Постанова
Іменем України
14 вересня 2023 року
м. Київ
Справа № 439/1659/21
провадження № 61-412св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - директор Паликоровівського закладу середньої освіти І-ІІ ступенів з дошкільним підрозділом Підкамінської селищної ради Бродівського району Львівської області Івасюта Андрій Михайлович,
третя особа - Відділ освіти та гуманітарної політики Підкамінської селищної ради Бродівського району Львівської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 02 лютого 2022 року, ухвалене у складі судді Петейчука Б. М., та постанову Львівського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Левика Я. А., Шандри М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовної заяви
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до директора Паликоровівського закладу середньої освіти І-ІІ ступенів (далі - ЗЗСО І-ІІ ступенів) з дошкільним підрозділом Підкамінської селищної ради Бродівського району Львівської області Івасюти А. М., третя особа - Відділ освіти та гуманітарної політики Підкамінської селищної ради Бродівського району Львівської області, про поновлення на роботі, стягнення моральної (немайнової) шкоди.
Позовну заяву ОСОБА_1 мотивувала тим, що з 01 вересня 1999 року вона працювала вчителем математики у Паликоровівській ЗЗСО І-ІІ ступенів з дошкільним підрозділом. Наказом від 11 серпня 2021 року № 21-К вона звільнена з роботи у зв`язку із закінченням дії строкового трудового договору. Вважала таке звільнення незаконним та таким, що порушує її безумовне право на працю. Роботодавець письмово не повідомив її про зміну істотних умов праці та не дотримався порядку звільнення, передбаченого КЗпП України. Через незаконне звільнення з роботи у неї погіршився стан здоров`я та змінився звичайний ритм життя. Вона переживає душевні страждання через неможливість працювати за улюбленою професією. Вона також намагалася у позасудовому порядку врегулювати спір, однак згоди між сторонами не досягнуто, у зв`язку з чим вона змушена звернутися до суду за захистом свого порушеного права на працю.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд поновити її на роботі вчителем математики в Паликоровівській ЗЗСО І-ІІ ступенів з дошкільним підрозділом; стягнути з відповідача моральну (немайнову) шкоду у розмірі 15 000,00 грн
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 02 лютого 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до директора Паликоровівського ЗЗСО І-ІІ ступенів з дошкільним підрозділом ОСОБА_2 , третя особа - Відділ освіти та гуманітарної політики Підкамінської селищної ради Бродівського району Львівської області, про поновлення на роботі і стягнення моральної шкоди відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, пред`явленого до директора Паликоровівського ЗЗСО І-ІІ ступенів з дошкільним підрозділом Івасюти А. М., про поновлення на роботі і стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції вказав, що позивач залучила до участі у справі неналежного відповідача, однак для дотримання правової визначеності судового рішення, з метою ефективного, якісного, належного та остаточного вирішення спору, розглянув позовні вимоги по суті.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Бродівського районного суду Львівської області від 02 лютого 2022 року скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до директора Паликоровівського ЗЗСО І-ІІ ступенів з дошкільним підрозділом ОСОБА_2 , третя особа - Відділ освіти та гуманітарної політики Підкамінської селищної ради Бродівського району Львівської області, про поновлення на роботі і стягнення моральної шкоди відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції врахував, що згідно з положеннями частини першої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і підприємством, установою, організацією, які зобов`язуються виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Належними відповідачами у трудових спорах є саме це підприємство, установа, організація, а не її керівник. Суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 звернулася з позовом про поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди до неналежного відповідача - директора Паликоровівського ЗЗСО І-ІІ ступенів з дошкільним підрозділом Івасюти А. М., та помилково відмовив у задоволенні позову по суті позовних вимог.
Рух касаційної скарги та короткий зміст її вимог
У вересні 2022 року ОСОБА_1 вперше подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 02 лютого 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 на рішення Бродівського районного суду Львівської області
від 02 лютого 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду
від 16 серпня 2022 року залишено без руху.
Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2022 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 на рішення Бродівського районного суду Львівської області
від 02 лютого 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду
від 16 серпня 2022 року визнано неподаною та повернуто заявнику.
У грудні 2022 року ОСОБА_1 вдруге подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 02 лютого 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2022 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 на рішення Бродівського районного суду Львівської області
від 02 лютого 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду
від 16 серпня 2022 року визнано неподаною та повернуто заявнику.
04 січня 2023 року ОСОБА_1 втретє подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 02 лютого 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2023 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Бродівського районного суду Львівської області, надіслано іншим учасникам справи копію ухвали.
У січні 2023 року до Верховного Суду надійшла справа.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, що призвело до ухвалення помилкових рішень про відмову у задоволенні позову.
Відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме підпункту 2 пункту 3 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про повну загальну середню освіту» щодо правомірності припинення безстрокових трудових договорів з педагогічними працівниками та одночасним укладанням з ними трудових договорів строком на 1 рік, враховуючи, що цим працівникам виплачувалась не пенсія за віком, а пенсія на пільгових умовах, зокрема, як особам, потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи.
У судовому рішенні в достатній мірі не викладено мотиви, на яких воно базується, адже право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді заслухано, тобто належним чином вивчено судом.
Відзив на касаційну скаргу у визначений судом строк не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 вересня 1999 року ОСОБА_1 прийнята на роботу вчителем математики до Паликоровівського ЗЗСО І-ІІ ступенів з дошкільним підрозділом, що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 .
25 червня 2020 року між ОСОБА_1 та Паликоровівського ЗЗСО І-ІІ ступенів з дошкільним підрозділом укладено строковий трудовий договір, починаючи з 01 липня 2020 року строком на один рік.
26 червня 2020 року ОСОБА_1 ознайомилася з наказом директора Паликоровівської НВК від 25 червня 2020 року № 13-К про укладення строкового трудового договору, що підтверджується її особистим підписом у наказі.
Наказом директора Паликоровівської НВК № 21-К від 11 серпня 2021 року ОСОБА_1 звільнено з посади вчителя математики Паликоровівського ЗЗСО І-ІІ ступенів з дошкільним підрозділом на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України.
Встановлено, що позивач відмовилася від ознайомлення з наказом про звільнення та отримання трудової книжки, про що складено акт про відмову від ознайомлення з наказом про звільнення та отримання трудової книжки від 17 серпня 2021 року.
На звернення ОСОБА_1 роботодавцем направлено на адресу її проживання копію наказу про звільнення та копію наказу про укладення строкового трудового договору, що підтверджується довідкою від 30 вересня 2021 року № 5.
04 жовтня 2021 року ОСОБА_1 подала заяву про уточнення позовних вимог, в якій просила суд замінити відповідача - Відділ освіти та гуманітарної політики Підкамінської селищної ради Бродівського району Львівської області на відповідача - директора Паликоровівського ЗЗСО І-ІІ ступенів з дошкільним підрозділом ОСОБА_2 , поновити її на роботі вчителем математики в Паликоровівській ЗЗСО І-ІІ ступенів з дошкільним підрозділом та стягнути з відповідача моральну (немайнову) шкоду у розмірі 15 000 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України);
Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вказаним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Тлумачення статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції й ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції врахував положення частини першої статті 21 КЗпП України, а саме те, що трудовим договором є угода між працівником і підприємством, установою, організацією які зобов`язуються виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін, тобто належними відповідачами у трудових спорах є саме це підприємство, установа, організація - Паликоровівська ЗЗСО І-ІІ ступенів з дошкільним підрозділом, а не її керівник.
Як на підставу касаційного оскарження заявник вказувала на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: підпункту 2 пункту 3 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про повну загальну середню освіту» щодо правомірності припинення безстрокових трудових договорів з педагогічними працівниками та одночасним укладанням з ними трудових договорів строком на 1 рік, враховуючи, що цим працівникам виплачувалась не пенсія за віком, а пенсія на пільгових умовах, зокрема, як особам, потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи.
У контексті цих доводів, колегія суддів вважає за потрібне звернути увагу заявника на те, що підпункт 2 пункту 3 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про повну загальну середню освіту» регулює правовідносини між навчальним закладом та працівниками, яким виплачується пенсія за віком, і розширеному тлумаченню ця норма не підлягає.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду апеляційної інстанції, колегія суддів виходить із того, що у справі, що переглядається, постанова апеляційного суду відповідає вимогам вмотивованості.
Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження.
Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; і підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Рішення суду першої інстанції в касаційному порядку не переглядалося, оскільки правомірно скасовано рішенням суду апеляційної інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник