04.10.2024

№ 450/446/16-ц

Постанова

Іменем України

04 березня 2020 року

м. Київ

справа № 450/446/16

провадження № 61-17203св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , неповнолітні: ОСОБА_6 , в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_3 ,

відповідач - ОСОБА_7 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди,

за касаційною скаргою адвоката Пащука Артема Ігоровича як представника ОСОБА_7 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 березня 2019 року у складі судді Данилів Є. О. та постанову Львівського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Шеремети Н. О., Цяцяка Р. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У лютому 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в своїх інтерерсах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звернулися до суду з указаним позовом, в якому просили стягнути з стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 230 000 грн моральної шкоди; на користь ОСОБА_2 220 000 грн моральної шкоди; на користь ОСОБА_3 300 000 грн моральної шкоди; на користь ОСОБА_4 250 000 грн моральної шкоди; на користь ОСОБА_5 260 000 грн моральної шкоди; на користь ОСОБА_6 270 000 грн моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог посилалися на те, що 12 липня 2015 року на автодорозі Мукачево-Івано-Франківськ-Рогатин-Львів в районі 423 км + 600, що поблизу с. Старе Село Пустомитівського району Львівської області відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля «Subaru Legacy», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_7 , внаслідок якої пішохід ОСОБА_8 від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці пригоди.

Постановою слідчого від 20 серпня 2015 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015140000000 від 13 липня 2015 року, закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.

Внаслідок трагічної загибелі дружини та матері позивачам завдана моральна шкода, яка полягає у стражданнях, яких вони зазнали у зв`язку з її втратою, що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків позивачів, постійного пригніченого стану, постійного відчуття тривоги, порушення сну, депресивного стану.

Ураховуючи наведене позивачі просили позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Пустомитівський районний суд Львівської області рішенням від 05 березня 2019 року позов задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 40 000 грн моральної шкоди; на користь ОСОБА_2 40 000 грн моральної шкоди; на користь ОСОБА_3 30 000 грн моральної шкоди; на користь ОСОБА_4 50 000 грн моральної шкоди; на користь ОСОБА_5 50 000 грн моральної шкоди; на користь ОСОБА_6 50 000 грн моральної шкоди. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Рішення районного суду мотивоване тим, що ДТП в якому загинула ОСОБА_8 сталося не з вини відповідача, а частково відбулося внаслідок необережних дій самої загиблої, яка перебувала в стані алкогольного сп`яніння. Внаслідок ДТП позивачам завдано сильних моральних страждань, спричинених смертю дружини та матері, вони змушені докладати додаткових зусиль для організації свого життя після її смерті.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Львівський апеляційний суд постановою від 19 серпня 2019 року рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 березня 2019 року залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що колегія суддів погоджується з визначеним районним судом розміром моральної шкоди, оскільки такий визначений з врахуванням принципу розумності та справедливості, з врахуванням характеру й обсягу моральних страждань позивачів, та з врахуванням обставин даної справи, зокрема, відсутності вини відповідача у заподіянні такої.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій 16 вересня 2019 року до Верховного Суду, адвокат Пащук А. І. як представник ОСОБА_7 ОСОБА_9 просить скасувати рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 березня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними та необґрунтованими, такими, що винесені з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Суди не взяли до уваги доводи відповідача, не спростували їх та не надали їм відповідної правової оцінки з метою приховання фактичних обставин справи, що вказує на незаконність оскаржуваних судових рішень.

Вимоги позивачів є безпідставними та необґрунтованими. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Беззаперечним фактом у даній справі є те, що ДТП сталася з вини пішохода, а відповідач вчинив усі необхідні дії в даній дорожній ситуації, щоб уникнути ДТП, що підтверджується відповідною експертизою.

Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка заподіяла шкоду, і самою шкодою. Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка заподіяла шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки всіх фактичних обставин справи.

При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК), у кожному конкретному випадку має вирішуватися з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Саме через свідомі винні дії потерпілої ОСОБА_8 , що підтверджується матеріалами справи, внаслідок ДТП вона отримала тілесні ушкодження від яких померла, що підтверджується матеріалами як кримінальної справи так і цивільної справи.

Слідство встановило, що у крові потерпілої ОСОБА_8 виявлено етиловий спирт в кількості - 2,51 проміле, а в сечі - 3,67 проміле, така концентрація етилового спирту може відповідати сильному алкогольному сп`янінню, причиною настання ДТП з технічної точки зору, є факт виходу пішохода ОСОБА_8 на смугу руху автомобіля, під керуванням водія ОСОБА_7 , на такій віддалі до останнього, яка була недостатньо для уникнення наїзду.

Суди мали надати належну оцінку матеріалам кримінального провадження, всім доказам та обставинам, що мають суттєве значення. Аналізуючи матеріали кримінального провадження очевидними є факти наявності умисних дій потерпілої ОСОБА_8 у настанні ДТП, внаслідок якої вона померла.

В результаті неповноти судового розгляду суди дійшли невірного та передчасного висновку.

Крім того, до позовної заяви позивачі долучили документи, які засвідчують факт

виплати страховою компанією відповідача грошових коштів на поховання.

Відповідно до статті 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «т» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Отже, страхова компанія мала б виплатити позивачам моральну шкоду приблизно в сумі 44 676 грн.

Оскільки позивачі до участі в розгляді справи не залучали страхову компанію відповідача, тому у задоволенні позову слід було відмовити.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви. Під час визначення розміру відшкодування також обов`язково дотримуватися принципів розумності і справедливості.

У своїй постанові від 12 вересня 2018 року у справі № 335/11779/16-ц Верховний Суд указав, що сама лише, наявність шкоди ще не породжує абсолютного права на її відшкодування будь-якою особою, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб`єкта такої відповідальності.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Пустомитівського районного суду Львівської області.

28 січня 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

12 липня 2015 року о 22 год. 20 хв. на автодорозі Мукачево-Івано-Франківськ-Рогатин-Львів в районі 423 км + 600, що поблизу с. Старе Село Пустомитівського району Львівської області відбулася ДТП за участю автомобіля «Subaru Legacy», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7 , внаслідок якої пішохід ОСОБА_8 від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці пригоди.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 05 серпня 2015 року № 539/2015, причиною смерті ОСОБА_8 є відкрита тупа черепно-мозкова травма у вигляді перелому кісток основи черепа, з крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку, що призвело до порушення мозкового кровообігу, з гострою емфіземою та вогнищевим набряком легень.

Згідно з висновком судово-токсикологічної експертизи від 20 липня 2015 року

№ 2199/2015-т у ОСОБА_8 виявлено етиловий спирт в кількості 2,51 проміле

в крові, 3,67 проміле в сечі.

Висновком судової автотехнічної експертизи від 28 липня 2015 року № 1/659 встановлено, що на момент огляду та дослідження автомобіля робоча гальмова система та система рульового керування автомобіля «Subaru Legacy», державний номерний знак НОМЕР_1 знаходяться в працездатному стані та можуть виконувати функції передбачені конструкцією. Система освітлення вказаного автомобіля знаходиться в частково несправному стані, з причин пошкодження (руйнування) лівої блок-фари, які утворились внаслідок ДТП.

З висновку судової автотехнічної експертизи від 17 серпня 2015 року № 3043 вбачається, що у даній дорожній ситуації водій автомобіля «Subaru Legacy», державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_7 повинен був, з технічної точки зору, керуватися вимогами підпункту 2.3 (підпункт «б»); 12.3 ПДР України, відповідно до яких водій повинен був своєчасно застосувати екстрене гальмування (як спосіб зупинки у межах найкоротшої, з можливих, віддалі) із моменту виникнення небезпеки для руху. Водій ОСОБА_7 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_8 шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування (як способу зупинки у межах найкоротшої, з можливих, віддалі), а тому немає підстав вважати, що дії водія ОСОБА_7 не відповідали вимогам підпункту 2.3 (підпункт «б»); 12.3 ПДР України. Причиною настання даної ДТП, з технічної точки зору, є факт виходу пішохода ОСОБА_8 на смугу руху вказаного автомобіля, під керуванням водія ОСОБА_7 на такій віддалі до нього, яка була недостатньою для уникнення наїзду.

Постановою заступника прокурора Львівської області Поліщука В. від 15 січня 2016 року постанову слідчого ВР ДТП СУ ГУМВС України у Львівській області Вольського О. М. від 20 серпня 2015 року про закриття кримінального провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України скасовано у зв`язку з тим, що досудове розслідування в порушення вимог статті 9 КПК України проведено без всіх необхідних слідчих дій.

Висновку судової автотехнічної експертизи від 26 травня 2016 року № 389 встановлено, що швидкість автомобіля «Subaru Legacy», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_7 , у місці наїзду могла складати величину не менше як 44 км/год.

Згідно з матеріалами кримінального провадження № 12015140000000, в діях ОСОБА_7 не вбачається порушень вимог ПДР України, які б перебували у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку із настанням ДТП, що мала місце 12 липня 2015 року, та її наслідками у вигляді загибелі потерпілої ОСОБА_8 .

Позивач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є чоловіком ОСОБА_8 (свідоцтво про укладення шлюбу серія НОМЕР_2 , видане 24 листопада 1990 року Звенигородською сільською радою народних депутатів Пустомитівського району Львівської області, актовий запис № 15).

Позивачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , неповнолітні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є дітьми загиблої ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвами про народження.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Страхове відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого в ДТП, а також особам, яким завдано шкоди смертю годувальника, та витрати на поховання, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюється у порядку, передбаченому параграфом 2 глави 82 ЦК України та Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Закон регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, завданої життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтею 23 Закону № 1961-IV передбачено, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Пунктом 27.3 Закону № 1961-IV визначено, що страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

На час ДТП відповідальність водія автомобіля «Subaru Legacy», державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/7086615 від 27 листопада 2014 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зробила висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Однак, суди на наведене уваги не звернули, судом першої інстанції не вирішено питання про склад осіб, які мали б брати участь у вирішенні справи та не встановлено відповідальність страхової компанії відповідача, факту виплати або причин не виплати страхового відшкодування моральної шкоди.

Доводи касаційної скарги в цій частині знайшли своє підтвердження в ході касаційного розгляду справи.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій за наслідками вирішення позовних вимог неправильно застосували норми матеріального права, ухвалили рішення з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Пащука Артема Ігоровича як представника ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 березня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. П. Курило