ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2023 року
м. Київ
справа № 420/18923/21
адміністративне провадження № К/990/17689/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №420/18923/21
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року (головуючий суддя Потоцька Н.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2022 року (головуючий суддя - Єщенко О.В., судді - Крусян А.В., Яковлєв О.В.),
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 03 вересня 2018 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 3961 грн 94 коп., відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 3961 грн 94 коп. за період з 01 березня 2018 року по 03 вересня 2018 року включно в сумі 24167 грн 83 коп., відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 з урахуванням раніше виплачених сум.
2. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2022 року, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії закрито на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.
3. Суди попередніх інстанцій установили, що спір у даній справі фактично спрямований на виконання іншого судового рішення (у справі №420/3182/20) і доводи позивача, викладені у позовній заяві щодо не нарахування та невиплати індексації у повному обсязі, зводяться до його незгоди із діями (бездіяльністю) відповідача щодо виконання судового рішення.
4. Посилаючись на положення статей 382 383 КАС України, суди визначили, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється у порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
5. З огляду на те, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються, і цей виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність процесуальних обставин для закриття провадження згідно із пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України.
ІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
6. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями ОСОБА_1 (через представника Дяченка О.В. ) звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.
7. Обґрунтовуючи необхідність скасування оскаржуваних судових рішень указав, що у рішенні суду, на виконання якого відповідачем первинно виплачено індексацію грошового забезпечення за період по 28 лютого 2018 року включно не було визначено розмір фіксованої індексації починаючи з 01 березня 2018 року та суму індексації починаючи з 01 березня 2018 року - дані вимоги визнано передчасними.
8. Переконує, що при розгляді справи №420/3182/20 судом досліджувалось виключно застосування базового місяця в період до 28 лютого 2018 року та поточна індексація в період з 01 березня 2018 року внаслідок перевищення порогу індексації в 103%, проте не фіксована індексація з 01 березня 2018 року.
9. Водночас, у цій справі предметом розгляду є правильність установлення відповідачем розміру щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення починаючи з 01 березня 2018 року.
10. Звертає увагу на те, що питання розміру фіксованої індексації не вирішувалось при розгляді справи №420/3182/20 та на відповідача не покладалось жодних зобов`язань з даного приводу, а тому позивач позбавлений процесуального права звернення до суду із заявою у порядку статті 383 КАС України як зазначили суди попередніх інстанцій.
11. З огляду на викладене, просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2022 року та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.
12. Від Військової частини НОМЕР_1 відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 не надійшло, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду ухвали суду апеляційної інстанції у касаційному порядку.
ІІІ. Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
13. 12 липня 2022 року до касаційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 .
14. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 липня 2022 року для розгляду справи №420/18923/21 визначено колегію суддів у складі головуючого - Жука А.В., суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
15. Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху.
16. Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2022 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2022 року у справі №420/18923/21.
17. Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2023 року призначено справу №420/18923/21 до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
IV. Позиція Верховного Суду
18. За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
19. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.
20. Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15 указав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
21. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
22. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
23. Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №11-257заі18, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
24. Ураховуючи пункт 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
25. Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.
26. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
27. Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2018 року у справі №809/487/18 зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
28. Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, виходив з того, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Дійшов висновку про те, що спір у даній справі фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року у справі №420/3182/20, а доводи позивача, викладені в позовній заяві щодо не нарахування та невиплати індексації в повному обсязі, зводяться до незгоди позивача із діями (бездіяльністю) відповідача щодо виконання судового рішення.
29. Тобто, вважав, що у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 382 КАС України пов`язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
30. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції, зауважив, що якщо позивач уважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушено його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для закриття провадження у цій справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.
31. Верховний Суд у постанові від 05 грудня 2019 року у справі №826/3678/16 указав, що позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються нетотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі.
32. Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.
33. Таким чином спірним є питання наявності в межах двох справ [№420/18923/21 та №420/3182/20] одночасної сукупності вищевказаних умов для закриття провадження у справі, що розглядається.
34. Так, суд першої інстанції у справі №420/3182/20 дійшов висновку про наявність у позивача права на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 17 вересня 2016 року по 03 вересня 2018 року включно, оскільки фактично відповідачем була допущена бездіяльність. Щодо позовної вимоги про стягнення індексації грошового забезпечення за період з 17 вересня 2016 року по 03 вересня 2018 року включно з урахуванням січня 2008 року та березня 2018 року як базових місяців в сумі 85106,73 грн, то суд першої інстанції зазначив, що розрахунок індексації грошового забезпечення та визначення базового місяця є компетенцією відповідача як органу, який виплачував позивачу грошове забезпечення. Тому, саме на відповідача за наявності підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення, визначивши при цьому базовий місяць для її розрахунку, а також провести відповідні відрахування та компенсації з податків та інших обов`язкових платежів. Додатково суд зазначив, що оскільки на даний час нарахування та виплати на користь позивача індексації грошового забезпечення не здійснювалося, то відсутні порушені права позивача щодо правильного нарахування на його користь відповідачем індексації грошового забезпечення, які підлягають захисту в судовому порядку.
35. Отже, у справі №420/3182/20 вирішено питання про право позивача на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення у спірному періоді, при цьому судом визначення розміру індексації грошового забезпечення не здійснювалося.
36. Повертаючись до обставин цієї справи, необхідно зазначити, що предметом позову є правильність установлення відповідачем розміру щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року.
37. Указане не було предметом правової оцінки судом у справі №420/3182/20. У цій справі судом не здійснювалася перевірка правильності нарахованих відповідачем позивачу сум індексації грошового забезпечення із визначенням місяця, у якому відбулося підвищення розміру грошового доходу позивача, як і не вирішувалося питання розміру фіксованої індексації.
38. Водночас згідно пункту 13 Порядку №1078 спори з питань індексації грошових доходів підлягають розгляду в судовому порядку.
39. З огляду на викладене, питання обчислення суми індексації грошових доходів громадян може бути предметом судового контролю, а позовні вимоги щодо правильності їх обчислення можуть бути заявлені окремим позовом.
40. При цьому, моментом виникнення спірних правовідносин буде ймовірне порушення прав позивача після виплати позивачем індексації грошового забезпечення, з розміром якого останній не погоджується.
41. За таких обставин, висновки судів про те, що вимоги заявлені позивачем у цій справі вже були предметом судового розгляду в іншій адміністративній справі №420/3182/20 та їх фактично вже було вирішено по суті, є помилковими.
42. Ураховуючи вказане помилковими є і висновки судів попередніх інстанцій про те, що у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов`язує виникнення підстав для установлення судового контролю за виконанням судового рішення.
43. Підсумовуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що суди попередніх інстанцій не здійснили порівняльний аналіз підстав і обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги у справі, що розглядається та у справі №420/3182/20, не з`ясували ознаки тотожності між позовними вимогами у цих справах, незважаючи на те, що їх з`ясування є передумовою для закриття провадження в адміністративній справі з підстав установлених пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України.
44. З огляду на зазначене, указані обставини виключають наявність підстав для закриття провадження у справі, виходячи із вимог пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, а також необхідності реалізації позивачем у межах адміністративної справи №420/3182/20 подання заяви у порядку судового контролю за виконанням рішення, як про це зазначено судами попередніх інстанцій.
45. Суд указує на те, що вимоги позивача у межах цієї позовної заяви, можуть бути заявлені окремим адміністративним позовом та повинні оцінюватися судами на предмет правомірності таких вимог.
Подібну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 30 березня 2023 року у справі №200/2737/21-а.
46. За наведеного правового регулювання Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, залишеної в силі судом апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
47. Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
48. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
49. За таких обставин, з огляду на заявлені до суду касаційної інстанції вимоги, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
V. Висновок щодо розподілу судових витрат
50. З огляду на результат касаційного розгляду, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 121 272 286 295 298 299 341 345 353 356 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
2. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2022 року - скасувати, а справу №420/18921/21 направити до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду