ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2024 року
м. Київ
справа № 440/10512/23
адміністративне провадження № К/990/13713/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2024 року, постановлену у складі колегії суддів Жигилія С. П., Перцової Т. С., Русанової В. Б., у справі № 440/10512/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР КАР ІНЖИНІРИНГ» до Головного управління ДПС у Полтавській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 02 жовтня 2023 року задовольнив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР КАР ІНЖИНІРИНГ" до Головного управління ДПС у Полтавській області, Державної податкової служби України про:
- визнання протиправним та скасування рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Полтавській області №8223334/35939368 від 07 лютого 2023 року;
- зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №5 від 07 листопада 2022 року.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Полтавській області 18 січня 2024 року подало апеляційну скаргу до Другого апеляційного адміністративного суду.
Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04 березня 2023 року зазначену апеляційну скаргу залишив без руху з огляду на відсутність доказів направлення копії апеляційної скарги іншим учасникам справи та з огляду на пропущення строку апеляційного оскарження і надав скаржникові десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків та подання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що у матеріалах справи відсутня інформація, що свідчить про дату вручення позивачу копії оскаржуваного рішення. Зі свого боку, апелянт посилається на те, що копію рішення суду першої інстанції отримав 17 січня 2024, після чого невідкладно подав апеляційну скаргу наступного дня. Суд апеляційної інстанції визнав безпідставними такі доводи скаржника, оскільки вони не підтверджені жодними доказами, у зв`язку з чим запропонував надати докази отримання копії рішення суду у зазначений скаржником день або надати заяву про поновлення пропущеного строку звернення з апеляційною скаргою.
На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник подав клопотання, в якому просив уважати дотриманими строки апеляційного оскарження, оскільки дата отримання рішення суду першої інстанції підтверджується скріншотом з системи електронного документообігу, а також скріншотом із системи «Електронний суд», де відсутня інформація про надходження рішення суду.
Окрім цього, апелянт просив поновити строк апеляційного оскарження з огляду на введення воєнного стану, що об`єктивно слугувало перешкодою для вчасного звернення до суду.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд керувався пунктом 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначив, що обставини стосовно дотримання строку апеляційного оскарження не підтверджуються доказами, оскільки за інформацією комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» копія рішення суду першої інстанції була доставлена в кабінет скаржника 16 листопада 2023 року. Факт запровадження воєнного стану, на думку апеляційного суду, не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження у всіх випадках, а доказів впливу зазначених обставин на обставини щодо несвоєчасного звернення до суду безпосередньо у цьому випадку скаржник не надав.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Головне управління ДПС у Полтавській області не погодилося з ухвалою про відмову у відкритті апеляційного провадження та звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та просить скасувати зазначену ухвалу, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
У касаційній скарзі відповідач наполягає, що апеляційний суд не дослідив належним чином усі подані докази на підтвердження дотримання строку звернення з апеляційною скаргою. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції безпідставно залишив поза увагою доводи щодо відсутності інформації про надходження рішення в електронному кабінеті, посилаючись лише на інформацію з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду».
Верховний Суд ухвалою від 08 травня 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якій наполягає, що докази відповідача щодо несвоєчасного отримання судового рішення спростовуються довідкою про доставлення судового рішення в електронний кабінет, а також обставинами опублікування такого рішення у загальному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Вимоги до форми та змісту апеляційної скарги встановлено статтею 296 КАС України, строки подання скарги - статтею 295 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Пунктом 1 частини другої статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
При цьому, за змістом статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Колегія суддів уважає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою до скасування судового рішення, оскільки апеляційна скарга подана поза межами строку апеляційного оскарження, а надані скаржником докази несвоєчасного отримання рішення суду першої інстанції є неналежними, з огляду на таке.
За правилами частини шостої статті 18 КАС України органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку .
За приписами частини сьомої статті 18 КАС України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. В умовах воєнного чи надзвичайного стану у разі знеструмлення електромережі суду чи настання інших обставин, які унеможливлюють функціонування Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, суд може вручати особі, яка зареєструвала електронний кабінет, будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, у паперовій формі.
Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі в порядку, визначеному цим Кодексом (частина восьма статті 18 КАС України).
Надаючи оцінку спірним обставинам, Верховний Суд зауважує, що метою поступового впровадження електронних комунікацій у судовій системі, зокрема, в частині обов`язкової реєстрації в електронному кабінеті окремої категорії учасників судового процесу, насамперед є зменшення витрат на судовий процес та економія часу, оскільки підсистема «Електронний суд» дозволяє судам здійснювати повідомлення та виклики учасників справи в електронній формі, що заощаджує кошти та економить час, оскільки виклик, за допомогою електронної системи є швидшим, на відміну від поштового.
Відповідно до частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Так, з моменту отримання учасником справи повного тексту рішення в електронній формі на офіційну електронну адресу учасників справи в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (в Електронний кабінет), вважається, що ним належним чином отримано судове рішення і з цього моменту розпочинається перебіг строку на його апеляційне оскарження.
Судом встановлено, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду прийнято 02 жовтня 2023 року, в порядку письмового провадження, копію якого апелянтом отримано 16 листопада 2023 року о 14:29, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в електронний кабінет системи "Електронний суд" Головного управління ДПС у Полтавській області.
Зі свого боку скаржник заперечує факт отримання зазначеного рішення в електронному кабінеті 16 листопада 2023 року, на підтвердження чого надає скріншот з системи «Електронний суд», де у розділі «Повідомлення» відсутня інформація про надходження указаного рішення в електронний кабінет.
Колегія суддів відхиляє зазначений скаржником доказ, оскільки він жодним чином не підтверджує факт надходження рішення в електронний кабінет. По-перше, на скріншоті лише частково відображено інформацію про надходження процесуальних документів, а саме така інформація міститься на восьми сторінках, тоді як скаржник надав до суду лише одну сторінку з восьми, а тому для об`єктивного аналізу такої інформації необхідно дослідити повний перелік повідомлень, що надійшли в електронний кабінет, а не лише їх частину. По-друге, робота з реєстром повідомлень передбачає можливість видалити в кошик певні повідомлення про нові надходження, що також робить такий доказ необ`єктивним та недостатнім.
Суд також не може уважати достатнім доказом скріншот з комп`ютерної програми автоматизованого діловодства з відміткою реєстрації вхідної кореспонденції з огляду на те, що номер та дата реєстрації вхідної кореспонденції самі по собі не свідчать про дату отримання рішення суду, а лише фіксують факт реєстрації кореспонденції суду при надходженні до скаржника. Тому, штамп вхідної кореспонденції або відмітка про реєстрацію в автоматизованій системі діловодства не може вважатись достатнім доказом несвоєчасного отримання копії судового рішення, оскільки є односторонньою дією.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції правильно установив, що відповідач пропустив встановлений статтею 295 КАС України строк на апеляційне оскарження, а тому мав обов`язок заявити клопотання про поновлення такого строку.
Перевіряючи доводи заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, суд апеляційної інстанції наголосив, що Головне управління ДПС у Полтавській області основною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення вважає введення воєнного стану.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність поважних підстав для поновлення строку на апеляційне провадження. Дотримання процесуальних строків звернення із апеляційною скаргою є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).
Доводи касаційної скарги є аналогічними тим, що позивач викладав у заяві про поновлення строку, яким суд апеляційної інстанції надав належну оцінку, визнав зазначені скаржником обставини неповажними з огляду на їх суб`єктивний характер. Податковий орган не зазначає будь-яких інших порушень судом апеляційної інстанції норм процесуального права, окрім помилкової, на його думку, оцінки суду поважності підстав.
Суд звертає увагу на те, що за усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною.
Верховний Суд наголошує, що саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України, не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява № 45783/05).
Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України», заява №23436/03).
Відповідно до Рішення Європейського Суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польші» («Kreuz v. Poland»), «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами.
Колегія суддів Верховного Суду зауважує, що оскаржуване позивачем рішення на момент подачі апеляційної скарги набрало законної сили, у зв`язку з чим скаржник мав навести чіткі та обґрунтовані поважні причини пропуску ним процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду, які б виправдовували втручання у принцип res judicata (принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами).
Згідно зі статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку про те, що оскаржуване судове рішення у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд ухвалив рішення не допустив порушень норм процесуального права, а тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.
Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2024 року у справі № 440/10512/23 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Суддя-доповідач І. В. Дашутін
Судді О. О. Шишов
М. М. Яковенко