Постанова
Іменем України
23 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 453/1118/17
провадження № 61-18908св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - Приватне підприємство «Профіт»,
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Міко Трейдінг»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,
ВСТАНОВИВ:
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Профіт» (далі - ПП «Профіт») про стягнення за векселем.
На обгрунтування позовних вимог зазначив, що 05 серпня 2005 року між ПП «Нова Марка» та ПП «Профіт» укладено угоду № 42 про рекламно-інформаційне забезпечення, до якої 29 вересня 2010 року укладено додаток № 1, згідно якого погоджено зміни щодо оплати за виконані роботи, зокрема шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок замовника або шляхом видачі векселя.
У цей же день, у відповідності до статті 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», статей 3, 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», ПП «Профіт» як векселедавець в особі директора ОСОБА_4 на підставі угоди № 42 від 05 серпня 2005 року із внесеними до неї 29 вересня 2010 року змінами передало, а векселеотримувач ПП «Нова Марка» в особі директора ОСОБА_2 прийняло вексель серії АА № 2127648 номінальною вартістю 347 414,00 грн з терміном погашення до 29 вересня 2015 року, після чого 01 жовтня 2010 року передало його ОСОБА_1 (новому векселеотримувачу).
Позивач вказує, що вказаний вексель містить усі ознаки, обумовлені статтею 74 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, і є простим векселем.
У свою чергу, 01 жовтня 2010 року векселедавець ПП «Нова Марка» в особі директора ОСОБА_2 передав, а позивач ОСОБА_1 як векселеотримувач прийняв простий вексель серії АА № 2127648 номінальною вартістю 347 414,00 грн з терміном погашення до 29 вересня 2015 року, після чого, він вважається особою, у якої знаходиться вексель, тобто законним держателем.
На даний час, враховуючи ту обставину, що термін погашення згаданого простого векселя настав ще 29 вересня 2015 року, а виплату за таким векселем на користь позивача ОСОБА_1 не було здійснено, у ПП «Профіт», в силу положень статей 43, 47 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі, наявне перед держателем зобов`язання з оплати заборгованості за цим векселем у сумі 347 414,00 грн.
З урахуванням викладених обставин позивач просив суд стягнути з відповідача - ПП «Профіт» на свою користь заборгованість за векселем у розмірі 347 414, 00 грн.
У грудні 2017 року ПП «Профіт» звернулося до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання векселя таким, що не має вексельної сили.
На обгрунтування позовних вимог ПП «Профіт» зазначило, що простий вексель серії АА № 2127648 від 29 вересня 2010 року номінальною вартістю 347 414,00 грн з терміном погашення до 29 вересня 2015 року не відповідає вимогам, встановленим статями 75, 76 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі, а також статті 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні», оскільки такий не містить усіх обов`язкових реквізитів, зокрема на ньому відсутній підпис наявного на підприємстві головного бухгалтера, як і відтиск печатки підприємства на такому підписі.
Відтак, на переконання ПП «Профіт», простий вексель серії АА № 2127648 від 29 вересня 2010 року номінальною вартістю 347 414,00 грн з терміном погашення до 29 вересня 2015 року, є таким, що виданий з дефектом форми і, в силу статті 2 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, не має вексельної сили.
З урахуванням викладених обставин просило суд визнати вексель таким, що не має вексельної сили.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 30 березня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ПП «Профіт» на користь ОСОБА_1 заборгованість за простим векселем серії АА № 2127648 від 29 вересня 2010 року у розмірі 347 414,00 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ПП «Профіт» до ОСОБА_1 про визнання простого векселя серії АА № 2127648 від 29 вересня 2010 року таким, що не має вексельної сили, відмовлено.
Задовольняючи первісні позовні вимоги та відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірний вексель підписаний безпосередньо керівником ПП «Профіт», який скріплений печаткою ПП «Профіт» (векселедавцем), а тому відсутність підпису головного бухгалтера не позбавляє простого векселя вексельної сили.
Не погодившись з таким рішенням, ПП «Профіт» подало до суду апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року апеляційну скаргу ПП «Профіт» задоволено.
Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 30 березня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПП «Профіт» про стягнення за векселем відмовлено.
Зустрічний позов ПП «Профіт» до ОСОБА_1 про визнання векселя таким, що не має вексельної сили, задоволено.
Визнано простий вексель серії АА № 2127648 номінальною вартістю 347 414, 00 грн, який датовано 29 вересня 2010 року від імені ПП «Профіт» на ім`я ПП «Нова Марка» таким, що не має вексельної сили.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вексель, на підставі якого пред`явлено позов, не містить підпису головного бухгалтера підприємства- векселедавця, при наявності такої посади та особи, яка її обіймає.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У жовтні 2019 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку надійшла касаційна скарга на постанову Львівського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції судове рішення ухвалено без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
03 грудня 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи встановлені судом
Встановлено, що 05 серпня 2005 року між ПП «Нова Марка» та ПП «Профіт» укладено угоду № 42 про рекламно-інформаційне забезпечення, з терміном дії - до 31 грудня 2010 року. Усі розрахунки за такою угодою мали здійснюватися щомісяця згідно актів виконаних робіт, а, при необхідності, авансовими платежами.
29 вересня 2010 року, тобто протягом терміну дії угоди від 05 серпня 2005 року № 42, її сторони домовились про внесення змін до такої угоди шляхом укладення додатку № 1. Зміни стосувалися виключно пункту 2 угоди і полягали у подальшому здійсненні усіх розрахунків шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок замовника або шляхом видачі векселя.
29 вересня 2010 року ПП «Профіт», на підставі угоди № 42 про рекламно-інформаційне забезпечення від 05 серпня 2005 року із внесеними до неї 29 вересня 2010 року змінами згідно додатку № 1, видало та передало ПП «Нова Марка» простий вексель серії АА № 2127648 номінальною вартістю 347 414,00 грн, з терміном погашення - до 29 вересня 2015 року, а ПП «Нова Марка», у свою чергу, прийняло такий простий вексель, після чого, 01 жовтня 2010 року передало його ОСОБА_1 , а останній, у свою чергу, прийняв цей простий вексель.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відносини, пов`язані з обігом векселів в Україні, регулюються «Уніфікованим законом про переказний та простий векселі», що ратифікований Законом України від 06 липня 1999 року № 826-XIV «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі» Цивільним кодексом України та Законами України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 року № 3480-IV (далі - Закон № 3480-IV) та «Про обіг векселів в Україні» від 05 квітня 2001 року № 2374-III (далі - Закон № 2374-III).
Стаття 194 ЦК України визначає, що цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.
Згідно статті 14 Закону № 3480-IV векселем є цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов`язань та стягнення за векселями визначаються законом.
Статтею 196 ЦК України передбачено, що обов`язкові реквізити цінних паперів, вимоги щодо форми цінного паперу та інші необхідні вимоги встановлюються законом. Документ, який не містить обов`язкових реквізитів цінних паперів і не відповідає формі, встановленій для цінних паперів, не є цінним папером.
Згідно зі статею 75 Уніфікованого закону простий вексель містить такі реквізити: 1) назву «простий вексель», яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; 2) безумовне зобов`язання сплатити визначену суму грошей; 3) зазначення строку платежу; 4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; 5) найменування особи, якій або за наказом якої повинен бути здійснений платіж; 6) зазначення дати і місця видачі простого векселя; 7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).
Крім того, згідно статті 5 Закону Закон № 2374-III, вексель підписується від імені юридичних осіб власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. У разі якщо вексель підписується уповноваженою особою, до тексту векселя включається посилання на внутрішній документ юридичної особи, відповідно до якого уповноважена особа має право підписувати вексель.
Відповідно до статті 76 Уніфікованого закону документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті.
Простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред`явленням.
У разі відсутності особливого зазначення місце, де видано документ, вважається місцем платежу і, водночас, місцем проживання векселедавця.
Простий вексель, в якому не вказано місце його видачі, вважається виданим у місці, зазначеному поруч з найменуванням векселедавця.
Отже, згідно з приписами статей 75, 76 Уніфікованого закону, не впливає на вексельну силу відсутність лише таких обов`язкових реквізитів простого векселя: строку платежу; місце платежу; місце його видачі.
В пукті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08 червня 2007 року №5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов`язаних з обігом векселів» (далі - Постанова) зазначено, що виходячи зі змісту ч. 2 ст. 196 ЦК України і статей 2, 76 Уніфікованого закону документ, який не містить обов`язкових реквізитів, перелічених у вказаних статтях Уніфікованого закону, не є цінним папером (векселем), а може мати силу простої боргової розписки, за винятком випадків, прямо зазначених в абзацах 2-4 ст. 2, абзацах 2-4 ст. 76 Уніфікованого закону. Вимога векселедержателя про виконання вексельного зобов`язання, пред`явлена на підставі документа, що не відповідає формі та не містить обов`язкових реквізитів, підлягає відхиленню судом незалежно від пред`явлення позову про визнання векселя таким, що не має вексельної сили.
При цьому пунктом 4 вказаної Постанови встановлено, що при вирішення питання про наявність вексельних зобов`язань судам слід звертати увагу на додержання вимог вексельного законодавства щодо підписів зобов`язаних за векселем осіб. Згідно з ч. 3 ст. 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" вексель підписується від імені юридичних осіб власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою. За відсутності зазначених реквізитів підпису юридичної або фізичної особи останній теж слід вважати відсутнім, а сам вексель - таким, що виданий з дефектом форми і не має вексельної сили (ст. 2 Уніфікованого закону).
Визнаючи простий вексель серії АА № 2127648 від 29 вересня 2010 року таким, що не має вексельної сили, апеляційний суд виходив з того, що він виданий з дефектом форми, оскільки не містить підпису головного бухгалтера підприємства ПП «Профіт» (векселедавця) ОСОБА_3 .
Однак, на підставі наданих доказів не можливо достовірно встановити, що станом на день видачі векселя у векселедавця - ПП «Профіт» існувала посада головного бухгалтера та вказана вакансія була заповнена. Зокрема, в матеріалах справи відсутні відповідні копії трудового договору, наказу про прийняття на роботу, трудової книжки, посадової інструкції, штатного розпису підприємства, інших документів, на підставі яких можливо б було зробити висновок про наявність у ПП «Профіт» станом на 29 вересня 2010 року посади головного бухгалтера та працевлаштування на ній певної особи.
Разом з тим, копія відповіді Сколівського відділення Стрийської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 25 січня 2018 року № 5/0.1311.13-28-00 не підтверджує факт перебування ОСОБА_3 на посаді головного бухгалтера ПП «Профіт» станом на день видачі векселя, з огляду на те, що у цій відповіді міститься інформація виключно щодо того, що вказана особа була лише працівником ПП «Профіт» станом на III та IV квартал 2010 року, і аж ніяк не головним бухгалтером.
Крім того, згідно довідки, наданої ПП «Профіт» 29 березня 2018 року, вбачається, що в період з 01 липня 2010 року до 31 грудня 2010 року ОСОБА_3 була бухгалтером на ПП «Профіт». При цьому даних про те, що ОСОБА_3 займала саме посаду головного бухгалтера вказаного підприємства, зазначена довідка не містить.
Більш того, згідно наказу по ПП «Профіт» від 08 вересня 2015 року № 62 ОСОБА_3 була звільнена з 08 вересня 2015 року з посади бухгалтера (а не головного бухгалтера) зазначеного підприємства, чому апеляційний суд належної оцінки не надав.
Вказане свідчить про те, що апеляційним судом при апеляційному перегляді справи не встановлені фактичні обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, а висновки зроблені на підставі припущень, що суперечить приписам частини шостої статті 81 ЦПК України, яка встановлює, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Окрім того, судом апеляційної інстанції взагалі не досліджено питання стосовно можливості застосування наслідків спливу строку позовної давності у спірних правовідносинах за зустрічним позовом, про що було заявлено відповідачем за зустрічним позовом під час розгляду справи місцевим судом.
При цьому необхідно враховувати, що простий вексель серії АА № 2127648 було видано 29 вересня 2010 року, а зустрічний позов був поданий 07 грудня 2017 року, тобто зі спливом більше як семи років з моменту видачі спірного векселя.
Разом із тим, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Також апеляційним судом не досліджено питання дотримання векселедержателем законодавчо встановлених правил пред`явлення вимоги про виконання вексельного зобов`язання, що має істотне значення для вирішення судового спору.
На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Враховуючи, що апеляційним судом не встановленні фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене ним рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.
Під час нового розгляду суду належить врахувати вищенаведене, дослідити та належним чином оцінити зібрані у справі докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
За змістом статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Верховним Судом взято до уваги тривалий час розгляду судами вказаної справи, а тому, з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), суд касаційної інстанції дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд до апеляційного суду для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.
Керуючись статтями 400 409 411 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун