Постанова
Іменем України
17 березня 2021 року
м. Київ
справа № 447/1535/17
провадження № 61-12767св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М., Тітова М. Ю.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз»,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_2 та Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 20 липня 2018 року у складі судді Карбовнік І. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 14 травня 2019 року у складі колегії суддів: Струс Л. Б., Левика Я. А., Шандри М. М.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (далі - ПАТ «Укртрансгаз»), третя особа - ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, як дитині загиблого до закінчення навчання.
Позовна заява мотивована тим, що 03 січня 1997 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), яка сталася з вини третьої особи по справі ОСОБА_2 - водія автобуса ПАЗ-672, номерний знак НОМЕР_1 , що перебував на той момент у трудових відносинах із відповідачем по справі, трагічно загинув ОСОБА_3 , який є його батьком.
06 травня 1997 року вироком Стрийського районного суду Львівської області ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 215 КК України (у редакції 1960 року) і йому призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі в колонії поселення осіб, що вчинили злочини з необережності, з позбавленням керувати транспортними засобами на 3 роки.
Зазначав, що навчається на 3 курсі стоматологічного факультету Львівського національного університету на контракті, що підтверджується довідкою № 939 від 26 червня 2017 року. Суд призначаючи відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_3 , первісно у розмірі 88,44 грн, а в подальшому у розмірі 853,87 грн, брав до уваги те, що розмір відшкодування по відношенню до мінімальної зарплати на час ухвалення судом рішень становить 98,26 % від встановлених розмірів мінімальних зарплат у 2000 - 2011 роках.
Ураховуючи викладене, просив збільшити розмір відшкодування шкоди та стягнути з ПАТ «Укртрансгаз» відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, на його користь, як дитині загиблого, народженій після його смерті, що є студентом стоматологічного факультету Львівського національного медичного університету, денної, контрактної форми навчання та стягнути:
- за період з червня місяця 2015 року по грудень 2017 року, суму в розмірі
63 699,98 грн;
- щомісячно, починаючи з січня 2018 року до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ним двадцяти трьох років суму в розмірі 3 658,21 грн.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 20 липня
2018 року позов задоволено частково.
Вирішено стягувати щомісячно з ПАТ «Укртрансгаз» відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , як дитині потерпілого, народженій після його смерті
в розмірі по 3 144,32 грн починаючи з 10 липня 2017 року до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ним 23 річного віку .
Стягнено з ПАТ «Укртрансгаз» на користь держави судовий збір у розмірі
704,80 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вимоги ОСОБА_1 щодо відшкодування шкоди до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років відповідно до статті 1200 ЦК України
є обґрунтованими і доведеними належними доказами, тому підлягає стягненню щомісячно сума в розмірі 3 144,32 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 14 травня 2019 року рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 20 липня 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнено з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 - 63 699,98 грн.
Вирішено стягувати щомісячно з ПАТ «Укртрансгаз» відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_1 , як дитині потерпілого, народженій після його смерті в розмірі по 3 144,32 грн починаючи
з 10 липня 2017 року до грудня 2017 року та по 3 658,21 грн з січня 2018 року, але не більше як до досягнення ним 23 річчя.
Апеляційний суд керувався тим, що відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» мінімальна заробітна плата становить 3 723,00 грн та враховуючи частину другу статті 1208 ЦК України є необхідність
у збільшенні розміру позовних вимог. Сума відшкодування шкоди на час ухвалення рішення у 2000 році у розмірі 88,44 грн становила 98,26 % від встановленого розміру 90,00 грн мінімальної заробітної плати, а тому сума щомісячного відшкодування становить 3 658,21 грн ( 3 723,00 *98,26%/100).
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо застосування статті 1200 ЦК України до спірних правовідносин.
Аргументи учасників справи
26 червня 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,
в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 20 липня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 травня 2019 року, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що рішеннями Стрийського міськрайонного суду від 29 червня 2000 року та від 21 березня 2011 року стягнуто кошти на відшкодування шкоди по втраті годувальника на користь ОСОБА_1 до його повноліття. На час виникнення спірних правових та ухвалення зазначених судових рішень діяв ЦК УРСР в редакції 1963 року, який регламентував цивільно-правові відносини, що виникли з приводу відшкодування шкоди, завданою смертю потерпілого ОСОБА_3 . Згідно зі статтями 456 та 457 УРСР в разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мали неповнолітні діти - до досягнення шістнадцятирічного віку, а учні - вісімнадцятирічного віку.
З огляду на зазначене, статті 8 58 Конституції України, статті 5 10 ЦК України, статті 3 10 ЦПК України, статтю 7 Конвенцію про захист прав людини
і основоположних свобод(далі - Конвенція) та рішення Європейського Суду
з прав людини «Праведная проти Росії» (№ 69529/01 від 18 листопада
2004 року):
- не можна застосовувати до спірних правовідносин норми діючого ЦПК, а саме пункт 9 частини першої розділу 13 «Перехідних положень», оскільки порушується порядок зворотної дії закону, а саме погіршує становище відповідача порівняно з тим, який був на момент виникнення правовідносин з приводу відшкодування шкоди завданої смертю годувальника, що відповідно до пункту 34 зазначеного рішення Європейського Суду з прав людини оцінено як порушення пункту першого статті 6 Конвенції;
- рішеннями Стрийського міськрайонного суду від 29 червня 2000 року та від
21 березня 2011 року стягнуто кошти на відшкодування шкоди по втраті годувальника на користь ОСОБА_1 до його повноліття, тому перегляд терміну до якого слід проводити стягнення на користь ОСОБА_1 є «прихованою апеляцією», що відповідно до пункту 32 рішення Європейського Суду з прав людини «Праведная проти Росії» оцінено як порушення пункту першого статті
6 Конвенції;
- перегляд терміну до якого слід проводити стягнення на користь ОСОБА_1 , як зазначено у пунктах 41 та 42 рішення Європейського Суду з прав людини «Праведная проти Росії», є порушенням статті 1 протоколу № 1 до Конвенції.
13 серпня 2019 року АТ «Укртрансгаз» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 20 липня
2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 травня 2019 року, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що правовідносин про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, на час їх виникнення між сторонами, були врегульовано статтями 440 450 456 ЦК УРСР.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України (рішення від
13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3- рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012). Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення також в міжнародно-правових актах, зокрема в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (стаття 7).
Згідно змісту статті 5 ЦК України новий акт цивільного законодавства застосовується лише до тих прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності, однак новий акт не застосовується до вже існуючих правовідносин. Заборона зворотної дії актів цивільного законодавства є однією з важливих складових принципу правової визначеності.
Події, які породили цивільне право ОСОБА_1 на відшкодування шкоди (ДТП внаслідок якого загинув батько позивача) та стали підставою для звернення до суду з позовними вимогами мали місце 03 січня 1997 року, тобто до набрання чинності ЦК України, тому з огляду на зазначені вимоги в цій справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК УРСР 1963 року.
Відповідно до частини другої статті 456 ЦК УРСР шкода відшкодовується неповнолітнім дітям - до досягнення шістнадцятирічного віку, а учням - вісімнадцятирічного віку.
Таким чином, строк відшкодування шкоди позивачу закінчився з дати настання його повноліття, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2 . Всі відповідні виплати
АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 спрямовані на відшкодування шкоди як дитині померлого, яка народилася після його смерті, до досягнення ним повноліття здійснено, тому підстав для поновлення виплат після закінчення цього терміну немає.
Натомість встановивши протилежне, суди першої та апеляційної інстанції допустили порушення вимог статті 58 Конституції України та статті 5 ЦК України.
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційні скарги залишити без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін, мотивуючи це тим, що суд ухвалив законне
і обґрунтоване рішення на підставі норм ЦК України. Однак суд помилково не зазначив пункт 8 Правил відшкодування власником підприємства, установи
і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджених постановою КМУ № 472 від 23 червня 1993 року, відповідно до яких, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають діти, які не досягли 18 років, вихованці, учні, студенти - до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років.
У жовтня 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду письмові пояснення,
у яких зазначає про безпідставність доводів відзиву позивача, оскільки пункт
8 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків не розповсюджуються на спірні правовідносини.
Рух справи
Ухвалами Верховного Суду від 21 серпня 2019 року, від 26 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі за касаційними скаргами
ОСОБА_2 , АТ «Укртрансгаз».
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що 03 січня 1997 року внаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_2 - водія автобуса ПАЗ-672, номерний знак НОМЕР_1 , що перебував на той момент у трудових відносинах із відповідачем по справі, загинув
ОСОБА_3
06 травня 1997 року вироком Стрийського районного суду Львівської області ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 215 КК України (у редакції 1960 року) і йому було призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі в колонії поселення осіб, що вчинили злочини з необережності, з позбавленням керувати транспортними засобами на 3 роки.
Позивач ОСОБА_1 є сином загиблого ОСОБА_3 .
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 29 червня 2000 року у цивільній справі №2-612/2000 за позовом ОСОБА_4 до
ДК «Укртрансгаз» Національної компанії «Нафтогаз» України про стягнення шкоди по втраті годувальника стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_4 відшкодування по втраті годувальника, починаючи з 31 червня 2000 року на її утримання до її працевлаштування по 88,44 грн та на її синаОСОБА_1 утримання по 88 ,44 грн. до досягнення ним повноліття.
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21 березня 2011 року у цивільній справі №2-229/2011 за позовом ОСОБА_4 до
ДК «Укртрансгаз» ДМУ № 8 БМФ «Укргазпромбуд», третя особа -ОСОБА_2 про збільшення розміру відшкодування шкоди, стягнуто з відповідача до працевлаштування ОСОБА_4 та на утримання ОСОБА_1 до його повноліття щомісячно 853,87 грн, у зв`язку із підвищенням мінімальної заробітної плати.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 січня
2014 року роз`яснено, що ДК «Укртрансгаз» БМУ № 8 БМФ «Укргазпромбуд» слід виплачувати щомісячно ОСОБА_4 відшкодування шкоди завданої смертю потерпілого як дружині загиблого до досягнення ОСОБА_1 14 років.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається
і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права
в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення
у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення
в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
У частині третій статті 5 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 березня 2020 року у справі № 686/7590/18 (провадження № 61-698св19) зроблено висновок, що «тлумачення статті 5 та пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що за загальним правилом, дія актів цивільного законодавства в часі має футороспективний характер, тобто спрямована на майбутнє. У зв`язку з чим законодавець передбачає, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Проте із загального правила про застосування актів цивільного законодавства до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ними чинності пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень передбачається виняток і допускається застосування ЦК України до прав та обов`язків, які продовжують існувати після набрання ним чинності. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами (абзац 1 частини першої статті 1202 ЦК України). За заявою потерпілого у разі підвищення вартості життя розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, підлягає індексації на підставі рішення суду. За заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду (стаття 1208 ЦК України). Тобто, цивільним законодавством для охорони прав фізичних осіб - кредиторів встановлена можливість збільшення розміру відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю у триваючих правовідносинах».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 травня 2018 року справа № 476/72/17 (провадження № 61-13283св18) зроблено висновок, що «відповідно до частини першої статті 1202 ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. Згідно з частиною другою статті 1208 ЦК України за заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду. Аналіз зазначеної норми закону дає підстави для висновку, що вона спрямована на забезпечення реальності захисту інтересів потерпілого й повноти відшкодування, оскільки відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, є тривалим у часі процесом».
Встановивши, що відносини з відшкодування шкоди дитині загиблого, завданої смертю потерпілого, продовжували існувати після набрання чинності ЦК України, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про задоволення позову.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду в оскарженій частині ? без змін.
Керуючись статтями 400 402 410 416 ЦПК України (у редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги ОСОБА_2 та Акціонерного товариства «Укртрансгаз» залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного суду від 14 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук
М. Ю. Тітов