№ 442/4597/15-ц

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2020 року

м. Київ

справа № 442/4597/15-ц

провадження № 61-10663св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - відділ освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою її представником ОСОБА_2 , на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 8 грудня 2015 року, ухвалене у складі судді Хомика А. П., та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 24 червня 2016 року, постановлену колегією у складі суддів: Кабаля І. І., Копняк С. М., Монастирецького Д. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 ОСОБА_1 звернулась з позовом до відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивач посилається на незаконність її звільнення з посади вчителя української мови та літератури Дрогобицької загальноосвітньої школи № 17 Дрогобицької міської ради Львівської області відповідно до наказу відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради № 104 від 16 червня 2015 року на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Вважає, що підстави для її звільнення були відсутні, оскільки вона завжди виявляла дбайливе ставлення до виконання своїх трудових обов`язків. Зазначає, що подання директора школи про її звільнення не містить належного відображення, у чому саме полягає систематичне невиконання нею своїх посадових обов`язків. Посилання роботодавця на допущені нею порушення порядку оцінювання під час проведення державної підсумкової атестації не можуть бути підставою для звільнення, оскільки такі порушення можуть встановлюватись виключно апеляційними комісіями. Крім того, вважає, що у випадку встановлення таких порушень щодо неї мала бути проведена позачергова атестація на відповідність займаній посаді за поданням керівництва, у разі негативних результатів якої педагогічний працівник може бути звільнений.

Також ОСОБА_1 у листопаді 2015 року подано позов до відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Оскаржуваним наказом відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради № 109 від 28 квітня 2015 року позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за порушення, допущенні у веденні шкільної документації (класного журналу), несвоєчасне виставлення оцінок, написання диктанту учнями, які були відсутні у день його проведення, пізніше дати його проведення, а також порушення критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів 9-А класу з української мови під час виставлення оцінок з контрольної роботи.

Позивач зазначає, що вона не була ознайомлена з нормативними актами, за порушення положень яких її притягнуто до відповідальності. Крім того, такі акти мають рекомендаційний характер. Про наказ про застосування до неї дисциплінарного стягнення вона дізналась 11 червня 2015 року, отримала його 17 червня 2015 року, оскаржила тільки у листопаді, оскільки з 10 вересня по 10 жовтня 2015 року здійснювала догляд за хворим, що підтверджуєтеся довідкою медичного закладу.

Зазначений позов за клопотанням позивача об`єднаний у одне судове провадження з позовом, поданим раніше, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, враховуючи однорідність позовних вимог та співпадіння сторін спору.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 8 грудня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції на підставі досліджених письмових доказів встановив, що оголошення позивачу догани здійснено правомірно з дотриманням порядку та строку застосування дисциплінарного стягнення. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що звільнення позивача за систематичне невиконання трудових обов`язків відбулось обґрунтовано, оскільки до позивача протягом року, що передує звільненню, застосовувались заходи дисциплінарного стягнення (догани) за невиконання нею без поважних причин трудових обов`язків, що визначено пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України як підстава для звільнення працівника з ініціативи роботодавця. Позивачем не доведено наявність обставини та підстав, що свідчать про незаконність застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани за порушення трудових обов`язків та подальше звільнення за нові допущені позивачем порушення.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 24 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 8 грудня 2015 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання незаконним та скасування наказу про оголошення позивачу догани, оскільки застосування зазначеного дисциплінарного стягнення відбулось у порядку та з дотриманням строків, визначених законодавством. Також апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо законності звільнення позивача. Додаткового зазначив, що посадова особа відділу виконавчих органів Дрогобицької міської ради мала відповідні повноваження на звільнення позивача, таке звільнення відбулось, зокрема, у відповідності з положеннями Закону України «Про загальну середню освіту».

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У липні 2016 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника - ОСОБА_2 , звернулась до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, у якій просить рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 8 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 24 червня 2016 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Заявник зазначає, що суди попередніх інстанцій при прийняті оскаржуваних рішень не врахували необізнаність позивача з нормативними актами, за порушення яких її притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, яка оголошена з порушенням строку. У випадку неналежного виконання педагогічним працівником своїх обов`язків проводиться позачергова атестація за поданням керівництва відповідного органу управління освітою, за результати якої може бути вирішено питання про звільнення, однак атестація проведена не була. Крім того, нормативні акти, за порушення положень яких позивачу оголошено догану, мають рекомендаційний, а не обов`язковий характер.

Судами не враховано, що подання на звільнення не містить обставин, які ставляться у вину працівнику, і обов`язків, за невиконання яких її звільнено; не відображено, чи надавали їй право на надання пояснень; час вчинення проступку; осіб, які виявили проступок; коли раніше застосовувались заходи дисциплінарного стягнення. Заступник відділу освіти, яким підписано наказ про звільнення, не наділений відповідними повноваженнями. Вважає, що дійсною підставою для її звільнення є помста за викриття неправомірних діянь керівництва учбового закладу.

Позиція інших учасників справи

У серпні 2016 року відділом освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради подано заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у яких посилається на необґрунтованість та безпідставність доводів касаційної скарги, які не спростовують законність судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Зазначає, що суди дійшли правильного висновку про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани у межах місячного строку з моменту виявлення порушень, допущених позивачем, що підтверджується належними доказами. Заперечує рекомендаційний характер нормативних актів, за порушення положень яких позивача притягнуто до відповідальності, оскільки ведення та належне заповнення класної документації є одним з посадових обов`язків вчителя.

Також відповідач, посилаючись на положення нормативних актів, які регулюють порядок проходження атестації педагогічними працівниками, зазначає, що позачергова атестація за поданням керівника відповідного відділу освіти може проводиться тільки щодо керівних кадрів закладу освіти, тому заперечує посилання позивача на незаконність звільнення у зв`язку з незастосуванням процедури атестації. Наголошує на тому, що працівник звільнений не у зв`язку з недостатньою кваліфікацією, а у зв`язку з систематичним невиконанням посадових обов`язків.

Подання на звільнення позивача містить опис усіх обставин, що встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, і наявність повноважень заступника начальника відділу освіти на звільнення позивача також підтверджено належними доказами, врахованими судами при прийнятті оскаржуваних рішень.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 липня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вказана справа передана до Верховного Суду.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 31 серпня 1987 року призначена на посаду вихователя групи продовженого дня середньої школи № 17 міста Дрогобича з 1 вересня 1987 року на підставі наказу відділу народної освіти Дрогобицького міськвиконкому № 702 від 31 серпня 1987 року у зв`язку з переведенням її з посади вихователя дитячої дошкільної установи № 8 міста Дрогобича.

Наказом відділу освіти від 4 вересня 1991 року № 836 (параграф 1) позивача переведено з посади вихователя групи продовженого дня середньої школи № 17 міста Дрогобича на посаду вчителя української мови та літератури цієї школи з 1 вересня 1991 року.

На даній посаді позивач працювала до 16 червня 2015 року.

Пунктом 10.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників загальноосвітньої школи (далі - ЗОШ) № 17, затверджених зборами трудового колективу школи (протокол № 2 від 3 березня 2003 року), визначено, що коло обов`язків, які виконує кожний працівник на своїй посаді, визначається, крім цих Правил, посадовими інструкціями, затвердженими в установленому порядку.

Згідно з пунктом 1.6 загальних положень Посадової інструкції учителя, затвердженої наказом директора школи від 2 січня 2003 року № 1а, у своїй діяльності вчитель керується Конституцією і законами України, Указами Президента України, рішеннями Кабінету Міністрів України та органів управління освітою всіх рівнів з питань освіти і виховання учнів; правилами і нормами охорони праці, техніки безпеки і протипожежної безпеки, а також статутами і локальними правовими актами школи (в тому числі Правилами внутрішнього трудового розпорядку, наказами й розпорядженнями директора, цією Інструкцією), трудовим договором (контрактом).

До посадових обов`язків учителя відповідно до пункту 3.10 вказаної посадової інструкції відноситься ведення учителем в установленому порядку класної документації, здійснення поточного контролю за відвідуванням та успішністю за прийнятою в школі системою, виставлення оцінок у класний журнал і щоденник учня, своєчасне подання адміністрації школи звітних даних.

З вказаною посадовою інструкцією учителя позивач ознайомлена, про що свідчить підпис ОСОБА_1 (пункт 52 списку працівників ЗОШ № 17, які ознайомлені із посадовою інструкцією).

Судами зі змісту наказу від 28 квітня 2015 року № 109 встановлено, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача у вигляді догани стало порушення нею:

- абзацу 2 пункту 3.1 та абзацу 1 пункту 3.2 Інструкції з ведення класного журналу учнів 5-11 (12) класів загальноосвітніх закладів, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 3 червня 2008 року № 496, що полягало в несвоєчасному виставленні позивачем оцінок з контрольної роботи (диктанту) з української мови у 9-А класі від 24 лютого 2015 року та відображено в наказі Дрогобицької ЗОШ I-III ступенів № 17 «Про результати класно-узагальнюючого контролю в 9-х класах» від 15 квітня 2015 року, з яким позивач ознайомилася, про що свідчать її особисті письмові зауваження у ньому;

- абзацу 3 пункту 3 Інструктивно-методичних рекомендації щодо заповнення сторінок класних журналів 5-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів з української мови, що полягало в тому, що відсутні на уроці учні диктант писали пізніше, і таке відображено у доповідній записці заступника директора школи від 16 квітня 2015 року (додаток до подання директора школи від 28 квітня 2015 року);

- абзацу 4 пункту 7.2 Вимог до виконання письмових робіт учнів загальноосвітніх закладів і перевірки зошитів з української мови та літератури, світової літератури у 5-11 класах, що полягало в тому, що позивач несвоєчасно перевірила та виставила оцінки з контрольного твору від 7 квітня 2015 року, оскільки оцінки за цей твір мали бути виставлені протягом 7 днів, а станом на 27 квітня 2015 року вони виставлені не були, і таке відображено в записах класного журналу 9-А класу від 27 квітня 2015 року (копії сторінок журналу як додаток до подання директора школи).

- подання директора Дрогобицької ЗОШ І-ІІІ ступенів № 17 від 28 квітня 2015 року №71.

Як встановили суди зі змісту вказаного подання, аналіз повторної перевірки контрольних робіт з української мови учнів 9-А класу ЗОШ № 17 (групи вчителя ОСОБА_1 ) виявив порушення, допущені позивачем, зокрема: з 11 контрольних робіт оцінки підтверджені лише у двох учнів; не відповідає встановленому позивачем балу у бік зниження 9 робіт; різниця складає у двох учнів: 1 бал у 2 учнів; 2 бали у 2 учнів; 3 бали у 5 учнів. Повторна перевірка встановила порушення ОСОБА_1 критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів 9-А класу з української мови за курс основної школи.

Судами встановлено, що 28 квітня 2015 року складено акт на підтвердження тієї обставини, що зі змістом наказу відповідача від 28 квітня 2015 року № 109 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності вчителя української мови та літератури Дрогобицької ЗОШ І-ІІІ ступенів № 17 ОСОБА_1 » позивач ознайомлена, однак ставити свій підпис, що свідчить про ознайомлення, відмовилась.

Підставою для звільнення позивача за наказом від 16 червня 2015 року № 104 «Про звільнення ОСОБА_1 » стало порушення нею критеріїв оцінювання контрольного диктанту учнів 9-А класу під час проведення Державної підсумкової атестації 2 червня 2015 року, що підтверджується поданням директора ЗОШ І-ІІІ ступенів № 17 від 5 червня 2015 року № 98, за яким:

під час диктування учитель ОСОБА_1 порушила методичні норми диктування, що підтверджується записом у протоколі Державної підсумкової атестації від 2 червня 2016 року;

у семи роботах виправлені оцінки;

ОСОБА_1 виправленні оцінки у протоколі Державної підсумкової атестації та у класному журналі учнів 9-А класу в колонці «Державна підсумкова атестація»;

за результатами Державної підсумкової атестації з 14 учнів за списком 12 учнів не підтвердили свої річні оцінки, 1 учень підтвердив, 1 написав на 1 бал краще; різниця між оцінками за рік і Державною підсумковою атестацією складає від 1 до 5 балів, зокрема, у ОСОБА_3 , який за рік мав 10, на Державній підсумковій атестації 2 червня 2015 року отримав 5; ОСОБА_4 за рік мала 10 на Державній підсумковій атестації отримала 7.

Вказане свідчить про невиконання позивачем вимог, які визначаються Критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 13 квітня 2011 року № 329.

Зазначені порушення відображені та проаналізовані в акті від 2 червня 2015 року, складеному головами державних атестаційних комісій ЗОШ І-ІІІ ступенів № 17, та стали предметом розгляду на відкритому засіданні методичного об`єднання вчителів української мови та літератури 4 червня 2015 року, на якому була присутня позивач; у подальшому ці питання розглядалися на засіданні педагогічної ради ЗОШ № 17 9 червня 2015 року, що підтверджується протоколом № 5.

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що до позивача згідно наказу відповідача від 28 квітня 2015 року № 109 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення, допущені у веденні класного журналу, та порушення Критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів при здійснені перевірки та виставлені балів за контрольні роботи.

Посадовою інструкцією вчителя ЗОШ № 17 міста Дрогобича передбачено, що у свій діяльності вчитель керується Конституцією і законами України, Указами Президента України, рішеннями Кабінету Міністрів України та органів управління освітою всіх рівнів з питань освіти і виховання учнів; правилами і нормами охорони праці, техніки безпеки і протипожежної безпеки, а також статутами і локальними правовими актами школи (в тому числі Правилами внутрішнього трудового розпорядку, наказами й розпорядженнями директора, цією Інструкцією), трудовим договором (контрактом).

До посадових обов`язків вчителя, зокрема, віднесено ведення учителем в установленому порядку класної документації, здійснення поточного контролю за відвідуванням та успішністю за прийнятою в школі системою, виставлення оцінок у класний журнал і щоденник учня, своєчасне подання адміністрації школи звітних даних.

Відповідно до пункту 86 Положення про загальноосвітній навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року № 778 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), педагогічні працівники загальноосвітнього навчального закладу зобов`язані, зокрема, нести відповідальність за відповідність оцінювання навчальних досягнень учнів критеріям оцінювання, затвердженим Міністерством освіти і науки України, доводити результати навчальних досягнень учнів до відома дітей, батьків, осіб, що їх замінюють, керівника навчального закладу.

Порушення, за які позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, допущені у сфері її безпосередніх посадових обов`язків.

Відповідно до статті 147 КЗпП України догана є одним з видів дисциплінарно стягнення, що застосовується до працівника за порушення трудової дисципліни.

Статтею 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Cудами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що порушення, за які позивачу оголошено догану, допущені протягом лютого-квітня 2015 року, а виявлені та зафіксовані документально керівництвом навчального закладу 15, 16 квітня та 28 квітня 2015 року, тому застосування дисциплінарного стягнення здійснено у межах строків, визначених законодавством.

З огляду на встановлені обставини та положення законодавств, що регулюють спірні правовідносини, висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірності застосування до позивача зазначеного дисциплінарного стягнення правильні.

Посилання заявника на те, що керівництво навчального закладу не ознайомлювало її з положеннями нормативних актів, за порушення положень яких до неї застосовано стягнення, а також на рекомендаційний характер таких актів, касаційним судом відхиляються, оскільки положення нормативних актів профільного міністерства є загальнодоступними та обов`язковими для педагогічного персоналу, позивач згідно з посадовою інструкцією повинена у своїй діяльності керуватись, зокрема, і нормативними актами органів управління освітою усіх рівнів.

Також судом касаційної інстанцій відхиляються посилання заявника на те, що допущені порушення могли стати лише підставою для призначення позачергової атестації педагога, за результатами якої приймається рішення про звільнення у разі встановлення невідповідності займаній посаді, оскільки положення абзацу 3 пункту 1.9 Типового положення про атестацію педагогічних працівників, затвердженого наказом Міністерства освіти та науки України від 6 жовтня 2010 року № 930, на який посилається ОСОБА_1 , поширюється тільки на керівні кадри закладів освіти.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивача звільнено з роботи відповідно до наказу відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради 16 червня 2015 року № 104 на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КзпП України за порушення вимог, визначених критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 13 квітня 2011 року № 329, з перевірки контрольного диктанту учнів 9-А класу під час проведення Державної підсумкової атестації 2 червня 2015 року.

Відповідно до пункту 3 частини першої статі 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, судам необхідно з`ясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1,148,149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

За передбаченими пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що застосування дисциплінарного стягнення до позивача у вигляді звільнення на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України відбулось після попереднього оголошення позивачу догани відповідно до наказу від 28 квітня 2015 року № 109. Попереднє дисциплінарне стягнення станом на момент звільнення позивача знято не було.

Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що звільнення позивача відбулось у зв`язку з порушенням критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 13 квітня 2011 року № 329, допущених під час перевірки контрольного диктанту з української мови, який відбувся 2 червня 2015 року (Державна підсумкова атестація), при цьому попереднє дисциплінарне стягнення застосовано, зокрема, за аналогічне порушення, допущене позивачем під час перевірки директорської контрольної робіти з української мови, суди дійшли правильного висновку про доведеність системності невиконання працівником своїх обов`язків.

Також судом апеляційної інстанції встановлена наявність компетенції посадової особи, яка підписала наказ про звільнення позивача, та відповідність наказу положенням частини другої статті 26 Закону України «Про загальну середню освіту» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якої призначення на посаду та звільнення з посади заступників керівника та інших педагогічних працівників державного та комунального загальноосвітнього навчального закладу здійснюється відповідним органом управління освітою за поданням керівника загальноосвітнього навчального закладу.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що звільнення позивача проведено правомірно та з дотриманням порядку і строків застосування дисциплінарного стягнення, відповідають положенням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Посилання позивача на неврахування судами попередніх інстанцій дійсної підстави звільнення, а саме помсти керівництва навчального закладу, не може бути враховано судом касаційної інстанції, оскільки такі обставини не були доведені позивачем під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій, крім того, таке посилання позивача не спростовує наявності допущених позивачем порушень під час виконання посадових обов`язків.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов?язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов?язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання виконання судом обов?язку щодо надання обґрунтування, яке випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до часини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень суду без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 8 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 24 червня 2016 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов