№ 440/3462/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 440/3462/24

адміністративне провадження № К/990/25133/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді- доповідача - Бевзенка В.М.,

суддів: Тацій Л. В., Шарапи В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2024 (у складі судді Головка А.Б.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2024 (у складі колегії суддів: Подобайло З.Г. (суддя-доповідач), Ральченка І.М., Чалого І.С.) у справі № 440/3462/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області), в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо застосування з 01.03.2024 обмеження ОСОБА_1 розміру збільшення перерахунку пенсії, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" (далі -оскаржувана постанова, постанова № 185) розміром 1500 грн, обмеження пенсії її максимальним розміром з урахуванням індексації за 2022 рік у розмірі 4515,13 гривень, індексації за 2023 рік згідно постанови Другого апеляційного адміністративного суду по справі №440/17706/23 від 07.03.2024 року у розмірі 7242,91 гривень, щомісячної доплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 713 від 14.07.2021 (далі - постанова № 713) у розмірі 2000 гривень;

- зобов`язати відповідача здійснити з 01.03.2024 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) у розмірі 1,0796 відповідно до постанови №185 без обмеження розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії максимальним (граничним) розміром 1500 грн, з врахуванням в індексації за 2022 рік у розмірі 4515,13 гривень, індексації за 2023 рік згідно постанови Другого апеляційного адміністративного суду по справі №440/17706/23 від 07.03.2024 року у розмірі 7242,91 гривень, щомісячної доплати відповідно до постанови №713 у розмірі 2000 гривень, виходячи з 83% розміру грошового забезпечення, в тому числі збільшення основного розміру пенсії на підставі оновленої довідки від 09 червня 2023 року №66/21/4/32фв про розмір грошового забезпечення, без обмеження пенсії максимальним розміром з урахуванням фактично сплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачеві призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII). Відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.03.2024 у зв`язку з індексацією пенсії за 2024 рік. Перерахунок пенсії проведено з урахуванням коефіцієнта збільшення 1,0796, однак до виплати така індексація значиться в обмеженому розмірі 1500,00 грн (згідно постанови № 185). Водночас позивач переконаний, що наявність в постанові № 185 положення про те, що "Розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії не може перевищувати 1500 гривень" прямо суперечить положенням Конституції України та Законам України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" 05.10.2000 № 2017-III (далі - Закон № 2017-III), "Про індексацію грошових доходів населення" 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон 1282-XII) та порушує його право на належний, гарантований державою, рівень соціального забезпечення, оскільки призводить до додаткового обмеження пенсії максимальним розміром. Також зазначив, що Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо заборони обмеження максимальним розміром пенсії особам, яким вона призначена відповідно до Закону № 2262-XII, зокрема у постановах від 09.02.2021 у справі №640/2500/18, від 10.09.2021 у справі №300/633/19, від 24.09.2021 у справі №370/2610/17, від 06.11.2018 у справі № 522/3093/17. У підсумку вважав, що дії відповідача в частині обмеження відповідної виплати (розміру індексації у розмірі 1500,00 грн) є протиправними.

Короткий зміст рішень судів І та ІІ інстанцій

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2024, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2024, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з позицією якого погодився й суд апеляційної інстанції, за встановлених у цій справі обставин дійшов висновку, що індексація пенсії позивача з 01.03.2024 проведена відповідачем у межах чинного законодавства із дотриманням умови, що підвищення, відповідно до пункту 3 постанови № 185, не може перевищувати 1500,00 гривень. Аналізуючи питання правомірності встановлення максимального розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії на підставі індексації, суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо можливості встановлення обмежень розміру соціальних виплат, зокрема, у рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011.

Окрім того, суди попередніх інстанцій вважали, що норма законодавства про те, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови № 185, не може перевищувати 1500,00 грн, не є дискримінаційною відносно позивача.

У підсумку суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що індексація пенсії позивача з 01 березня 2024 року проведена відповідачем у межах чинного законодавства.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Короткий зміст вимог касаційної скарги

01.07.2024 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, через підсистему «Електронний суд», надійшла касаційна скарга позивача, в якій скаржник просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2024 та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Верховного Суду від 16.07.2024 касаційну скаргу залишено без руху, з підстав недотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції документа про сплату судового збору на суму 1937,92 грн або документа, який підтверджує, що розмір судового збору перевищує 5% річний дохід позивача.

В установлений судом строк скаржник подав заяву про усунення недоліків, указаних в ухвалі Верховного Суду від 16.07.2024.

Ухвалою Верховного Суду від 25.07.2021відкрито касаційне провадження у цій справі. Окрім того, вказаною ухвалою запропоновано відповідачеві подати відзив на касаційну скаргу та витребувано з Полтавського окружного адміністративного суду справу № 440/3462/24.

05.09.2024 до Верховного Суду надійшла адміністративна справа № 440/3462/24.

Підставою для відкриття касаційного провадження у справі є оскарження судових рішень, які визначено частиною 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з посиланням у касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Окрім того, в обґрунтування пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник вказує про те, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про дослідження доказів у справі №440/3462/24, не виніс відповідну ухвалу на звернення учасника судового процесу та не врахував пропозиції позивача при прийнятті рішення про відмову у задоволенні позову (пункт 3 частини другої статті 353 КАС України).

У касаційній скарзі позивач просить:

- скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2024;

- прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог;

- внести до Конституційного Суду України подання щодо конституційності постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» від 23.02.2024 року № 185 в частині встановлення обмеження розміру індексації пенсій у 2024 році.

Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу.

Позивач у касаційній скарзі посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень у цій справі.

Загалом доводи касаційної скарги позивача зводяться до того, що у спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 64 Закону № 2262-ХІІ, як нормативний акт, що має вищу юридичну силу та не містить положення щодо обмеження розміру індексації пенсії. На думку позивача абзац другий пункту 3 постанови № 185 (щодо обмеження максимальної величини індексацій розміром 1500 грн) прямо суперечить Конституції України та Законам № 2262-ХІІ, № 2017-III, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016. Позивач наполягає, що дії пенсійного органу в частині обмеження відповідних виплат є протиправними, а обмеження індексації пенсії , призначеної відповідно до Закону №2262-ХІІ максимальним розміром порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених Конституцією України.

Окрім того, у касаційній скарзі позивач наводить доводи щодо помилковості розгляду цієї справи судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, а також, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив його клопотання про дослідження доказів у справі, не виніс відповідну ухвалу на звернення учасника судового процесу та не врахував пропозиції позивача при прийнятті рішення про відмову у задоволенні позову.

Позиція інших учасників справи

Відповідачем поданий відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просить відмовити у задоволені касаційної скарги, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2024 у цій справі залишити без змін.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

Згідно протоколу про перерахунок пенсії ГУ ПФУ в Полтавській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024, за результатами якого підсумок пенсії склав 38266,03 грн, в тому числі: індексація базового ОСНП 2022 (32250,09 *0,140) у сумі 4515,13 грн; індексація базового ОСНП 2023 (36766,03 *0,197) у сумі 1500 грн; індексація базового ОСНП 2024 (38266,03 *0,0796) у сумі 1500 гривень

Відповідач листом від 05.04.2024 №7721-6349/1/К-02/8-1600/24 на звернення ОСОБА_1 від 19.03.2024 повідомив, що згідно пункту 3 постанови № 185 з 1 березня 2023 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2023 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення 1,0796 у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

У вказаному листі відповідач також зазначив, що відповідно до пункту 3 постанови № 185 розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії не може перевищувати 1500 гривень. На виконання зазначеної постанови проведено перерахунок пенсії з урахуванням вимог пункту 3 постанови № 185. Обчислення та виплата пенсії проведено згідно чинного законодавства. Іншого чинним законодавством не передбачено.

Вважаючи, що відповідачем протиправно обмежено розмір збільшення пенсії граничною сумою 1500 грн, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд зазначає наступне.

Згідно із положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Так, пенсійне забезпечення окремих категорій громадян регулюється спеціальними законами з урахуванням особливостей умов праці, характеру, складності і значущості виконуваної роботи, ступеня відповідальності, певних обмежень конституційних прав і свобод тощо.

Спеціальні умови, норми і порядок пенсійного забезпечення за особливостями спеціального статусу громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, Державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, визначені цим Законом, який має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Статтею 64 Закону №2262-ХІІ в редакції, що діяла до внесення змін Законом № 2040-IX від 15.02.2022, встановлено, що призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей пенсії підвищуються відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (Закон № 1282-XII).

15 лютого 2022 року прийнято Закон України №2040-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства», яким, зокрема (далі - Закон №2040-IX), статтю 64 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII та частину п`яту статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-XII викладено в новій редакції.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №1282-XIІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення).

За правилами частини шостої статті 2 Закону №1282-XIІ індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Частиною п`ятою статті 2 Закону №1282-XII в редакції Закону №2040-IX встановлено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до статті 64 Закону №2262-ХІІ в редакції з урахуванням змін, внесених Законом № 2040-IX (застосовується з 1 березня 2022 року), у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до статті 63 цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV в редакції Закону № 2040-IX (застосовується з 01 березня 2022 року), визначено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

У випадку, що розглядається відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача (підвищення) з 01 березня 2024 року на підставі постанови №185.

Пунктом 1 Постанови №185 установлено, що з 1 березня 2024 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,0796.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 постанови № 185 з 1 березня 2024 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" (Офіційний вісник України, 2022 р., №18, ст. 968) та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" (Офіційний вісник України, 2023 р., № 26, ст. 1475) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2023 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 постанови №185, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 постанови №185, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

Підвищення пенсії, передбачене абзацом першим цього підпункту, встановлюється додатково до щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».

Підвищення на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, застосовується також у разі поновлення виплати пенсії, призначеної до 31 грудня 2023 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та перерахунку пенсії відповідно до зазначеного Закону, крім перерахунків у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за зазначеним Законом.

Підвищення пенсії, передбачене цим підпунктом, враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Пунктом 3 Постанови № 185 установлено, що:

у разі, коли розмір підвищення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії;

розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.

Аналізуючи зазначені правові норми, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки Кабінет Міністрів України запровадив тимчасове обмеження на максимальний розмір індексації пенсій, а саме: розмір підвищення пенсії за результатами індексації обмежено 1500 грн, індексація пенсії позивача з 01 березня 2024 року проведена відповідачем у межах чинного законодавства із дотриманням умови, що підвищення, відповідно до пункту 3 постанови №185, не може перевищувати 1500,00 грн.

При цьому, суди попередніх інстанцій зазначили, що вказана вище норма законодавства не є дискримінаційною відносно позивача, оскільки стосується й інших категорій пенсіонерів.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає за необхідне зазначити таке.

Пунктом 6 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року №3460-IX установлено, зокрема, що у 2024 році частина друга та абзац п`ятий частини четвертої статті 42, третє речення абзацу першого пункту 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», частина друга статті 22, стаття 64 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (із змінами, внесеними Законом України від 15 лютого 2022 року №2040-IX) застосовуються у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України.

За наведених вище правових норм у 2024 році розміри пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, перераховуються із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796 згідно з постановою Кабінету Міністрів України №185, а також з урахуванням збільшеного у попередніх роках на відповідні коефіцієнти показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, а саме: передбаченого постановами Кабінету Міністрів України №118 від 16.02.2022 (з 1 березня 2022 року), №168 від 24.02.2023 (з 1 березня 2023 року).

При цьому, Суд звертає увагу, що як положеннями статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», так і положеннями статті 64 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» Уряду надано право визначати розмір, умови та порядок здійснення індексації пенсій.

Отже, в межах наданих повноважень Кабінет Міністрів України постановою № 185 визначив верхню межу розміру індексації пенсії - 1500,00 грн, яку не може перевищувати сума індексації у разі здійснення підвищення розміру пенсії на виконання пункту 2 цієї постанови, що означає, якщо сума індексації пенсії в результаті проведеного перерахунку перевищує 1500,00 грн, доплата до пенсії встановлюється у межах граничної суми - в розмірі 1500 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в 2024 році відповідачем підвищено пенсію позивача на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 постанови №185 в межах граничної суми збільшення, а саме: на 1500,00 грн, у зв`язку із чим відсутні підстави вважати такі дії відповідача неправомірними, оскільки індексація пенсії позивача з 01 березня 2024 року проведена пенсійним органом із дотриманням вимог чинного законодавства.

Тобто підвищення розміру пенсії позивача у 2024 році шляхом її індексації із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, із обмеженням верхньої межі індексації розміром 1500,00 грн, із одночасним збереженням розміру підвищення пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №118 та №168 відповідає частині другій статті 42 Закону №1058-IV, оскільки у своїй сукупності не є меншим за мінімальний розмір збільшення, визначеного абзацом другим частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вищенаведені висновки Суду щодо повноважень Кабінету Міністрів України визначати верхню межу індексації пенсійних виплат узгоджуються з висновком Верховного Суду, що викладений у постановах від 07.06.2024 року у справі №420/25804/23 та від 20.06.2024 року у справі №420/23990/23, який враховується Судом відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України. при розгляді цієї справи.

Окрім того, варто зазначити, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (далі - Указ № 64/2022) у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено Ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому, включно і станом на сьогодні воєнний стан неодноразово був продовжений та діє.

За визначенням, що міститься у статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Як вказав Верховний Суд у постанові від 29.03.2024 у справі № 440/3321/23: «…воєнний стан як особливий правовий режим вимагає вчинення уповноваженими суб`єктами стратегічних та оперативних заходів, спрямованих на захист держави, здійснення яких водночас пов`язане з небезпекою для життя і здоров`я…».

Підпунктом 2 пункту 4 Указу № 64/2022 постановлено Кабінету Міністрів України невідкладно забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Вказане положення Указу № 69/2022 кореспондується з абзацами другим та третім підпункту 2 пункту 22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, якими установлено, що в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації Кабінет Міністрів України може приймати рішення, зокрема щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування.

В Рішенні від 25.01.2012 № 3-рп/2012 Конституційного Суду України зазначено про наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

В Рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 Конституційний Суд України зробив правовий висновок, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.

За правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.06.2024 у справі № 420/23990/23: «…Вказане вище у сукупності свідчить про те, що реалізація КМУ покладених на нього повноважень в частині обмеження верхньої межі індексації спрямовано на утримання зростання нерівності між розмірами пенсійних виплат різних категорій пенсіонерів з метою збалансування наявного фінансового ресурсу держави та досягнення справедливого балансу між захистом інтересів якомога більшої кількості громадян, особливо тих, чиї пенсії є дуже низькими. Вказана стратегія Уряду передусім сприяє забезпеченню соціальної справедливості та економічної стабільності в умовах воєнного стану, коли держава в першу чергу зобов`язана мобілізувати всі доступні їй ресурси, у тому числі фінансові, саме для посилення своєї обороноздатності та відсічі збройної агресії рф…».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.06.2024 у справі № 420/25804/23.

Колегія суддів вважає за можливе застосувати вказані правові висновки Верховного Суду при розгляді цієї справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що індексація пенсії позивача проведена відповідачем у межах чинного законодавства за умови, що підвищення відповідно до пункту 3 постанови №185 не може перевищувати 1500 гривень.

Позивач фактично пов`язує обмеження розміру індексації у 2024 році з обмеженням максимального розміру пенсії, однак, такий підхід є помилковим, оскільки максимальний рівень індексації 1500 грн закріплено постановою №185, виключень щодо неврахування вказаних положень під час такого перерахунку пенсії законодавство не містить.

Пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України №185 є чинним, не суперечить вимогам закону та містить імперативну вимогу щодо граничної межі розміру збільшення, з огляду на що підлягає застосуванню відповідачем.

Щодо доводів позивача щодо невідповідності норм постанови № 185 нормам Конституції України та Законам № 2262-ХІІ, № 2017-III Суд зазначає, що встановлення граничної суми індексації (верхньої межі) не є тотожним встановленню максимального розміру пенсії.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем оскаржується застосування відповідачем максимального розміру індексації пенсії позивача, установленого пунктом 3 постанови № 185, а не загальної суми нарахованої йому пенсії максимальним розміром.

Отже, доводи касаційної скарги позивача спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів доходить висновку, що у спірних правовідносинах індексація пенсії позивача з 01 березня 2024 року проведена відповідачем у межах чинного законодавства.

Стосовно доводів скаржника про необхідність розгляду справи за правилами загального позовного провадження, колегія суддів зазначає про таке.

За приписами статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно до частини другої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з частиною третьою статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 257 КАС України, яка кореспондується із частиною 4 статті 12 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов`язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України).

Верховний Суд зазначає, що ця справа не належить до категорії справ, які не можуть розглядатися за правилами спрощеного провадження у значенні згаданих статей, а тому суд, беручи до уваги передбачені частиною третьою статті 257 КАС України чинники, може розглянути її як за правилами загального позовного провадження, так і за правилами спрощеного позовного провадження, якщо дійде такого висновку.

Окрім того, Суд звертає увагу позивача на те, що положенням пункту 2 частини першої статті 263 КАС України встановлено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

В ухвалі від 28.03.2024 Полтавський окружний адміністративний суд вирішив розглядати цю справу за правилами загального позовного провадження та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Враховуючи наведені норми процесуального закону, колегія суддів відхиляє посилання скаржника про наявність процесуальних порушень в частині розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, оскільки з урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, суд першої інстанції скористався своїм дискреційним повноваженням на віднесення справи до категорії справ незначної складності, адже ця справа не належать до вичерпного переліку справ, які повинні розглядатися винятково за правилами загального позовного провадження.

Таким чином, доводи скаржника щодо безпідставного розгляду судом першої інстанції цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження є помилковими.

Стосовно доводів касаційної скарги, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання позивача про дослідження доказів у справі та не виніс відповідну ухвалу на звернення учасника судового процесу та не врахував пропозиції позивача при прийнятті рішення про відмову у задоволенні позову.

Так у матеріалах справи наявне клопотання позивача, направлене до суду першої інстанції через систему «Електронний суд» 13.04.2024 та зареєстроване судом 15.04.2024. Зі змісту вказаного клопотання вбачається, що позивачем фактично додатково викладено його правову позицію щодо спірних правовідносин, яка зводиться до того, що положення постанови № 185 не можуть бути застосовані до правовідносин, що склалися у межах розгляду цієї справи, адже, на думку позивача є такими, що суперечать Конституції України та законам України і така позиція, викладена у постанові Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.02.2024 та підлягає врахуванню при розгляді цієї справи. У підсумку позивач, у вказаному клопотанні, просив: позовні вимоги задовольнити у повному обсязі; визнати постанову № 185 такою, що суперечить Конституції України та після постановлення судом першої інстанції остаточного рішення у справі звернутися до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності постанови № 185.

Наведені позивачем доводи щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права колегія суддів вважає необґрунтованими та відхиляє, з огляду на те, що фактично зміст вказаного клопотання дублює правову позицію, доводи та аргументи позивача щодо суті спору, викладені ним у позовній заяві і відповідь на які повною мірою було надано судом першої інстанції при постановлені рішення від 29.05.2024.

Щодо доводів касаційної скарги щодо необхідності звернення Верховного Суду до Конституційного Суду України з поданням щодо конституційності постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році", Суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 151-1 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України (конституційність) закону України за конституційною скаргою особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить Конституції України. Конституційна скарга може бути подана в разі, якщо всі інші національні засоби юридичного захисту вичерпано.

Відповідно до статті 50 Закону України "Про Конституційний Суд України" формами звернення до Суду є конституційне подання, конституційне звернення, конституційна скарга.

Згідно з частиною 1 статті 52 вказаного Закону відповідно до Конституції України суб`єктами права на конституційне подання є: Президент України, щонайменше сорок п`ять народних депутатів України, Верховний Суд, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховна Рада Автономної Республіки Крим.

За змістом частини 1 статті 54 Закону України "Про Конституційний Суд України" та Конституції України суб`єктами права на конституційне звернення є: Президент України; Верховна Рада України; Кабінет Міністрів України; щонайменше сорок п`ять народних депутатів України.

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України "Про Конституційний Суд України" суб`єктом права на конституційну скаргу є особа, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України (його окремі положення) суперечить Конституції України.

Згідно з частиною 1 статті 57 статті 56 Закону України "Про Конституційний Суд України" звернення до Суду надсилаються поштою або подаються безпосередньо до Секретаріату.

За змістом пункту 5 частини 2 статті 46 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" рішення про звернення до Конституційного Суду України з питань конституційності законів та інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України приймає Пленум Верховного Суду.

За такого правового регулювання та з огляду на те, що колегія суддів, застосувала постанову № 185 яка на її переконання відповідає приписам Конституції України, клопотання позивача про звернення до Конституційного Суду з поданням, задоволенню не підлягає.

Щодо клопотань ОСОБА_1 , що надійшли до Суду 02.08.2024 (вх. № К/990/25133/24-Д4), 11.09.2024 (вх. К/990/25133/24-Д5), 16.09.2024 (вх. К/990/25133/24-Д6), 23.09.2024 (вх. К/990/25133/24-Д7) слід зазначити таке.

У вказаних клопотаннях позивач, серед іншого, фактично додатково висловлює свою правову позицію, викладену ним у касаційній скарзі (щодо незастосування до спірних правовідносин положень постанови № 185), просить вивчити та врахувати інформацію, викладену у цих клопотаннях, а також долучити до матеріалів цієї справи № 440/3462/24 додаткові докази.

Суд наголошує на тому, що обсяг повноважень суду касаційної інстанції, визначений статтею 341 КАС України, не дозволяє Суду встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже з урахуванням наведеного Суд не розглядає та не надає оцінки доводам, викладених у вказаних клопотаннях, адже розгляд таких доводів та аргументів є виходом суду касаційної інстанції за встановлені статтею 341 КАС України межі перегляду судових рішень.

Щодо посилання скаржника на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 19.07.2024 у справі № 320/32010/24, якою відкрито провадження за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними і нечинними абзацу першого підпункту 1 пункту 2 та абзацу другого пункту 3 постанови № 185, колегія суддів вказує, що станом на момент розгляду цієї касаційної скарги, остаточного рішення Київським окружним адміністративним судом не прийнято.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, Суд бере до уваги висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якій зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Колегія суддів вважає, що Судом надано відповідь на всі доводи касаційних скарг, які можуть вплинути на правильність розгляду цієї справи на стадії касаційного оскарження.

Інші доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій.

Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в позовній заяві та апеляційній скарзі та з урахуванням яких судами вже надавалась оцінка встановленим обставинам справи.

Доводи ОСОБА_1 про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час розгляду цієї справи у суді касаційної інстанції не підтвердились.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що судами попередніх інстанцій прийняті правильні по суті рішення про відмову у задоволені позовних вимог, такі рішення є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди попередніх інстанцій, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права і доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на результат розгляду цієї справи розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139 242 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2024 у справі № 440/3462/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя - доповідач В. М. Бевзенко

Судді Л. В. Тацій

В. М. Шарапа