№ 428/11543/19

Постанова

Іменем України

20 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 428/11543/19

провадження № 61-8681св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке об`єднання Азот»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області

від 29 січня 2021 року у складі судді Посохова І. С. та постанову Луганського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Карташова О. Ю., Коновалової В. А., Луганської В. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» (далі -

ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот») про скасування наказу про простій працівника, стягнення втраченої заробітної плати внаслідок протиправних дій та відшкодування моральної шкоди.

Позов обґрунтований тим, що вона у період із 24 березня 1978 року по 15 серпня

2019 року перебувала у трудових відносинах із відповідачем. 15 серпня 2019 року її звільнено з роботи з посади провідного інженера Центральної лабораторії

ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку.

У січні 2017 року у ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» відбулась зміна організаційної структури, був створений новий підрозділ - Лабораторія аналітичного та технічного контролю (ЛАТК), а Центральну лабораторію (ЦЛ) було ліквідовано.

11 грудня 2017 року її звільнено з роботи з посади провідного інженера Центральної лабораторії ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

19 квітня 2018 року на підставі рішення суду у справі № 428/362/18 її поновлено на роботі на посаді провідного інженера Лабораторії аналітичних та метрологічних робіт Центральної лабораторії ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», та згідно з наказом від 24 квітня 2018 року № 313 виведена у простій у зв`язку з відсутністю обсягу робіт з оплатою простою з розрахунку 2/3 встановленого окладу за фактично відпрацьований час.

У травні та червні відбулось підвищення окладів та тарифних ставок, але не всім працівникам однаково. Підвищення було меншим для тих працівників, які залишились працювати в структурних підрозділах, які підлягали скороченню. У подальшому підвищення зарплати відбувалось ще декілька разів. У травні і червні 2017 року відбулось зниження її посадового окладу, проте за 2 місяці її про це не попереджали.

У липні 2018 року було оголошення про набір працівників на підприємство та жоден працівник не перебував у простої, тому позивач звернулась до Голови правління ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» Бугайова Л. С. з заявою про виведення її з простою та забезпечення роботою у повному обсязі згідно з її посадовими обов`язками. У грудні 2018 року звільнився провідний інженер ЛАТК, робота якого повністю відповідала посадовим обов`язкам позивача, але ж з простою її також не було виведено.

Позивач вважає, що час простою не може бути необмежено нескінченним. Роботодавець повинен вживати всіх залежних від нього заходів щодо припинення простою і надання працівникові виконувати трудові обов`язки. Тобто відповідач своїми діями навмисно доводив до розриву з нею трудового контракту шляхом морального тиску.

Фактично простій тривав 16 місяців, протягом якого їй нараховувалось

2/3 встановленого окладу. Перевід її у простій є незаконним, оскільки це призвело до втрати нею частини заробітку. Відповідач не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці. У липні 2019 року всім працівникам підприємства була нарахована премія у розмірі 94,5 %, а у серпні 2019 року - 104 %, проте їй через простій премію не нараховували. За період із травня 2017 року

по 15 серпня 2019 року вона незаконно втратила частину свого заробітку у сумі

50 389,49 грн. Крім того, згідно з пунктом 5.11 колективного договору

ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» при досягненні працівником 60 років здійснюється виплата одноразової винагороди у розмірі 100 % посадового окладу. Проте після досягнення 05 травня 2019 року позивачем 60-річного віку жодної винагороди вона не отримала.

Незаконне звільнення з роботи спричинило їй моральну шкоду, її було проігноровано як працівника, оскільки відповідач не вчинив жодних дій щодо виведення її з простою. Зазначене завдало їй душевних страждань, вона постійно знаходилася в пригніченому стані, втратила спокій, самопочуття та психологічний стан її погіршився. Вона також була вимушена витрачати свій час на те, щоб поновити свої порушені права, що викликало від неї додаткових, непередбачених раніше зусиль. У зв`язку з цим позивач визначає моральну шкоду у розмірі 20 248,42 грн.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 остаточно просила виконати наказ

від 15 травня 2017 року № 563 та наказ від 08 червня 2017 року № 649, скасувати наказ від 24 квітня 2018 року № 313 про її простій, стягнути з відповідача на її користь суму втраченої заробітної плати внаслідок протиправних дій відповідача у розмірі

50 389,49 грн та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 20 248,42 грн.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 січня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення мотивовано тим, що трудові права позивача не порушені, оскільки на підприємстві оголошено простій правомірно, з дотриманням норм чинного законодавства і оплата праці позивача у період простою здійснювалась у розмірі 2/3 її посадового окладу, відповідно до вимог статті 113 КЗпП України та змісту колективного договору.

Постановою Луганського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 січня 2021 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що не встановлено існування зміни істотних умов праці ОСОБА_1 , тому у відповідача був відсутній обов`язок попереджати її

за 2 місяці про зміну істотних умов праці, а саме розміру оплати праці. Оскільки оголошення простою на підприємстві здійснено правомірно, а позивач протягом

16 місяців не виконувала роботу через простій, тому відповідачем не було допущено порушень прав позивача при преміюванні, отже, вимоги позивача про стягнення втраченої заробітної плати у розмірі 50 389,49 грн є необґрунтованими.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У травні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 січня 2021 року та постанову Луганського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що у зв`язку з підняттям прожиткового мінімуму роботодавець зобов`язаний був підвищити посадовий оклад та не зменшувати коефіцієнт, оскільки такі зміни посадового окладу з максимального до мінімального призвели до зменшення заробітної плати позивача, а при зменшені окладу в розмірі «вилки» для цієї ж посади позивача не повідомляли за 2 місяці, тому встановлення мінімального окладу було неправомірним. Це підтверджується і листом Мінсоцполітики від 02 жовтня 2015 року № 413/06/186-15, у якому зазначено, що «якщо ж працівник буде працювати на тій самій посаді, але розмір окладу буде зменшений (в розмірі «вилки» для цієї ж посади), його необхідно повідомити за

2 місяці». Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій не визнано, що роботодавець порушив процедуру виведення працівника в простій, та не були взяті до уваги докази про те, що акт простою оформлений не належним чином. Саме незаконне виведення в простій та відсторонення її від трудового процесу призвело до втрати частини заробітної плати та можливості бути премійованою. Також судом не були дослідженні заявлені позивачем вимоги щодо утримання податків на доходи при виплаті заробітної плати за вимушений прогул та не виплати одноразової винагороди при досягнення позивачем 60 років.

У касаційній скарзі заявниця посилалась на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах) як на підставу оскарження судових рішень та на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).

Учасники справи своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалися.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Встановлені судами обставини

Згідно з рішенням наглядової ради ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот»

від 26 грудня 2016 року внесені зміни до організаційної структури підприємства - створена Лабораторія аналітичного та технічного контролю, яка з лютого 2017 року виконує усі аналітичні роботи на підприємстві.

Відповідно до копії наказу «Про поновлення на роботі» від 23 квітня 2018 року

№ 0068-КП ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на підставі рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області у справі № 428/362/18

від 20 квітня 2018 року ОСОБА_1 поновлено на роботі в Центральній лабораторії на посаді провідного інженера лабораторії аналітичних та метрологічних робіт.

24 квітня 2018 року складений акт про простій в Центральній лабораторії

ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» у зв`язку з відсутністю обладнання та персоналу для проведення аналітичного контролю.

Із копії наказу «Про простій робітників ЦЛ» від 24 квітня 2018 року № 313

ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» вбачається, що у зв`язку з відсутністю обсягу робіт із 24 квітня 2018 року оголошено простій з перебуванням на робочому місці провідному інженеру лабораторії аналітичних та метрологічних робіт Центральної лабораторії ОСОБА_1 . Оплату простою здійснювати з розрахунку 2/3 встановленого окладу за фактично відпрацьований час (117 вид) згідно з пунктом 5.17 колективного договору ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот».

Пунктом 5.17 колективного договору ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на 2012-2019 роки встановлено проводити оплату часу простою не з вини працівника з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки (посадового окладу), встановленого працівнику відповідно до вимог чинного законодавства. Місцезнаходження працівника в період простою визначається в наказі про початок простою в залежності від його причин і можливої тривалості і узгоджується з Профспілковим комітетом.

Із зазначеним наказом ОСОБА_1 ознайомилася 25 квітня 2018 року, що підтверджується її власноручним підписом.

Пунктом 5.2 колективного договору ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» передбачено, що оплата праці керівникам, фахівцям, спеціалістам, службовцям встановлюється відповідно до Положення про оплату праці працівників, що діє на підприємстві (додаток № 4).

Положення про оплату праці працівників, що діє на підприємстві (додаток № 4 до колективного договору) містить схему оплати праці керівників, професіоналів, фахівців, спеціалістів і службовців у вигляді мінімальних і максимальних коефіцієнтів співвідношення окладів до місячної тарифної ставки робітника основного виробництва 1 розряду по кожній групі посад. Для провідного інженера колективним договором встановлені мінімальний коефіцієнт 2,334 та максимальний 2,558 до тарифної ставки 1 розряду.

Як вбачається з наказів про оплату праці: від 25 листопада 2016 року № 1115,

від 15 травня 2017 року № 563, від 08 червня 2017 року № 649, від 23 листопада

2017 року № 1100, від 25 червня 2018 року № 465, від 12 листопада 2018 року № 843, від 26 червня 2019 року № 474 підвищення посадових окладів відбувалося у зв`язку з встановленням нового розміру мінімальної заробітної плати із 01 грудня 2016 року та у зв`язку з встановленням нового прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Із розрахункових листів ОСОБА_1 та штатних розписів керівників, спеціалістів та службовців Центральної лабораторії, які надані відповідачем, вбачається, що

із 01 грудня 2016 року розмір посадового окладу позивача складав - 4 910,00 грн,

із 01 травня 2017 року - 4 980,00 грн, із 01 червня 2017 року - 5 030,00 грн,

із 01 грудня 2017 року - 5 265,00 грн, із 01 липня 2018 року - 5 500,00 грн,

із 01 грудня 2018 року - 5 740,00 грн, із 01 липня 2019 року - 6 000,00 грн.

Згідно з копією Витягу з наказу від 12 серпня 2019 року № 0127-КП (зв) «Про припинення трудового договору з працівниками (звільнення)» ОСОБА_1 звільнена з роботи з посади провідного інженера Центральної лабораторії, Лабораторії аналітичних та метрологічних робіт ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот»

15 серпня 2019 року у зв`язку зі скороченням чисельності працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку відповідно до статті 44 КЗпП України.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що трудові права позивача не порушені, оскільки на підприємстві оголошено простій правомірно, з дотриманням норм чинного законодавства і оплата праці позивача у період простою здійснювалась у розмірі 2/3 її посадового окладу, відповідно до вимог статті 113 КЗпП України та змісту колективного договору. Крім того, позивач протягом 16 місяців не виконувала роботу через простій, тому відповідачем не було допущено порушень прав позивача при преміюванні, отже, вимоги позивача про стягнення втраченої заробітної плати у розмірі 50 389,49 грн є необґрунтованими.

Верховний Суд не погоджується у повній мірі з такими висновками судів з огляду на таке.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (частина перша статті 34 КЗпП України).

Згідно з частинами першою та другою статті 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб.

Відповідно до статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно з статтею 6 Закону України «Про оплату праці» системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників. Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики). Тарифна система оплати праці використовується при розподілі робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати. Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Частинами першою та другою статті 15 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

Відповідно до вимог статей 96 97 КЗпП України основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати. Формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про колективні договори і угоди»

встановлено, що положення генеральної, галузевої, регіональної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Встановивши, що наказами № 563 від 15 травня 2017 року та № 649 від 08 червня 2017 року надано розпорядження щодо затвердження та введення в дію на підприємстві нової схеми посадових окладів та тарифних ставок відповідно до Положення № 4 та колективного договору у зв`язку з встановленням нового розміру прожиткового мінімуму, а позивач не довела що вказані накази не виконані, тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що вимоги в частині зобов`язання відповідача виконати накази № 563 та № 649 є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні вимог позову про скасування наказу від 24 квітня

2018 року № 313 «Про простій працівника Центральної лабораторії», суди виходили з того, що позивач після поновлення на роботі на підставі судового рішення з 24 квітня 2018 року не виконувала жодних робіт на підприємстві через відсутність обладнання та працівників, а тому переведення її у простій суди визнали обґрунтованим.

Проте, судами не надано оцінку доводам сторони позивача про те, що відповідно до пункту 5.17 колективного договору передбачено, що місцезнаходження працівника в період простою визначається в наказі про початок простою в залежності від його причин і можливої тривалості узгоджується з Профспілковим комітетом. Зі змісту наказу від 24 квітня 2018 року № 313 не вбачається, а судами не перевірялось, чи погоджував роботодавець із профспілковим комітетом місцезнаходження працівника у період простою, причини та його тривалість, який тривав, як встановили суди,

16 місяців.

Висновки судів у цій частині є передчасними. Судами не надано оцінку доводам позивача про те, що роботодавець порушив процедуру виведення працівника в простій, акт простою оформлений не належним чином, відправлення позивача у простій як працівника Лабораторії аналітичних та метрологічних робіт Центральної лабораторії було безпідставним, оскільки у простої перебувала вона одна, у той час, як була вакантною посада у новоствореній Лабораторії аналітичного і технічного контролю (за твердженням позивача у грудні 2018 року звільнився провідний інженер ЛАТК), яка за своїми функціональними обов`язками відповідала її посаді.

Виходячи з підстав, визначених позивачем, а саме: незаконності виведення в простій та відсторонення від трудового процесу, суду для правильного вирішення справи на виконання завдань цивільного судочинства потрібно встановити: чи дійсно мали місце відсутність організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи позивачем, які зумовлюють призупинення роботи, тобто простій.

При виведені позивача у простій, чи була можливість у роботодавця відповідно до вимог частини другої статті 34 КЗпП України перевести позивача за її згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації на весь час простою.

Відповідно, судами не встановлено обставин справи, які мають істотне значення для правильного її вирішення.

Крім того, 29 жовтня 2020 року позивач подала заяву про уточнення позовних вимог, в якій додала вимоги про зобов`язання роботодавця виконати накази від 15 травня 2017 року № 563 та від 08 червня 2017 року № 649, при цьому інші позовні вимоги не змінювала, проте судами не наведено висновків за результатами розгляду вимоги щодо стягнення одноразової винагороди, передбаченої пунктом 5.11 колективного договору, яку позивач просила стягнути з роботодавця.

Без з`ясування вказаних обставин, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог та підстав, на які посилалась позивач на їх обґрунтування, заперечень сторони відповідача, висновки судів не можна вважати обґрунтованим та таким, що відповідають завданням цивільного судочинства, яке полягає у справедливому та неупередженому вирішені справ із метою ефективного захисту порушених прав, оскільки у всіх справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням закону.

Вимоги позивача щодо стягнення суми втраченої заробітної плати внаслідок протиправних дій відповідача та відшкодування моральної шкоди є похідними від вимоги про скасування наказу щодо оголошення простою працівника Центральної лабораторії, тому їх вирішення можливе лише після прийняття рішення щодо законності постановленого наказу.

Отже, під час нового розгляду судам належить встановити усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи та вирішити всі вимоги, заявлені позивачем, у разі встановлення обґрунтованості вимог в частині оскарження наказу від 24 квітня 2018 року № 313 «Про простій працівника Центральної лабораторії», обговорити причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду, і в залежності від встановлення чи не встановлення поважності причин пропуску такого строку, вирішити трудовий спір.

За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Виходячи з викладеного, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вимог ОСОБА_1 про скасування наказу від 24 квітня 2018 року № 313 «Про простій працівника Центральної лабораторії», стягнення суми втраченої заробітної плати внаслідок протиправних дій відповідача та відшкодування моральної шкоди скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі Верховний Суд скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції, то розподіл судових суми судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 січня 2021 року та постанову Луганського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року в частині вирішення вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» про скасування наказу від 24 квітня 2018 року

№ 313 про простій, стягнення втраченої заробітної плати у розмірі 50 389,49 грн та відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 248,42 грн скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 січня 2021 року та постанову Луганського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року в частині вирішення вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» про зобов`язання роботодавця виконати накази від 15 травня 2017 року № 563 та від 08 червня 2017 року № 649 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко