Постанова
Іменем України
30 березня 2022 року
м. Київ
справа № 444/7865/12
провадження № 61-6660св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: територіальна громада міста в особі Криворізької міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 листопада 2020 року у складі судді Кузнецова Р. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 березня 2021 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2012 року ОСОБА_3 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом
до Криворізької міської територіальної громади в особі виконавчого комітет Центрально-Міської районної у місті ради, який у червні 2013 року уточнили
та просили визнати належність їх батьку, ОСОБА_4 , житлового будинку
АДРЕСА_1 , набутого
у порядку спадкування після смерті його матері ОСОБА_5 ; визнати за ними право на спадкування після смерті батька у рівних частках, на 1/3 частку
за кожною, визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право власності
по 1/3 частині жилого будинку
АДРЕСА_1 .
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 червня 2013 року задоволено клопотання ОСОБА_1 , об`єднано в одне провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради за участю третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , Першої криворізької державної нотаріальної контори, про визнання факту прийняття спадщини, визнання права власності на будинок з господарськими спорудами спільним майном подружжя, визнання права власності на частки
у домоволодінні з цивільною справою за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3
до Криворізької міської територіальної громади в особі виконавчого комітету Центрально-Міської районної в місті ради, про визнання права на спадкування.
02 липня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з уточненою позовною заявою про встановлення факту прийняття спадщини за заповітом, визнання факту набуття права власності на будинок з господарськими спорудами, визнання права власності на 1/3 частку вартості будинку з господарськими спорудами у порядку спадкування.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 липня 2015 року позов ОСОБА_2
та ОСОБА_3 , а також позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано факт прийняття спадщини за заповітом ОСОБА_4 після смерті його матері ОСОБА_5 .
Визнано факт набуття ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя права власності на житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 право власності на 1/3 частку у праві спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом після смерті
ОСОБА_4 право власності на 1/3 частку у праві спільної часткової власності
на житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_3 у порядку спадкування за законом після смерті
ОСОБА_4 право власності на 1/3 частку у праві спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Додатковим рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу
від 18 вересня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/3 частину вартості будинку відповідно до експертної оцінки в розмірі 22 700,00 грн, про визнання
за ОСОБА_2 права власності на 1/3 частину вартості спірного будинку відповідно до експертної оцінки в розмірі 22 700,00 грн, та про визнання
за ОСОБА_3 права власності на 1/3 частину вартості будинку відповідно
до експертної оцінки в розмірі 22 700,00 грн відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 листопада
2015 року рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 липня 2015 року та додаткове рішення
від 18 вересня 2015 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 13 липня 2016 року, рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 липня
2015 року, додаткове рішення від 18 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
27 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з уточненою позовною заявою та після неодноразового уточнення позовних вимог, в останній редакції від 24 жовтня 2017 року, посилаючись на те, що за час їх спільного проживання
з померлим ОСОБА_4 у зв`язку з необхідністю протягом 2002-2004 років вона виконала будівельно-ремонтні роботи, а тому внаслідок грошових затрат вартість нерухомого майна збільшилась більше, ніж у два рази, а тому, вважала, що спірний будинок є спільним сумісним майном подружжя, в якому її частка становить 1/2 частину. Просила суд визнати будинок з господарськими будівлями за адресою:
АДРЕСА_1 спільним сумісним майном подружжя; визнати за нею право власності на 1/2 частину цього будинку, як на частку у спільному майні подружжя; визнати за нею право власності на 1/2 частину домоволодіння
у порядку спадкування.
ОСОБА_1 обґрунтовувала позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , з яким з 1995 року вони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу за адресою:
АДРЕСА_1 (зареєстрована вона за адресою: АДРЕСА_2 ).
27 липня 2001 року вони з ОСОБА_4 одружились. Разом з ними у вказаному будинку з господарськими спорудами проживав її онук ОСОБА_7 .
До укладання шлюбу ОСОБА_4 проживав у цьому будинку зі своєю матір`ю ОСОБА_5 , якій будинок належав на підставі свідоцтва про право власності
на частку в спільному майні подружжя та на підставі свідоцтва про право
на спадщину за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_8 .
13 січня 1991 року ОСОБА_5 склала заповіт на все своє майно на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла.
Після її смерті син залишився проживати у вказаному будинку, але
до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звертався.
Із 1995 року ОСОБА_4 не працював. Позивач отримувала дохід від підприємницької діяльності, протягом 2002-2004 років виконала будівельно-ремонтні роботи, збільшивши таким чином вартість нерухомого майна більше, ніж у два рази.
Вважає спірний будинок з господарськими спорудами спільним сумісним майном подружжя, в якому її частка становить 1/2 частину.
Крім того, вона до теперішнього часу проживає у цьому будинку та продовжує його утримувати.
На підставі викладеного, просила визнати будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , спільним сумісним майном подружжя; визнати за нею право власності
на 1/2 частину цього будинку як частку у спільному майні подружжя; визнати
за нею право власності на 1/2 частину будинку у порядку спадкування.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 жовтня 2016 року первісний позов
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до виконавчого комітету Центрально-Міської районної в місті ради, Першої криворізької державної нотаріальної контори про визнання права на спадкування та визнання права власності на спадкове майно, залишено без розгляду.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого рогу від 11 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду
від 30 березня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 право власності на 1/3 частку будинку з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
У задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, виходив з того, що спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дружина ОСОБА_1
та діти: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у зв`язку з чим позивач має право
на 1/3 частку спадкового майна у порядку спадкування за законом як дружина спадкодавця.
Ураховуючи, що спірний будинок ОСОБА_4 успадкував після матері, а позивач не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження доводів про істотне збільшення вартості спірного будинку, немає підстав для визнання будинку спільним сумісним майном подружжя та про визнання за нею права власності на 1/2 частину будинку у порядку спадкування.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У квітні 2021 року ОСОБА_6 , діючи в інтересах ОСОБА_3 , подала
до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 листопада 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 30 березня 2021 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вважає, що спірний будинок не увійшов до складу спадкового майна спадкодавця ОСОБА_4 , оскільки він не оформив право власності після смерті матері, тому ОСОБА_1 не може бути спадкоємцем.
Зазначає, що суд провів поділ спадщини, та таким чином вийшов за межі позовних вимог.
Указує, що апеляційний суд розглянув справу в поряду спрощеного позовного провадження, хоча повинен був проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зазначає що суди застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 березня
2019 року у справі № 343/1048/17 (провадження № 61-15559св18) та від 11 липня 2018 року у справі 643/6628/16 (провадження № 61-23827св18).
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити в силі.
Вважає, що суди правильно встановили всі обставини справи та застосували норми матеріального права з урахуванням правових висновків, викладених
у постановах Верховного Суду щодо спадкування, а доводи касаційної скарги про те, що спірний будинок не увійшов до складу спадкового майна спадкодавця ОСОБА_4 , а судовим рішенням проведено поділ спадщини, взагалі недоречні, оскільки саме відповідачі просили визнати за ОСОБА_4 право власності
на спірний будинок.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від Верховного Суду від 04 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 444/7865/12, витребувано справу
з Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року зупинено дію рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 листопада 2020 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 . Спадкоємцями першої черги за законом є його діти: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також дружина ? ОСОБА_1 .
До складу спадкового майна увійшов житловий будинок з господарськими спорудами на АДРЕСА_1 .
Спадкодавець ОСОБА_4 був сином ОСОБА_5 .
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 вересня
1977 року, виданого Першою криворізькою державною нотаріальною конторою, ОСОБА_5 прийняла у спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_8
1/2 частину вказаного будинку.
Згідно зі свідоцтвом про право власності на частку в спільному майні подружжя від 26 вересня 1977 року, виданого Першою криворізькою державною нотаріальною конторою, ОСОБА_5 належить 1/2 частина спірного будинку.
За життя ОСОБА_5 склала заповіт від 13 січня 1991 року, відповідно
до якого все своє майно заповіла сину ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла.
Встановлено, що ОСОБА_4 за життя право власності у порядку спадкування на вказане нерухоме майно належним чином не оформив.
27 липня 2001 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено шлюб, зареєстрований відділом РАЦС Центрально-міського районного управління юстиції м. Кривого Рогу, про що зроблено запис в реєстрі за № 325.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне йому майно,
що складається з житлового будинку з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звертались до Першої криворізької державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини та постановою про відмову у вчинення нотаріальної дії від 20 грудня 2011 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право
на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 у зв`язку з пропуском строку на прийняття спадщини.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 04 червня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У цій справі виникли правовідносини щодо визнання права власності
на спадкове майно, спадщина на яке відкрилась для спадкодавця у 2001 році,
у період чинності ЦК УРСР, і це спадкове майно спадкодавець належним чином не оформив.
Отже, якщо спадщина відкрилась у період чинності ЦК УРСР, застосовуванню підлягають норми ЦК УРСР про належність спадщини спадкоємцеві з часу відкриття спадщини незалежно від оформлення права на спадщину.
Відповідно до статей 526 529 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідомо, місцезнаходження майна або його основної частини. При спадкоємстві
за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки померлого.
Відповідно до статті 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або
з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві
з моменту відкриття спадщини.
За частинами першою, другою статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Відповідно до частини другої статті 553 ЦК УРСР вважається, що відмовився
від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).
Установивши, що ОСОБА_4 проживав у будинку, що увійшов до складу спадщини після матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (будинок належав їй відповідно до свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя (1/2 частина) та про право на спадщину за законом після смерті чоловіка (1/2 частина), суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що ОСОБА_4 фактично вступив в управління спадковим майном
та прийняв спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_5 у вигляді житлового будинку з господарськими спорудами за адресою:
АДРЕСА_1 .
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або
за законом.
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права
та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини
і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту право
на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.
Згідно зі статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування
за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця
та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Заповіт спадкодавець не складав. У цій справі спадкоємцями ОСОБА_4
за законом першої черги є його дружина ОСОБА_1 та його доньки,
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які звернулися до нотаріуса із заявами
про прийняття спадщини.
Посилання у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 18 березня
2019 року у справі № 343/1048/17 (провадження № 61-15559св18) колегією суддів до уваги не беруться, оскільки правові висновки у цій справі застосовуються у разі, коли спадкодавець за життя не оформив у встановленому законом порядку право власності на земельні ділянки, а позивач з часу смерті батька не отримав державний акт на право власності на земельні ділянки.
У справі, що переглядається, у первинного спадкодавця - матері ОСОБА_4 - ОСОБА_9 , право власності на будинок будо оформлено належним чином.
Доводи касаційної скарги щодо незастосування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених у зазначених у касаційній скарзі постановах, на увагу не заслуговують, оскільки ухвалені у цій справі рішення не суперечать цим висновкам.
Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду
за правилами загального позовного провадження також не заслуговують
на увагу з огляду на таке.
Встановлено, що апеляційний суд при вирішенні питання щодо призначення справи до розгляду та під час проведення підготовчих дій з`ясував питання про склад учасників судового процесу, визначив характер спірних правовідносин
і закон, який їх регулює, з`ясував обставини, на які посилаються учасники справи як на підставу своїх вимог і заперечень, з`ясував, які обставини визнаються
чи заперечуються учасниками справи, закінчив проведення підготовчих дій
за апеляційними скаргами та призначив справу до апеляційного розгляду
о 10 год 40 хв 30 березня 2021 року у приміщенні Дніпровського апеляційного суду. Також апеляційний суд дійшов висновку про необхідність повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи (ухвали Дніпровського апеляційного суду від 25 січня та від 05 березня 2021 року).
Від ОСОБА_2 та ОСОБА_6 надійшло клопотання про розгляд справи
в апеляційному суді за їх відсутності.
У судовому засіданні 30 березня 2021 року апеляційний суд заслухав суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 , яка підтримала доводи своєї апеляційної скарги та просила її задовольнити, заперечувала проти доводів апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , що свідчить про те, що справа була розглянута за правилами загального позовного провадження з дотриманням вимог процесуального закону.
Саме по собі посилання в постанові апеляційного суду про те, що справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження за умови додержання апеляційним судом вимог закону щодо призначення справи до розгляду
в порядку загального позовного провадження не свідчать про наявність підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.
Касаційний суд наголошує, що касаційний перегляд судових рішень, що набрали законної сили, є додатковим способом забезпечення правосудності судових рішень.
Скасування законного і обґрунтованого судового рішення у справі, розгляд якої триває з 2012 року, призведе до затягування судового розгляду й тим самим
до порушення принципу справедливості судового рішення і правової визначеності.
Суд касаційної інстанції в силу вимог статті 400 ЦПК України позбавлений можливості самостійно встановлювати обставини справи, не встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також досліджувати докази у справі, надавати чи змінювати їх оцінку, адже вчинення таких дій буде свідчити про порушення принципу правової визначеності та легітимних очікувань.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення
у судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих
та правильних висновків судів.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки такі судові рішення
є законними та обґрунтованими, прийняті з дотриманням вимог процесуального та матеріального закону, а доводи касаційної скарги висновків судів
не спростовують.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної
чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
З огляду на те що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нове, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 листопада 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун М. Є. Червинська