ПОСТАНОВА
Іменем України
17 березня 2020 року
Київ
справа №450/3274/16-а
адміністративне провадження №К/9901/21924/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В. М.,
Шевцової Н.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції на постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 березня 2017 року (суддя - Мусієвський В.Є.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року (головуючий суддя Курилець А.Р., судді Кушнерик М.П., Мікула О.І.) у справі
за позовом ОСОБА_1
до інспектора 3-го батальйону Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Двожан Н.В., Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції
про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача, у якому просив визнати дії відповідача щодо складання постанови серії АР №550289 від 09.12.2016 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у вигляді штрафу в сумі 425 гривень за порушення ч.2 ст.122 КУпАП незаконними, визнати постанову протиправною та скасувати її, а провадження по справі закрити.
В обґрунтування позову посилався на те, що рухався на автомобілі Шевроле Орландо, н.з. НОМЕР_1 по автодорозі М-06 Київ-Чоп, в смузі руху, на якій він перебував, попереду в попутньому напрямку рухався транспортний засіб з причепом, швидкість якого становила 20-30 км/год. та з метою нестворення перешкод іншим учасникам дорожнього руху, здійснив обгін даного транспортного засобу, після чого був зупинений інспекторами поліції. Вважає свої дії правомірними, оскільки ПДР дозволяють здійснювати обгін транспортних засобів, які рухаються зі швидкістю менше 30 км/год. За вказаних обставин вважає постанову незаконною.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 березня 2017 року, яка була залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року, позов було задоволено частково.
Визнано дії інспектора поліції Двожан Н.В. щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності протиправними та скасувати винесену ним постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АР №550289 від 09.12.2016 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій вказали, що як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об`їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об`їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год. При цьому, позивач зазначав, що він обігнав транспортний засіб, який рухався зі швидкістю менше 30 км/год. Даний факт відповідачами не спростовано та доказів, які б свідчили про протилежне не надано. Разом з тим, суди вказали, що вимога про закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності не може бути задоволена, оскільки вирішення такого роду питань віднесене до компетенції відповідача та здійснюється в порядку КУпАП.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
31 липня 2017 року відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 березня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року, в якій просив їх скасувати в частині визнання протиправними дій інспектора поліції Двожан Н.В. щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи і порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення позовних вимог. Вказав, що рішення судів попередніх інстанцій управлінням оскаржується лише в частині визнання протиправними дій інспектора поліції Двожан Н.В. щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Так, задовольняючи вказані позовні вимоги, суди не виклали мотиви, які лежать в основі задоволення цих вимог, а лише посилання судами на норми права не можуть вважатись належною мотивацією рішення або висновку. Крім того, зазначив, що постанова в справі про адміністративне правопорушення є законною і підстав для її скасування немає.
Позивачем до Суду не було надано відзиву (заперечень) на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Клопотань від учасників справи про розгляд касаційної скарги за їх обов`язкової участі Суду надано не було.
Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2020 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
09 грудня 2016 року інспектором Двожан Н.В. за результатами розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення було встановлено, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Шевроле Орландо, н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимоги дорожньої розмітки, виїхав на смугу зустрічного руху та рухався по ній, чим порушив п.п. 11.3 ПДР та накладено стягнення за ч.2 ст.122 КУпАП у розмірі 425 грн.
Позивач зазначив, що він обігнав транспортний засіб, який рухався зі швидкістю менше 30 км/год.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Зі змісту ч. 2 ст.122 КУпАП вбачається, що Порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Із змісту п.11.3 ПДР України, затверджених Постановою КМ України, від 10.10.2001, № 1306, вбачається, що на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу.
Відповідно до п.34 ПДР України, лінії 1.1 і 1.3 перетинати забороняється.
Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об`їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об`їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год.
Крім цього, ч. 1 ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі статтею 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до с.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, ( частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, ) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За приписами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).
Адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Таким чином, підставами для визнання протиправними дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких дій/ бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що оскаржувана постанова серії АР №550289 від 09.12.2016 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП була винесена неправомірно та підлягає скасуванню.
Колегія суддів вказує, що скаржником не оскаржуються в касаційному порядку судові рішення судів попередніх інстанцій в цій частині.
Враховуючи наявність підстав для скасування постанови серії АР №550289 від 09.12.2016 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення, всупереч вимогам КпАП України, не було належним чином враховано усіх обставин справи, отже Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про визнання дій інспектора поліції Двожан Н.В. щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності протиправними.
У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.
Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами попередніх інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.
Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.
Керуючись статтями 341 343 349-354 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
п о с т а н о в и в :
Касаційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.
Постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 березня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич
Судді В. М. Бевзенко
Н.В. Шевцова