№ 420/20611/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року

м. Київ

справа № 420/20611/21

адміністративне провадження № К/990/35429/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року (судді Домусчі С.Д., Семенюк Г.В., Шляхтицький О.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач), у якому просив:

- визнати протиправним і скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 08 вересня 2021 року №602 «Про застосування до працівника УПП в Одеській області ДПП дисциплінарного стягнення» щодо застосування до інспектора взводу №2 роти тактико-оперативного реагування (далі - ТОР) управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП в Одеській області) лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним і скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 28 вересня 2021 року №1173 о/с про звільнення зі служби в поліції інспектора взводу №2 роти ТОР УПП в Одеській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 ;

- поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу №2 роти ТОР УПП в Одеській області;

- стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період вимушеного прогулу з 28 вересня 2021 року по день фактичного поновлення на службі.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що відповідач у спірному наказі про застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції не мотивував необхідність застосування найсуворішого дисциплінарного стягнення замість пониження у спеціальному званні на один ступінь та не обґрунтував чому саме такий вид стягнення було застосовано.

Позивач указав, що факт нескладення жодних адміністративних матеріалів стосовно ОСОБА_2 спростовується постановою серії ДПО18 від 12 травня 2021 року №631445, складеною інспектором взводу №2 роти ТОР УПП в Одеській області лейтенантом поліції ОСОБА_1., про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною шостою статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Крім того, позивач зафіксував факт можливого вчинення ОСОБА_3 правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 369 Кримінального кодексу України (далі - КК України), шляхом негайного повідомлення про цю подію на скорочений номер « 102», забезпечив охорону місця події та слідів вчиненого кримінального правопорушення до приїзду слідчо-оперативної групи, що спростовує факти, встановлені дисциплінарною комісією.

Позивач стверджував, що у його діях немає ознак дисциплінарного проступку у вигляді порушення Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року №1026 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за №28/32999; далі - Інструкція №1026), що виразилось у непроведенні відеозйомки 12 травня 2021 року, оскільки технічний прилад позивачу не видавався.

ОСОБА_1 також звернув увагу на те, що він перебував без бронежилета за вказівкою керівництва, а саме тимчасового виконувача обов`язків заступника командира взводу ОСОБА_4 , що підтверджується роздруківкою у службовому чаті «Т-2» у застосунку «Telegram».

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Позивач перебував на службі в органах національної поліції з 07 листопада 2015 року на посаді інспектора взводу № 2 роти ТОР УПП в Одеській області на підставі наказу Департаменту патрульної поліції від 07 листопада 2015 року №116, має спеціальне звання лейтенант поліції.

12 травня 2021 року до відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Одеській області надійшов рапорт інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 та старшого інспектора з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Одеській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 . До вказаного рапорту було долучено звернення громадянина ОСОБА_7 , відповідно до якого 12 травня 2021 року приблизно о 02 годині 18 хвилин екіпаж «ІНФОРМАЦІЯ_4» у складі: інспектора взводу № 2 роти ТОР УПП в Одеській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 та інспектора взводу №2 роти ТОР УПП в Одеській області лейтенанта поліції ОСОБА_8 на службовому транспортному засобі «Renault Duster», номерний знак НОМЕР_1 , за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, буд. 42, було зупинено транспортний засіб «Mazda», номерний знак НОМЕР_2 , за порушення водієм Правил дорожнього руху. Під час спілкування з працівниками поліції водій транспортного засобу «Mazda», номерний знак НОМЕР_3 , можливо надав вищезазначеним поліцейським неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у розмірі 300 грн. Також в зверненні зазначалось, що інспектори перебували без нагрудних відеореєстраторів та бронежилетів.

Відповідно до доповідної записки від 18 травня 2021 року начальник управління УПП в Одеській області капітан поліції Олександр Гостіщев доповів керівництву Департаменту патрульної поліції за фактом унесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення від 12 травня 2021 року №12021162470000600 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 368 КК України, до вчинення якого можуть бути причетні інспектор взводу №2 роти ТОР УПП в Одеській області лейтенант поліції ОСОБА_1 та інспектор взводу №2 роти ТОР УПП в Одеській області лейтенант поліції ОСОБА_8 , а також можливого порушення службової дисципліни останніми, про що зазначено у зверненні громадянина ОСОБА_7 .

Наказом начальника Департаменту патрульної поліції полковника поліції Євгенія Жукова від 09 червня 2021 року №1261 «Про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов`язків» призначено службове розслідування та створено дисциплінарну комісію.

У межах службового розслідування позивач 09 червня 2021 року надав письмові пояснення.

Наказом начальника Департаменту патрульної поліції від 07 липня 2021 року №1487 з метою отримання інформації з закладів охорони здоров`я та уточнення обставин подій, що стали підставами проведення службового розслідування, строк розслідування був продовжений на один місяць.

За результатами проведення службового розслідування начальником Управління патрульної поліції в Одеській області ДПП складено Висновок службового розслідування від 16 серпня 2021 року.

У вказаному висновку зазначено, що відповідно до розрахунку групи Т 2 взводу № 2 роти ТОР УПП в Одеській області ДПП, з 09:00 11 травня 2021 року по 09:00 12 травня 2021 року, екіпаж «ІНФОРМАЦІЯ_4» на службовому автомобілі Renault Duster, номерний знак НОМЕР_1 , у складі: інспектора взводу № 2 роти ТОР УПП в Одеській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_1 та інспектора взводу № 2 роти ТОР УПП в Одеській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_9 заступили на добове чергування, старший екіпажу лейтенант поліції ОСОБА_8

12 травня 2021 року o 02:17 на скорочений номер « 102» від лейтенанта поліції ОСОБА_1 надійшло повідомлення «Прийняття або надання пропозицій, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою» наступного змісту (мовою оригіналу): «водій, а/м мазда, днз не має, пропонував гроші працівникам поліції, а саме екіпажу ІНФОРМАЦІЯ_4 в сумі 300 грн через те що не працювали освітлюючі прибори».

Водночас, 12 травня 2021 року о 02:33 від ОСОБА_7 надійшло повідомлення - «Інші скарги на поліцейських» наступного змісту (мовою оригіналу): «Заявник журналіст «Територія закону» скаржиться, що екіпаж НОМЕР_6 вимагали кошти 300 грн. з водія за непрацюючі габарити та підсвітку номера. Кошти лежать у боковій двері, є запис відеоспостереження. Просять поліцію. Очікують на місці».

Також, 12 травня 2021 року о 03:04 на скорочений номер « 102» від ОСОБА_7 надійшло повідомлення «Інші скарги на поліцейських» наступного змісту (мовою оригіналу): «Заявник журналіст «Територія закону» скаржиться, що у працівників поліції, екіпаж НОМЕР_6, відсутні боді камера, відсутні бронежилети. Очікує службу моніторингу».

На вказані повідомлення було направлено СОГ відділу поліції № 1 Одеського районного управління № 1 ГУПН в Одеській області та про виконання завдання старший інспектор-черговий ОСОБА_10 доповів електронним рапортом наступного змісту: - «ІНФОРМАЦІЯ_5».

Також, на вказані повідомлення було направлено екіпаж відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Одеській області ДПП «Океан-0020» у складі: інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Одеській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 , старшого інспектора з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Одеській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_6 та т.в.о. інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Одеській області ДПП капрала поліції ОСОБА_11 , та про відпрацювання завдання останній доповів електронним рапортом наступного змісту (мовою оригіналу): «Прибувши на місце виклику було виявлено заявника та відібрано письмову скаргу».

Відповідно до змісту телеграми до ГУНП в Одеській області від 12 травня 2021 року №13857 (мовою оригіналу): « 12 травня 2021 року о 02:17 до ЧЧ надійшло повідомлення ВП №1 ОРУП №1 повідомлення від працівника поліції про пропонування йому неправомірної вигоди (ЖЄО13587), надалі о 02:33 до ЧЧ надійшло повідомлення ВП №1 ОРУП №1 від ОСОБА_7 , що екіпаж НОМЕР_6 вимагав у водія кошти за непрацюючі габарити та в нього є відеофіксація. Працівниками ВП №1 ОРУП №1 у складі СОГ здійснювався виїзд на місце події за адресою: м. Одеса, вул. М. Малиновського 42, де були присутні двоє поліцейських УПП роти ТОР 2 взводу УПП в Одеській області ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 номер посвідчення НОМЕР_4 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 номер посвідчення НОМЕР_5 , які в ході бесіди пояснили, що зупинили транспортний засіб Мазда, номерів не має, та поки працівник поліції відкрив двері для того, щоб взяти планшет з салону автомобіля, водій поклав до правої передньої двері (в середину) 300 грн., та в подальшому підбігли особи, які все це знімали, а сам водій, який поклав гроші поїхав. У працівників поліції відсутні боді-камери, присутній лише відеореєстратор, який записує без звуку та лише лобове скло та капот патрульної машини РЕНО НОМЕР_7. У подальшому, у ході бесіди із ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 проживає: АДРЕСА_1 , який повідомив до ЧЧ ВП №1 ОРУП № ГУНП в Одеській області про взяття неправомірної вигоди поліцейськими пояснив, що в нього наявний відеозапис та аудіозапис даної ситуації, під час перегляду відеозапису було помічено, що працівник поліції стояв біля дверей, тримаючи в руках документи водія, після чого водій щось кладе в кишеню двері та поліцейський віддає йому документи. Детально відео розгледіти не змогла, аудіозапис прослухати теж не надали. ОСОБА_7 повідомив, що через декілька днів відеозапис з`явиться в мережі інтернет, та його можна буде подивитися, або за письмовим запитом надасть його пізніше. Під час Омг було виявлено та вилучено 5 купюр номіналом 50 гривень в середині службового автомобіля РЕНО».

Вказану подію зареєстровано в журналі єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події №13587 від 12 травня 2021 року відділу поліції № 1 Одеського районного управління №1 ГУНП в Одеській області та по вказаному факту 12 травня 2021 року відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021162470000600 за передбаченого частиною першою статті 368 Кримінального кодексу України за ознаками кримінального правопорушення.

Комісією під час службового розслідування було встановлено, що під час виконання службових обов`язків 11 травня 2021 року та 12 травня 2021 року інспектор взводу № 2 роти ТОР УПП в Одеській області ДПП лейтенант поліції ОСОБА_1 та інспектор взводу № 2 роти ТОР УПП в Одеській області ДПП лейтенант поліції ОСОБА_8 , перебуваючи у складі екіпажу «ІНФОРМАЦІЯ_4.», здійснювали відеозйомку на портативний відеореєстратор частково, загальна тривалість відеозаписів, зафіксована на портативний відеореєстратор, становить 12 (дванадцять) хвилин, чим грубо порушили вимоги пункту 5 розділу II та пункту 2 розділу VII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС від 18 грудня 2018 року №1026.

Крім того, встановлено, що під час спілкування з водієм транспортного засобу Mazda, номерний знак НОМЕР_3 , що мало місце 12 травня 2021 року відеозйомка лейтенантом поліції ОСОБА_1 та лейтенантом поліції ОСОБА_8 на портативний відеореєстратор не здійснювалась. Отже, саме факт порушення вимог вказаної Інструкції лейтенантом поліції ОСОБА_12 та лейтенантом поліції ОСОБА_13 став наслідком неможливості підтвердити чи спростувати можливе отримання даними працівниками УПП в Одеській області ДПП 12 травня 2021 року неправомірної вигоди.

Дисциплінарною комісією враховано, що лейтенантом поліції ОСОБА_1 та лейтенантом поліції ОСОБА_14 12 травня 2021 року не було складено жодних адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_2 , не зафіксовано факт можливого вчинення останнім правопорушення, відповідальність за яке передбачене статтею 369 ККУ, та про яке йдеться мова в повідомленні лейтенанта поліції ОСОБА_1 на скорочений « 102» від 12 травня 2021 року. Крім того, не забезпечено охорону місця події та слідів учиненого кримінального правопорушення до приїзду СОГ.

Окрім того, встановлено, що лейтенант поліції ОСОБА_1 знехтував правилами особистої безпеки та перебував під час виконання службових обов`язків без засобів індивідуального захисту, а саме бронежилету.

Дисциплінарною комісією також ураховано, що подія від 12 травня 2021 року за участі лейтенанта поліції ОСОБА_8 та лейтенанта поліції ОСОБА_1 , висвітлена в мережі Інтернет, набула широкого розголосу та суспільного резонансу, негативно вплинула на формування громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності Національної поліції, тим самим підриваючи авторитет поліції у суспільстві.

На підставі викладеного дисциплінарна комісія констатувала, що у діях лейтенанта поліції ОСОБА_1 та лейтенанта поліції ОСОБА_15 вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог частини першої статті 8, частини третьої статті 11, пунктів 1, 2 частини першої статті 18, статті 64 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII), пунктів 1, 4, 6, 8, 11, 12 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), абзаців першого та другого пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179 (далі - Правила етичної поведінки), підпункту 5 пункту 2 розділу ІХ, пункту 10 розділу ХІІІ Інструкції з організації реагування на заяви i повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 квітня 2020 року №357 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 травня 2020 року за № 443/34726; далі - Інструкція №357), пунктів 2, 9 розділу III, пункту 1 розділу IV, пункту 3 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853, далі - Інструкція №1395), підпунктів 8, 14 пункту 2 розділу II Посадової інструкції інспектора роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 13 липня 2018 року №3202 (далі - Посадова інструкція), підпункту 3 пункту 1 доручення Департаменту патрульної поліції від 15 травня 2018 року №5382/41/7/01-2018 «Про порядок носіння бронежилетів під час несення служби», а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

На підставі висновку службового розслідування Департамент патрульної поліції видав наказ від 08 вересня 2021 року №602 «Про застосування до працівника УПП в Одеській області ДПП дисциплінарного стягнення», яким застосував до інспектора взводу № 2 роти ТОР УПП в Одеській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

З наказом Департаменту патрульної поліції від 08 вересня 2021 року №602 «Про застосування до працівника УПП в Одеській області ДПП дисциплінарного стягнення» позивач ознайомився 28 вересня 2021 року, про що свідчить його особистий підпис.

Наказом Департаменту патрульної поліції від 28 вересня 2021 року №1173 о/с «По особовому складу» лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора №2 роти ТОР УПП в Одеській області, звільнено зі служби в поліції з 28 вересня 2021 року на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).

З наказом Департаменту патрульної поліції від 28 вересня 2021 року №1173 о/с «По особовому складу» позивач ознайомився 09 березня 2022 року, про що також свідчить його особистий підпис.

Вважаючи наказ про притягнення до відповідальності та наказ про звільнення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржувані накази Департаменту патрульної поліції від 08 вересня 2021 року № 602 «Про застосування до працівника УПП в Одеській області ДПП дисциплінарного стягнення» та від 28 вересня 2021 року №1173 о/с «По особовому складу» прийняті на підставі, у межах та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, ґрунтовно та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто відповідають критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а отже, законодавчо передбачених підстав для визнання їх протиправними та скасування немає.

З посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 17 серпня 2019 року у справі №806/2555/17, суд першої інстанції зауважив, що поведінка працівника Національної поліції України завжди та за будь-яких обставин має бути бездоганною, відповідати високим стандартам професіоналізму і морально-етичним принципам стражі правопорядку, подія, що сталася 12 травня 2021 року за участі поліцейського ОСОБА_1 , є проявом негідної поведінки, адже є такою, що негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства, а отже, у відповідача були наявні всі підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та застосування одного з найсуворіших видів дисциплінарного стягнення.

Суд першої інстанції, надаючи оцінку доводам позивача щодо накладення на нього найсуворішого виду дисциплінарного стягнення, зазначив, що нормами Дисциплінарного статуту не передбачено обов`язку перед застосуванням більш суворого дисциплінарного стягнення застосовувати менш суворе.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове про задоволення позову.

Визнано протиправними та скасовано накази Департаменту патрульної поліції 08 вересня 2021 року № 602 «Про застосування до працівника УПП в Одеській області ДПП дисциплінарного стягнення», від 28 вересня 2021 року №1173 о/с «По особовому складу». Поновлено ОСОБА_1 з 29 вересня 2021 року на посаді інспектора взводу №2 роти ТОР УПП в Одеській області. Зобов`язано Департамент патрульної поліції виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період вимушеного прогулу з 29 вересня 2021 року до 20 червня 2023 року в сумі 312531,23 грн. Звернуто постанову суду апеляційної інстанції до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та зобов`язання відповідача виплатити на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за 30 днів у сумі 14906,10 грн. Встановлено судовий контроль за виконанням постанови апеляційного суду, а саме зобов`язано Департамент патрульної поліції подати до Одеського окружного адміністративного суду протягом 21 дня з дня отримання копії постанови апеляційного суду звіт про виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року у справі №420/20611/21.

Суд апеляційної інстанції спростував висновок службового розслідування про порушення позивачем вимог Інструкції № 1026 (непроведення відеозйомки портативним відеореєстратором), посилаючись на те, що позивач портативного відеореєстратора не отримував.

Крім цього, суд апеляційної інстанції спростував висновок службового розслідування про порушення позивачем Інструкції №1395 (нескладення адміністративних матеріалів), посилаючись на те, що інспектором взводу №2 роти ТОР УПП в Одеській області лейтенантом поліції ОСОБА_1. була складена постанова серії ДПО18 від 12 травня 2021 року №631445 про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною шостою статті 121 КУпАП, та зареєстрована 12 травня 2021 року в журналі обліку справ про адміністративні правопорушення та протоколів про адміністративні затримання.

Водночас суд апеляційної інстанції погодився з висновками службового розслідування про наявність у діях позивача дисциплінарного проступку, який виявився у неносінні бронежилету під час несення служби та несенні служби під час темної пори доби без світловідбивних жилетів.

Апеляційний суд зауважив, що наразі неможливо встановити, чи набувала ця справа громадського розголосу, оскільки усі наявні в матеріалах справи посилання на медіаресурси не працюють, а відповідач не надав інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували вказані обставини.

Колегія суддів апеляційного суду також звернула увагу на те, що ані у висновку службового розслідування, ані в спірних наказах не міститься інформації, передбаченої статтею 19 Дисциплінарного статуту, такої, яка враховується при застосуванні найсуворішого виду дисциплінарного стягнення: особу порушника, ступінь його вини, обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, що за встановлених обставин свідчить про поверхневе проведення службового розслідування відносно позивача. Також апеляційний суд наголосив на тому, що позивачу при звільненні з посади не інкримінується отримання неправомірної вигоди.

Апеляційний суд висновував, що ОСОБА_1 фактично був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби за незабезпечення охорони місця події (водій ОСОБА_2 поїхав до прибуття слідчо-оперативної групи), за невикористання у темну добу світловідбиваючого жилета та бронежилету. Інші підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не знайшли свого підтвердження (нездійснення відеозапису нагрудною камерою спростовано доказами видачі приладу іншій особі, а не позивачу; нескладення адміністративних матеріалів спростовано наявністю в матеріалах справи постанови у справі про адміністративне правопорушення; нез`явлення на службі без поважних причин спростовано наданою відповідачем довідкою про нарахування позивачу грошового забезпечення за відсутності при цьому належних і допустимих доказів відсутності позивача на службі - акти, рапорти тощо).

За висновком суду апеляційної інстанції, звільняючи позивача лише із зазначених підстав, які не набули громадського розголосу та не спричинили тяжких наслідків у вигляді будь-якої шкоди здоров`ю чи майну, відповідач не дотримався критерію пропорційності, зокрема щодо дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване ці рішення (дії). Тобто звільнення зі служби в поліції є найбільш суворим видом дисциплінарного стягнення, який в цьому випадку є неприйнятним, оскільки не відповідає критерію пропорційності. Для звільнення мають існувати серйозні підстави неналежної поведінки чи некомпетентності, або значне порушення визначених законом дисциплінарних правил, або кримінально-правових норм. Отже, застосування до позивача крайнього заходу дисциплінарного впливу без належної та об`єктивної оцінки всіх обставин справи є надмірним, що свідчить про його протиправність.

Суд апеляційної інстанції врахував, що позивач за час роботи в органах внутрішніх справ зарекомендував себе з позитивної сторони, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія характеристики позивача від 25 травня 2021 року, підписана старшим інспектором роти ТОР УПП в Одеській області старшим лейтенантом поліції Олександром Ткаченком (а.с. 18, т. 1). Надану відповідачем середньо-негативну службову характеристику (а.с. 110, т. 1) апеляційний суд не прийняв до уваги, оскільки вона не містить дати її підписання, при тому, що обидві характеристики містять відомості про позивача за весь час його роботи в патрульній поліції, хоча і підписані однією посадовою особою.

З посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 19 березня 2020 року у справі №360/3545/18 та від 29 квітня 2020 року у справі №820/5543/17, апеляційний суд зазначив, що наявність лише «широкого розголосу», на яке посилається відповідач, не може слугувати підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з лав Національної поліції України, оскільки при визначенні порушення дисципліни поліцейськими необхідно з`ясовувати характер проступку. Тобто відповідач не виявив та не надав доказів того, що позивач вчинив будь-які інші вчинки, яким можна було б надати відповідну оцінку на предмет підриву авторитету та репутації Національної поліції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки немає фактичних та правових підстав саме для звільнення позивача зі служби в поліції. Обрання будь-якого іншого виду дисциплінарного впливу стосовно позивача за вчинений проступок відноситься до виключної компетенції відповідача.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Касаційна скарга відповідача подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

На думку скаржника, висновок апеляційного суду про відсутність порушень вимог Інструкції №1026 у діях позивача, який не отримував портативного відеореєстратора, є неправильним.

В обґрунтування пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах пункту 5 розділу ІІ Інструкції №1026, з положень якого вбачається обов`язок поліцейського отримувати портативний відеореєстратор перед початком виконання службових обов`язків.

Крім цього, скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Скаржник також стверджує, що суд першої інстанції безпідставно відніс цю справу до справ незначної складності та розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки така справа підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

На підставі викладеного скаржник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позиція інших учасників справи

Від позивача відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до приписів частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року (судді Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за скаргою Департаменту патрульної поліції на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року у справі за цим позовом.

Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2024 року призначено справу до розгляду.

Релевантні джерела права й акти їх застосування

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Частиною першою статті 40 Закону № 580-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: 1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Інструкція №1026 регулює застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

Спір у цій справі виник у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення на поліцейського у вигляді звільнення зі служби в поліції відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII.

Підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало вчинення ним дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог частини першої статті 8, частини третьої статті 11, пунктів 1, 2 частини першої статті 18, статті 64 Закону №580-VIII, пунктів 1, 4, 6, 8, 11, 12 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, абзаців першого та другого пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки, підпункту 5 пункту 2 розділу ІХ, пункту 10 розділу ХІІІ Інструкції №357, пунктів 2, 9 розділу III, пункту 1 розділу IV, пункту 3 розділу IV Інструкції №1395, підпунктів 8, 14 пункту 2 розділу II Посадової інструкції, підпункту 3 пункту 1 доручення Департаменту патрульної поліції від 15 травня 2018 року №5382/41/7/01-2018 «Про порядок носіння бронежилетів під час несення служби», пункту 5 розділу ІІ та пункту 2 розділу VII Інструкції №1026, у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідач скористався правом на касаційне оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції лише в частині спростування висновку службового розслідування про порушення позивачем вимог Інструкції №1026.

Надаючи оцінку судовому рішенню суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині, Верховний Суд виходить з таких міркувань.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, дійшов висновку, зокрема, про те, що у діях позивача відсутнє порушення вимог Інструкції №1026 в частині нездійснення безперервної відеозйомки з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища, за умови незабезпечення його будь-якими технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Апеляційний суд керувався тим, що з наявного в матеріалах справи журналу обліку видачі технічних пристроїв особовому складу на добове чергування вбачається, що ні 11 травня 2021 року, ні 23 травня 2021 року позивач портативний відеореєстратор не отримував, а відповідач не надав доказів видачі позивачу та отримання ним портативного відеореєстратора для здійснення безперервної фіксації виконання службових обов`язків.

При цьому апеляційний суд стверджував, що вимога до поліцейського про дотримання положень пункту 6 розділу ІІ Інструкції №1026 може бути пред`явлена лише за умови дотримання вимог пункту 5 розділу ІІ Інструкції №1026, який безперечно свідчить про те, що поліцейський повинен бути забезпечений таким відеореєстратором, який здатний здійснювати запис протягом усього часу несення служби.

Відповідно до абзацу сьомого пункту 3 розділу І Інструкції №1026 портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського.

Згідно з пункту 1 розділу ІІ Інструкції №1026 наказом керівника органу, підрозділу поліції призначається відповідальна особа з числа працівників органу, підрозділу поліції (далі - відповідальна особа), на яку покладається відповідальність за: 1) зберігання, видачу та приймання портативних відеореєстраторів; 2) зберігання, видачу та приймання карт пам`яті; 3) зміну дати та часу на портативних відеореєстраторах; 4) облік, зберігання та видачу інформації, отриманої з портативних відеореєстраторів; 5) належне ведення відповідної документації.

Пунктом 3 розділу ІІ Інструкції №1026 передбачено, що портативні відеореєстратори та карти пам`яті зберігаються в приміщеннях органів, підрозділів поліції та видаються поліцейському під підпис у журналі обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам`яті, копіювання цифрової інформації (далі - Журнал обліку) (додаток 1), який зберігається в органі, підрозділі поліції.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Інструкції № 1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Згідно з підпунктом 6 розділу ІІ Інструкції №1026 під час здійснення повноважень поліцейський забезпечує збереження та належні умови експлуатації виданого йому портативного відеореєстратора та не допускає його розряджання. У разі пошкодження портативного відеореєстратора поліцейський негайно доповідає про це відповідальній особі та керівнику органу, підрозділу поліції. Після прибуття до місця постійної дислокації портативний відеореєстратор або карта пам`яті передається відповідальній особі.

Відповідальна особа забезпечує безперебійне заряджання портативного відеореєстратора впродовж 4 годин та експорт інформації під час під`єднання до док-станції в автоматичному режимі або в інший спосіб, визначений виробником такого відеореєстратора (пункт 8 розділу ІІ Інструкції №1026).

Підпунктом 2 пункту 1 розділу VII Інструкції №1026 установлено, що під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб.

Поліцейський забезпечує належне виконання вимог цієї Інструкції (пункт 2 розділу VII Інструкції №1026).

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що поліцейський перед початком виконання службових обов`язків зобов`язаний отримати у відповідальної особи органу поліції портативний відеореєстратор та з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції вести відеозйомку безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища.

У цьому контексті висновок суду апеляційної інстанції про відсутність порушення вимог Інструкції №1026 в діях позивача, який перед заступанням на зміну 11 травня 2021 року не отримав портативний відеореєстратор, а відповідач не забезпечив його таким пристроєм, ґрунтується на помилковому тлумаченні судом вказаних норм права, з яких убачається, що на поліцейського покладено обов`язок отримати портативний відеореєстратор до початку виконання службових обов`язків, щоб включити цей пристрій з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції та безперервно вести відеозйомку до її завершення, а відповідальна особа відповідача зобов`язана, зокрема, забезпечити безперебійне заряджання портативного відеореєстратора та видати його поліцейському під підпис у журналі обліку.

Суд першої інстанції установив, що відповідно до витягу із журналу обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам`яті, копіювання цифрової інформації з 11 травня 2021 року під №247 міститься запис про отримання напарником ОСОБА_1 лейтенантом поліції Кучеренком О.І. відеореєстратора №01857. Водночас запису про отримання позивачем портативного відеореєстратора немає. При цьому позивач у позовній заяві не заперечував факт неотримання ним портативного відеореєстратора під час початку виконання службових обов`язків, зазначивши, що йому не видали цей пристрій. У ході службового розслідування направлено рапорт (реєстраційний №BH 15148/41/13/03-21 від 30 червня 2021 року) до сектору зв`язку та телекомунікацій УПП в Одеській області з метою отримання відеозаписів з портативних відеореєстраторів в період часу з 09 години 11 травня 2021 року по 09 годину 12 травня 2021 року, отриманих лейтенантом поліції ОСОБА_8 та лейтенантом поліції ОСОБА_1. під час заступання на зміну. При перегляді відеозаписів з портативного відеореєстратора № 01857, наданих посадовою особою сектору зв`язку та телекомунікацій УПП в Одеській області, встановлено, що членами екіпажу «ІНФОРМАЦІЯ_4» відеофіксація за зміну здійснювалась загалом приблизно 12 (дванадцять) хвилин. Під час спілкування з водієм транспортного засобу «Mazda», номерний знак НОМЕР_3 , відеофіксація лейтенантом поліції ОСОБА_1 та лейтенантом поліції ОСОБА_14 не здійснювалась.

Крім цього, суд першої інстанції вважав обґрунтованими доводи відповідача про те, що кількість відеореєстраторів була достатньою для їх отримання кожним членом екіпажу «ІНФОРМАЦІЯ_4» ( ОСОБА_1 та ОСОБА_8 ), а не одного на двох поліцейських. При цьому суд першої інстанції зазначив, що позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження вчинення відповідних дій з метою отримання портативного відеореєстратора як це вимагають положення Інструкції №1026 та не вказав причин його неотримання, адже рапорти від працівників УПП в Одеській області щодо недостатньої кількості портативних відеореєстраторів станом на 11 травня 2021 року до УПП в Одеській області не надходили.

До того ж суд першої інстанції погодився з мотивами висновку службового розслідування від 16 серпня 2021 року, затвердженого начальником Департаменту патрульної поліції Євгенієм Жуковим, що саме факт порушення Інструкції №1026 лейтенантом поліції ОСОБА_1 є наслідком неможливості в ході службового розслідування підтвердити чи спростувати можливе отримання позивачем 12 травня 2021 року неправомірної вигоди.

Як убачається зі змісту постанови суду апеляційної інстанції, під час розгляду цієї справи суд не перевірив і не оцінив установлені судом першої інстанції обставини щодо недотримання позивачем вимог Інструкції №1026.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд указує на неповне з`ясування судом апеляційної інстанції обставин, що мають значення для справи, які суд уважав установленими, що дає підстави для висновку про недотримання судом принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві, саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування необхідних доказів.

Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження апеляційного суду, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність його висновку в цілому по суті спору.

В той же час критерій обґрунтованості за статтею 242 КАС України означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Щодо аргументів скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які виявилися у тому, що він помилково розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження, Суд уважає за необхідне зазначити таке.

Спір у цій справі є спором з приводу проходження публічної служби.

За змістом частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першоюстатті 266-1 цього Кодексу.

Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Із змісту положення частини другої статті 12 КАС України вбачається, що в порядку спрощеного позовного провадження можуть розглядатися не лише справи незначної складності, але й інші справи, для яких пріоритетним є швидке вирішення справ.

Отож за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов`язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України).

У цій справі суд першої інстанції не відносив цю справу до категорії справ незначної складності, однак, урахувавши вимоги статті 257 КАС України, розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження.

Водночас тільки те, що ця справа не є справою незначної складності ще не визначає процедури її розгляду (тобто за правилами загального позовного провадження). Зважаючи на положення частини четвертої статті 12, частини четвертої статті 257 КАС України, прямої заборони розглядати цю справу у порядку спрощеного провадження немає. За відсутності у процесуальному законі вказівки (прямої чи опосередкованої) на необхідність розгляду справи (з огляду на її категорію) тільки за правилами загального позовного провадження, суду дозволено розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження (відповідно до частини другої статті 257 КАС України).

Аналогічні правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22 липня 2021 року у справі № 460/6542/20, від 07 жовтня 2021 року у справі № 640/23517/20, від 30 червня 2022 року у справі № 640/27145/20, від 22 листопада 2022 року у справі № 320/8522/20.

Таким чином, доводи скаржника щодо безпідставного розгляду судом першої інстанції цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження є помилковими.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Таким чином, з огляду на приписи частини другої статті 353 КАС України касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд повертає адміністративну справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції і не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити частково.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк

Судді Л.О. Єресько

В.М. Соколов