ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 420/23266/21
адміністративне провадження № К/990/36650/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Геліос-Ван» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року (суддя: Вовченко О.А.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року (судді: Крусян А.В., Єщенко О.В., Яковлєв О.В.) у справі за позовом Приватного підприємства «Геліос-Ван» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
в с т а н о в и в :
Приватне підприємство «Геліос-Ван» (далі - ПП «Геліос-Ван», позивач) звернулося до суду з позовом до Одеської митниці (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.10.2021 №00041500019 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з мита на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання на суму 161970,23грн та №00042500019 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 356581,90грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року, у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Не погоджуючись із такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що документи митних органів Республіки Туреччини не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами вини підприємства у порушенні митних правил. Зауважує також, що лист митної адміністрації Республіки Туреччини від 19.11.2020 №29980007-724.01.03-UA-5878302 не містить відомостей про будь-яку причетність позивача до підроблення інвойсу №РО12020000000488 від 06.02.2020 та не доводить наявності у його діях умислу на звільнення від сплати митних платежів шляхом надання неправдивих відомостей щодо вартості товару. Наголошує, що митна вартість визначена позивачем, виходячи з фактично сплаченої ціни за товари, що відповідно свідчить про безпідставність нарахування відповідачем ПП «ГЕЛІОС -ВАН» податкових зобов`язань та штрафних санкцій.
Як підставу касаційного оскарження позивач вказав п.п.1,3 ч.4 ст. 328 КАС України, неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02 лютого 2020 року у справі №808/1236/16, від 02 липня 2019 року у справі №821/2067/17 та від 02 липня 2020 року у справі №803/916/17, а також вказав на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання преюдиційного впливу постанови у справі про адміністративне правопорушення (порушення митних правил) щодо притягнення до адміністративної відповідальності фізичної особи, яка не перебуває у трудових правовідносинах із підприємством, на таке підприємство та можливість покладення такої постанови в основу вини підприємства у заниженні вартості товарів, ввезених на митну територію та, відповідно, у заниженні розміру мита та податку на додану вартість, які були сплачені підприємством.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ПП «Геліос-Ван» зареєстровано в ЄДРПОУ та займається наступними видами діяльності за КВЕД: 46.44 оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами для чищення; 43.21 електромонтажні роботи; 43.22 монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 46.41 оптова торгівля текстильними товарами; 46.69 оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; 46.74 оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 вантажний автомобільний транспорт; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Наказом Одеської митниці від 06.08.2021 №166 на підставі ч.7 ст.336, ч.3 ст.345, ч.ч.2, 3 ст.346 Митного кодексу України (далі - МК України) та плану-графіку документальних планових виїзних перевірок Держмитслужби на 3 квартал 2021, затвердженого наказом Державної митної служби України від 15.06.2021 №441, призначено проведення документальної планової виїзної перевірки дотримання ПП «Геліос-Ван» вимог законодавства України з питань митної справи за період діяльності з 01.08.2018 по 31.07.2021 тривалістю 30 робочих днів з 26.08.2021.
06 серпня 2021 року Одеською митницею направлено ПП «Геліос-Ван» повідомлення №7.10-19-22/07 щодо проведення вищезазначеної документальної планової виїзної перевірки.
У період з 26.08.2021 по 05.10.2021 на підставі наказу Одеської митниці від 06.08.2021 №166 та посвідчення на право проведення документальної планової виїзної перевірки від 20.08.2021 №7-10-19-22/10, посадовими особами Одеської митниці проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання ПП «Геліос-Ван» вимог законодавства України з питань митної справи за період діяльності з 01.08.2018 по 31.07.2021, за результатом проведення якої складено Акт від 12.10.2021 №16/7.10-19-19/37439444.
Вищезазначеним актом перевірки встановлено порушення позивачем п.2 ч.2 ст.52, ч.4, п.п.3,5 ч.10, п,2 ч.11 ст.58 МК України, в результаті чого занижене податкове зобов`язання зі сплати ввізного мита у періоді, що перевірявся, на загальну суму 129533,78 грн; п.190.1 ст.190 ПК України, в результаті чого занижене податкове зобов`язання зі сплати податку на додану вартість на суму 285265,52грн.
29 жовтня 2021 року Одеською митницею на підставі вказаного акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення: №00041500019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з мита на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання на 161970,23 грн; №00042500019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 356581,90 грн.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість та безпідставність доводів і аргументів, якими позивач мотивував свій позов, а висновки митного органу, які слугували підставою прийняття спірних рішень, - суд визнав законними й такими, що відповідають обставинам справи.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються, зокрема Митним кодексом України (МК України) та Податковим кодексом України(ПК України), у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно з пунктами 21, 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митна процедура - зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).
За змістом частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частинами 1 та 3 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (частина 5 статті 54 МК України).
Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно зі статтею 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом: 1) перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України; 2) митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян); 3) обліку товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України; 4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств; 5) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, вільних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено на органи доходів і зборів; 6) перевірки обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України та/або перебувають під митним контролем; 7) проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; 8) направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих органу доходів і зборів.
За змістом частини 1 статті 345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України (частини 1 та 2 статті 351 МК України).
Статтею 352 МК України передбачено, що посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.
Отже, надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться є підставою для проведення перевірки.
При цьому у разі, якщо митний орган, приймаючи митну декларацію, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття рішень про донарахування податкових зобов`язань, проте у разі якщо митний орган не визначав митну вартість товару, а така вартість була визначена платником податку самостійно, то митний орган вправі здійснювати митний контроль і після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.
Аналогічна правова позиція вже неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №808/1236/16 (адміністративне провадження №К/9901/18937/18).
Саме незастосування наведеної вище правової позиції Верховного Суду було вказано позивачем як одна із підстав касаційного оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанції. При цьому, позивач вважає, що, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПП «ГЕЛІОС-ВАН», судами не з`ясовано, а відповідачем не доведено: наявність обґрунтованих сумнівів та правових підстав у відповідача для здійснення контролю після завершення митного оформлення за митною декларацією № UA500070/2020/206172 від 09 лютого 2020 року.
Поряд із цим позивачем не враховано, що у даному випадку сума митних платежів була самостійно визначена ПП «ГЕЛІОС-ВАН», рішення про коригування митної вартості у порядку ст.55 МК України під час митного оформлення товарів відповідачем не приймалось, відтак, відповідач вправі був здійснювати митний контроль і після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.
Так, судами встановлено, що 20.09.2019 та 30.01.2020 між ПП «Геліос-Ван» (покупець) та KUTAHYA PORSELEN SAN. A.S., Туреччина (продавець) укладено контракт №КР1989 та додаткову угоду №1, згідно умов яких продавець продає, а покупець приймає та оплачує на умовах даного контракту наступний товар: вироби з фарфору, скла, пластмаси та/або металу виробництва компанії KUTAHYA PORSELEN SAN. A.S., бренда KUTAHYA PORSELEN, номенклатура, кількість та вартість якого визначається в інвойсах/проформі інвойсах на кожну поставку (п.1.1). Загальна вартість поставленого по контракту товару вираховується в тій же валюті, що і ціна за одиницю товару (Євро) та складається із загальної суми інвойсів (п.3.3). Покупцеві надаються наступні товаросупровідні документи: товаротранспортна накладна, коносамент, інвойс, пакувальний лист, сертифікат походження. Оригінали даних документів продавець направляє покупцеві по кожній поставці кур`єрською службою на додатково погоджену адресу протягом 3 днів з дати відвантаження товару (п.5.3).
З метою митного оформлення товару поставленого за вищезазначеним контрактом позивачем для підтвердження його митної вартості до митного органу подана електронна митна декларація №UA500070/2020/206172 від 09.02.2020, у якій визначено митну вартість товарів, що імпортуються, за основним методом - за ціною контракту №КР1989 від 20.09.2019, у розмірі 49601,92 євро.
Для підтвердження митної вартості товару за вищезазначеною митною декларацією декларант надав до митного органу наступні документи: пакувальний лист (Packing list) №РО12020000000488 від 06.02.2020; рахунок-проформу №50006544 від 22.01.2020, відповідно до якого визначено вартість товару 53768,28 євро; рахунок-фактуру (інвойс) №РО12020000000488 від 06.02.2020, відповідно до якого визначено загальну вартість товару 49601,92 євро; домашній коносамент №1680 від 09.02.2020; навантажувальний документ №1680 від 07.02.2020; сертифікат про походження товару форми A №0047529 від 07.02.2020; банківські платіжні документи, що стосується товару №17 від 29.01.2020 та №21 від 07.02.2020; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №1680-85 від 12.12.2020; зовнішньоекономічний контракт №КР1989 від 20.09.2019 та додаткову угоду №1 від 30.01.2020 до нього; договір (контракт) про перевезення №3/003 від 18.02.2016; заяву на проведення фізичного огляду товару від 19.02.2020.
Листом Державної митної служби України від 17.04.2020 №15/15-02-03/12/724 направлено до митної адміністрації Республіки Туреччина запит щодо перевірки автентичності документів, на підставі яких було здійснене митне оформлення товарів за митною декларацією №UA500070/2020/206172 від 19.02.2020р.
Листами митної адміністрації Республіки Туреччина від 19.11.2020 №29980007-724.01.03/UA-58783025 та від 19.02.2021 №15/27-04/7.10/159 направлено до Одеської митниці Держмитслужби відповіді з копіями митної декларації №20410300ЕХ012919 від 07.02.2020 та інвойсу №РО12020000000488 від 06.02.2020, відповідно до яких KUTAHYA PORSELEN SAN. A.S. до України в режимі «експорт» переміщувався товар - посуд столовий та кухонний з фарфору - 41197 шт., торговельна марка «KUTAHYA PORSELEN SAN. A.S.», виробник «KUTAHYA PORSELEN SAN. А.S.», країна виробництва - TR., загальною вагою брутто 21928,55 кг, вартістю 99027,37 євро.
Окрім цього, судами встановлено, що постановою Малиновського районного суду м.Одеса від 01.06.2021 у справі №521/5829/21, яка набрала законної сили, заступника генерального директора «KUTAHYA PORSELEN SAN. A.S.» визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товару, у сумі 2617204,26 грн.
Вказаною постановою, зокрема, встановлено, що відповідно до декларації UA500070/2020/206172 через митний кордон України в режимі «імпорт» переміщувався товар «Посуд столовий та кухонний з фарфору 41197 шт., Торгівельна марка «KUTAHYA PORSELEN SAN. A.S.», країна виробництва TR, загальною вагою брутто 21928,55 кг, вартістю 49601,92 євро». Однак, згідно документів, що надійшли від митних органів Туреччини в Україну в режимі «експорт» переміщувався товар «Посуд столовий та кухонний з фарфору 41197 шт., торгівельна марка «KUTAHYA PORSELEN SAN. A.S.» виробник «KUTAHYA PORSELEN SAN. A.S.» країна виробництва - TR, загальною вагою брутто 21928,55 кг, вартістю 99027,37 Евро, що на день подання митної декларації складає 2617204,26 грн. Тобто товар, заявлений за митною декларацією №UA500070/2020/206172, переміщений через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу як підстави для переміщення товару документів (інвойс від 06.02.2020р. №РО12020000000488), що містять неправдиві відомості щодо вартості цих товарів».
Сукупність наведених вище обставин були оцінені судами як такі, що безспірно підтверджують порушення позивачем митних правил в результаті чого занижене податкове зобов`язання зі сплати ввізного мита та податку на додану вартість у періоді, що перевірявся.
Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій погодились із висновком митного органу щодо здійснення позивачем митного оформлення товару згідно митної декларації №UA500070/2020/206172 за вартістю, що є меншою вартості, яку зазначив експортер товару KUTAHYA PORSELEN SAN. A.S. у експортній митній декларації №20410300ЕХ012919 від 07.02.2020 та інвойсі №РО12020000000488 від 06.02.2020, а, відтак, дійшли висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 29.10.2021 №№0041500019 в частині збільшення суми податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 285265,52грн та 0042500019 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання на суму 129533,78 грн, є правомірними.
При цьому, колегія суддів враховує, що судами наведені вище обставини були оцінені як окремо, так і у взаємозв`язку, що дозволило повно та всебічно встановити фактичні обставини справи за вказаним епізодом, а тому твердження позивача про те, що висновки судів попередніх інстанцій базуються виключно на обставинах, встановлених у межах розгляду справи №521/5829/21, є безпідставними, оскільки питання преюдиційного впливу постанови у справі №521/5829/21 не мало вирішального значення для вирішення справи по суті.
Оцінюючи висновки судів попередніх інстанцій в частині правомірності застосування до позивача штрафних санкцій, визначених на підставі п.123.2 ст.123 ПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пп.54.3.2, 54.3.6 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
Згідно з п.123.1 ст.123 ПК України вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених п.п.54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 п.54.3 ст.54 цього кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Відповідно до п.123.2 ст.123 ПК України діяння, передбачені п.123.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Отже, умовою для застосування митним органом п.123.2 ст.123 ПК України є свідоме вчинення декларантом діяння, що стало підставою для заниження суми податкового та/або митного зобов`язання.
Судами встановлено, що згідно п.2.4 контракту №КР1989 від 20.09.2019, найменування, кількість та дата відвантаження товару, а також найменування перевізника, якому буде передано товар, який входить у партію, узгоджується сторонами шляхом передачі покупцем продавцю засобами електронної пошти заяву на дану партію товару не менше ніж за 14 днів до гіпотетичної дати поставки. Не пізніше 2-х днів після отримання заявки продавець відправляє покупцю засобами електронного чи факсимільного зв`язку попередню проформу інвойс для остаточного узгодження. Після затвердження заявки партія товару вважається узгодженою. Безпосередньо перед відвантаженням товару продавець направляє покупцю в електронному вигляді оригінали документів, вказаних в п.5.3 даного контракту.
Позивач стверджує, що документи, зокрема, інвойс №РО12020000000488 від 06.02.2020 із зазначеною вартістю товару 49601,92 євро йому було направлено засобами кур`єрської доставки, інших документів позивач не отримував та сплатив KUTAHYA PORSELEN SAN. A.S. 49601,92 євро, та що він не несе відповідальність за дії третіх осіб, формування ними товаросупровідних документів, митної декларації країни відправлення, дотримання митного законодавства та, що у діях підприємства відсутній склад митного правопорушення.
Водночас, у матеріалах справи наявні два інвойси з одним і тим же номером РО12020000000488 однієї дати 06.02.2020, які стосуються одного і того самого товару:
- наданий позивачем при митному оформленні товару із зазначеною вартістю товару 49601,92 євро;
- наданий продавцем-експортером товару KUTAHYA PORSELEN SAN. A.S. до митного органу Туреччини при експортуванні товару, із зазначеною вартістю товару 99027,37 євро.
При цьому, враховуючи постанову Малиновського районного суду м.Одеса від 01.06.2021р. у справі №521/5829/21, в даному випадку фактично відсутні підстави вважати, що KUTAHYA PORSELEN SAN. A.S. було допущено арифметичну помилку у вартості товару у інвойсі № РО12020000000488, оскільки така ж помилка була б у примірниках такого документу як у нього, так і у позивача.
З аналізу наведених вище обставин, суди дійшли висновку, що єдиною особою, зацікавленою в митному оформленні товарів при ввезенні їх в України за меншою їх вартістю, та, як наслідок, зі сплатою у меншому розмірі мита та податку на додану вартість, є декларант - ПП «Геліос-Ван», а тому саме позивач здійснив протиправні дії (зловживання), що призвели до сплати податку на додану вартість та мита у меншому розмірі, внаслідок заниження фактурної вартості товару, а тому визначення Одеською митницею у податкових повідомленнях-рішеннях від 29.10.2021 №0041500019 та №0042500019 сум штрафних санкцій є правомірним.
Верховний Суд враховує, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із такими, оскільки така оцінка судами здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.
Обґрунтування касаційної скарги фактично аналогічні доводам, наведеним позивачем під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій, і зводяться виключно до незгоди з оцінкою судами обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено. Тобто, фактично позивач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною першою статті 341 КАС України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в :
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року залишити без змін, а касаційну скаргу Приватного підприємства «Геліос-Ван», - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх
Судді: О.В. Білоус
Н.Є. Блажівська