№ 450/2388/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 450/2388/24

провадження № 61-15884св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Пархоменка П. І.,

учасники справи:

особа, яка подає заяву про забезпечення позову до його пред'явлення (позивач) - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Логос Девелопмент», Товариство з обмеженою відповідальністю «Логос Апарат»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , поданою адвокатом Лазором Андрієм Олеговичем, на постанову Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Міркуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви

29 травня 2024 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Заява мотивована тим, що 26 липня 2021 року між ним як позикодавцем та ОСОБА_2 як позичальником укладено договір позики, відповідно до умов якого позичальник отримала у борг 200 000,00 дол. США під 2 % місячних зі строком повернення позики до 31 грудня 2021 року в готівкому порядку шляхом передачі відповідних коштів позикодавцю. Однак станом на 29 травня 2024 року грошові кошти не повернуто.

Оскільки ОСОБА_2 є єдиним засновником та володільцем 100 % часток у статутних капіталах ТОВ «Логос Девелопмент» та ТОВ «Логос Апарт», він планує залучити вказаних юридичні особи у якості співвідповідачів у цій справі та пред`явити до них позов про стягнення заборгованості.

На даний час існує реальна загроза відчуження права власності часток ТОВ «Логос Девелопмент» та ТОВ «Логос Апарт» на користь третіх осіб, що призведе до необхідності зміни позовних вимог, збільшення кількості учасників розгляду справи, ускладнення розгляду справи, порушення строків її розгляду та унеможливить виконання судового рішення у випадку задоволення позову. Будь-якого іншого майна у приватній власності ОСОБА_2 йому встановити не вдалось. Загальна вартість часток ТОВ «Логос Девелопмент» та ТОВ «Логос Апарт» становить 1 511 512,15 грн, тоді як ціна позову - 8 079 160,00 грн.

ОСОБА_1 просив вжити заходи забезпечення позову шляхом:

накладення арешту в межах суми позову 200 000,00 дол. США на частку ОСОБА_2 в статутному капіталі ТОВ «Логос Девелопмент», номінальною вартістю 811 512,15 грн у розмірі 100 % статутного капіталу, та ТОВ «Логос Апарт», номінальною вартістю 700 000,00 грн у розмірі 100% статутного капіталу;

заборонити ОСОБА_2 або будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження та/або розпорядження частками у статутному капіталі ТОВ «Логос Девелопмент» та ТОВ «Логос Апарт»;

заборонити всім суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проведення реєстраційних дій щодо ТОВ «Логос Девелопмент» та ТОВ «Логос Апарт», пов`язаних зі зміною розміру статутного капіталу, складу та відомостей про учасників, розміру їхніх часток, затвердження статуту у новій редакції, внесення змін до статуту, зміни кінцевого бенефіціарного власника, прийняття рішень про ліквідацію, реорганізацію (злиття, поділ) щодо ТОВ «Логос Девелопмент» та ТОВ «Логос Апарт» до набрання законної сили рішенням суду за позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики від 26 липня 2021 року;

заборонити ОСОБА_2 до набрання законної сили рішенням суду за позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики від 26 липня 2021 року приймати рішення щодо відчуження майна ТОВ «Логос Девелопмент» та ТОВ «Логос Апарт» будь-яким чином, передачі його в іпотеку або надання поруки майном ТОВ «Логос Девелопмент» та ТОВ «Логос Апарт» перед третіми особами;

накласти в межах суми позову 200 000,00 дол. США арешт на все майно, що належить ТОВ «Логос Девелопмент» та ТОВ «Логос Апарт».

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 31 травня 2024 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на належне ОСОБА_2 на праві власності майно в межах розміру боргу 200 000,00 дол. США та заборонено вчиняти дії, спрямовані на відчуження і розпорядження частками у статутному капіталі ТОВ «Логос Девелопмент» та ТОВ «Логос Апарт» будь-яким чином, в тому числі приймати рішення щодо відчуження майна вказаних юридичних осіб, передавати його в іпотеку та поручатись таким перед третіми особами.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що існує достатньо обґрунтована імовірність того, що ОСОБА_2 вчинятиме дії, які можуть істотно ускладнити або унеможливити виконання можливого рішення суду, а тому існує об`єктивна необхідність у частковому забезпеченні позову шляхом накладення арешту на належне їй на праві власності майно в межах розміру боргу 200 000,00 дол. США та заборони вчиняти дії, спрямовані на відчуження і розпорядження частками у статутному капіталі ТОВ «Логос Девелопмент» та ТОВ «Логос Апарт» будь-яким чином, в тому числі приймати рішення щодо відчуження майна вказаних юридичних осіб, передавати його в іпотеку та поручатись таким перед третіми особами.

Інша частина заяви про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки призведе до втручання у господарську діяльність ТОВ «Логос Девелопмент» і ТОВ «Логос Апарт», представники яких жодних договорів позики з ОСОБА_1 не укладали.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 31 травня 2024 року в частині заборони ОСОБА_2 вчиняти дії, спрямовані на відчуження і розпорядження частками у статутному ТОВ «Логос Девелопмент» та ТОВ «Логос Апарт» будь-яким чином, в тому числі приймати рішення щодо відчуження майна вказаних юридичних осіб, передавати його в іпотеку та поручатись таким перед третіми особами - скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у застосуванні вказаних заходів забезпечення позову.

В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору. Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ТОВ «Логос Девелопмент», ТОВ «Логос Апарт» про стягнення заборгованості в розмірі 200 000,00 дол. США шляхом звернення на частку ОСОБА_2 у вказаних підприємствах. У той же час, ТОВ «Логос Девелопмент» та ТОВ «Логос Апарт» договору позики від 26 липня 2021 року на 200 000,00 дол. США для забезпечення стягнення заборгованості, за яким звернувся заявник, не укладали, за виконання його умов поручителями не виступали та не є сторонами цього договору. Товариство не відповідає за зобов`язанням своїх учасників. Тому оскарженими заходами забезпечення позову фактично блокується господарська діяльність двох товариств на невизначений час. Крім того, позивач не надав належних та допустимих доказів того, що відповідач вживає чи намагається вживати заходів щодо відчуження майна вказаних товариств. Суд першої інстанції не врахував, що ТОВ «Логос Девелопмент» здійснює купівлю та продаж власного нерухомого майна, відтак заборона вчиняти дії щодо «будь-яким чином, в тому числі приймати рішення щодо відчуження майна вказаних юридичних осіб» є прямим перешкоджанням здійсненню господарської діяльності ТОВ «Логос Девелопмент» та ТОВ «Логос Апарт» та призведе до заподіяння збитків цим юридичним особам.

У той же час, заходи забезпечення позову у виді накладення арешту на належне ОСОБА_2 на праві власності майно в межах розміру боргу 200 000,00 дол. США є співмірним та обґрунтованими, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваним законом інтересів позивача, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання можливих судових рішень у цій справі.

Аргументи учасників справи

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року, у якій просив оскаржену постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти дії, спрямовані на відчуження і розпорядження частками у статутному капіталі ТОВ «Логос Девелопмент» та ТОВ «Логос Апарт» будь-яким чином, оскільки спір у цій справі є майновим і у випадку задоволення позову рішення підлягатиме примусовому виконанню. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше нерухоме та рухоме майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення, а зокрема за рахунок вартості частки відповідача у статутному капіталі товариства. Зазначене свідчить про те, що обраний ним вид забезпечення позову є співмірними з позовними вимогами та впливає на можливість у майбутньому безперешкодного виконання рішення суду в цій справі.

Не можна ототожнювати право на частку у статутному капіталі товариства і номінальну вартість такої частки. Право на частку є майновим правом і такий захід забезпечення позову як накладення арешту на частку відповідача у статутному капіталі товариства є адекватним та співмірним із заявленими позовними вимогами про стягнення заборгованості за договором позики. Водночас судова практика щодо накладення арешту на частки відповідача у статутному капіталі товариств як співмірного заходу забезпечення позову є релевантною та може бути застосована до виду (способу) забезпечення позову як заборона вчиняти дії (зокрема, спрямовані на відчуження і розпорядження частками у статутному капіталі товариств будь-яким чином), оскільки обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, тому суттєвого значення у виборі їх застосування для вирішення справи та способу забезпечення позову немає. Такий захід забезпечення позову є адекватним та співмірним із заявленими позовними вимогами про стягнення заборгованості за договором позики, а не вжиття такого заходу забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав позивача, оскільки він не зможе їх захистити в межах лише цього судового провадження, без нових звернень до суду, що потягне за собою додаткові витрати.

Поза увагою апеляційного суду залишено ту обставину, що предметом позову у цій справі є: 1) стягнення з ОСОБА_2 , ТОВ «Логос Девелопмент» та ТОВ «Логос Апарт» на його користь заборгованості за договором позики у розмірі 200 000,00 дол. США; 2) звернення стягнення на частку ОСОБА_2 у статутному капіталі ТОВ «Логос Девелопмент», номінальною вартістю 811 512,15 грн у розмірі статутного капіталу, та ТОВ «Логос Апарт», номінальною вартістю 700 000,00 грн у розмірі статутного капіталу. Також суд апеляційної інстанції не дав оцінки тому, що позовна вимога спрямована як до ОСОБА_2 , так і до юридичних осіб, а зміна заходів забезпечення позову таким чином надасть можливість відповідачам вчинити заходи щодо відчуження майна на користь третіх осіб.

У контексті доводів щодо співмірності застосованого заходу забезпечення, то метою оспорюваного забезпечення позову є збереження активів ТОВ «Логос Девелопмент» та ТОВ «Логос Апарт», єдиним засновником якого є ОСОБА_2 , і об`єктивного визначення при вирішенні спору ринкової вартості її часток у статутному капіталі (майна) товариств, а також можливості задоволення вимог позивача шляхом звернення стягнення на частки учасника товариств. При цьому сумарна вартість часток у статутних капіталах юридичних осіб, які належать відповідачу, не перевищує ціну позову, і належних доводів на спростування цих обставин судом апеляційної інстанції не встановлено.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, місцевий суд врахував співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Помилковими є висновки апеляційного суду про те, що оскаржуваними заходами фактично блокується господарська діяльність двох товариств на невизначений час, оскільки такі заходи забезпечення позову не можуть призвести до перешкоджання господарській діяльності вказаних юридичних осіб, і не можуть призвести в майбутньому до незворотних наслідків. Майно юридичної особи фактично перебуватиме у володінні власника ? товариства, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Крім того, ОСОБА_2 є єдиним засновником, учасником, кінцевим бенефіціаром ТОВ «Логос Девелопмент» та ТОВ «Логос Апарт».

Хибними є висновки апеляційного суду про те, що позивач не надав належних та допустимих доказів того, що відповідач вживає чи намагається вживати заходів, щодо відчуження майна товариств, оскільки заходи забезпечення позову є превентивними по своїй правовій природі та спрямовані, зокрема, на убезпечення позивача від додаткових негативних наслідків, пов`язаних із відчуженням відповідного майна нинішнім власником (відповідачем), до часу розгляду справи в суді та встановлення істини у справі.

У січні 2025 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду - без змін.

Відзив мотивовано тим, що позивач залучив відповідачами ТОВ «Логос Девелопмент» та ТОВ «Логос Апарт» у справі, предметом спору в якій є стягнення коштів за договором позики, в якому позикодавцем є вона, а не вказані товариства, а отже вони не є сторонами цього цивільно-правового спору.

Апеляційний суд врахував, що юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її засновника, крім випадків, встановлених статутом та законом. При цьому ТОВ «Логос Девелопмент» здійснює економічну діяльність, що полягає у купівлі та продажі власного нерухомого майна, а тому забезпечення позову у спосіб, що просить позивач, є перешкоджанням у здійснення господарської діяльності та призведе до заподіяння збитків ТОВ «Логос Девелопмент» та ТОВ «Логос Апарт».

Вказує, що у справі № 450/177/24 суддями сформована окрема думка, відповідно до змісту якої касаційне провадження за касаційною скаргою на увалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині відмови у забезпечення позову відкрито помилково, оскільки ухвала суду першої інстанції в частині відмови у забезпечені позову та постанови апеляційного суду щодо залишення без змін ухвали суду першої інстанції не підлягають оскарженню в касаційному порядку.

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується в частині відмови у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти дії, спрямовані на відчуження і розпорядження частками у статутному капіталі ТОВ «Логос Девелопмент» та ТОВ «Логос Апарт» будь-яким чином, в тому числі приймати рішення щодо відчуження майна вказаних юридичних осіб, передавати його в іпотеку та поручатись таким перед третіми особами. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У частині першій статті 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема позов забезпечується накладенням арешту на майно, забороною вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 (провадження № 14-28цс23) зазначено, що «як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії».

У постанові у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2020 року у справі № 756/4376/21, на яку є посилання в касаційній скарзі, вказано, що «змістом корпоративних прав є майнові та організаційні (немайнові) права, що виникають з факту володіння часткою у статутному капіталі господарського товариства. До майнових корпоративних прав учасника товариства з обмеженою відповідальністю можна віднести: (а) участь у розподілі прибутку товариства (пункт 3 частини першої статті 5 Закону); (б) отримання у разі ліквідації товариства частини майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартості (пункт 4 частини першої статті 5 Закону). До організаційних (немайнових) корпоративних прав можна віднести такі права: (а) брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства (пункт 1 частини першої статті 5 Закону); (б) отримувати інформацію про господарську діяльність товариства (пункт 2 частини першої статті 5 Закону). Серед зазначених прав оборотоздатними є лише майнові. За своєю природою корпоративні права та обов`язки є змістом корпоративних правовідносин, а частка у статутному капіталі - об`єктом правовідносин».

Арешт як заборона на право розпоряджатися майном включає і обмеження на розпорядження таким майном. Тому при накладенні арешту на майно вжиття додаткових заходів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження таким майном, не є необхідним (див. постанову Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2024 року в справі № 567/459/23).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

суди встановили, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсно існує спір щодо стягнення заборгованості за договором від 26 липня 2021 року, за умовами якого позики ОСОБА_2 отримала в борг 200 000,00 дол. США. ОСОБА_2 є бенефіціарним власником юридичних осіб: ТОВ «Логос Девелопмент», розмір якого складає 811 512,15 грн, та ТОВ «Логос Апарт», розмір якого складає 700 000,00 грн, відсоток її частки у статутних капіталах становить 100 %. Загальна вартість часток ТОВ «Логос Девелопмент» та ТОВ «Логос Апарт» становить 1 511 512,15 грн, тоді як ціна позову - 8 079 160,00 грн;

апеляційний суд скасував ухвалу суду першої інстанції, якою частково задоволено заяву про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти дії, спрямовані на відчуження і розпорядження частками у статутному капіталі ТОВ «Логос Девелопмент» та ТОВ «Логос Апарт» будь-яким чином, в тому числі приймати рішення щодо відчуження майна вказаних юридичних осіб, передавати його в іпотеку та поручатись таким перед третіми особами, з тих мотивів, що внаслідок застосування таких заходів фактично блокується діяльність товариств на невизначений період. Позивач не надав доказів того, що ОСОБА_2 вживає чи намагається вжити заходів щодо відчуження майна товариств. Крім того, ТОВ «Логос Девелопмент» здійснює купівлю та продаж власного майна, тому такі заходи забезпечення позову призведуть до заподіяння збитків;

апеляційний суд не врахував, що право на частку є майновим оборотоздатним правом, частки у статутному капіталі ТОВ «Логос Девелопмент» та ТОВ «ЛогосАпарт» належать ОСОБА_2 та є її майном. Арешт як заборона на право розпоряджатися майном включає і обмеження на розпорядження таким майном. Тому при накладенні арешту на майно відповідача вжиття додаткових заходів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження таким майном, не є необхідним. Оскільки суди наклали арешт на належне ОСОБА_2 на праві власності майно в межах розміру боргу 200 000,00 дол. США, то додатково забороняти їй вчиняти дії, спрямовані на відчуження і розпорядження належними їй частками у статутному капіталі ТОВ «Логос Девелопмент» та ТОВ «Логос Апарт», не є необхідним;

водночас касаційний суд погоджується з висновком апеляційного суду в частині відсутності підстав застосування такого заходу забезпечення позову як заборони ОСОБА_2 приймати рішення щодо розпорядження майном вказаних юридичних осіб, що, з урахуванням видів їх економічної діяльності, може призвести до невиправданого обмеження майнових прав вказаних юридичних осіб, фактичного блокування їх діяльності.

Тому суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про скасування ухвали суду першої інстанції в частині заборони ОСОБА_2 вчиняти дії, спрямовані на відчуження і розпорядження частками у статутному ТОВ «Логос Девелопмент» та ТОВ «Логос Апарт» будь-яким чином, в тому числі приймати рішення щодо відчуження майна вказаних юридичних осіб, передавати його в іпотеку та поручатись таким перед третіми особами, однак частково помилився в мотивах такого рішення. У зв?язку з цим оскаржену постанову апеляційного суду в зазначеній частині належить змінити в мотивувальній частині.

Посилання в касаційній скарзі на окрему думку суддів Верховного Суду у справі № 450/177/24, відповідно до змісту якої касаційне провадження за касаційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині відмови у забезпечення позову відкрито помилково, колегія суддів відхиляє, оскільки у цій справі предметом касаційного перегляду є ухвала суду першої інстанції в частині задоволення заяви про забезпечення позову та постанова апеляційного суду, якою частково скасовано ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у забезпеченні позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що постановаапеляційного суду в оскарженій частині частково ухвалена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постановуапеляційного суду в оскарженій частині змінити в мотивувальній частині, а в іншій частині залишити без змін.

Керуючись статтями 400 402 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти дії, спрямовані на відчуження і розпорядження частками у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Логос Девелопмент» та товариства з обмеженою відповідальністю «Логос Апарт» будь-яким чином, в тому числі приймати рішення щодо відчуження майна вказаних юридичних осіб, передавати його в іпотеку та поручатись таким перед третіми особами змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко