Постанова
Іменем України
18 березня 2020 року
м. Київ
справа № 452/635/19
провадження № 61-1369св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: прокуратура Львівської області, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Козія Тараса Васильовича на постанову Львівського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Шеремета Н. О., Цяцяка Р. П.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до прокуратури Львівської області, Державної казначейської служби України (далі - ДКС України) про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду.
Позовні вимоги мотивував тим, що 18 лютого 2008 року Самбірською міськрайонною прокуратурою порушено кримінальну справу № 166-0073 за фактом перевищення влади та службових повноважень працівниками Самбірського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області. 21 липня 2009 року щодо нього порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 365 Кримінального кодексу України (далі - КК України) та 25 червня 2010 року йому пред`явлено обвинувачення у вчиненні цього злочину, обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
Вироком Старосамбірського районного суду Львівської області від 15 червня 2015 року його визнано винним за частиною другою статті 365 КК України, призначено покарання. Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 25 травня 2016 року викладено резолютивну частину зазначеного вироку
у частині призначення покарання у такій редакції: вважати ОСОБА_1 засудженим за частиною другою статті 365 КК України до покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та іспитовим строком на 2 роки. Відповідно до пунктів 2 та 3 частини третьої статті 76 КК України на нього покладено ряд обов`язків та згідно зі статтею 54 КК України позбавлено спеціального звання - старшого лейтенанта міліції. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 грудня 2016 року вирок Старосамбірського районного суду Львівської області від 15 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 25 травня 2016 року в частині засудження за частиною другою статті 365 КК України скасовано, провадження у справі закрито за відсутністю в його діях складу злочину.
Вважав, що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності та незаконного засудження йому завдано моральну шкоду, яка полягає у погіршенні його репутації, вимушеним звільненням зі служби, втратою постійного місця праці, можливістю отримувати доходи, знайти роботу відповідно до своєї освіти та професії, а також порушені звичні життєві зв`язки.
Зазначав, що у зв`язку з порушенням відносно нього кримінальної справи, він користуватися послугами адвоката Козія Т. В ., за які було сплачено 100 000,00 грн згідно з договором про надання правової допомоги, акту про надання послуг та квитанції до прибуткового касового ордеру.
З огляду на викладене просив стягнути з Державного бюджету України на свою користь 325 494,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності, внаслідок чого він перебував під судом і слідством 78 місяців, та 100 000,00 грн витрат на правову допомогу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 02 травня 2019 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 325 215,80 грн на відшкодування моральної шкоди та 100 000,00 грн витрат на правову допомогу.
Суд першої інстанції керувався тим, що наявні підстави та умов для відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу незаконними діями досудового розслідування, відповідно до приписів статті 1176 Цивільного кодексу України (далі ? ЦК України), Закону України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі ? Закон), оскільки встановлено незаконність притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності. Обґрунтовані та доведені також є вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року апеляційну скаргу прокуратури Львівської області задоволено частково. Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 02 травня 2019 року в частині стягнення з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 100 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу скасовано. Ухвалено у цій частині нову постанову, якою у задоволенні цих вимог відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд керувався тим що відповідно до положень статей 133 137 ЦПК України такі витрати можуть бути відшкодовані учаснику справи за наявності підтвердження понесення ним таких витрат у цій справі, а не в іншій справі, у тому числі кримінальній.
Аргументи учасників справи
У січні 2020 року представник ОСОБА_1 - Козій Т. В. подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, просив постанову апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що вирішення питання понесених позивачем витрат на правничу допомогу у кримінальній справі, яка закрита за відсутністю складу злочину, чинним законодавством не передбачено, оскільки статтею 3 Закону визначено таке відшкодування.
Постанова апеляційного суду оскаржується в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правову допомогу, тому в іншій частині судові рішення в касаційному порядку не переглядаються.
Відзив іншими учасниками справи на касаційну скаргу не подано.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що 21 липня 2009 року щодо ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 365 КК України.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 22 грудня 2016 року вирок Старосамбірського районного суду Львівської області від 15 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 25 травня 2016 року в частині засудження ОСОБА_1 за частиною другою статті 365 КК України скасовано, провадження у справі закрито за відсутністю в його діях складу злочину.
У період з 25 червня 2010 року (часу пред`явлення обвинувачення та застосування запобіжного заходу) по 22 грудня 2016 року (закриття провадження у кримінальній справі) ОСОБА_1 перебував під слідством та судом.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових
і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За змістом статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Статтею 1176 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Отже, незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, завдана шкода відшкодовується державою у повному обсязі.
Згідно з пунктом 4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»
у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові підлягають також поверненню суми, зокрема сплачені ним у зв`язку з наданням юридичної допомоги.
Внаслідок закриття кримінального провадження позивач має право на відшкодування шкоди, у тому числі й відшкодування (повернення) сум, сплачених за надання йому юридичної допомоги, і право на таке відшкодування виникає згідно прямої вказівки закону.
Аналогічні висновки стосовно стягнення майнової шкоди у розмірі витрат громадянина, сплачених ним у зв`язку з наданням юридичної допомоги
у кримінальному провадженні, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15 (провадження
№ 14-342цс18), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 жовтня 2019 року у справі
№ 333/7311/16-ц (провадження № 61-32057св18).
Відповідно до частини першої, третьої статті 12, частини першої, шостої статті 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом першої інстанції установлено, що вимога позивача з приводу відшкодування витрат пов`язаних із наданням правової допомоги підтверджується договором про надання правової допомоги, актом про надання послуг та квитанцією до прибуткового касового ордера. Зокрема, відповідно до розрахунку витрат ОСОБА_1 на правову допомогу адвоката Козія Т. В.
у кримінальній справі № 166-0073, адвокат представляв інтереси позивача протягом всього часу досудового слідства, розгляду кримінальної справи
в судах, досудового розслідування, розгляду кримінального провадження
в Старосамбірському районному суді Львівської області, апеляційному суді Львівської області та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ. На підтвердження позовних вимог про відшкодування витрат на правову допомогу у кримінальній справі позивач надав договір № 2/02-11 від 14 лютого 2011 року про надання правової допомоги, акт № 1 від 23 грудня 2016 року про надання послуг, квитанцію до прибуткового касового ордеру на загальну суму 100 000,00 грн.
Апеляційний суд наведені положення закону не врахував та зробив помилковий висновок, що вирішення питання судових витрат, понесених учасником справи
у іншій справі, чинним цивільно-процесуальним законодавством не передбачено.
За таких обстави колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на його користь 100 000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Оскільки апеляційний суд скасував судове рішення в частині стягнення витрат на правову допомогу, яке в цій частині відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції в оскарженій частині і залишає в силі рішення суду першої інстанції в цій частині.
Керуючись статтями 400, 402, 413, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року в частині відмови у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до прокуратури Львівської області, Державної казначейської служби України про стягнення 100 000,00 грн витрат на правову допомогу скасувати.
Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 02 травня 2019 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до прокуратури Львівської області, Державної казначейської служби України про стягнення 100 000,00 грн витрат на правову допомогу залишити в силі.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Львівського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року у скасованій частині втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: І. О. Дундар
В. І. Журавель
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук