ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 442/4277/22
провадження № 61-5928св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 13 березня 2023 року в складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та просив:
визнати припиненим договір іпотеки ВРТ № 458117-458128, посвідчений 19 липня 2012 року приватним нотаріусом Момот М. О., предметом якого є квартира АДРЕСА_1 ;
зняти заборону на нерухоме майно - спірну квартиру, реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі відчуження об`єктів нерухомого майна 12762464, яка була накладена приватним нотаріусом Момот М. О. на підставі договору іпотеки ВРТ № 458117-458128 від 19 липня 2012 року;
виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку № 2835242 (спеціальний розділ), який внесений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кисельовою Н. В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43348220 від 04 жовтня 2018 року;
виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис з реєстраційним № 12762464, зареєстрований 19 липня 2012 року, про обтяження належної ОСОБА_2 на праві приватної власності спірної квартири, зареєстрованої в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером № 4909803.
Позов мотивований тим, що 11 жовтня 2013 року він позичив ОСОБА_2 63 000,00 доларів США та 3 000,00 Євро на строк до 11 жовтня 2014 року. Згідно розписки від 11 жовтня 2013 року ОСОБА_2 гарантував повернення боргу всім своїм майном, зокрема квартирою АДРЕСА_1 . Однак свої зобов`язання з повернення боргу відповідач не виконав.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 грудня 2015 року стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 11 жовтня 2013 року, однак це рішення виконати неможливо у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке можна звернути стягнення.
Передача в іпотеку спірної квартири є неправомірною та безпідставною, відповідач на момент укладення договору позики приховав від нього інформацію, що квартира АДРЕСА_1 перебуває в іпотеці.
04 жовтня 2018 року на підставі договору № 845/к купівлі-продажу майнових прав майнові права за кредитним договором та договором іпотеки перейшли від ПАТ «Дельта Банк» до ТОВ «ФК «Актив». Цього ж дня ТОВ «ФК «Актив» передав право вимоги за кредитним та іпотечним договорами ОСОБА_3 , яка була дружиною ОСОБА_2 .
У зв`язку з придбанням прав вимоги за кредитним та іпотечним договором ТОВ «ФК «Актив» перестали існувати обтяження на нерухоме майно, зареєстровані 19 липня 2012 року на підставі договору іпотеки ВРТ № 458117- 458128, оскільки ПАТ «Дельта Банк» більше не є іпотекодержателем спірної квартири. Перехід іпотеки до ОСОБА_3 є підставою для припинення договору іпотеки, оскільки на час укладення угод з ТОВ «ФК «Актив» вона перебувала у шлюбі із ОСОБА_2 , придбання права вимоги за договором іпотеки відбулась за спільні сімейні кошти, в результаті чого квартира залишилась в сім`ї відповідачів.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень в справі
Рішенням Дрогобицького районного суду Львівської області від 16 грудня 2022 року позов задоволено.
Визнано припиненим договір іпотеки ВРТ № 458117-458128, виданий 19 липня 2012 року приватним нотаріусом Момот М. О., предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
Знято заборону на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження в єдиному реєстрі відчуження об`єктів нерухомого майна 12762464, яка була накладена приватним нотаріусом Момот М. О., підстава обтяження: договір іпотеки, ВРТ № 458117-458128, 19.07.2012, об`єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_1 , номер РПВН: 4909803, власник нерухомого майна: ОСОБА_2 , обтяжувач: ПАТ «Дельта Банк».
Виключено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку № 2835242 (спеціальний розділ), який внесений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кисельовою Н. В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43348220 від 04 жовтня 2018 року, об`єкт нерухомого майна - квартира за адресою: АДРЕСА_1 .
Виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис з реєстраційним № 12762464, зареєстрований 19 липня 2012 року, про обтяження зареєстрованої в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером № 4909803, належної ОСОБА_2 на праві приватної власності квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив з того, що договір відступлення права вимоги за іпотечним договором має усі ознаки фраудаторного правочину, що має наслідком визнання припиненим спірного договору іпотеки.
Постановою Львівського апеляційного суду від 13 березня 2023 року рішення Дрогобицького районного суду Львівської області від 12 вересня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована недоведеністю позовних вимог. ОСОБА_2 не є стороною договору про відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами від 06 листопада 2018 року. Оспорюваний договір іпотеки був укладений 19 липня 2012 року, тобто задовго до укладення ним договору позики з позивачем (11 жовтня 2013 року).
Посилання позивача на фраудаторність договору про відступлення права вимоги від 06 липня 2018 року, дійсність якого в судовому порядку не оспорюється, не впливає на вирішення вимог про визнання недійсним іпотечного договору від 19 липня 2012 року.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 13 березня 2023 року та залишити в силі рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 грудня 2022 року.
На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13 квітня 2022 року у справі № 757/62043/18-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17, від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/17944/18, від 19 травня 2021 року у справі № 693/624/19, від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 та постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-539цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
ОСОБА_3 , діючи від імені подружжя та за письмової згоди ОСОБА_2 , за кошти подружжя 06 листопада 2018 року уклала договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, щоб квартира, яка є предметом іпотеки, залишилась у власності їх сім'ї, а він як кредитор не міг задовольнити свої вимоги про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором позики.
Іпотечний договір від 19 липня 2012 року, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 , та усі похідні від нього заборони і обтяження є неправомірними, недійсними, формальними, направленими на невиконання рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 грудня 2015 року про стягнення на його користь боргу.
Апеляційний суд не дослідив усі обставини справи, подані ним докази, та не надав їм належну правову оцінку.
У пункті 1.2 оспорюваного договору іпотеки визначено строк припинення кредитного договору (18 липня 2019 року), що відповідно до статей 3, 17 Закону України «Про іпотеку» є підставою для припинення договору іпотеки.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.
14 серпня 2023 року справа № 442/4277/22 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 19 липня 2012 року ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, укладеним між ними в цей же день, уклали іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_2 передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 .
11 жовтня 2013 року ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_1 договір позики, за умовами якого отримав у борг 63 000,00 доларів США та 3 000,00 Євро, які зобов`язався повернути до 11 жовтня 2014 року та повернення коштів гарантував всім своїм майном, на підтвердження чого склав розписку.
У зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань за договором позики рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 грудня 2015 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 1 529 848, 39 грн, що за курсом НБУ станом на 05 листопада 2015 року становить 63 000,00 доларів США та 3 000,00 Євро.
04 жовтня 2018 року ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Актив» уклали договір відступлення права вимоги за іпотечним договором, за умовами якого банк відступив товариству право вимоги за іпотечним договором, укладеним 19 липня 2012 року з ОСОБА_2
06 листопада 2018 року ТОВ «ФК «Актив» та ОСОБА_3 уклали договір відступлення права вимоги за іпотечним договором, згідно якого товариство відступило ОСОБА_3 за оспорюваним іпотечним договором.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим
майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця,
згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання
боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення
своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими
кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (стаття 1 Закону України «Про іпотеку» (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої, п`ятої статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Згідно з частинами першою, третьою статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановлено, що оспорюваний договір іпотеки був укладений 19 липня 2012 року, а правовідносини за договором позики виникли між позивачем та ОСОБА_2 11 жовтня 2013 року, тобто на момент надання ОСОБА_1 в борг грошових коштів ОСОБА_2 квартира АДРЕСА_1 вже перебувала в іпотеці банку.
Оскільки позивач не надав достатні, належні та допустимі докази, які свідчили б про порушення його прав внаслідок укладення оспорюваного договору та наявність підстав для визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором ВРТ № 458117-458128 від 19 липня 2012 року, укладеним між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 , апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.
Висновки суду не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначеній в касаційній скарзі постанові.
Доводи касаційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону, й підстав для його скасування немає.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду залишити без змін.
Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного суду від 13 березня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко