28.05.2023

№ 449/1165/17

Постанова

Іменем України

19 січня 2022 року

м. Київ

справа № 449/1165/17

провадження № 61-22096св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Ступак О. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

треті особи: відділ Держгеокадастру у Перемишлянському районі Львівської області, Суходільська сільська рада Перемишлянського району Львівської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3 , треті особи: відділ Держгеокадастру у Перемишлянському районі Львівської області, Суходільська сільська рада Перемишлянського району Львівської області, про визнання недійсним державного акта на землю та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла

ОСОБА_4 , яка є тіткою ОСОБА_1 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , яка є матір`ю останньої. 21 березня 2017 року приватним нотаріусом Юзвою В. Я. були зареєстровані спадкові справи після смерті вище згаданих спадкоємців. Після смерті ОСОБА_4 залишилося спадкове майно у вигляді двох земельних ділянок: площами 1,1878 га та

2, 0256 га на території Суходільської сільської ради. Після смерті

ОСОБА_5 залишилося спадкове майно у вигляді двох земельних ділянок: площами 1,7612 га та 2,5658 га. Рішеннями державного кадастрового реєстратора Лісовського В. В. відмовлено у реєстрації земельних ділянок, а саме земельної ділянки площею 1,1878 га, яка спадкується після смерті ОСОБА_4 та площею 1,7612 га, яка спадкується після смерті ОСОБА_5 , оскільки ці земельні ділянки перетинаються із земельною ділянкою, яка належить на праві власності

ОСОБА_3 .

Крім цього, зазначали, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_7 , яка є матір`ю ОСОБА_2 07 березня 2017 року приватним нотаріусом

Юзвою В. Я. зареєстрована спадкова справа після смерті ОСОБА_7 . Спадщина відкрилась на спадкове майно у вигляді двох земельних ділянок площами 1,4775 га та 0,7824 га на території Суходільської сільської ради. Рішеннями державного кадастрового реєстратора Лісовського В. В. відмовлено у реєстрації земельної ділянки, а саме площею 1,4775 га, що належали ОСОБА_7 , оскільки земельна ділянка перетинається із земельною ділянкою, яка належить на праві власності ОСОБА_3 .

Зазначали, що право власності на вищевказані земельні ділянки виникло у спадкодавців 06 червня 2000 року, оскільки їм були видані про це державні акти. Вважають, що рішення Суходільської сільської ради від 21 квітня

2008 року № 62 про передачу ОСОБА_3 земельної ділянки 1, 2898 га для особистого селянського господарства в урочищі «Біля Юрка» прийняте поза межами повноважень цієї сільської ради, оскільки згідно даних індексної карти Суходільської сільської ради вищезгадана земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту, тому відповідно до вимог статті 122 ЗК України передача такої земельної ділянки здійснювалась станом на 2008 рік територіальними підрозділами державного комітету України по земельним ресурсами, а не рішенням сільської ради. Крім того, ОСОБА_3 не дотримано процедура відведення у власність земельної ділянки, всупереч вимогам пункту 2 «Порядку розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року, оскільки межі земельної ділянки, яка в подальшому була оформлена нею у власність, на момент їх передання останній не було встановлено в натурі, необхідно було виготовити проект землеустрою щодо відведення такої ділянки.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку,

серії ЯЖ № 599136 від 25 вересня 2009 року, виданий на ім`я ОСОБА_3 та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий

№ 4623387600:01:001:0064.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 23 квітня 2018 року у складі судді Гуняк О. Я. позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, ЯЖ № 599136, виданий 25 вересня 2009 року на ім`я ОСОБА_3 на підставі рішення Суходільської сільської ради Перемишлянського району Львівської області від 21 квітня 2008 року № 62 та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 4623387600:01:001:0064.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що судом встановлено, що рішення Суходільської сільської ради від 21 квітня 2008 року № 62 про передачу ОСОБА_3 , жительці с. Лопушна Перемишлянського району Львівської області у приватну власність 1,2898 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу в урочищі «Біля Юрка» прийняте поза межами власних повноважень.

Судом встановлено, що державним кадастровим реєстратором відмовлено позивачам у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру у зв`язку з невідповідністю електронного документа установленим вимогам, а саме перетин ділянок позивачів з земельною ділянкою ОСОБА_3 , кадастровий номер 4623387600:01:001:0064, які передбачається зареєструвати. Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 23 квітня 2018 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що у матеріалах справи відсутні докази знаходження спірної земельної ділянки поза межами населеного пункту.При цьому суд апеляційної інстанції зазначив про те, що задоволення позову у цій справі з тих підстав, що земельна ділянка відповідача знаходиться поза межами населеного пункту, а відтак сільська рада, передаючи таку у власність, перевищили свої повноваження, можливе при умові доведеності внаслідок цього порушеного права позивачів, що у цій справі відсутнє.

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , після смерті яких позивачі у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 успадкували земельні ділянки, не були суміжними землекористувачами з покійними батьками відповідача

ОСОБА_3 - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , чи суміжними землекористувачами або власниками суміжних земельних ділянок із самою ОСОБА_3 . Земельні ділянки успадковані позивачами не мають межі із земельними ділянками, належними відповідачу ОСОБА_3 , чого не заперечили позивачі в суді апеляційної інстанції. Згідно спірного державного акта земельна ділянка площею 1,1418 га, належна ОСОБА_3 , по лінії АБ, де рішеннями державного кадастрового реєстратора відділу у Перемишлянському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області встановлено накладення, межує із землями загального користування та дорогою. Таким чином, відсутність межі між спірними земельними ділянками встановлена державними актами, не заперечується сторонами і це само по собі спростовує можливість їх накладення одна на одну. А наявність накладення згідно викопіювання з кадастрової карти свідчить про помилку, здійснену при внесені даних у кадастрову карту, що не може бути підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації.

Визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯЖ № 599136, виданий 25 вересня 2009 року на ім`я ОСОБА_3 на підставі рішення Суходільської сільської ради від 21 квітня 2008 року № 62 та скасування державної реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер 4623387600:01:001:0064, не відповідає змісту порушеного права позивача та суперечить закону. Обраний позивачами спосіб захисту оспореного права є неефективним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У грудні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 , у якій заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції не встановив повністю фактичних обставин справи, від яких залежить правильне вирішення спору, не перевірив доводів та не дослідив належним чином наданих сторонами доказів і дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову. Належних та допустимих доказів, які б спростовували рішення державного реєстратора про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру від 10 квітня

2017 року у зв`язку з накладенням земельних ділянок одна на одну відповідачем надано не було.

У грудні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_2 , у якій заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та справу передати на новий апеляційний розгляд.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що при здійсненні реєстрації

ОСОБА_2 у березні 2017 року їй були надані офіційні відомості від державного кадастрового реєстратора відділу у Перемишлянському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області. Згідно із цими відомостями існує перетин ділянок позивача з ділянкою 4623387600:01:001:0098 - площа співпадає на 3, 8561 %; перетин ділянок з ділянкою 4623387600:01:001:0099 - площа співпадає на 3,0156 %; перетин ділянок з ділянкою 4623387600:01:001:0097 - площа співпадає на 2, 2035 %; перетин ділянок з ділянкою 4623387600:01:001:0064 - площа співпадає на

6, 7808 %.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у цій справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 у цій справі.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 вересня 2020 року справу призначено судді-доповідачу.

У березні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2021 року справу за позовом

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: відділ Держгеокадастру у Перемишлянському районі Львівської області, Суходільська сільська рада Перемишлянського району Львівської області, про визнання недійсним державного акта на право власності на землю та скасування державної реєстрації призначено до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2020 року до Верховного Суду надійшли відзиви ОСОБА_3 на касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у якому вона просила зазначені касаційні скарги залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Суходільської сільської ради, є власником житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 40, 41).

Рішенням X сесії IV скликання Суходільської сільської ради Перемишлянського району Львівської області від 21 квітня 2008 року

ОСОБА_3 , жительці с. Лопушна Перемишлянського району Львівської області передано у приватну власність земельну ділянку площею 1, 2898 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу в урочищі «Біля Юрка». ОСОБА_3 виготовити державний акт на право власності на землю (а. с. 17).

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку, виданим 25 вересня 2008 року на підставі цього рішення, серії ЯЖ № 599136,

ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 1, 1418 га, що в с. Лопушна Перемишлянського району Львівської області із цільовим призначенням такої для ведення особистого селянського господарства (а. с. 19).

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого 07 червня 1997 року на підставі рішення Суходільської сільської ради народних депутатів 02 лютого 1992 року, серії ІV-ЛВ № 013155,

ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0, 2656 га, що в с. Лопушна Перемишлянського району і цільове призначення такої - для використання під присадибу (а. с. 46).

ОСОБА_1 звернулась із заявами про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується витягами про реєстрацію у спадковому реєстрі (а. с. 8, 9).

Відповідно до витягів про реєстрацію у спадковому реєстрі ОСОБА_2 також звернулась із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 14).

ОСОБА_4 на підставі розпорядження голови Перемишлянської райдержадміністрації від 26 травня 2000 року № 283 передана у приватну власність земельна ділянка площею 2,0256 га, в межах згідно із планом, що на території Суходільської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю, серії ІІ-ЛВ № 074980

від 06 червня 2000 року (а. с. 10).

ОСОБА_5 на підставі розпорядження голови Перемишлянської райдержадміністрації від 26 травня 2000 року № 283 передана у приватну власність земельна ділянка площею 2,5658 га, в межах згідно із планом, що на території Суходільської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю, серії ІІ-ЛВ № 074979

від 06 червня 2000 року (а. с. 11).

ОСОБА_7 на підставі розпорядження голови Перемишлянської райдержадміністрації від 26 травня 2000 року № 283 передана у приватну власність земельна ділянка площею 2,2599 га в межах згідно із планом, що на території Суходільської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю, серії ІІ-ЛВ № 074978

від 06 червня 2000 року (а. с. 15).

Рішенням державного кадастрового реєстратора відділу у Перемишлянському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 10 квітня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з тих підстав, що існує перетин ділянок з ділянкою 4623387600:01:001:0098 - площа співпадає на 3,5665 %; перетин ділянок з ділянкою 4623387600:01:001:0064 - площа співпадає на 5,4891 %; перетин ділянок з ділянкою 4623387600:01:001:0037 - площа співпадає на 0,0453 %; перетин ділянок з ділянкою

4623387600:01:001:0099 - площа співпадає на 0, 0834 %; перетин ділянок з ділянкою 4623387600:01:001:0097 - площа співпадає на 2,2847 % (а. с. 13).

Рішенням Державного кадастрового реєстратора відділу у Перемишлянському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 23 березня 2017 року ОСОБА_2 відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з тих підстав, що існує перетин ділянок з ділянкою 4623387600:01:001:0098 - площа співпадає на 3,8561 %; перетин ділянок з ділянкою 4623387600:01:001:0099 - площа співпадає на 3,0156 %; перетин ділянок з ділянкою 4623387600:01:001:0097 - площа співпадає на 2,2035%; перетин ділянок з ділянкою 4623387600:01:001:0064 - площа співпадає на 6,7808 % (а. с. 16).

Згідно державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого

25 вересня 2008 року на підставі рішення Суходільської сільської ради

10 сесії 4 скликання № 62 від 21 квітня 2008 року, серії ЯЖ № 599136,

ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 1,1418 га, що в с. Лопушна Перемишлянського району Львівської області із цільовим призначенням такої для ведення особистого селянського господарства (а. с. 19).

При цьому, з 1992 року у користуванні за цим господарством згідно погосподарського обліку рахувалась земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 1,2898 га, що відповідає площі зазначеній у рішення, однак у власність згідно державного акту передано меншу площу, а саме 1,1418 га (а. с. 111).

З цих державних актів вбачається, що земельні ділянки, які належать відповідачу, межують, перша - із резервними землями сільської ради для будівництва та дорогою, а друга - із землями загального користування - дорогою, земельною ділянкою гр. ОСОБА_11 , землями сільської ради та земельними ділянками гр. ОСОБА_12 і гр. ОСОБА_3 .

Із державних актів на право приватної власності на землю покійних ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 також вбачається, що такі не межують із земельними ділянками, переданими у приватну власність відповідачу ОСОБА_3 .

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 173 ЗК України (в редакції на час прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою) визначено, що межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста району у місті від інших територій.

Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до техніко-економічного обґрунтування їх розвитку, генеральних планів населених пунктів. Включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності; права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення (викупу) відповідно до цього Кодексу.

За положеннями частини другої статті 174 ЗК України, в редакції яка діяла на час прийняття рішення про надання дозволу на розробку документації на виділення земельної ділянки, рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ приймаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською чи Севастопольською міською радами за поданням районних та відповідних сільських, селищних рад.

За змістом пункту 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» до повноважень районних рад входило і входить прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою району в межах і в порядку, визначених законом.

Отже, межі населеного пункту повинні встановлюватися та/або змінюватись рішенням відповідного компетентного органу або на підставі інших правових документів, виготовлених та/або прийнятих компетентними органами відповідно до законодавства, що діяло на час утворення населеного пункту та/або зміни його меж.

Крім того, статтею 46 Закону України «Про землеустрій» (в редакції на час прийняття рішення про надання дозволу на розробку документації) передбачено, що для встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень розробляються проекти землеустрою щодо встановлення і зміни меж відповідних адміністративно-територіальних утворень. Порядок розробки проектів землеустрою щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень установлюється законодавством України.

Згідно зі статтею 176 ЗК України межі адміністративно-територіальних утворень посвідчуються державним актом України.

Форма та порядок видачі державного акта України на межі адміністративно-територіального утворення встановлюються Верховною Радою України.

Проте, чинними на сьогодні нормативно-правовими актами не затверджено форми та порядку видачі державних актів України на межі адміністративно-територіальних утворень.

У свою чергу, відповідно до статті 55 Закону України «Про землеустрій» установлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно із частинами першою, другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Як передбачено частиною першою статті 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до пункту 12 розділу X «Перехідні положення» ЗК України (який був чинним на час прийняття селищною радою рішення) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) у межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади.

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку що сільська, селищна, міська рада має повноваження щодо розпорядження земельними ділянками, які віднесено до земель комунальної власності та у межах населеного пункту (села, селища, міста).

Межі населеного пункту встановлюються, змінюються відповідними компетентними органами у відповідності до положень земельного законодавства та законодавства про містобудівну діяльність, яке діяло на час утворення населеного пункту або зміни його меж.

Межі населеного пункту вважаються встановленими, а органи місцевого самоврядування набувають права розпоряджатися земельними ділянками, які відповідно до розроблених проектів щодо встановлення меж відповідної сільської, селищної, міської ради включаються до їх територій, після встановлення (винесення) меж території населеного пункту в натуру (на місцевість), закріплення меж території межовими знаками та внесення відомостей про земельну ділянку до державного земельного кадастру (АС ДЗК), якщо межі населеного пункті не були встановлені/змінені у іншому порядку передбаченому законодавством, яке діяло на час утворення населеного пункту його розбудови та/ або зміни меж.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 27 вересня 2017 року у справі № 391/1055/14-ц та Верховний Суд у постанові від 08 липня 2020 року у справі № 363/2968/16-ц (провадження № 61-38547св18).

У матеріалах справи відсутні докази знаходження спірної земельної ділянки поза межами населеного пункту.

При цьому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що задоволення позову у цій справі з тих підстав, що земельна ділянка відповідача знаходиться поза межами населеного пункту, а відтак сільська рада, передаючи таку у власність, перевищила свої повноваження, можливе при умові доведеності внаслідок цього порушеного права позивачів, що у цій справі відсутнє.

Так, відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною першою статті 4, частиною першою статті 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частинами першою, другою статті 152 ЗК України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною третьою статті 152 ЗК України визначено способи захисту прав на землю. Проте, визначений перелік не є вичерпним.

Згідно зв статтею 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Аналіз вказаних норм вказує на можливість захисту права осіб на землю у будь-який спосіб, якщо такий спосіб є ефективним та не суперечить вимогам Закону.

Згідно зі спірним державним актом земельна ділянка площею 1,1418 га, належна ОСОБА_3 , по лінії АБ, де рішеннями Державного кадастрового реєстратора відділу у Перемишлянському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області встановлено накладення, межує із землями загального користування та дорогою. Таким чином, відсутність межі між спірними земельними ділянками встановлена державними актами, не заперечується сторонами і це само по собі спростовує можливість їх накладення одна на одну. А наявність накладення згідно викопіювання з кадастрової карти свідчить про помилку, здійснену при внесені даних у кадастрову карту, що не може бути підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації.

Згідно зі статтею 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.

Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі земельних ділянок у власність чи в користування. Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

Відповідно до пункту 3.10 розділу III «Закріплення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) межовими знаками» Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18 травня 2010 року № 376 (далі - Інструкція), середньоквадратична похибка місцезнаходження межового знака відносно найближчих пунктів державної геодезичної мережі, геодезичних мереж згущення, міських геодезичних мереж не повинна перевищувати: у містах Києві, Севастополі, містах - обласних центрах та містах обласного підпорядкування - 0,1 м; в інших містах та селищах - 0,2 м; у селах - 0,3 м; за межами населених пунктів для земельних ділянок площею до 10 га - 0,5 м, а площею 10 га і більше - 2,5 м.

Згідно із пунктом 4 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр», у разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв`язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності - право користування) на суміжні земельні ділянки. Відсутність згоди власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на виправлення вказаних помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру, надання відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру. Про виявлені помилки центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, письмово безоплатно повідомляє власників (користувачів) земельних ділянок.

Частинами першою-третьою статті 158 ЗК України встановлено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом (частина четверта, п`ята статті 158 ЗК України).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у позасудовому порядку мають можливість скористатися визначеним у пункті 4 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» способом відновлення своїх порушених прав, шляхом усунення технічних помилок, і лише у разі, якщо цей спосіб виявиться недієвим, чи згоди щодо визначення конкретних меж земельних ділянок не буде досягнуто, позивачі, чиї права порушені у результаті невідповідності інформації землевпорядної документації фактичним даним щодо площі, лінійних розмірів та конфігурації земельних ділянок, так і даним, визначеним державними актами, що є порушення вимог земельного законодавства, можуть звернутись до суду за захистом порушених прав.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26 серпня

2020 року у справі № 583/669/15-ц (провадження № 61-756св20).

Докази та обставини, на які посилаються заявники в касаційних скаргах, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні апеляційним судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Відповідно до частини першої 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С. Ф. Хопта

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

О. В. Ступак