Постанова
Іменем України
10 березня 2021 року
м. Київ
справа № 450/1728/17
провадження № 61-16930св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа - Служба у справах дітей Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи(письмового провадження) касаційну скаргу ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та постанову Львівського апеляційного суду від 05 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Цяцяк Р. П., Крайник Н. П., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та просила визнати відповідачів такими, що втратили право на користування житлом - будинком АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову зазначала, що відповідачі з 2002 року не проживають в належному їй на праві приватної власності спірному житловому будинку, оскільки добровільно переїхали проживати в помешкання за адресою: АДРЕСА_2 , а відтак їх слід визнати такими, що втратили право на користування спірним будинком.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 квітня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог та зазначав, що ОСОБА_1 не надала належних і допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачі не проживали у спірному будинку понад один рік.
Постановою Львівського апеляційного суду від 05 серпня 2019 року рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 квітня 2018 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що зі змісту зустрічної позовної заяви, поданої ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , вбачається, що вони визнають ту обставину, що вони є (відповідно) донькою та внуком позивачки за первісним позовом ОСОБА_1 , що остання є одноосібним власником спірного будинку АДРЕСА_1 , а також те, що вони тривалий час (більше одного року) у вказаному будинку не проживають, відтак ці обставини доказуванню не підлягають згідно з частиною першою статті 82 ЦПК України.
У поданому до суду зустрічному позові ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не посилаються на наявність будь-яких домовленостей між ними та власником житла ОСОБА_1 щодо проживання у спірному будинку.
Сторони спору визнають ту обставину, що вони тривалий час разом не проживають, спільного господарства не ведуть та спільним побутом не пов`язані.
Відтак встановленим є той факт, що відповідачі без поважних причин тривалий час (понад один рік) у спірному будинку не проживають, а тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У вересні 2019 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 05 серпня 2019 року та залишити в силі рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 квітня 2018 року.
В обґрунтування касаційної скарги зазначали, що апеляційний суд неправильно застосував частину першу статті 82 ЦПК України. Обставини, зазначені у зустрічній позовній заяві, яка не прийнята судом до розгляду, не можуть вважатися такими, що не підлягають доказуванню.
Документ, який не прийнятий судом до розгляду, не може вважатися заявою по суті справи.
Апеляційний суд безпідставно поклав обов'язок доказування у справі виключно на відповідачів, чим порушив статтю 81 ЦПК України, та задовольнив позов, посилаючись виключно на те, що відповідачі не спростували доводи позивача.
Оскаржуваним рішення суд позбавив неповнолітню особу права на житло, чим порушив статтю 16 Конвенції про права дитини.
Задовольняючи позов апеляційний суд не надав належну оцінку тому, що неповнолітній ОСОБА_3 (на момент звернення ОСОБА_1 з позовом) не міг самостійно визначати своє місце проживання, а тому факт його не проживання у спірному будинку не може бути безумовною підставою для визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Пустомитівського районного суду Львівської області.
24 лютого 2020 року справа № 450/1728/17 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IXустановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27 серпня 2004 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Давидівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, є власником житлового будинку АДРЕСА_1 .
Згідно даних будинкової книги, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані в спірному житловому будинку з 15 грудня 1995 року та 27 жовтня 2000 року відповідно.
Встановлено та підтверджено сторонами, що позивач є матір`ю відповідача ОСОБА_2 та бабою відповідача ОСОБА_3 .
Позивачем на підтвердження факту не проживання відповідачів у спірному будинку надано акти обстеження житлово-побутових умов від 23 січня 2017 року, 24 березня 2017 року, 24 квітня 2017 року, 16 травня 2017 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що зі змісту зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вбачається, що вони визнають те, що вони тривалий час (більше одного року) у спірному будинку, який належить на праві власності позивачу, не проживають, а відтак згадані обставини доказуванню не підлягають на підставі частини першої статті 82 ЦПК України.
Апеляційний суд зазначав, що у зустрічному позові ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не посилались на наявність будь-яких домовленостей між ними та власником житла ОСОБА_1 щодо користування ним.
Вказані обставини з урахуванням того, що відповідачі не надали належні та допустимі докази на підтвердження поважності їх не проживання у спірному будинку понад один рік, є, підставою для задоволення позову ОСОБА_1 .
Колегія суддів не погоджується з такими висновками апеляційного суду з огляду на наступне.
У квітні 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Пустомитівського районного суду Львівської області із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа - орган опіки та піклування Пустомитівської РДА Львівської області про вселення в житловий будинок.
Протокольною ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 квітня 2018 року відмовлено в прийнятті зустрічної позовної заяви, оскільки її подано на стадії судового розгляду, а не в підготовчому судовому засіданні в строк для подання відзиву.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимоги або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга статті 174 ЦПК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі № 297/3225/16-ц (провадження № 61-19259св19) зазначено, що: «відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Комплексний аналіз норм пункту 3 частини першої статті 43, статті 180, частин першої, другої статті 227 ЦПК України свідчить, що про визнання обставин учасниками справи має, в тому числі, бути зазначено в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників або іншим чином визнано ці обставини саме під час розгляду спору в суді, а не поза його межами».
Обставини, на які посилався апеляційний суд як на підставу для задоволення позову, не були визнані відповідачами під час розгляду спору в суді.
З урахуванням того, що Пустомитівський районний суд Львівської області протокольною ухвалою відмовив у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , висновки апеляційного суду про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 з огляду на визнані відповідачами у зустрічному позові обставини є передчасними, оскільки вказаний зустрічний позов не був прийнятий до розгляду судом і він у розумінні частини другої статті 174 ЦПК України не є заявою по суті справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Таким чином, переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про встановлення обставин не проживання відповідачів у спірному житловому будинку на підставі зустрічної позовної заяви, яка не була прийнята судом до розгляду і яка у розумінні частини другої статті 174 ЦПК України не є заявою по суті справи.
За таких обставин судове рішення апеляційного не може вважатися законним і обґрунтованим, тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Щодо судових витрат
Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61- 39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо касаційна інстанція, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює судове рішення про скасування судових рішень та ухвалення нового судового рішення або змінює судові рішення повністю або частково (стаття 412 ЦПК України), цей суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Якщо суд касаційної інстанції скасував судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції (стаття 411 ЦПК України) або постановлено будь яке інше судове рішення, крім передбаченого статтею 412 ЦПК України, то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».
Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 , ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного суду від 05 серпня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат СуддіН. О. Антоненко Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук М. Ю. Тітов