ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 420/2858/19
адміністративне провадження № К/990/29629/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2023 року (колегія у складі суддів Яковлєва О.В., Єщенка О.В., Крусяна А.В.)
у справі №420/2858/19
за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради
до ОСОБА_1
про зобов`язання привести самочинно збудований об`єкт у попередній стан.
І. РУХ СПРАВИ
1. 10.05.2019 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про зобов`язання привести самочинно збудований об`єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до договору дарування від 08.07.2017 № 517 та технічного паспорта станом на 04.06.2015.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. Судом першої інстанції встановлено, що на підставі договору дарування № 517 від 08.07.2017 ОСОБА_1 є власником 3/50 часток домоволодіння, під номером АДРЕСА_1 .
3. 26.07.2018 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (далі за текстом - Управління ДАБК ОМР) надійшла скарга щодо незаконного розширення помешкання способом розбудови.
4. 07.08.2018 Управлінням ДАБК ОМР видано направлення №001009 для проведення позапланової перевірки на «Реконструкція домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 » щодо дотримання суб`єктом господарювання ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів та правил.
5. За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 15.08.2018 №001009, яким встановлено, що ОСОБА_1 виконала реконструкцію житлового будинку (літ. Г відповідно до наданого технічного паспорту) шляхом прибудови нових приміщень і об`єднання їх з існуючими раніше приміщеннями будинку за адресою: АДРЕСА_1 , без отримання права на виконання будівельних робіт.
6. 15.08.2018 Управлінням ДАБК ОМР стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що відповідальність за встановлені правопорушення передбачена ч.4 ст.96 КУпАП.
7. 15.08.2018 Управлінням ДАБК ОМР видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, яким висунуто вимогу усунути порушення вимог містобудівного законодавства у терміни до 15.10.2018, шляхом отримання права на виконання будівельних робіт, або привести житловий будинок (літ. Г) у відповідність до договору дарування №517 від 08.07.2017 та технічного паспорту станом на 04.06.2015.
8. 29.08.2018 посадовою особою Управління ДАБК ОМР винесено постанову №558/18 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.96 КУпАП та накладено штраф у розмірі 4250 грн.
9. 07.09.2018 відповідачем сплачено адміністративне стягнення у розмірі 4250 грн., що накладено постановою №558/18 від 29.08.2018.
10. 13.02.2019 Управлінням ДАБК ОМР видано направлення №000341 для здійснення позапланової перевірки, за результатами якої складено Акт від 27.02.2019 №000341, яким встановлено, що ОСОБА_1 не виконала вимоги припису Управління №468/18 від 15.08.2018 року, а саме: не отримано право на виконання будівельних робіт, або не приведено житловий будинок (літ. Г) у відповідність до договору дарування №517 від 08.07.2017 та технічного паспорту станом на 04.06.2015 за адресою: Бреуса 76, чим порушено п.п. «а» п.3 ч.3 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.п. 3 п.11 Постанови КМУ №553 від 23.05.2011 «Про затвердження здійснення державного архітектурно-будівельного контролю».
11. 27.02.2019 Управлінням ДАБК ОМР стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що відповідальність за встановлені правопорушення передбачена ч.1 ст.188-42 КУпАП.
12. 12.03.2019 посадовою особою Управління ДАБК ОМР винесено постанову №171/19 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.188-42 КУпАП та накладено штраф у розмірі 6800 грн.
13. 22.03.2019 відповідачем сплачено адміністративне стягнення у розмірі 6800 грн., що накладено постановою №171/19 від 12.03.2019.
14. Звернення Управління до суду із адміністративним позовом обумовлено тим, що відповідачем не виконано вимоги припису Управління №468/18 від 15.08.2018, чим порушено п.п. «а» п.3 ч.3 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.п. 2 п.11 Порядку 553.
ІІІ. РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
15. 03.06.2019 судом першої інстанції було надіслано запит до Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області щодо зареєстрованого місця проживання відповідача, яка є фізичною особою, відповідно до вимог ч. 4 ст. 171 КАС України.
16. 20.08.2019 від Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області надійшла відповідь на запит суду щодо зареєстрованого місця проживання відповідача - АДРЕСА_1 .
17. Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 04.09.2019.
18. Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання суду першої інстанції не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином за адресою реєстрації місця проживання, про причини неявки суд не повідомляла і відзиву не надала.
19. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 26.12.2019 позов задовольнив.
20. Суд взяв до уваги, що відповідачка не виконала у встановлений строк вимоги припису Управління ДАБК ОМР про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, які не відповідають вимогам законодавства, а саме: не отримала право на виконання будівельних робіт або не привела житловий будинок (літ. «Г») у відповідність до договору дарування №517 від 08.07.2017 та технічного паспорту станом на 04.06.2015.
ІV. ПРОВАДЖЕННЯ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
21. 04.07.2023 представник ОСОБА_1 оскаржив рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 в апеляційному порядку.
22. В апеляційній скарзі представник відповідача зазначив, що 27.05.2019, ще до відкриття провадження у справі, ОСОБА_1 зареєструвала у позивача повідомлення про початок будівельних робіт № ОД 061191471758.
Згодом, 12.07.2019 було зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, а потім 23.08.2019 внесено зміни до реєстру речових прав на нерухоме майно.
Таким чином, протягом розгляду справи відповідачка ввела об`єкт в експлуатацію, а отже усунула порушення містобудівного законодавства. Позивач про ці обставини суд не повідомив, а суд цих обставин не перевірив у відповідному реєстрі. Таким чином, на переконання представника відповідачки, рішення про знесення об`єкта фактично позбавлено сенсу.
Судове рішення мало негативні наслідки для відповідачки. Щодо неї відкрито виконавче провадження (постанова від 09.04.2020), стягнуто виконавчий збір (постанова від 10.03.2021), арештовано рахунки (постанова від 08.08.2022), накладено штраф (постанова від 12.09.2022).
В обґрунтування поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження представник зазначив, що відповідачка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , але зареєстрована по АДРЕСА_1 . Судових повісток вона не отримувала (усі повернулися із відміткою «за закінченням терміну зберігання»). Надіслане на її адресу реєстрації судове рішення повернулося до суду з позначкою на конверті «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення». КАС України не містить такої причини невручення, а тому судове рішення слід вважати не врученим. Відповідачка дізналася про існування останнього лише після ознайомлення представника з матеріалами справи 19.06.2023. На думку представника, зазначені обставини свідчать про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження.
23. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2023 відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку та залишено апеляційну скаргу без руху.
Суд дійшов висновку, що перед поданням заяви про ознайомлення з матеріалами справи відповідачка була обізнана з фактом її існування. Уся поштова кореспонденція судом першої інстанції направлялася на зареєстровану адресу проживання апелянта та її не отримано з незалежних від суду причин. При цьому відповідачка зазначала, що під час примусового виконання рішення суду 10.03.2021 з неї стягнуто виконавчий збір, 08.08.2022 накладено арешт на рахунки та 12.09.2022 накладено штраф. Тобто за наслідком вчинення зазначених виконавчих дій вона мала усвідомлювати факт існування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.12.2019. Також не було сплачено судовий збір.
24. 20.07.2023 представник відповідачки подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги: надав докази сплати судового збору і клопотав про поновлення строку на апеляційне оскарження. Зазначив, зокрема, що постанови виконавчого провадження відповідачка теж не отримувала. Про арешт майна дізналася після блокування коштів на її банківському рахунку, після чого з`ясувала, що має місце виконавче провадження і лише тоді звернулася до адвоката. Відлік на поновлення строку на апеляційне оскарження розпочинається після ознайомлення адвоката з матеріалами справи 19.06.2023.
25. П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28.07.2023 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 .
26. Відмовляючи у відкритті провадження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ознайомлення адвоката з матеріалами справи 19.06.2023 не є підставою для поновлення пропущеного процесуального строку на підставі положень ч. 2 ст. 295 КАС України.
Суд апеляційної інстанції взяв до уваги, що згідно ч. 10 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
При цьому згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», громадянин України, який проживає на території України зобов`язаний протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 набрало законної сили 28.01.2020 та було звернуто до примусового виконання, що підтверджується копією постанови про відкриття виконавчого провадження № 61797938 від 09.04.2020.
Рішення суду першої інстанції оскаржене 04.07.2023, тобто через три з половиною роки після його ухвалення.
Суд першої інстанції був позбавлений можливості офіційного листування з відповідачкою, бо вона не отримувала поштових відправлень за адресою, де не проживає. Між тим, суд першої інстанції належно виконував процесуальний обов`язок з направлення копій судових рішень апелянту.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що невиконання скаржником вимог законодавства щодо реєстрації місця проживання, яке унеможливило вручення копії рішення суду першої інстанції, з незалежних від суду причин, може нести негативні наслідки лише для самого скаржника.
Вказані обставини не можуть надавати відповідачці право на оскарження рішення суду першої інстанції, що набрало законної сили, у будь-який час, так як можливість вчинення відповідних процесуальних дій прямо обмежена процесуальними строками.
При цьому, відповідачка повинна була бути обізнаною з існуванням оскаржуваного рішення, оскільки таке рішення звернуто до примусового виконання, за наслідком чого, починаючи з квітня 2020 року, з відповідачки стягувався виконавчий збір, накладались штрафи та накладався арешт на рахунки.
Таким чином, бездіяльність відповідачки при отриманні копії оскаржуваного рішення та/або ознайомленні з матеріалами справи не є підставою для поновлення пропущених процесуальних строків на підставі положень ч. 3 ст. 295 КАС України.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЇ
27. У касаційній скарзі представник відповідачки просить скасувати ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2023 та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
28. Як на підставу касаційного оскарження покликається на неврахування постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №906/142/18, постанови Верховного Суду від 25.10.2022 у справі №120/3818/19-а, від 17.11.2022 у справі №640/13033/21, від 20.03.2023 у справі №160/5582/20, від 31.01.2023 у справі №640/15942/19. Зазначає про те, що конверт з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 повернувся до суду із зазначенням "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення". Усвідомлення існування оскаржуваного рішення не є тотожним обставині його вручення. ОСОБА_1 не направлялася копія постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, про існування якого довідалася після арешту банківського рахунку та дзвінка на гарячу лінію Мін`юсту.
12.06.2023 ОСОБА_1 вручили копію постанови про відкриття виконавчого провадження, 19.06.2023 адвокат ознайомився з матеріалами справи, тому строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин.
З висновків суду неможливо встановити початок відліку строку апеляційного оскарження.
29. Ухвалою Верховного Суду від 12.09.2023 відкрито касаційне провадження.
30. Відзив від позивача не надходив. При цьому копія ухвали про відкриття касаційного провадження була доставлена в електронний кабінет позивача 14.09.2023.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
31. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов таких висновків.
32. Відповідно до ч.ч 1-3 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
33. Для обчислення строку апеляційного оскарження необхідно встановити початок його перебігу, який пов`язується з днем вручення повного рішення суду.
34. Відповідно до ч. 6 ст. 251 КАС України днем вручення судового рішення є:
- день вручення судового рішення під розписку;
- день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
35. Суд апеляційної інстанції не встановив день вручення судового рішення від 26.12.2019, однак зауважив, що суд першої інстанції направив рішення на зареєстровану адресу відповідачки і саме вона несе негативні наслідки неможливості одержання листа через те, що фактично за цією адресою не проживає.
36. Суд відхиляє твердження представника відповідачки про те, що "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення" не передбачені КАС України, оскільки відповідачка визнає, що не проживає за адресою реєстрації, про своє справжнє місце проживання вона суд не повідомляла. Тобто дійсною причиною повернення поштового відправлення з судовим рішенням було непроживання відповідачки за місцем реєстрації.
37. Відтак днем вручення судового рішення слід вважати день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання, що зареєстроване у встановленому законом порядку.
38. Конверт, в якому відповідачці надсилалося судове рішення (а.с. 188), містить штемпель про відправку 09.01.2020, однак не містить дати відмітки про причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення. Водночас, суд першої інстанції отримав конверт 12.05.2020. Зважаючи на вищенаведене, встановити точну дату вручення судового рішення неможливо, проте це відбулося у травні 2020 року, не пізніше 12.05.2020.
39. Апеляційну скаргу представник відповідачки подав 04.07.2023, тобто з пропуском тридцятиденного строку апеляційного оскарження.
33. Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що судом першої інстанції виконано обов`язок з направлення копій судових рішень відповідачці, однак це не доводить, що вона була обізнана з ухваленим судовим рішенням.
34. Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
35. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
36. Запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.
37. Встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.
38. У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у світлі дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», заява № 52854/99, п. п. 51, 52, «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, п. 61).
39. КАС України не визначає граничні межі, у яких адміністративні суди можуть приймати рішення про поновлення строку звернення до суду або строку на подання апеляційної чи касаційної скарг за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 299 та ч. 5 ст. 333 КАС України (незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне та касаційне оскарження суд відмовляє у відкритті провадження у разі, якщо відповідна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки). Не містить КАС України й конкретних підстав та критеріїв, за якими можливо оцінити поважність причин пропуску відповідного строку.
40. З цього приводу у ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої відступлення від принципу правової визначеності через відновлення строку звернення до суду або на оскарження судового рішення виправдано лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру (справа «Салов проти України», заява № 65518/01, п. 93), зокрема, з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи (справа «Сутяжник проти Росії», заява № 8269/02, п. 38).
41. Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
42. Застосовуючи ці загальні підходи в контексті обставин цієї справи, Суд бере до уваги, що:
(а) позивач - суб`єкт владних повноважень звернувся з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкту будівництва відповідачки, однак до того видав їй дозвільні документи (за твердженням представника відповідачки). Ця обставина, у разі її підтвердження, є суттєвою для оцінки підстав позову і законності судового рішення;
(б) відповідачка не знала про судовий розгляд, оскільки не отримала кореспонденції з суду, всі повістки поверталися з відмітками "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення". Не зважаючи на те, що до такої ситуації призвели дії відповідачки, її аргументи проти позову заслухані не були. Вона або її представник не взяла участі у справі в жодній судовій інстанції. Така ситуація не узгоджується з принципами рівності та змагальності сторін;
(в) справа стосується лише сторін і її перегляд в порядку апеляційного провадження за наявних обставин не може мати впливу на права чи інтереси інших осіб.
43. Зважаючи на ці обставини в сукупності, Суд вважає, що дотримання строку апеляційного оскарження та правова визначеність у цій справі не превалює над необхідністю перевірки судового рішення з метою виправлення помилки, що ймовірно сталася через ненадання позивачем усіх доказів, що стосуються справи (повідомлення про початок будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації).
44. Враховуючи зазначене, Суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Суд апеляційної інстанції припустився надмірного формалізму, відмовивши у відкритті апеляційного провадження.
45. Відповідно до ч. 1 ст. 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
46. Враховуючи зазначене, справу слід направити для продовження розгляду до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Керуючись ст. 345 349 353 355 356 КАС України, Суд -
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2023 року у справі №420/2858/19 скасувати.
3. Справу №420/2858/19 направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя О.П. Стародуб