ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 420/23119/23
адміністративне провадження № К/990/12653/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О. А.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року, прийняте у складі судді Білостоцького О.В., та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2024 року, ухвалену у складі колегії суддів: Ступакової І.Г. (головуючий), Бітова А.І., Лук`янчук О.В.,
І. Суть спору:
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі 30 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі у період дії воєнного стану, за січень, лютий 2023 року;
1.2. зобов?язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі 30000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі у період дії воєнного стану за січень, лютий 2023 року.
2. В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що він проходить службу у Військовій частині НОМЕР_1 та на період дії воєнного стану згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року він набув право на отримання додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі. Разом з цим, під час проходження військової служби позивачу не було нараховано та виплачено додаткової винагороди, передбаченою постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року, за січень та лютий 2023 року, з огляду на що було направлено адвокатський запит до військової частини. З відповіді Військової частини НОМЕР_1 було з`ясовано, що позивача позбавлено додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року, за січень та лютий 2023 року, у зв`язку із наявністю дисциплінарних стягнень, накладених на ОСОБА_1 наказами відповідача №62 від 05.02.2023 року, №67 від 05.02.2023 року, №66 від 05.02.2023 року, №133 від 07.03.2023 року, №124 від 03.03.2023 року та №125 від 03.03.2023 року. Не погоджуючись із вищезазначеною бездіяльністю відповідача у вигляді нездійснення нарахування та виплати додаткової винагороди, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Згідно витягів з наказів командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №54 від 02.03.2022 року та №63 від 11.03.2022 року, сержанта-резервіста ОСОБА_1 призначено на посаду старшого навідника гранатометного відділення взводу вогневої підтримки десантно-штурмової роти, та зазначено, що він з 11.03.2022 року справи та посаду прийняв.
4. Згідно витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №72 від 13.03.2023 року, позивача з 13.03.2023 року виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечень.
5. Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про суму нарахованого грошового забезпечення та винагороди військового стану, виданої Військової частиною НОМЕР_1 від 04.07.2023 року за №100 на ім`я ОСОБА_1 , у графі «лютий 2023 року» до виплати зараховано на розрахунковий рахунок позивача суму у розмірі 3506,60 грн., а в графі «примітка» зазначено наступне: відповідно до наказу командира частини від 05.02.2023 року №62 позбавлено винагороди військового стану; відповідно до наказу командира частини від 05.02.2023 року №67 позбавлений щомісячної премії; відповідно до наказу командира частини від 05.02.2023 року №66 позбавлений надбавки за особливості проходження служби.
6. Крім того, у графі «березень 2023 року» до виплати зараховано на розрахунковий рахунок позивача суму у розмірі 3506,60 грн., а в графі «примітка» зазначено наступне: відповідно до наказу командира частини від 07.03.2023 року №133 позбавлено винагороди військового стану; відповідно до наказу командира частини від 03.03.2023 року №124 позбавлений щомісячної премії; відповідно до наказу командира частини від 03.03.2023 року №125 позбавлено надбавки за особливості проходження служби.
7. Судом також встановлено, що у графі «лютий 2023 року» передбачена виплата, яка розрахована за проходження служби позивачем у січні 2023 року, а у графі «березень 2023 року» - виплата, розрахована за проходження позивачем служби у лютому 2023 року.
8. В матеріалах справи наявні матеріали службового розслідування за фактом відмови виконувати бойове завдання та накази командира сержантом за мобілізацією ОСОБА_1 під час виконання бойового завдання у воєнний час (службове розслідування розпочате 08.01.2023 та закінчено 30.01.2023), за результатами якого було запропоновано ??за порушення вимог статей 11, 16 30, 37, 58, 127, 128 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, а також статей 1, 2, 4, 6 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, що виразилося у відмові від виконання бойового наказу командира, самовільному залишенні району виконання бойових завдань, з метою ухилитися від військової служби, недбалому ставленні до служби, що могло спричинити тяжкі наслідки, в умовах воєнного стану, сержанта за мобілізацією ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності: відповідно до пункту «г» ст. 48 та ст. 55 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України і накласти дисциплінарне стягнення - «Попередження про неповну службову відповідність». Також було запропоновано у відповідності до п. 5 розділу XVI Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260, та відповідно до окремого доручення ОСОБА_2 «Врегулювання питання виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року», а також відповідно до пункту 9.8 окремого доручення Міністра оборони України №912/3/29 від 23.06.2022 року до наказів про виплату додаткової винагороди - сержанту за мобілізаціє ОСОБА_1 грошову премію та додаткову винагороду військового стану за січень 2023 року не виплачувати у зв`язку з відкритою відмовою виконувати наказ командира.
9. На підставі вищезазначеного службового розслідування командиром військової частини НОМЕР_1 було видано наказ №23 від 30.01.2023 року (з основної діяльності), на підставі якого позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді накладення дисциплінарного стягнення «Попередження про неповну службову відповідність», а також зазначено, що грошова премія та додаткова винагорода військового стану за січень 2023 року виплачуватись не буде.
10. В матеріалах справи також наявні матеріали службового розслідування за фактом відмови виконувати бойові накази та розпорядження командирів військовослужбовцями, зокрема, сержанта ОСОБА_1 під час виконання бойового завдання у воєнний стан в смузі відповідальності ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (службове розслідування розпочате 17.02.2023 року та закінчено 21.02.2023 року), за результатами якого було запропоновано за порушення вимог статей 11, 16 30, 37, 123, 124 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, а також статей 1, 2, 3, 4, 6. Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, що виразилося у відмові від виконання правомірного наказу командира в умовах воєнного стану, у відповідності до пункту «г» ст.48 та ст.55 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, притягнути до дисциплінарної відповідальності, зокрема, сержанта ОСОБА_1 , та накласти дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність. Також було запропоновано у відповідності до п. 5 розділу XVI наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260, та відповідно до окремого доручення "Про врегулювання питання виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету міністрів України №168 від 28.02.2022 року" за ознаками ст. 402 КК У від 05.04.2001 року №2341-III непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу, зокрема, сержанту ОСОБА_1 , грошову премію та додаткову винагороду військового стану за лютий 2023 року не виплачувати.
11. На підставі вищезазначеного службового розслідування командиром військової частини НОМЕР_1 було видано наказ №55 від 21.02.2023 року (з основної діяльності), на підставі якого позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді накладення дисциплінарного стягнення «Попередження про неповну службову відповідність», а також зазначено, що грошова премія та додаткова винагорода військового стану за лютий 2023 року виплачуватись не буде.
12. Не погоджуючись із такою бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати йому додаткової винагороди військового стану за січень 2023 року та лютий 2023 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
13. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2024 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
14. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позбавлення позивача додаткової винагороди є наслідком накладення на нього, як військовослужбовця, дисциплінарного стягнення, передбаченого окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 року №912/з/29. Водночас, матеріали справи не містять доказів оскарження позивачем таких наказів.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
15. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
16. Касаційна скарга подана з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
17. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник посилається на відсутність висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо пункту 2-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану"; підпункту 9.7 пункту 9 Окремого дорученням Міністра оборони України № 912/3/29 від 23 червня 2022 року, частиною 1 статті 48 Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" № 551-XIV від 24 березня 1999 року - саме в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Збройних Сил та командуванням військових частин у зв?язку з позбавленням таких військовослужбовців права на виплату їм додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постановою КМУ від 28 лютого 2022 року № 168, внаслідок: як власне притягнення їх до дисциплінарної відповідальності (накладення дисциплінарного стягнення так і вирішення питання про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності (проведення службового розслідування).
17.1. Так, скаржник уважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про те, що окреме доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29 підлягає врахуванню при вирішенні спірних правовідносин, наголошуючи на тому, що це рішення не було зареєстрованим в установленому законодавством порядку. Єдиним нормативно-правовим актом, що регулює питання виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану, на думку скаржника, є постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».
17.2. Також скаржник не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що вчинення військовослужбовцем дисциплінарного проступку може бути підставою для позбавлення його права на виплату спірної додаткової винагороди. За доводами скаржника, перелік видів дисциплінарних стягнень, визначений частиною першою статті 48 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, є вичерпним і додатковому тлумаченню не підлягає. Оскільки застосування такого виду дисциплінарного стягнення як позбавлення додаткових доплат до грошового забезпечення не передбачено нормами Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України позбавлення його права на виплату додаткової винагороди відбулося поза межами правового поля. Принагідно скаржник зауважує, що постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» також не передбачає можливості позбавлення додаткової винагороди.
18. Відповідач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
19. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
21. Згідно з частиною першою статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
22. Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
23. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 (далі - Порядок №260).
24. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
25. Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року № 133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.
26. Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
27. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).
28. Пунктом 1 цієї постанови (в редакції станом на 07 березня 2022 року) визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
29. Надалі до Постанови №168 неодноразово вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року №350, від 01 липня 2022 року №754, від 07 липня 2022 року №793, від 08 жовтня 2022 року №1146, проте зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, у 2022 році не змінювався.
30. Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» Постанову №168 доповнено пунктом 2-1, який підлягав застосуванню з 24 лютого 2022 року, та згідно з яким визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
31. Відповідно до статті 8 Закону України від 06 грудня 1991 року №1934-XII «Про Збройні Сили України» (далі - Закон №1934-XII) Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII).
32. Наказом Міністра оборони України від 01 квітня 2022 року №98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2022 року за №382/37718 (застосовується з 24 лютого 2022 року), внесено зміни до Порядку №260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
33. Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року №248/1217, від 25 березня 2022 року №248/1298, від 18 квітня 2022 року №248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01 червня 2022 року), а потім окреме доручення від 23 червня 2022 №912/з/29.
34. Підпунктом 9.7 пункту 9 Окремого доручення від 23 червня 2022 року №912/з/29 установлено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн та 30000 грн не включати військовослужбовців, які відмовилися виконувати бойові накази (розпорядження) - за місяць, у якому здійснено таке правопорушення, оголошене наказом командира (начальника).
35. В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2023 року №43 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» внесено зміни до пункту 1, зокрема: слова «військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора,», «співробітникам Служби судової охорони,» виключено та після слів «перебуваючи безпосередньо в районах» доповнено словами «їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора,».
36. Наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року №44, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 січня 2023 року за №177/39233 (який застосовується з 01 лютого 2023 року) внесено зміни до Порядку №260, зокрема доповнено цей Порядок новим розділом: «XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану».
37. Пунктом 2 розділу ХХХІV Порядку № 260 встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;
на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника;
з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;
кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
50 000 гривень - тим, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах).
Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;
30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління);
з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями;
із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.
Військовослужбовцям, які в установленому законодавством порядку відряджені до складу військових адміністрацій у районах ведення воєнних (бойових) дій для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, виплата додаткової винагороди здійснюється у розмірі 30 000 гривень.
VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
38. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
39. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
40. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
41. Спірні правовідносини у цій справі склалися довкола обставин невиплати відповідачем на користь позивача, як військовослужбовця Збройних Сил України, додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 у розмірі 30 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі у період дії воєнного стану за січень та лютий 2023 року.
42. Суд в контексті спірних правовідносин, вважає за доцільне зазначити таке.
43. За змістом наведених правових норм, військовослужбовцям Збройних Сил України на період дії воєнного стану щомісячно виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 грн. Військовослужбовцям, які безпосередньо беруть участь у бойових діях або забезпечують виконання заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення цих заходів (включаючи військовослужбовців строкової служби), розмір винагороди збільшується до 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
44. При цьому не включаються до наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн або 100 000,00 грн військовослужбовці, які відмовилися виконувати бойові накази (розпорядження) - за місяць, у якому здійснено таке правопорушення, оголошене наказом командира (начальника).
45. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказами командира Військової частини НОМЕР_1 №14 від 08.01.2023 року та №85 від 17.02.2023 року були призначені проведення службових розслідувань відносно сержанта ОСОБА_1 за фактом відмови виконувати бойові завдання та накази командира. На підставі вищезазначених службових розслідувань командиром військової частини НОМЕР_1 було видано наказ №23 від 30.01.2023 року (з основної діяльності), на підставі якого позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність, та залишено без грошової премії та додаткової винагороди військового стану за січень 2023 року; також було видано наказ №55 від 21.02.2023 року (з основної діяльності), на підставі якого позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність, а також та залишено без грошової премії та додаткової винагороди військового стану за лютий 2023 року.
46. Указані накази, як встановлено судами попередніх інстанцій, є чинними, не були оскаржені позивачем в судовому порядку, а встановлені у них обставини не заперечуються.
47. Ураховуючи те, що факт відмови позивача виконувати бойові завдання та накази командира в січні та лютому 2023 року є підтвердженими, Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що відповідач не допустив протиправну бездіяльність, коли не виплатив позивачу додаткову винагороду у розмірі 30 000,00 грн в січні та лютому 2023 року.
48. При цьому безпідставними є доводи скаржника про незаконне позбавлення його права на виплату додаткової винагороди з тих міркувань, що перелік видів дисциплінарних стягнень, визначений частиною першою статті 48 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, не передбачає такого виду дисциплінарного стягнення як позбавлення додаткових доплат до грошового забезпечення, оскільки в даному випадку позбавлення позивача виплати додаткової винагороди у спірні періоди здійснено з урахуванням вимог окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 № 912/з/29, а не на підставі Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України як виду застосованого дисциплінарного стягнення.
49. Суд також відхиляє доводи скаржника про незастосовність до спірних правовідносин окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 № 912/з/29.
50. Верховний Суд у постанові від 06 червня 2024 року у справі №400/1217/23 вже розглянув питання застосовності цього акту в контексті визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, військовослужбовцям Збройних Сил України та дійшов такого висновку.
51. Зокрема, у зазначеній постанові Верховний Суд виснував, що при прийнятті такого рішення Міністр оборони України як очільник відповідного міністерства, реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України, та з метою забезпечення реалізації пункту 1 Постанови № 168, шляхом прийняття в межах свої повноважень відповідних окремих рішень, визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах.
51.1. З уваги на це Верховний Суд констатував, що окремі рішення Міністром оборони України, прийняті для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (як умови для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі до 100 000,00 грн), мають належне юридичне підґрунтя.
51.2. Суд визнав обґрунтованими доводи скаржника про те, що рішення Міністра оборони України від 07 березня 2022 року №248/1217, від 25 березня 2022 року №248/1298, від 18 квітня 2022 року №248/1529, від 23 червня 2022 №912/з/29, підлягали обов`язковій державній реєстрації, позаяк містять норми, які зачіпають права, свободи та законні інтереси осіб, встановлюють організаційно-правовий механізм реалізації виплати додаткової винагороди.
51.3. Поза тим, Верховний Суд зауважив, що така обставина відсутності їх державної реєстрації, зважаючи на умови в яких ці рішення Міністром оборони України приймалися, а також те, що вони фактично виконувалися керівниками органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирами військових частин упродовж періоду їх дії шляхом документування безпосередньої участі у бойових діях та заходах, є виправданою, має розумне пояснення і не може змінити їхньої юридичної сили.
51.4. З огляду на зазначене Верховний Суд визнав необґрунтованими доводи скаржника щодо незастосовності до спірних правовідносин окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 № 912/з/29 з підстав відсутності його державної реєстрації.
52. Ця позиція є застосовною до обставин цієї справи, тому твердження скаржника щодо незастосовності окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 № 912/з/29 до спірних правовідносин визнається необґрунтованим.
53. З огляду на вказане, доводи представника позивача щодо незастосовності до спірних правовідносин такого рішення Міністра оборони України з підстав відсутності державної реєстрації та, відповідно, відсутності підстав для позбавлення позивача права на збільшену додаткову винагороду за січень, лютий 2023 року, є необґрунтованими.
54. У постанові від 20 березня 2024 року у справі №560/7178/22 Верховний Суд, беручи до уваги вимоги пункту 17 Порядку №260, також зробив висновок, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
55. Також Суд уважає необґрунтованими посилання представника позивача у касаційній скарзі на те, що перелік видів адміністративних та дисциплінарних стягнень визначено статтею 48 Дисциплінарного Статуту, а тому застосування такого виду дисциплінарного стягнення як позбавлення додаткової винагороди не передбачена нормами Дисциплінарного Статуту, отже знаходиться поза межами правового поля.
56. У цьому контексті Суд зауважує, що накази про позбавлення позивача виплати додаткової винагороди за січень, лютий 2023 року були прийняті відповідачем з урахуванням вимог підпункту 9.7 пункту 9 Окремого доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29, а не на підставі Дисциплінарного Статуту як вид дисциплінарного стягнення.
57. Суд підкреслює, що за фактами відмови виконати бойовий наказ позивач як військовослужбовець був притягнений до дисциплінарної відповідальності (за Дисциплінарним статутом Збройних Сил України), що таким чином не виключає (не заперечує) можливості настання (за наявності нормативних підстав для цього) інших юридичних наслідків за тим самим фактом (діянням), зокрема й позбавлення (невиплати) додаткової винагороди (пункт 1 Постанови №168), що ніяким чином не може позиціонуватися як повторне (подвійне) застосування юридичної відповідальності. Аналогічний висновок у подібних правовідносинах Верховний Суд уже робив у постанові від 31 липня 2024 року у справі №380/2691/23.
58. Наведене спростовує доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та необхідність формування Верховним Судом висновків щодо їхнього застосування у контексті питань, визначених скаржником.
59. Решта доводів та аргументів касаційної скарги не спростовує висновки судів першої й апеляційної інстанції, не впливає на законність й обґрунтованість оскаржених судових рішень, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
60. З урахуванням наведеного Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
61. Аналогічна правова позиція містиься у постанові Верховного Суду від 12 вересня 2024 року у справі №480/5024/23 та від 09 вересня 2024 року у справі №480/1613/23.
62. За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.
63. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VII СУДОВІ ВИТРАТИ
64. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у справі № 420/23119/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. А. Губська
Судді М.В. Білак
В.Е. Мацедонська