№ 443/643/21

Постанова

Іменем України

27 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 443/643/21

провадження № 61-12609 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - орган опіки та піклування Жидачівської міської ради Львівської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 03 травня 2022 року у складі судді Павліва А. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Жидачівської міської ради Львівської області, про позбавлення батьківських прав.

Позовна заява мотивована тим, що з листопада 2013 року вона та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Жидачівського районного суду від 04 січня 2019 року у справі № 443/600/18 її позов задоволено частково, шлюб між ними розірвано. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Дочка постійно проживає з нею і перебуває на її утриманні. Відповідач не цікавиться малолітньою дитиною, не відвідує її, не має бажання бачити, не цікавиться здоров`ям дочки, розвитком та навчанням. Матеріальної допомоги на утримання дитини відповідач не надає.

Станом на 01 квітня 2021 року заборгованість по аліментах відповідача становить 70 800 грн. Донька фактично не знає свого батька, який ніколи не приймав участі в її вихованні, який і надалі ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 03 травня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу й допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків неможливо і лише при наявності винних дій батьків.

Аналізуючи дії відповідача, а саме: відвідування школи, в якій навчається малолітня дитина, з метою побачення з нею, звернення до органу опіки та піклування з метою визначення способу участі у вихованні дитини, погашення заборгованості по аліментах, свідчать про спрямованість дій відповідача, як батька, на побачення зі своєю дочкою, налагодження спілкування з нею та бажання приймати участь в її вихованні. При цьому сам факт недостатньої активності відповідача у захисті свого порушеного права на вільне спілкування з дитиною, а також ставлення самої дитини до батька, у тому числі страх до нього, відсутність приязного відношення, не можуть бути підставою для позбавлення його батьківських прав.

Доводи позивачки, надані нею докази на їх підтвердження, а також показання свідків не спростовують наведених вище обставин, а вказують лише на поведінку та дії відповідача у минулому. Показання свідків у частині невідвідуванням дитини її батьком суд першої інстанції не взяв до уваги, оскільки вони є необ`єктивними і не знайшли свого підтвердження іншими наявними у справі доказами.

Висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітньої дитини не є обов`язковим для суду, а є лише доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці у сукупності з іншими доказами.

Аналізуючи наявний у справі висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача відносно його малолітньої дочки, суд першої інстанції зазначив, що такий висновок не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування ОСОБА_2 своїми батьківськими обов`язками, та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення його батьківських прав. Таким чином, зазначений висновок органу опіки та піклування є недостатньо обґрунтованим.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини, захист інтересів дитини та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивачем не доведена.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , оскільки встановив, що цей висновок не містить в собі відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування ОСОБА_2 своїми обов`язками, та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення його батьківських прав.

Установивши відсутність свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, зокрема те, що останній не втратив бажання налагодити спілкування з дитиною, продовжує вважати себе її батьком та бажає брати участь в її вихованні, заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно малолітньої доньки, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що все це свідчить про його інтерес до дитини і підстави, передбачені частиною першою статті 164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав, відсутні.

З урахуванням якнайкращих інтересів дитини, бажання відповідача брати участь у вихованні та спілкуванні з дитиною і з огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Крім того, у касаційній скарзі порушено клопотання про постановлення окремої ухвали щодо істотного порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 443/643/21 з Жидачівського районного суду Львівської області.

У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди не надали оцінки бажанням самої дитини, яка за своїм віком вправі висловити власну думку, щодо спілкування з біологічним батьком та не дослідили наявність мінімальних зв`язків малолітньої дитини із відповідачем, які були втрачені впродовж більше чотирьох років проживання відповідача у цивільному шлюбі з іншою жінкою та відсутності ініціативи у спілкуванні з дочкою.

Відповідач не цікавився дитиною, не брав участі в її вихованні, не сплачував аліменти упродовж чотирьох років, у результаті чого виникла заборгованість більше 90 000 грн. Сплата цього боргу відбулася лише після звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав.

З урахуванням забезпечення якнайкращих інтереси дитини, а також враховуючи, що відповідач не підтримував стосунків з дитиною протягом тривалого часу, не цікавився її життям, самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, тому наявні підстави для позбавлення останнього батьківських прав відносно дитини. Позбавлення батьківських прав відповідача буде відповідати якнайкращім інтересам дитини.

Наявні обставини зацікавленості у розгляді справи та упередженості, оскільки представник відповідача ОСОБА_4 працювала у Стрийському міськрайонному суді Львівської області секретарем судового засідання у судді, помічником якого був ОСОБА_5 . Таким чином, дружні стосунки судді Павлів А. І. із представником відповідача ОСОБА_4 , як колишньою колегою по роботі, не можуть давати можливість об`єктивно та неупереджено розглядати справу.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судом установлено, що з листопада 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 08 жовтня 2013 року.

Рішенням Жидачівського районного суду від 04 січня 2019 року у справі № 443/600/18 позов ОСОБА_1 задоволено частково, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до будинкової книги у квартирі АДРЕСА_1 проживають та зареєстровані: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (а.с. 12-13).

Згідно з довідкою Жидачівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1 від 09 квітня 2021 року ОСОБА_3 навчається у цьому навчальному закладі. Мати ОСОБА_3 - ОСОБА_1 постійно піклується про дочку, цікавиться навчанням, вихованням та шкільним життям дитини. Батько ОСОБА_3 - ОСОБА_2 не відвідував шкільний заклад, не спілкувався з керівником та вчителями, які навчають його дочку. Ніяких контактів школа з батьком немає (а.с. 14).

З довідки Жидачівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) від 13 квітня 2021 року № 197, розрахунків заборгованості по аліментах від 01 вересня 2021 року, 10 лютого 2022 року та повідомлень Жидачівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) від 01 вересня 2021 року вбачається, що ОСОБА_2 станом на 01 квітня 2021 року має заборгованість зі сплати аліментів за виконавчим листом № 443/604/18, виданим Жидачівським районним судом Львівської області, у розмірі 70 800 грн. Станом на 01 вересня 2021 року заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів становила 86 103,75 грн. Відомості про ОСОБА_2 внесено до Єдиного реєстру боржників.

Станом на 10 лютого 2022 року ОСОБА_2 сплачено заборгованість по аліментам у розмірі 90 090,10 грн. Передоплата зі сплати ним аліментів становить 64,14 грн (а.с.15, 50, 51-54, 99-100).

Рішенням виконавчого комітету Жидачівської міської ради Львівської області від 12 липня 2021 року № 160 визначено спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає спільно з матір`ю і встановлено порядок побачення наступним чином: щотижня у понеділок та четвер з 16.00 до 18.00 години з правом забирання дитини на прогулянку та з обов`язковим поверненням її до постійного місця проживання; перший місяць зустрічі проводити у присутності матері, у подальшому - без присутності матері із обов`язковим урахуванням стану здоров`я, бажання дитини, її інтересів та потреб (а.с. 55).

Висновком органу опіки та піклування Жидачівської міської ради Львівської області від 25 жовтня 2021 року № 4509 визначено за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 65-68).

Рішенням виконавчого комітету Жидачівської міської ради Львівської області від 28 жовтня 2021 року № 256 затверджено зазначений вище висновок органу опіки та піклування Жидачівської міської ради Львівської області від 25 жовтня 2021 року № 4509 (а.с. 64).

Відповідно до характеристики ОСОБА_2 від 01 листопада 2021 року за період перебування на посаді водія у товаристві з обмеженою відповідальності «Альфа Тіда» ОСОБА_2 зарекомендував себе позитивно, ділові якості проявив на найвищому рівні, спокійний, врівноважений, жодної скарги від клієнтів певної сфери обслуговування не надходило. В колективі користується повагою та авторитетом (а.с. 70).

Згідно з письмовими поясненнями психолога ОСОБА_8 , малолітня дитина - ОСОБА_3 виявляє страх до вуйка ОСОБА_2 , який є її біологічним батьком. Малолітня дитина - ОСОБА_3 боїться свого біологічного батька - ОСОБА_2 (а.с. 73).

Відповідно до довідки Амбулаторії загальної практики-сімейної медицини комунального некомерційного підприємства «Жидачівська міська лікарня» на прийом до сімейного лікаря малолітня дитина - ОСОБА_3 приходила тільки з мамою. Сімейний лікар не знайомий з батьком дитини (а.с. 74).

З письмових пояснень практичного психолога вбачається, що ОСОБА_2 приходив до школи з метою побачення з дочкою, але дочка не захотіла з ним зустрітися (а.с. 84-85).

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно постанови Верховної Ради України

від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Установивши, що ОСОБА_2 не втратив інтересу до участі у вихованні дитини, має намір на відновлення відносин з нею, суди дійшли правильного висновку про недоведеність ОСОБА_1 необхідності застосування до відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, доцільність вжиття якого ані позивач, ані орган опіки та піклування належно не аргументували.

Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , який оцінено у сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами, не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми обов`язками, та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення його батьківських прав. Отже, суд обґрунтовано не погодився з вказаним висновком органу опіки та піклування, що відповідає положенням частини шостої статті 19 СК України.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18 грудня

2008 року у справі «Савіни проти України» (пункт 49), розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Таких обставин, як правильно встановили суди, у справі не встановлено.

Отже, відмова судом у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , який бажає брати участь у вихованні та спілкуванні з малолітньої дитиною, відповідає якнайкращим інтересам дитини, що спростовує доводи касаційної скарги у відповідній частині.

Посилання касаційної скарги про те, що суди не надали оцінки бажанням самої дитини, яка за своїм віком вправі висловити власну думку, щодо спілкування з власним біологічним батьком, на увагу не заслуговують, оскільки судами належним чином оцінено наявні у справі докази у їх сукупності та взаємозв`язку і дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для позбавлення батьківських прав відповідача відносно дитини.

Також, посилання касаційної скарги на неврахування судами висновків Верховного Суду у наведених ОСОБА_1 як приклад неправильного застосування норм права постановах Верховного Суду є необґрунтованими, оскільки оскаржуване судове рішення не суперечить загальним висновкам Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, крім іншого такі висновки зроблені за інших обставин, встановлених у кожній із зазначених справ та наявних у ній доказів.

Доводи касаційної скарги про наявність обставин зацікавленості у розгляді справи та упередженості, представник відповідача ОСОБА_4 працювала у Стрийському міськрайонному суді Львівської області секретарем судового засідання у судді, помічником якого був ОСОБА_5., є безпідставними, оскільки ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 02 травня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Жидачівського районного суду Львівської області Павліва А. І. у справі № 443/643/21 відмовлено, так як заявником не доведено наявність обставин, що обґрунтовано викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності судді Павліва А. І., а лише висловлено думку, що суддя може бути заінтересованим у результаті розгляду справи. Наведені доводи є припущеннями позивача. А, крім того, рішення суду було предметом апеляційного й касаційного перегляду.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо вирішення клопотання про постановлення судом касаційної інстанції окремої ухвали

У касаційній скарзі ОСОБА_1 порушено клопотання про постановлення окремої ухвали, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій допущено істотне порушення положень матеріального права та вимог процесуального права.

Статтею 420 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції у випадку і в порядку, встановлених статтею 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

Частиною десятою статті 262 ЦПК України передбачено, що суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення.

Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли.

Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

Верховний Суд не встановив порушень, які б давали підстави для постановлення окремої ухвали в цій справі, у зв`язку з чим клопотання ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 03 травня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник