29.06.2023

№ 442/3436/16-ц

Постанова

Іменем України

06 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 442/3436/16-ц

провадження № 61-5161св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Український інноваційний банк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» (далі - ПАТ «Укрінбанк», банк) про визнання відсутнім права, припинення правовідносин за іпотечним договором у зв`язку з погашенням боржником вимог кредитора, припиненням реєстрації боржника.

Позовну заяву мотивував тим, що 29 березня 2007 року між ним як іпотекодавцем та банком як іпотекодержателем, укладено іпотечний договір для забезпечення виконання позичальником Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсал» (далі - ТзОВ «Універсал»), своїх зобов`язань перед іпотекодержателем, згідно з умовами укладеного

19 березня 2007 року між ТзОВ «Універсал» та банком кредитного договору № 70069.

Позивач вказував, що ухвалою Господарського суду Львівської області

від 15 вересня 2014 року у справі №914/774/13-г ТзОВ «Універсал» ліквідовано, тому ліквідація боржника-юридичної особи припинила іпотеку.

ОСОБА_1 просив суд:

- визнати припиненим правовідносини між ним та ПАТ «Укрінбанк», які виникли на підставі іпотечного договору від 29 березня 2007 року;

- визнати відсутнім право вимагати та отримувати від нього виконання будь-якого грошового обов`язку за кредитним договором від 19 березня 2007 року № 70069, укладеним між ПАТ «Укрінбанк» та ТзОВ «Універсал».

- застосувати наслідки припинення правовідносин за іпотечним договором від 29 березня 2007 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 31 травня 2016 року, ухваленого у складі судді Крамар О. В., позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано припиненими з 15 вересня 2014 року правовідносини між

ОСОБА_1 та ПАТ «Укрінбанк», які виникли на підставі іпотечного договору від 29 березня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького нотаріального округу Юзефівим О. Б., зареєстрованого за № 429, укладеного з ПАТ «Укрінбанк» на забезпечення виконання

ТзОВ «Універсал» зобов`язань за кредитним договором від 19 березня

2007 року № 70069.

Визнано відсутнім з 15 вересня 2014 року право вимагати та отримувати від ОСОБА_1 виконання будь-якого грошового обов`язку за кредитним договором від 19 березня 2007 року № 70069, укладеним між

ПАТ «Укрінбанк» в особі Дрогобицької філії ПАТ «Укрінбанк» та

ТзОВ «Універсал».

У порядку застосування наслідків припинення правовідносин за іпотечним договором від 29 березня 2007 року № 429 та відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»:

- визнано відсутнім з 15 вересня 2014 року право ПАТ «Укрінбанк» утримувати під обтяженнями та обмеженнями майно ОСОБА_1 , раніше передане в іпотеку за іпотечним договором від 29 березня 2007 року № 429, укладеним на забезпечення виконання зобов`язань ТзОВ «Універсал» перед ПАТ «Укрінбанк» за кредитним договором від 19 березня 2007 року № 70069;

- виключено з Державного реєстру іпотек записи на нерухоме майно, що розташоване на АДРЕСА_1 , що складається з наступних об`єктів нерухомого майна: будівля матеріальних складів з вулканізацією літ «В-1» площею 212,3 кв. м, реєстраційний № 18337215, встановленою вартістю 18 233,00 грн; будівля ремонтно-механічної майстерні літ «Б-1» площею 545,1 кв. м, реєстраційний № 18336967, встановленою вартістю 249 100,00 грн; будівля прохідної-диспетчерської літ «А-1» площею 69,7 кв. м, реєстраційний № 18337126, встановленою вартістю 64 000,00 грн; будівля виробничо-адміністративного корпусу літ. «Г-1» площею 1 797,2 кв. м разом з господарськими спорудами (огорожа, ворота, замощення території) реєстраційний № 18337319, встановленою вартістю 1 387 000,00 грн; земельна ділянка площею

2,3378 га, кадастровий номер 4610670500:01:027:0052, державний акт на право власності ЛВ № 028634, виданий Стебницькою міською радою;

- виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записи про накладення заборони відчуження за іпотечним договором від 29 березня 2007 року № 429 на наступні об`єкти нерухомого майна: будівля матеріальних складів з вулканізацією літ «В-1» площею 212,3 кв. м, реєстраційний № 18337215, встановленою вартістю 118 233,00 грн; будівля ремонтно-механічної майстерні літ «Б-1» площею 545,1 кв. м, реєстраційний № 18336967, встановленою вартістю 249 100,00 грн; будівля прохідної-диспетчерської літ «А-1» площею 69,7 кв. м, реєстраційний № 18337126, встановленою вартістю 64 000,00 грн; будівля виробничо-адміністративного корпусу літ. «Г-1» площею 1 797,2 кв. м разом з господарськими спорудами (огорожа, ворота, замощення території) реєстраційний № 18337319, встановленою вартістю 1 387 000,00 грн; земельна ділянка площею

2,3378 га, державний акт на право власності ЛВ №028634, виданий Стебницькою міською радою.

Скасовано накладену приватним нотаріусом Дрогобицького нотаріального округу Юзефівим О. Б. заборону від 29 березня 2007 року, зареєстровану у Держаному реєстрі заборон за № 430-434 про іпотеку майна, згідно з іпотечним договором від 29 березня 2007 року № 429, що розташоване на АДРЕСА_1 на загальну суму 2 720 000,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав, що правовідносини між іпотекодавцем ОСОБА_1 та іпотекодержателем ПАТ «Укрінбанк», які виникли на підставі іпотечного договору від 29 березня 2007 року, укладеного у забезпечення виконання ТзОВ «Універсал» за кредитним договором від 19 березня 2007 року № 70069 зобов`язань перед банком - є припиненими з 15 вересня 2014 року. Оскільки з припиненням боржника ТзОВ «Універсал», визнаного банкрутом, усі його зобов`язання перед кредиторами, зокрема перед ПАТ «Укрінбанк», припиняються, та вважаються виконаними у передбаченому законом порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року апеляційну скаргу ПАТ «Укрінбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укрінбанк» задоволено, заочне рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 31 травня 2016 року скасовано та ухвалено нове, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні його позову до ПАТ «Укрінбанк» про визнання відсутнім права і припинення правовідносин за іпотечним договором у зв`язку з погашенням боржником вимог кредитора та припиненням реєстрації боржника.

Скасовуючи заочне рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є майновим поручителем за зобов`язаннями ТзОВ «Універсал» перед ПАТ «Укрінбанк» та іпотекодавцем стосовно ПАТ «Укрінбанк». Суд першої інстанції, задовольняючи позов, не врахував, що до того, як Господарський суд Львівської області 15 березня 2016 року у справі №914/774/13-г постановив ухвалу про ліквідацію ТзОВ «Універсал», рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 травня

2015 року у справі № 1306/5241/2012 задоволено позов ПАТ «Укрінбанк» до ОСОБА_1 та звернуто стягнення на предмети іпотеки, про які позивач просив суд виключити запис з Державного реєстру іпотек у цій справі.

Суд апеляційної інстанції вказав, що саме по собі постановлення судом ухвали про ліквідацію юридичної особи-боржника за основним зобов`язанням та його виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців не тягнуть за собою припинення зобов`язання іпотекодавця з виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання, оскільки вже до цього іпотекодержателем (ПАТ «Укрінбанк») було пред`явлено відповідну вимогу до іпотекодавця

( ОСОБА_1 ) у позовному провадженні про звернення стягнення на іпотечне майно, оскільки він неналежним чином виконував взяте на себе зобов`язання з погашенню боргу.

При цьому суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для задоволення клопотання позивача від 15 лютого 2021 року про закриття провадження у справі з тих мотивів, що у провадженні Львівського апеляційного суду знаходиться справа за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Український інноваційний банк» , яка не може бути стороною у справі. Суд вказав, що протокольною ухвалою Львівського апеляційного суду від 13 грудня

2018 року сторону відповідача було замінено з ПАТ «УКР/ІН/КОМ» саме на ПАТ «Укрінбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укрінбанк», що підтвердив у своїй постанові від 21 липня 2020 року Верховний Суд, якою ухвалу Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року залишено без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

31 березня 2021 року ухвалою Верховного Суду, постановленою у складі колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.

У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що право на звернення до суду передбачено пунктом 5 частини другої статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Заявник вважає, що, оскільки апеляційну скаргу у справі подано Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укрінбанк», а не ПАТ «Укрінбанк», тобто особою, яка не має процесуальної дієздатності, тому були наявні підстави для закриття апеляційного провадження.

На підтвердження своїх доводів, що із апеляційною скаргою звернулася саме уповноважена особа, заявник посилається на ухвали суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження та про призначення справи до розгляду в апеляційному порядку.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 727/8505/15-ц (провадження

№ 14-180цс18), від 28 серпня 2018 року у справі № 559/1777/15-ц (провадження № 14-263цс18), від 29 травня 2019 року у справі № 554/10303/17 (провадження № 14-121цс19), від 18 квітня 2018 року у справі № 826/7532/16 (провадження № 11-151апп18), від 23 травня

2018 року у справі № 811/568/16 (провадження № 11-441апп18).

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

29 березня 2007 року між ПАТ «Інкомбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір (майнова порука), посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького нотаріального округу Юзефівим О. Б., зареєстрований за № 429, для забезпечення виконання позичальником ТзОВ «Універсал» своїх зобов`язань перед іпотекодержателем відповідно до умов кредитного договору від 19 березня 2007 року № 70069, укладеного між ТзОВ «Універсал» та ПАТ «Інкомбанк» та додаткових угод до нього.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19 вересня 2013 року у справі № 914/774/13-г підтверджено визнання вимог ПАТ «Укрінбанк» до ТзОВ «Універсал» на суму 3 146 232,01 грн, визнано ТзОВ «Універсал» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15 вересня 2014 року у справі № 914/774/13-г ліквідовано ТзОВ «Універсал».

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області

від 25 травня 2015 року у справі № 1306/5241/2012 задоволено позов ПАТ «Укрінбанк» до ОСОБА_1 . У рахунок погашення заборгованості за кредитом у розмірі 165 096,66 доларів США, процентів - 1 362 714,24 грн, пені - 1 478 813,03 грн, пені за процентами - 99 248,04 грн звернуто стягнення на предмети іпотеки, запис про які з Державного реєстру іпотек просить виключити позивач.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15 березня 2016 року у справі №914/774/13-г ТзОВ «Універсал» (який є позичальником у ПАТ «Укрінбанк» та його боржником) ліквідовано та вирішено, що вимоги ПАТ «Укрінбанк» перед ТзОВ на суму 3 146 232,01 грн вважаються погашеними.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області

від 23 червня 2017 року заяву Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» (далі - ПАТ «УКР/ІН/КОМ») про перегляд заочного рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 31 травня 2016 року, який вважав себе правонаступником ПАТ «Укрінбанк», залишено без задоволення.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 25 вересня 2017 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою

ПАТ «УКР/ІН/КОМ» на заочне рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 31 травня 2016 року.

Протокольною ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 20 березня 2018 року замінено сторону відповідача з ПАТ «Укрінбанк» на

ПАТ «УКР/ІН/КОМ».

Протокольною ухвалою Львівського апеляційного суду від 13 грудня

2018 року замінено сторону відповідача з ПАТ «УКР/ІН/КОМ» на ПАТ «Укрінбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укрінбанк» Міхна С. С., яку постановою Верховного Суду від 21 липня 2020 року залишено без змін.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 03 січня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Укрінбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укрінбанк» на заочне рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 31 травня 2016 року.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року провадження у справі зупинено до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду касаційної скарги ПАТ «Юрія» на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04 грудня 2017 року та рішення Господарського суду Черкаської області від 06 жовтня 2017 року у справі № 925/698/16.

10 грудня 2019 року Велика Палата Верховного Суду у справі №925/698/16 прийняла постанову, якою встановила, що Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія» не було і не є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк», а також те, що Публічне акціонерне товариство «Український інноваційний банк» не було припинено (змінено, перереєстровано тощо) на Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає.

Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

З огляду на положення частини першої статті 589 ЦК України правовим наслідком невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, є виникнення у заставодержателя права звернення стягнення на предмет застави.

Стаття 1 Закону України «Про іпотеку» визначає іпотеку як вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 11 вказаного Закону майновий поручитель (іпотекодавець) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки.

Таким чином, укладаючи договір іпотеки, іпотекодавець бере на себе всі ризики, пов`язані з невиконанням зобов`язання боржником (у межах вартості предмета іпотеки), у тому числі й ті, що виникають унаслідок банкрутства боржника з його подальшим виключенням із Єдиного державного реєстру.

Сам факт ліквідації боржника за кредитним договором з унесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором, підтвердженої судовим рішенням, не є підставою для припинення договору іпотеки, який укладено для забезпечення виконання боржником основного зобов`язання. Інше може бути передбачено договором між кредитором та особою, яка видала забезпечення, тобто звільнення останньої від таких ризиків повинно бути предметом спеціальної домовленості між такою особою та кредитором.

Подібний правовий висновок висловлений у постановах Верховного Суду України від 10 лютого 2016 року у справі № 6-84цс15, від 10 лютого 2016 року в справі № 6-216цс14, постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 910/8698/17.

Верховний Суд України у постанові від 29 березня 2017 у справі № 6-2013цс16 зазначив, що системний аналіз статей 11 559 598 599 609 ЦК України свідчить про те, що припинення основного зобов`язання внаслідок ліквідації юридичної особи - боржника за цим зобов`язанням не припиняє поруки, якщо кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості до припинення юридичної особи - боржника.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції встановив, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 травня 2015 року у справі № 1306/5241/2012 задоволено позов ПАТ «Укрінбанк» до ОСОБА_1 та звернуто стягнення на предмети іпотеки, виключити записи про які з Державного реєстру іпотек просив позивач у цій справі.

Договір іпотеки від 29 березня 2007 року, укладений між ПАТ «Укрінбанк» та ОСОБА_1 , не передбачав припинення іпотеки у випадку ліквідації боржника - ТзОВ «Універсал».

Оскільки до ухвалення рішенням суду у господарській справі про ліквідацію боржника - ТзОВ «Універсал» кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що підстав для припинення договору іпотеки, яким забезпечено виконання зобов`язань боржника за кредитним договором, немає.

Щодо доводів касаційної скарги про закриття апеляційного провадження з тих підстав, що з апеляційною скаргою до суду звернулася уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укрінбанк», яка не може бути стороною у справі, колегія суддів зазначає таке.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 559/1777/15-ц (провадження № 14-263цс18), від 28 листопада

2018 року у справі № 383/2/17 (провадження № 14-450цс18), від 15 травня 2019 року у справі № 727/1561/16-ц (провадження № 14-33цс19) викладено правові висновки щодо процесуального статусу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Аналіз норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» свідчить про те, що уповноважена особа Фонду за рішенням останнього виконує повноваження органу управління банку, у якому введено тимчасову адміністрацію чи який перебуває у стадії ліквідації. Уповноважена особа Фонду здійснює і повноваження Фонду при реалізації повноважень Фонду, пов`язаних з ліквідацією неплатоспроможного банку, одним з яких є формування реєстру акцептованих вимог кредиторів та формування реєстру вкладників.

Оскільки уповноважена особа Фонду у правовідносинах з іншими особами виступає або як представник Фонду, або як представник банку, то вона як самостійна особа не може бути стороною у справі.

Про що правильно у своїй касаційний скарзі зазначає ОСОБА_1 .

Львівський апеляційний суд протокольною ухвалою від 13 грудня 2018 року замінив сторону відповідача з ПАТ «УКР/ІН/КОМ» на ПАТ «Укрінбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укрінбанк», що підтвердив у своїй постанові від 21 липня 2020 року Верховний Суд.

Отже, перегляд справи у суді апеляційної інстанцій проведено за участю належного відповідача - ПАТ «Укрінбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укрінбанк», а не його уповноваженої особи, як зазначено в ухвалах суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження та про призначення справи до розгляду в апеляційному порядку, на які як на підставу касаційного оскарження посилається заявник.

Ця обставина є підставою для звернення до суду апеляційної інтенції із заявою про виправлення описки у судових рішеннях у порядку статті 269 ЦПК України, а не для перегляду справи у касаційному порядку.

Посилання ОСОБА_1 як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 727/8505/15-ц (провадження

2018 року у справі № 811/568/16 (провадження № 11-441апп18), на увагу не заслуговують, оскільки оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не суперечить цим висновкам.

Таким чином, судом апеляційної інстанцій виконано вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно досліджено і оцінено докази та встановлено обставини у справі, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник