоєчасною її виплатою.

Зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області частину суми неотриманої пенсії за 12 місяців виплатити ОСОБА_1 одночасно з першою поточною пенсією.

Виплату пенсії позивачу в межах одного місяця звернути до негайного виконання.

Ухвалюючи рішення суди виходили з того, що позивач не звертався до суду за перерахунком пенсії, а передбачені законом підстави для самостійного здійснення ГУ ПФУ в Одеській області перерахунку пенсії позивача відсутні. Таким чином відповідач протиправно провів перерахунок пенсії позивача за протоколом (рішенням) №951110134662 від 26 квітня 2021 року зменшивши пенсію останнього.

У свою чергу, зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. Не погодившись з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції, відповідач направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2022 року у справі №420/18181/21 та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Як підставу касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій ГУ ПФУ в Одеській області вказує пункт 1 частини четвертої та підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Скаржник вказує, що оскаржувана постанова прийнята в результаті неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права без урахування правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка міститься у постанові від 20 січня 2021 року у справі №560/2120/20.

Касатор зазначає, що при розгляді справи, суди не вірно застосували норми матеріального права та встановили право позивача на поновлення виплати пенсії з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати без обмеження її граничного розміру, у зв`язку із чим, щомісячна сума пенсії позивача складатиме більше 200 тис. грн.

Наголошує, що на виконання рішення суду у справі №420/5553/19 проведено відповідний перерахунок з 02 вересня 2018 року по час проведення такого перерахунку, однак інших зобов`язань, щодо подальшої виплати пенсії у розмірі, обчисленому із встановлених судом складових та врахування заробітної плати для обчислення пенсії в розмірі, що не обмежується сумою, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на Управління не покладалось.

Касаційна скарга мотивована також тим, що оскаржувані рішення суду ставлять у не рівне становище осіб, яким здійснено перерахунок пенсії з аналогічного виду пенсії, оскільки у подібних справах суди відмовляють у задоволенні позовних вимог.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 квітня 2022 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.

Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною за скаргою ГУ ПФУ в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2022 року у справі № 420/18181/21.

4. Верховний суд ухвалою від 19 червня 2023 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу та призначив до розгляду в порядку письмового провадження з 20 червня 2023 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. ОСОБА_1 є пенсіонером органів прокуратури, якому призначена пенсія за вислугою років в розмірі 90% від місячного заробітку згідно зі статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру». Вислуга років позивача становить 22 роки 0 місяців 15 днів.

Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року по справі №420/5553/19:

- визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови з 02 вересня 2018 року у проведенні перерахунку ОСОБА_1 пенсії за вислугою років згідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ на підставі підвищень, посадового окладу які відбулися - з 01 січня 2017 року відповідно до частини третьої та пункту 11 частини п`ятої статті 81 Закону України «Про прокуратуру», окладу за військове звання - з 01 січня 2018 року відповідно до додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та надбавки за вислугу років - з 01 жовтня 2017 року відповідно до пункту 1 розділу IV наказу Міністра оборони України №260 від 07 червня 2018 року «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».

- скасовано індивідуальний акт - рішення ГУ ПФУ в Одеській області №30 від 12 вересня 2019 року про відмову у проведенні перерахунку з 02 вересня 2018 року ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури.

- зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області провести перерахунок ОСОБА_1 пенсії за вислугою років, без обмеження її граничного розміру, з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, яку обчислити з посадового окладу (військовий прокурор Белградського гарнізону (нині Білгород-Дністровського гарнізону) відповідно до частини третьої та пункту 11 частини п`ятої статті 81 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Закону №1774-УІІІ від 06 грудня 2016 року та №1798-УІІІ від 21 грудня 2016 року) у розмірі півтора (1,5) 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; окладу за військове звання (підполковник юстиції) відповідно до додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у розмірі 0,8 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) - 1410 гривень; надбавки за вислугу років, відповідно до пункту 1 розділу IV наказу Міністра оборони України №260 від 07 червня 2018 року «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (45%); надбавки за службу в умовах режимних обмежень -15% посадового окладу; інших виплат (надбавка за виконання особливо важливих завдань або за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, згідно з постановою КМУ №505 від 31 травня 2012 року у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням надбавки за вислугою років; місячної премії, згідно з Постановою КМУ №505 від 31 травня 2012 року у розмірі 40% суми грошового забезпечення, 1/12 матеріальної допомоги на оздоровлення, яка обчислюється з середньомісячного розміру грошового забезпечення; 1/12 матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, яка обчислюється з середньомісячного розміру грошового забезпечення; індексації заробітної плати; надбавки ОУП, яка обчислюється шляхом множення загального розміру інших виплат (без посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років) та коефіцієнту підвищення посадового окладу та надбавки до нього за класний чин, розрахований відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства Фінансів України №226/509 від 11 серпня 2003 року.

- зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області вчинити певні дії у вигляді виплати ОСОБА_1 відповідної заборгованості з 02 вересня 2018 року по час проведення такого перерахунку з урахуванням вже отриманих виплат.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року по справі №420/5553/19:

- визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром заробітної плати;

- визнано протиправними рішення ГУ ПФУ в Одеській області щодо застосування при розрахунку пенсії підпункту 4 пункту 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»;

- зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області повідомити Одеський окружний адміністративний суд про вжиті заходи не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року по справі №420/5553/19 ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року залишено без змін.

Окремою ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року по справі №420/5553/19 визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області вчинені на виконання рішення суду від 06 листопада 2019 року по справі №420/5553/19 щодо застосування при перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 02 вересня 2018 року розміру окладу за військове звання, обчисленого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року (1762 грн.) замість необхідної ставки у розмірі 50% мінімальної заробітної плати станом на: 01.01.2018 року (1861,50 грн.); 01.01.2019 року (2086,50 грн.); 01.01.2020 року (2361,50 грн.).

Окремою ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року по справі №420/5553/19 визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Одеській області з 23 липня 2020 року у зв`язку з втратою чинності постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду» щодо невиплати позивачу заборгованості по пенсійним виплатам за період з 02 вересня 2018 року по 08 грудня 2019 року на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року по справі №420/5553/19.

На виконання зазначеного рішення суду протоколом (рішенням) №951110134662 щодо перерахунку пенсії від 09 жовтня 2020 року здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 :

- з 02.09.2018 року - 179190,12 грн, де: 178559,32 грн - основний розмір середнього заробітку; 50,00 грн - цільова допомога інвалідам війни II групи; 580,80 грн. - підвищення інвалідам війни II групи;

- з 01.01.2019 року - 200221,35 грн, де: 199572,55 грн - основний розмір пенсії від середнього заробітку; 50,00 грн - цільова допомога інвалідам війни II групи: 598,80 грн. - підвищення інвалідам війни II групи;

- з 01.01.2020 року 226013, 01 грн де: основний розмір від середнього заробітку 225255, 41 гривен.; 50,00 грн - цільова допомога інвалідам війни II групи: 707,60 грн. - підвищення інвалідам війни II групи.

З 01 листопада 2020 року по 30 квітня 2021 року відповідачем нараховувалась та ОСОБА_1 отримував пенсію у розмірі - 226013,01 грн де: основний розмір від середнього заробітку 225255,41 грн.; 50,00 грн. цільова допомога інвалідам війни II групи; 707,60 грн. - підвищення інвалідам війни II групи.

Відповідно до протоколу (рішення) ГУ ПФУ в Одеській області від 26 квітня 2021 року №951110134662, з 01 травня 2021 року пенсію ОСОБА_1 розраховано на підставі довідки від 05 грудня 2016 року №1532, яка досліджена під час розгляду справи. З 01 травня 2021 року розмір пенсії позивача становить 22 457,07 грн.

У відповідь на звернення позивача, листом від 29 червня 2021 року пенсійний орган повідомив позивачу, що на виконання рішень суду від 06 листопада 2019 року, від 02 березня 2020 року від 05 жовтня 2020 року Управлінням проведено перерахунок пенсії з 02 вересня 2018 року по час проведення такого перерахунку з урахуванням отриманих виплат. 3 09 грудня 2019 року розмір пенсійної виплати позивача становить 22 457,07 грн.

Листом ГУ ПФУ в Одеській області від 27 липня 2021 року позивачу повідомлено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року, ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року, окремої ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року по справі №420/5553/19 проведено перерахунок пенсії за вислугу рокiв вiдповідно до Закону України «Про прокуратуру», та її розмір з 01 травня 2021 року становить 22 457,07 грн, де: основний розмір пенсії - 21 699,47 грн. (24 110,52 грн. * 90 %); підвищення інвалідам вiйни ІІ групи -707,60 грн.; та інвалідам ІІ групи - 50,00 грн.

Пенсію у розмiрi 22 457,07 грн. та доплату за травень в сумі 126,80 грн позивачу було виплачено в червні поточного року через банківську установу ПАТ КБ «Приватбанк».

Суму доплати 2 625 086,59 грн. за період з 02 вересня 2018 року по 09 грудня 2019 року включено до реєстру судових рішень.

Позивач зазначає, що вказаними діями та рішенням відповідача порушено його законні права та інтереси, у зв`язку з чим звернувся до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

8. Враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС дійшла таких висновків.

9. Спірним у цій справі є питання правомірності припинення ГУ ПФУ в Одеській області виплати позивачу пенсії, яка перерахована та нарахована відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року у справі №420/5553/19 (з урахуванням окремих ухвал суду від 02 березня та 05 жовтня 2020 року у цій справі), згідно з протоколом (рішенням) №951110134662 від 26 квітня 2021 року.

Відповідно до діючої на момент виникнення спірних правовідносин редакції статті 86 Закону №1697-VII, за правилами частин першої, другої якої прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років. Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

За правилами абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Колегія суддів звертає увагу, що в цій справі право позивача на перерахунок пенсії сторонами не заперечується. Ключовими правовими питаннями є те, відповідно до вимог якого закону слід було перерахувати пенсію позивача, та чи розповсюджуються на позивача встановлені Законом №3668-VI обмеження розміру пенсії.

За змістом статті 2 Закону №3668-VI (який набрав чинності 01 жовтня 2011 року) максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Цим Законом внесені зміни до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, положення частини п`ятнадцятої якої викладено в аналогічній редакції.

При цьому абзацом першим пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №3668-VI передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Абзацом другим цього пункту визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), установленому цим Законом.

На думку колегії суддів, положення пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №3668-VI спрямовані на врегулювання питань, які виникли у зв`язку із застосуванням Закону №3668-VI стосовно осіб, у яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір, а саме - надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту, коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень.

Закон №1789-ХІІ втратив чинність (крім окремих положень, які не стосуються спірних правовідносин) у зв`язку з набранням чинності Законом №1697-VII, за правилами абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Ураховуючи наведене, з моменту набрання чинності Законом №1697-VII, питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовувалися нормами цього Закону, зокрема статтею 86, частиною п`ятнадцятою якої були встановлені обмеження пенсії максимальним розміром.

При цьому, колегія суддів КАС ВС звертає увагу на те, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 грудня 2021 року у справі №580/5962/20 відступив від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04 березня 2021 року у справі №589/3997/16-а у подібних правовідносинах та сформувала правовий висновок, відповідно до якого пункт 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом №3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ, а з 14 жовтня 2014 року - абзацом шостим частини п`ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII.

Як встановлено судами попередніх інстанцій у цій справі, внаслідок перерахунку пенсії позивача відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року у справі №420/5553/19 (з урахуванням окремих ухвал суду від 02 березня та 05 жовтня 2020 року у цій справі), згідно з протоколом (рішенням) №951110134662 від 26 квітня 2021 року, розмір пенсії ОСОБА_1 перевищив максимальний.

З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо протиправності зменшення ГУ ПФУ у Одеській області з 09 грудня 2019 року виплати позивачу пенсії, яка перерахована та нарахована відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року у справі №420/5553/19 (з урахуванням окремих ухвал суду від 02 березня та 05 жовтня 2020 року у цій справі).

Окрім того, аналізуючи питання правомірності встановлення таких обмежень, необхідно зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо можливості встановлення обмежень розміру соціальних виплат.

Так, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.

Окрім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що, неодноразово висловлюючи правову позицію щодо можливості обмеження розміру соціальних виплат, ЄСПЛ, не заперечуючи право держав зменшувати такий розмір, не сформулював правової позиції щодо достатнього розміру таких соціальних виплат, підкреслюючи водночас необхідність забезпечення прозорості, недискримінаційного характеру відповідних змін, не покладення надмірного тягаря на заявників внаслідок такого втручання держави. Така практика свідчить про достатньо широке поле для розсуду, яке ЄСПЛ залишає державам у питаннях соціального забезпечення.

Наведене свідчить про те, що ЄСПЛ визнає можливість того, що виплати соціального страхування можуть бути зменшені або припинені, однак, розглядаючи питання відповідності таких дій, у кожній конкретній справі ураховує всі відповідні обставини справи і з`ясовує: чи було законним таке втручання, чи переслідувало легітимну мету таке втручання та чи не поклало таке втручання надмірний тягар на особу, якої це стосується.

За аналогічних обставин ЄСПЛ не констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа Valkov and Others v. Bulgaria (заява №2033/04); справа Khoniakina v. Georgia (заява №17767/08)).

Хоча виплати соціального страхування є майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, однак обмеження максимальним розміром пенсій працівникам прокуратури не може вважатися порушенням їх права володіння цим майном, оскільки такі здійснені державою шляхом введення нових законодавчих положень з метою регулювання політики соціального забезпечення. Встановлені обмеження не є непропорційними та не призводять до порушення сутності пенсійних прав.

Водночас розмір пенсії працівників прокуратури, з урахуванням встановлених обмежень максимальною сумою, залишається вищим середньомісячного розміру пенсії в Україні. Тобто, встановлення максимального розміру пенсії для працівників прокуратури не поставило їх у невигідне становище, оскільки їх право на соціальне забезпечення було за ними збережене, вони не були позбавлені своїх засобів для існування і не були піддані ризикові недостатності таких засобів для життя. Тому встановлення обмеження максимального розміру пенсії не можна вважати таким, що поклало на працівників прокуратури надмірний чи непропорційний тягар, чи порушило їх право на мирне володіння своїм майном.

При цьому, таке обмеження не є дискримінаційним, оскільки стосується не лише працівників прокуратури, а й інших категорій пенсіонерів, зокрема поширюється на пенсії, призначені відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення».

Суд касаційної інстанції, переглядаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, застосовує висновки, сформовані Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 грудня 2021 року у справі №580/5962/20 та Верховним Судом у рішенні від 14 вересня 2020 року у зразковій справі №560/2120/20.

Частиною першою статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Ураховуючи те, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Зважаючи на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 351 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2022 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Стрелець Т.Г.

Судді Стеценко С.Г.

Тацій Л.В.