07.04.2024

№ 450/4283/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 450/4283/21

провадження № 61-1744св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Давидівська сільська рада об`єднаної територіальної громади Львівського району Львівської області, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Марчук Геннадій Олегович, на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області у складі судді Добош Н. Б. від 10 квітня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І. від 16 листопада 2023 року і виходив з наступного.

Зміст заявлених позовних вимог

1. У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Давидівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Львівського району Львівської області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування рішення сільської ради, визнання недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що згідно з рішенням Пустомитівського районного суду від 26 грудня 2014 року у справі

№ 450/2823/14-ц він є власником будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,31 га, що знаходиться за вказаною адресою і межує із земельною ділянкою відповідачів.

3. Вказував, що його батько ОСОБА_5 проживав у зазначеному домоволодінні та тривалий час користувався земельною ділянкою загальною площею 0,32 га відповідно до акту відводу земельної ділянки від 29 серпня

1961 року.

4. 06 вересня 2006 року була проведена інвентаризація, в результаті якої зафіксовано фактичне користування земельними ділянками та встановлено, що площа земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_5 , становить 0,31 га, у ОСОБА_2 - 0,23 га. Встановлено відповідні межові знаки.

5. Однак, у вересні 2006 року ОСОБА_2 забетонувала металеві стовпці на земельній ділянці, що відповідно до зазначеного акту від 06 вересня 2006 року знаходилася у користуванні ОСОБА_5 , а з 26 грудня 2014 року - у його користуванні.

6. 29 вересня 2006 року комісією Давидівської сільської ради в складі секретаря виконкому, спеціалістів із земельних питань було складено акт, в якому зафіксовано самозахват земельної ділянки загальною площею 0,0118 га.

7. 17 жовтня 2006 року комісією Давидівської сільської ради повторно проведено обміри ділянок по факту їх використання та встановлено, що за період з 06 вересня 2006 року по 17 жовтня 2006 року ОСОБА_2 без погодження з Давидівською сільською радою та ОСОБА_5 встановила огорожу по всій довжині земельної ділянки площею 0,0099 га, яка знаходилась у фактичному користуванні ОСОБА_5 , після чого площа землекористування ОСОБА_5 становила 0,3095 га, тобто зменшилася, а площа земельної ділянки ОСОБА_2 становила 0,2224 га, тобто збільшилася.

8. Стверджував, що внаслідок незаконних дій ОСОБА_2 межові знаки, що були встановлені, знищено.

9. 03 травня 2019 року комісія Давидівської сільської ради ОТГ погодила ОСОБА_2 акт прийому-передачі межових знаків без підпису ОСОБА_5 та на підставі цього акту було видане рішення № 3648-45/209 від 13 серпня 2019 року про затвердження цього акту.

10. Посилався на те, що рішення Давидівської сільської ради ОТГ від 07 лютого 2020 року № 4205-52/2020, яким було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ОСОБА_2 , перешкоджає йому отримати у власність земельну ділянку площею 0,31 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка б мала знаходитись у його користуванні, і частина якої самовільно була захоплена ОСОБА_2 .

11. У 2020 році ОСОБА_2 подарувала земельну ділянку кадастровий номер 4623682400:01:002:0355, розташовану за адресою:

АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , площа якої, згідно з витягом з Державного земельного кадастру становить 0,2231 га.

12. З огляду на наведене та враховуючи збільшення позовних вимог,

ОСОБА_1 просив суд: скасувати рішення Давидівської сільської ради ОТГ від 07 лютого 2020 року № 4205-52/2020 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,2231 га кадастровий номер 4623682400:01:002:0355, яка заходиться за адресою:

АДРЕСА_2 ; визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 14 липня 2020 року, номер 779, посвідчений приватним нотаріусом Пустомитвського районного нотаріального округу Львівської області Слиш Л. Т.; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий № 4623682400:01:002:0355 в спосіб виключення з Державного земельного кадастру відомостей про державну реєстрацію даної земельної ділянки.

Стислий виклад позиції відповідачів

13. Давидівська сільська рада Львівського району Львівської області заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на його необґрунтованість. Зазначала, що оскаржуване рішення сільради було прийнято на підставі заяви ОСОБА_2 та з урахуванням пропозицій постійної комісії з питань земельних відносин, будівництва, архітектури та просторового планування, положень пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 12 40 116 122 186 Земельного кодексу України, статті 55 Закону України «Про землеустрій», статті 20 та пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Натомість у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували право власності позивача на земельну ділянку, площею 0,31 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також факт звернення останнього із заявою про отримання такої ділянки у власність.

14. Головне управління Держгеокадастру у Львівській області заперечувало проти задоволення вимог, заявлених до нього. Зазначало, що державна реєстрація земельної ділянки, кадастровий номер 4623682400:01:002:0355, площею 0,2231 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , проведена з дотриманням вимог Закону України «Про Державний земельний кадастр» та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051.

15. ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення позовних вимог

ОСОБА_1 , посилаючись на їх необґрунтованість. Зазначала, що комісією Давидівської сільської ради погоджено ОСОБА_2 акт

прийому-передачі межових знаків на зберігання та встановлено, що обміри земельної ділянки, вказані у технічній документації, відповідають фактичному користуванню земельної ділянки та встановленим огорожам. Рішенням

№ 3648-45/2019 від 13 серпня 2019 року Давидівська сільська рада затвердила цей акт. Зауважувала, що ОСОБА_1 згідно з наданим ним рішенням Пустомитівського районного суду від 26 грудня 2014 року набув у порядку спадкування право користування земельною ділянкою площею 0,31 га, а не площею 0,36 га, про яку помилково зазначає. Щодо багаторічного спору про встановлення меж земельних ділянок, зазначала, що у 2010 року батько позивача ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення порушень прав на землю та встановлення меж землекористування між ними (справа № 2-24/10, 22-8223/10). Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 серпня 2010 року позовні вимоги було задоволено частково. Однак це рішення 23 грудня 2010 року було скасовано Апеляційним судом Львівської області і у позові відмовлено у зв`язку з недоведеністю позовних вимог.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

16. Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області

від 10 квітня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

17. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами порушення його прав, які підлягають захисту в судовому порядку. Підставою для звернення позивача до суду стала неможливість реалізувати право на приватизацію земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні, однак відсутні докази звернення ОСОБА_1 до органу місцевого самоврядування з питань приватизації земельної ділянки, розроблення відповідної проєктної документації, а також отримання ним відмови у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, у зв`язку із знаходженням в межах земельної ділянки, яку передбачається сформувати і зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини, тому суд вважав вимоги ОСОБА_1 про скасування оскаржуваного рішення сільської ради необґрунтованими. Інші позовні вимоги визнані похідними, а тому також є такими, що не підлягають задоволенню.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

18. Постановою Львівського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 квітня 2023 року залишено без змін.

19. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, з огляду на недоведеність факту порушення прав позивача у зв`язку з прийняттям Давидівською сільською радою рішення від 07 лютого 2020 року № 4205-52/2020.

Узагальнені доводи касаційної скарги

20. 30 січня2024 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Марчук Г. О., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 квітня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

21. Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також на те, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

22. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що звернення із заявою про приватизацію земельної ділянки є правом заявника, а не обов`язком, а тому нереалізація права не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

23. Позивач зауважує, що факт захоплення частини земельної ділянки, якою він користувався, визнала у судовому засіданні в суді першої інстанції відповідачка ОСОБА_3 , однак суди попередніх інстанцій не надали зазначеному належної оцінки.

24. Зосереджує увагу на тому, що до самозахоплення ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, він користувався нею у повному обсязі. Ця земельна ділянка була надана на підставі рішення виконкому Бобрської районної ради депутатів трудящих від 21 серпня 1961 року № 382 «Про знос житлових і надвірних будівель

гр. ОСОБА_6 , жителя с. Давидова, який проживає в охоронній зоні газопроводу Дашава-Мінськ». Водночас, судами попередніх інстанцій фактично «узаконено» позбавлення його права користування належною йому земельною ділянкою.

25. Посилається на наявні у матеріалах справи докази самозахвату ОСОБА_2 частини спірної земельної ділянки, а саме: акти від 17 жовтня 2006 року

від 29 вересня 2006 року, абриси земельних ділянок ОСОБА_5 , ОСОБА_2 згідно з планом розташування с. Давидів 1975 року.

26. Додатково звертає увагу на порушення процедури погодження меж земельних ділянок між суміжними користувачами при передачі відповідачці спірної земельної ділянки, зокрема, посилається на те, що його не було запрошено на засідання комісії, у зв`язку із чим він був позбавлений права висловити свої зауваження та пропозиції.

27. Вважає, що скасування рішення Давидівської сільської ради від 07 лютого 2020 року № 4205-52/2020 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)

гр. ОСОБА_2 є підставою для визнання недійсним договору дарування такої земельної ділянки та скасування державної реєстрації.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

28. Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2024 року поновлено

ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 квітня 2023 року та постанови Львівського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року, відкрито касаційне провадження у справі № 450/4283/21 витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.

29. 05 березня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

30. 27 лютого 2024 року ОСОБА_4 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить відмовити у її задоволенні.

31. Відзив обґрунтований посиланням на те, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про недоведеність позивачем права користування земельною ділянкою площею 0,32 га та факту самозахоплення її частини ОСОБА_2 . Зосереджує увагу на тому, що право ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою, площею 0,31 га, підтверджується лише рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 грудня

2014 року у справі № 450/4283/23, яке позивачем в апеляційному порядку не оскаржувалося. Доказів того, що земельні ділянка, яка перебувала у користуванні батька позивача зменшилася з 0,32 га до 0,31 га у зв`язку з незаконними діями ОСОБА_2 матеріали справи не містять. Надані позивачем акти вже були предметом оцінки судами під час розгляду спору у справі № 2-24/10 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про усунення порушень прав на землю та встановлення меж землекористування між користувачами земельних ділянок та обґрунтовано відхилені судом.

32. Зауважує, що позивач не надав доказів про наявність у нього перешкод у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, він не звертався до сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку землевпорядної документації і не ініціював розроблення відповідної технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі. Водночас, з огляду на наявність між сторонами спору недружніх відносин, факт непідписання позивачем акту погодження меж самостійного значення не має і не призводить до виникнення, зміни чи припинення прав на земельну ділянку.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

33. Рішенням виконкому Бобрської райради депутатів трудящих № 382

від 21 серпня 1961 року «Про знос житлових і надвірних будівель гр. ОСОБА_6 , жителя с. Давидова, який проживає в охоронній зоні газопроводу

Дашава-Мінськ» зобов`язано голову колгоспу ХХ з`їзду КПРС, голову Давидівської сільської ради та старшого землевпорядника виділити земельну ділянку під забудову гр. ОСОБА_6 .

34. 29 серпня 1961 року складено акт землевпорядником Бобрського району, головою Давидівської сільської ради, головою колгоспу ім. ХХ з`їзду КПРС проведено відвід присадибної ділянки ОСОБА_6 , жителю с. Давидів відповідно до рішення Бобрської райради від 21 серпня 1961 року № 382 загальною площею 0,32 га.

35. Згідно з витягом з господарських книг по землекористуванню домогосподарства ОСОБА_6 , ОСОБА_5 (с. Давидів Давидівської сільської ради 1961-2007 роки) ОСОБА_6 : 1961-1963 роки - 0,26 га, 1964 роки - 0,40 га; 1965-1966 роки - 0,35 га; 1967-1974 роки - 0,25 га; 1975-1991 роки - 0,40 га,

1992-1993 роки - 0,55 га; 1994-1997 роки - 0,31 га; ОСОБА_5 - 1998 рік - загальна площа землекористування 0,84 га, з яких - 0,36 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,48 га для ОПГ; 1999 рік - 2007 рік - 0,36 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,50 га для ОПГ.

36. Згідно з витягом з господарських книг по землекористуванні домогосподарства ОСОБА_2 : 1980 - 1983 роки - 0,25 га, 1984 - 1986 роки - 0,28 га, 1987-1990 роки - 0,25 га, 1991 - 1993 роки - 0,21 га, 1994 - 2007 роки -

0,21 га.

37. Рішенням Пустомитівського районного суду від 24 вересня 2010 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , треті особи: Давидівська сільська рада, Управління Держкомзему Пустомитівського району Львівської області, про усунення порушень прав на землю та встановлення меж землекористування між користувачами земельної ділянки задоволено частково. Однак, рішенням Апеляційного суду Львівської області від 23 грудня 2010 року рішення Пустомитівського районного суду від 24 вересня 2010 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову. Підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 стало те, що при переході до спадкоємців права власності на житловий будинок, інші будівлі та споруди до них переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, і у розмірі, який необхідний для їх обслуговування, а не всією ділянкою, яка була закріплена за домоволодінням.

38. Відповідно до рішення Пустомитівського районного суду від 26 грудня

2014 року у справі № 450/2823/14-ц задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Давидівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області, про визнання права власності на будинок і користування земельною ділянкою у порядку спадкування за заповітом. Визнано за ОСОБА_1 право власності на будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 69, 4 кв. м та право на користування земельною ділянкою площею 0,31 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , у порядку спадкування після смерті діда ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

39. Згідно з актом комісії Давидівської сільської ради ОТГ від 03 травня

2019 року, розглянувши заяву ОСОБА_2 № 435 від 03 квітня 2019 року щодо відмови суміжного землекористувача ОСОБА_5 у підписанні акту погодження меж земельної ділянки, проведено обстеження території, внаслідок чого встановлено, що обміри, вказані у технічній документації, розробленій

ПП «Кайлас-К», відповідають фактичному використанню земельної ділянки та встановленій огорожі. Комісія вирішила погодити ОСОБА_2 акт

прийомки-передачі межових знаків на зберігання без підпису ОСОБА_5 .

40. Рішенням сесії Давидівської сільської ради ОТГ Пустомитівського району Львівської області № 3648-45/2019 від 13 серпня 2019 року затверджено акт комісії Давидівської сільської ради ОТГ від 03 травня 2019 року про розгляд заяви жительки с. Давидів - ОСОБА_2 .

41. Рішенням сесії Давидівської сільської ради ОТГ Пустомитівського району Львівської області № 4205-52/2020 від 07 лютого 2020 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою:

АДРЕСА_2 , та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,2231 га, кадастровий номер 4623682400:01:002:0355 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в

АДРЕСА_3 . Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 03 серпня 2021 року земельна ділянка кадастровий номер 4623682400:01:002:0355 загальною площею 0,2231 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд зареєстрована 05 листопада 2019 року.

43. Відповідно до договору дарування земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Слиш Л. Т. 14 липня 2020 року, зареєстрованого у реєстрі за № 1779, ОСОБА_2 безоплатно передала у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кожній по 1/2 частці земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 , загальною площею 0, 2231 га, кадастровий № 4623682400:01:002:0355.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

44. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

45. Згідно з положеннями пунктів 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

46. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

47. За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

48. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

49. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

50. Земля є унікальним обмеженим природним ресурсом. Земля є базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства.

51. Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

52. Верховний Суд зазначає, що на будь-якому етапі надання земельної ділянки у власність чи користування сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.

53. Звертаючись до суду з позовом у справі, що переглядається в касаційному порядку, ОСОБА_1 оспорював правомірність формування земельної ділянки, належної відповідачам, посилаючись на те, що вона частково сформована за рахунок земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, у зв`язку із чим він позбавлений можливості реалізувати своє право на її приватизацію.

54. Частинами першою, другою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

55. Відповідно частин першої - п`ятої, дев`ятої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

56. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.

57. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

58. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

59. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проєктами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

60. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

61. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц викладено правовий висновок, що погодження меж є допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки з власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради у затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Ненадання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акта узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

62. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14 та у справі № 350/67/15 зазначено, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. Водночас, стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не випливає, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж, необхідно вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки, правового значення вони не мають.

63. Встановивши, що сторони у справі є суміжними землекористувачами, ОСОБА_2 , реалізуючи своє право на приватизацію земельної ділянки, яка перебувала у її користуванні, звернулася до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації, розробила її та у зв`язку із відсутністю згоди позивача від підписання акта погодження меж, отримала рішення Давидівської сільської ради про затвердження акту комісії Давидівської сільської ради ОТГ від 03 травня

2019 року про узгодження меж земельної ділянки від 13 червня 2019 року

№ 3648-45/2019, а доказів того, що формування земельної ділянки ОСОБА_2 порушує права суміжних землекористувачів матеріали справи не містять, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваного рішення Давидівської сільської ради ОТГ Пустомитівського району Львівської області від 07 лютого 2020 року

№ 4205-52/2020 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 .

64. Судами попередніх інстанцій було надано належну правову оцінку доводам позивача про порушення його права на приватизацію суміжної земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні. Урахувавши, що земельна ділянка, якою користується позивач, не сформована, позивач не звертався до органу місцевого самоврядування з питання її приватизації, не ініціював розроблення проєктної документації та не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що земельна ділянка ОСОБА_2 була сформована за рахунок земельної ділянки, право на користування якої він набув у спадок після смерті свого діда ОСОБА_6 (рішення Пустомитівського районного суду від 26 грудня 2014 року у справі № 450/2823/14-ц), не заявляв в суді про проведення земельно-технічної експертизи з метою підтвердження своїх вимог щодо накладення частини земельної ділянки відповідачів на його земельну ділянку, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про недоведеність ОСОБА_1 факту порушення його права на оформлення отриманого у спадщину права користування землею.

65. Крім того, судами попередніх інстанцій правильно взято до уваги те, що спір між сусідніми земелекористувачами носить тривалий характер. У 2010 році батько позивача - ОСОБА_5 вже звертався до суду з позовом до

ОСОБА_2 про усунення порушень прав на землю та встановлення меж землекористування між користувачами земельної ділянкою (справа № 2-24/10). Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 23 грудня 2010 року у задоволенні зазначеного позову було відмовлено з підстав недоведеності права на користування земельною ділянкою саме у розмірі 0,32 га, як землею, яка використовується для прибудинкового, підсобного господарства, садівництва та городництва при домоволодінні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .

66. Колегія суддів звертає увагу на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17, згідно з яким правило, передбачене статтею 120 ЗК України, стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розташовану на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

67. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц, для висновків про порушення прав позивача визначенням меж сусідніх земельних ділянок мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивача, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста.

68. Доказів порушення права позивача та неможливості оформлення права власності на земельну ділянку, якою він користується, у зв`язку із формуванням та реєстрацією спірної земельної ділянки, матеріали справи не містять, про що було обґрунтовано зазначено судами попередніх інстанцій.

69. Згідно з положеннями пункту 5 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.

70. Відповідно до положень частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

71. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

72. Згідно з частинами першою - четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

73. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

74. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

75. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

76. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

77. Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

78. З урахуванням наведеного, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися із характером спірних правовідносин, нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, надали належну правову оцінку поданим сторонами доказам у їх сукупності та з огляду на недоведеність позивачем порушення свого права під час затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, яка належить відповідачам, її формування та реєстрації, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

79. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, фактично зводяться до переоцінки доказів, яким суди надали обґрунтовану правову оцінку.

80. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

81. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

82. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Марчук Г. О., які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Марчук Геннадій Олегович, залишити без задоволення.

2. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 квітня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара