Постанова
Іменем України
09 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 439/1657/18
провадження № 61-1865св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Фермерське господарство «Сокіл»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 10 червня 2019 року у складі судді Бунда А. О., постанову Львівського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Крайник Н. П., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 10 червня 2019 року, постанову Львівського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Фермерського господарства «Сокіл» (далі - ФГ «Сокіл») про розірвання договору оренди земельної ділянки і стягнення орендної плати.
Позов мотивовано тим, що у 2012 році помер його батько ОСОБА_2 , між яким та ФГ «Сокіл» 02 лютого 2012 року було укладено Договір оренди спірної земельної ділянки з цільовим призначенням строком на десять років, тобто - до 2022 року. Після смерті батька цю земельну ділянку як спадок прийняв позивач, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом. Відповідач у відповідності до положень договору оренди має зобов`язання сплачувати орендодавцю до 31 грудня кожного року за орендовану земельну ділянку орендну плату в розмірі 3 %, що в грошовій сумі становить 1 339,15 грн, однак за 2017 та 2018 роки такої орендної плати ФГ «Сокіл» не сплатив.
Позивач зазначає, що відповідно до пункту 12 договору у разі невнесення орендної плати у строки визначені договором справляється пеня в розмірі 0,1 % несплаченої суми за кожен день прострочення.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив розірвати договір оренди земельної ділянки площею 1.8518 га, укладений 02 лютого 2012 року між його батьком ОСОБА_2 та ФГ «Сокіл», зареєстрований Відділом Держземагенства у Бродівському районі 18 грудня 2012 року за № 462038404005946; зобов`язати відповідача повернути земельну ділянку площею 1.8518 га, яка розташована на території Паликоровівської сільської ради Бродівського району Львівської області; стягнути з ФГ «Сокіл» орендну плату за землю за 2017 рік в сумі 1339,15 грн та за 2018 рік в сумі 1339,15 грн, а загалом - 2678,30 грн; стягнути з відповідача пеню за кожний день прострочення сплати орендної плати та на відшкодування моральної шкоди- 10 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 10 червня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ФГ «Сокіл» не порушило істотні умови договору оренди землі, у зв`язку із чим відсутні правові підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки, стягнення орендної плати та пені.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року рішення місцевого суду залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, з`ясувавши обставини справи та надавши належну оцінку зібраним доказам, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення місцевого і апеляційного судів та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою положення частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» якою передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Позивач зазначає, що невчасна сплата орендної плати є істотним порушенням умов договору оренди земельної ділянки.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (тут і далі в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
10 лютого 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, щоОСОБА_1 на праві приватної власності належить успадкована після смерті батька - ОСОБА_2 земельна ділянка з кадастровим номером 4620384000:03:001:0043, загальною площею 1.8518 га, яка розташована на території Паликоровівської сільської ради Бродівського району Львівської області, згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 07 липня 2016 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 липня 2016 року.
Відповідно до Договору оренди землі від 02 грудня 2012 року, зареєстрованого 18 грудня 2012 року в управлінні Держкомзему у Бродівському районі за реєстровим номером № 462038404005946, земельну ділянку з кадастровим номером 4620384000:03:001:0043, площею 1,8518 га, ОСОБА_2 передано в оренду ФГ «Сокіл» на 10 років.
Пунктом 38 цього договору встановлено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізації юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.
ФГ «Сокіл» взяв на себе зобов`язання вносити орендну плату в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 1 339,15 грн. Орендна плата вноситься до 31 грудня кожного року (пункти 8, 10 договору оренди).
Згідно з пунктом 12 договору оренди передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором справляється пеня в розмірі 0,1% несплаченої суми за кожний день прострочення.
Пунктом 36 спірного договору дія договору припиняється шляхом його розірвання: за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом.
Відповідно до пункту 39 договору оренди за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.
У 2012 році ОСОБА_2 помер.
Свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_1 було видано державним нотаріусом Бродівської державної нотаріальної контори Парфенюк О. В. 07 липня 2016 року.
Установлено, що відповідач отримав повідомлення ОСОБА_1 про перехід до нього права власності на земельну ділянку у зв`язку із оформленням спадкових прав 28 серпня 2018 року.
Встановлено, що орендна плата за 2017-2018 роки у розмірі 3 232 грн з урахуванням пені була сплачена ФГ «Сокіл» ОСОБА_1 грошовим переводом 12 лютого 2019 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Права та обов`язки орендодавця та орендаря встановлені статтями 24 та 25 Закону України «Про оренду землі».
Положеннями статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Пунктом «д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.
Разом з тим, як зазначалося вище, згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає можливість дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди земельної ділянки з підстави, передбаченої пунктом «д» статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно з якою необхідна наявність істотного порушення стороною договору.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Встановлено, що ФГ «Сокіл» допустив прострочення виплати орендної плати за договором оренди землі від 02 грудня 2012 року за 2017-2018 роки.
Будь-які докази на підтвердження повідомлення позивача щодо можливості отримання орендної плати за договором оренди земельної ділянки, накопичення на депозитному рахунку нотаріуса (стаття 537 ЦК України), відкриття банківського рахунку на вимогу чи виконання в інший спосіб своїх зобов`язань щодо повної та своєчасної сплати ФГ «Сокіл» орендної плати за вказаним договором суду не надано.
Таким чином, у матеріалах справи відсутні докази, що відповідач намагався вчасно виконати свій обов`язок щодо сплати орендної плати за 2017-2018 роки, проте позивач відмовився від отримання цих коштів.
При цьому, змістом пунктів 8, 10 договору оренди від 02 лютого 2012 року передбачено, що оренда плата вноситься орендарем. Наявність вимоги орендодавця для цього ані вказаним договором, ані законом не передбачена.
Сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивач як власник земельної ділянки не отримав вчасно того, на що він розраховував при наявності діючої угоди. Неналежне виконання умов договору, а саме - невиконання обов`язку зі своєчасної сплати орендної плати є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке, з огляду на положення статті 526 ЦК України, дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість у подальшому.
Сторони договору оренди передбачили можливість розірвання угоди в односторонньому порядку і у пунктах 36, 39 самого договору, що не суперечить частині четвертій статті 31 Закону України «Про оренду землі».
При таких обставинах сам факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки щодо своєчасної сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору.
Позивач у зв`язку з систематичною несплатою орендної плати виявив бажання розірвати в односторонньому порядку укладений з відповідачем спірний договір оренди землі, звернувся з відповідною вимогою і така вимога відповідає чинному законодавству та умовам договору оренди землі.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина перша статті 316 ЦК України).
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 316 ЦК України).
Статтею 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Суди на вказані норми матеріального права належної уваги не звернули та дійшли помилкового висновку про відсутність правових підстав для розірвання спірного договору оренди земельної ділянки і зобов`язання відповідача повернути її позивачеві.
Разом із тим, встановлено, що орендна плата за 2017-2018 роки за Договором оренди землі від 02 грудня 2012 року з урахуванням пені була сплачена ФГ «Сокіл» ОСОБА_1 грошовим переводом через Львівську дирекцію ПАТ «Укрпошта» 12 лютого 2019 року.
Касаційна скарга не містить аргументів щодо позовних вимог в частині стягнення орендної плати та пені.
При таких обставинах, приймаючи до уваги, що відповідач 12 лютого 2019 року з урахуванням пені сплатив позивачеві орендну плату за 2017-2018 роки за Договором оренди землі від 02 грудня 2012 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ФГ «Сокіл» про стягнення орендної плати та пені задоволенню не підлягають.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Ураховуючи те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов`язання її повернути з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення вказаних вимог. В іншій частині судові рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін.
Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Бродівського районного суду Львівської області від 10 червня 2019 року, постанову Львівського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Сокіл» про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов`язання її повернути скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Сокіл» в частині вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов`язання її повернути задовольнити.
Розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 02 лютого 2012 року між ОСОБА_2 та Фермерським господарством «Сокіл», зареєстрований Відділом Держземагенства у Бродівському районі 18 грудня 2012 року за № 462038404005946.
Зобов`язати Фермерське господарство «Сокіл» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 4620384000:03:001:0043, загальною площею 1.8518 га, яка розташована на території Паликоровівської сільської ради Бродівського району Львівської області.
В іншій частині рішення Бродівського районного суду Львівської області від 10 червня 2019 року, постанову Львівського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун