Постанова
Іменем України
11 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 423/1071/19
провадження № 61-21009св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Державне підприємство «Первомайськвугілля» в особі відокремленого підрозділу шахта «Тошківська»,
третя особа: ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луганського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Луганської В. М., Єрмакова Ю. В., Коновалової В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державного підприємства «Первомайськвугілля» (далі - ДП«Первомайськвугілля») в особі відокремленого підрозділу шахта «Тошківська» (далі - ВП шахта «Тошківська»), третя особа: ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, стягнення заробітної плати померлого члена сім'ї.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року трагічно загинув на ВП шахта «Тошківська» ДП «Первомайськвугілля» ОСОБА_3 . Позивач разом з ОСОБА_3 проживали однією сім`єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, утримували квартиру, виховували сина позивачки, починаючи з січня 2013 року і по день його смерті. Після смерті ОСОБА_3 позивачка звернулася до відповідача з приводу отримання оригіналу трудової книжки та недоотриманої заробітної плати свого цивільного чоловіка, але їй було відмовлено, оскільки відсутній документ на підтвердження родинних відносин із загиблим.
У зв'язку з викладеним просила суд встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з ОСОБА_3 з жовтня 2009 року по теперішній час. Стягнути з ДП «Первомайськвугілля» в особі ВП шахта «Тошківська» на її користь 50 % заробітної плати, яка не була отримана ОСОБА_3 за його життя.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанцій
Рішенням Попаснянського районного суду Луганської області від 12 липня 2019 року у задоволенні заявлених вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не довела свої вимоги щодо факту проживання однією сім`єю з померлим ОСОБА_3 в розумінні статті 3 СК України і тому прав щодо спадкування після смерті ОСОБА_3 не набуває.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову.
Постановою Луганського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 12 липня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким заявлені вимоги ОСОБА_1 до ДП «Первомайськвугілля» в особі ВП шахта «Тошківська» про встановлення факту проживання однією сім`єю, стягнення заробітної плати померлого члена сім`ї задоволено частково.
Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з ОСОБА_3 з січня 2013 року по 29 вересня 2018 року .
Стягнуто з ДП «Первомайськвугілля» в особі ВП шахта «Тошківська» на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті заробітної плати померлого ОСОБА_3 у розмірі 17 122,15 грн.
Задовольняючи позов частково суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно акту обстеження від 03 жовтня 2018 року за підписом депутата Тошківської селищної ради та довідки, виданої Тошківською селищною радою від 22 березня 2019 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з січня 2013 року по 29 вересня 2018 року проживали однією сім`єю.
Крім того, в судовому засіданні представник відповідача ДП «Первомайськвугілля» ВП «Шахта «Тошківська» визнала апеляційну скаргу ОСОБА_1 та пояснила, що позивачка ОСОБА_1 та ОСОБА_3 працювали на шахті, з січня 2013 року прожили разом, вели спільне господарство.
Оскільки судом встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю з січня 2013 року по 28 вересня 2018 року , то вимоги позивача про стягнення з відповідача 50 % суми заробітної плати підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2019 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на судове рішення суду апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 листопада 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В., судді, які входять до складу колегії: Сімоненко В. М., Мартєв С. Ю.
16 грудня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 та витребувано цивільну справу з Попаснянського районного суду Луганської області.
03 січня 2020 року до Верховного Суду надійшла витребовувана цивільна справа.
13 лютого 2019 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ДП «Первомайськвугілля» в особі ВП шахта «Тошківська».
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.
Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог щодо встановлення факту проживання позивача однією сім`єю п`ять років без реєстрації шлюбу, суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув, залишивши поза увагою, що належних та допустимих доказів, які б свідчили про спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як чоловіка та жінки, тобто наявність сім`ї, у період з часу розірвання ОСОБА_3 з ОСОБА_2 шлюбу до моменту його смерті, матеріали справи не містять. Разом з цим показання свідків про проживання позивача із померлим однією сім`ю, на яких суд апеляційної інстанції ґрунтував свої висновки, не є достатніми доказами про наявність у них сім`ї в розумінні статті 3 СК України.
Довідка про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб надана позивачкою, де зазначено про те, що ОСОБА_1 проживала без реєстрації з померлим не може бути врахована судом як належний та допустимий доказ, оскільки не містить інформації щодо документів, які б слугували підставою для відповідного запису, зокрема: актів обстеження квартири, квитанцій про сплату комунальних послуг за користування житлом ОСОБА_1 тривалий час.
Скаржник критично відноситься до показів свідків, допитаних в судовому засіданні, оскільки усі свідки перебувають у дружніх стосунках з позивачкою, та зацікавлені у вирішенні справи на її користь.
Факт проживання позивачки та померлого ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу був встановлений лише на підставі свідчень допитаних свідків та довідки Тошківської селищної ради.
Разом із тим, суд апеляційної інстанції у рішенні не навів, якими доказами підтверджено, що в указаний період ОСОБА_1 мала з ОСОБА_3 спільний бюджет, вони вели спільне господарство, були пов`язані виконанням взаємних прав і обов`язків та спільним побутом, тобто між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Крім того, скасовуючи рішення першої інстанції та вирішуючи спір по суті позову в частині стягнення з відповідача 50 % суми заробітної плати, суд апеляційної інстанції, не встановив в повному обсязі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення а саме:
У разі смерті працівника підприємство зобов`язане здійснити щодо нього остаточний розрахунок, тобто розрахувати і виплатити: зарплату за фактично відпрацьований час; лікарняні (у разі хвороби працівника); інші соціальні виплати.
Такі виплати, що належали працівникові, але не були ним одержані за життя, передають членам його сім`ї, а за їх відсутності - спадкоємцям (стаття 1227 ЦК України). Грошову компенсацію за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину- інваліда з дитинства підгрупи А І групи, виплачують спадкоємцям (частина 6 статті 83 КЗпП України).
Задовольняючи позовні вимоги у частині стягнення 50 % суми заробітної плати у розмірі 17 122,15 грн, суд апеляційної інстанції повинен був визначити з яких саме виплат складається неотримана заробітна плата померлого, так як грошова компенсація за не використані дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А І групи повинні виплачують спадкоємцям на підставі свідоцтва про право на спадщину й не входять до загальної суми виплат неотриманної заробітної плати, які можуть отримати члени сім`ї. А так як, судом не було встановлено даної обставини, права неповнолітньої доньки померлого - ОСОБА_5 , яка є спадкоємцем першої черги порушені, шляхом позбавлення її права на отримання виплат, що входять у спадкове майно.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу представник відповідача просила залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_2 , а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Зокрема зазначала, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про невідповідність показань свідків дійсним показанням, які давали свідки у судовому засіданні суду першої інстанції і вказані обставини підтверджуються технічним записом судового засідання.
Також вказувала на правильність висновку апеляційного суду про те, що довідка, яку надала ОСОБА_2 щодо спільного проживання з ОСОБА_3 по грудень 2013 року є неналежним доказом, оскільки довідка не завірена належним чином.
Крім того, як зазначено у відзиві ВП шахта «Тошківська» ДП «Первомайськвугілля» на касаційну скаргу, постанова Луганського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року ДП «Первомайськвугілля» в особі ВП шахта «Тошківська» виконана повністю. Згідно розпорядження по підприємству №37 від 28 листопада 2019року «Про виплату заборгованості по заробітній платні померлого ОСОБА_3 » було сплачено: ОСОБА_1 - 17 122,15 грн. (видатковий касовий ордер від 03 грудня 2019 року) та ОСОБА_2 - 17 122,06 грн (видаткові касові ордери від 13 грудня 2019 року).
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що згідно копії свідоцтва про смерть ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8)
ОСОБА_1 та померлий ОСОБА_3 проживали однією сім`єю з січня 2013 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою від 22 березня 2018 року (а.с.10), яка засвідчена т.в.о. голови Тошківської селищної ради, актом обстеження від 03 жовтня 2018 року квартири: АДРЕСА_1 (а.с.9).
Свідок ОСОБА_6 , яка була опитана в судовому засіданні судом першої інстанції, пояснила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали разом з січня 2013 року, вели спільне господарство.
Свідок ОСОБА_7 , яка була опитана в судовому засіданні судом першої інстанції пояснила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 2013 року почали зустрічатися, потім майже одразу почали проживати разом. Вона є сусідкою по дачі, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 разом вели господарство, розводили качок, гусей.
Згідно довідки, яка видана ДП «Первомайськвугілля» ВП «Шахта «Тошківська» заборгованість по виплаті заробітної плати ОСОБА_3 складає 34 244,21 грн (а.с. 47).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення суду апеляційної інстанцій відповідає вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 передбачено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.
Звертаючись до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 вказувала, що вона проживала разом з ОСОБА_3 з січня 2013 року по 28 вересня 2018 року, були пов`язані спільним побутом, мали спільний бюджет, взаємні права і обов`язки.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Матеріально-правовий зміст обов`язку подавати докази полягає в тому, що у випадку його невиконання суб`єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалася заінтересована сторона, неіснуючим, чи навпаки, як це має місце при використанні презумпції, існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.
Задовольняючи позовні вимоги в частині встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю до моменту смерті ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції дійшов правильно висновку, що наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності підтверджують факт їх спільного проживання як чоловіка та дружини у період з січня 2013 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , наявність у них взаємних прав і обов`язків, ведення спільного побуту.
Крім того, в суді апеляційної інстанції представник відповідача визнала апеляційну скаргу ОСОБА_1 та пояснила, що позивач та ОСОБА_3 працювали на шахті, з січня 2013 року проживали разом та вели спільне господарство.
Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що довідка про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб надана позивачкою, де зазначено про те, що ОСОБА_1 проживала без реєстрації з померлим, а також покази свідків,не є достатніми доказами для встановлення юридичного факту їх проживання однією сім`єю, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, оскільки суд їх дійшов на підставі належних та допустимих доказів, які у сукупності є переконливими та достатніми на підтвердження зазначених обставин.
Відповідно до статті 1227 ЦК України позивач як член сім`ї померлого працівника наділена правом на отримання суми заробітної плати, пенсії, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.
Оскільки судом встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю, то суд апеляційної інстанції дійшов також обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 50 % суми заробітної плати.
Слід зазначити, що у відзиві на касаційну скаргу представник відповідача зазначала, що згідно розпорядження по підприємству №37 від 28 листопада 2019року «Про виплату заборгованості по заробітній платні померлого ОСОБА_3 » було сплачено: ОСОБА_1 - 17 122,15 грн (видатковий касовий ордер від 03 грудня 2019 року) та ОСОБА_2 - 17 122,06 грн (видаткові касові ордери від 13 грудня 2019 року). Вказані видаткові ордери містяться у матеріалах справи.
Інші наведені у касаційній скарзі аргументи зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, який їх обґрунтовано спростував.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Згідно з частиною третьою статті 401 та статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400 401 409 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Луганського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
С. Ю. Мартєв
В. М. Сімоненко