22.02.2023

№ 454/2628/19

Постанова

Іменем України

26 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 454/2628/19

провадження № 61-12115св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого (суддя-доповідач) - Мартєва С. Ю.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Сокальська міська рада Львівської області,

треті особи: Сокальський міський голова Кондратюк Вадим Іванович, перший заступник Сокальського міського голови Марчук Сергій Миколайович, Комунальний заклад дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 1 «Калинка» Сокальської міської ради Львівської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 02 липня 2020 року у складі судді Веремчук О. А. та постанову Львівського апеляційного суду від 24 червня 2021 рокуу складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Левика Я. А., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сокальської міської ради Львівської області, треті особи: Сокальський міський голова Кондратюк В. І., перший заступник Сокальського міського голови Марчук С. М., Комунальний заклад дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 1 «Калинка» Сокальської міської ради Львівської області (далі - КЗДО (ясла-садок) комбінованого типу № 1 «Калинка» Сокальської міської ради Львівської області), про визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення з посади, поновлення на посаді, стягнення втраченого заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивувала тим, що оскарженим розпорядженням від 30 серпня 2019 року № 20-к, виданим на бланку міського голови м. Сокаля, яке підписане не міським головою Кондратюком В. І., а його першим заступником - ОСОБА_2 , її звільнили з 31 серпня 2019 року із посади директора КЗДО (ясла-садок) комбінованого типу № 1 «Калинка» Сокальської міської ради Львівської області згідно із пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України за закінченням строку трудового договору з виплатою компенсації за невикористані відпустки протягом 2017-2019 років.

Зазначила, що отримала повний розрахунок при звільненні та трудову книжку.

Між тим, її звільнили під час стаціонарного лікування в Сокальській центральній районній лікарні (з 30 серпня до 07 вересня 2019 року).

Відповідно до рішення міської ради від 30 серпня 2019 року № 785 (з урахуванням пропозиції міського голови про її звільнення за закінченням строку трудового договору) міська рада погодила таке звільнення з 31 серпня 2019 року і доручила міському голові ОСОБА_3 призначити виконуючого обов`язки керівника закладу дошкільної освіти з дня виникнення вакантної посади до призначення нового керівника за результатами конкурсу.

Послалася на те, що Статутом КЗДО (ясла-садок) комбінованого типу № 1 «Калинка» Сокальської міської ради Львівської області контрактна система трудових відносин з керівником дошкільного закладу не передбачена.

Вважала, що керівником дошкільного закладу освіти працювала за трудовим договором з 01 жовтня 2003 року відповідно до наказу районного відділу освіти від 30 вересня 2003 року № 598, якому підпорядковувався цей дошкільний навчальний заклад.

Наказом відділу освіти Сокальської районної державної адміністрації (далі - Сокальська РДА) від 31 серпня 2004 року № 335 термін дії договору продовжено з 01 вересня 2004 року до 31 серпня 2009 року.

За наказом від 31 серпня 2009 року № 01-3/261 нею продовжено роботу на посаді завідувача ДНЗ № 1 м. Сокаля з 01 вересня 2009 року до 31 серпня 2014 року з укладенням 01 вересня 2009 року контракту між нею та відділом освіти Сокальської РДА на строк від 01 вересня 2009 року до 31 серпня 2014 року, який продовжений згідно з наказом відділу освіти Сокальської РДА від 27 серпня 2014 року № 40/К-1 на строк до 31 серпня 2019 року.

Стверджувала, що розпорядженням від 30 серпня 2019 року № 20-к перший заступник міського голови її звільнив з 31 серпня 2019 року з видачою трудової книжки та проведенням повного розрахунку.

Відповідно до наказів відділу освіти Сокальської РДА та контракту від 01 вересня 2009 року, дія якого неодноразово продовжувалась та в який не вносились зміни, вона перебувала на посаді завідувача ДНЗ № 1 м. Сокаля, якого вправі був звільнити з роботи після закінчення дії контракту лише відділ освіти Сокальської РДА.

Рішенням Сокальської міської ради від 31 жовтня 2018 року № 633, у зв`язку з реформою в галузі освіти та внесенням змін у чинне законодавство, змінили найменування та затвердили новий статут ДНЗ, який став КДЗО (ясла-садок) комбінованого типу № 1 «Калинка» Сокальської міської ради Львівської області.

Згідно із пунктами 6.1 і 6.2 Статуту управління закладом освіти здійснює його засновник - Сокальська міська рада, а безпосереднє керівництво роботою дошкільного навчального закладу - директор дошкільного закладу, якого призначає на посаду чи звільняє засновник з дотриманням чинного законодавства, з врахуванням Положення про порядок призначення та звільнення з посад керівників дошкільних закладів освіти, які належать до комунальної власності Сокальської територіальної громади, затвердженого рішенням Сокальської міської ради від 31 травня 2018 року № 532, та на яке послався міський голова ОСОБА_3 у своєму листі від 30 травня 2019 року з попередженням про звільнення із займаної посади після закінчення строку контракту.

Послалася на те, що з огляду на пункт 6.2 Статуту КДЗО (ясла-садок) комбінованого типу № 1 «Калинка» Сокальської міської ради Львівської області директора дошкільного навчального закладу призначає і звільняє з посади засновник закладу (Сокальська міська рада). Відповідно до пункту 11.1 Положення про порядок призначення та звільнення з посад керівників дошкільних закладів освіти, що належать до комунальної власності Сокальської територіальної громади, затвердженого рішенням Сокальської міської ради від 31 травня 2018 року № 532, з врахуванням якого оскарженим розпорядженням першого заступника міського голови її звільнено з займаної посади (роботи), правом звільнення керівника комунального дошкільного навчального закладу, зокрема за закінченням дії строкового трудового договору (контракту), наділений лише міський голова, а не його перший заступник, який і має право прийняти відповідне рішення.

Зазначила, що як на час укладення з нею строкових договорів відділом освіти Сокальської РДА, так і на час її звільнення Статут не передбачає контрактної системи трудових відносин з керівником дошкільного навчального закладу.

Керівник закладу освіти призначається засновником у порядку, визначеному законом та установчими документами.

Вважала, що відділ освіти Сокальської РДА з нею уклав договір як із завідувачем дошкільного навчального закладу.

Оскарженим розпорядженням від 30 серпня 2019 року № 20-к перший заступник Сокальського міського голови звільнив її з посади директора КДЗО (ясла-садок) комбінованого типу № 1 «Калинка» Сокальської міської ради Львівської області за закінченням строкового договору.

Стверджувала, що строковий трудовий договір чи контракт з нею, як директором, не укладали.

Відповідно до Статуту комунального закладу, затвердженого міською радою, позивач працювала на посаді директора цього дошкільного навчального закладу, що також підтверджується відомостями, внесеними в ЄДРПОУ.

Просила суд визнати незаконним та скасувати розпорядження першого заступника Сокальського міського голови від 30 серпня 2019 року № 20-к про звільнення позивача з 31 серпня 2019 року з роботи директора КДЗО (ясла-садок) комбінованого типу № 1 «Калинка» Сокальської міської ради Львівської області, поновити позивача на посаді директора КДЗО (ясла-садок) комбінованого типу № 1 «Калинка» Сокальської міської ради Львівської області з 31 серпня 2019 року, стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 серпня 2019 року по день ухвалення рішення, без утримання податків та інших обов`язкових платежів, стягнути на її користь з відповідача 25 000 грн у відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Сокальський районний суд Львівської області рішенням від 02 липня 2020 року у задоволенні позову відмовив.

Місцевий суд виходив з того, що всі дії відповідач вчинив відповідно до вимог чинного законодавства, отже, звільнення позивача є правомірним та законним.

ОСОБА_2 є першим заступником Сокальського міського голови, має відповідні повноваження та певні обов`язки.

Зазначив, що на час відрядження міського голови м. Сокаля (розпорядження від 29 серпня 2019 року № 102-к «Про відрядження») виконання обов`язків міського голови на час його відсутності, а саме відрядження 30 серпня 2019 року, покладено на першого заступника міського голови ОСОБА_2 .

Дійшов висновку, що процедура звільнення проведена правомірно.

Вважав, що припинення трудового договору за закінченням строку не потребує заяви чи якогось волевиявлення позивача.

Свою волю на укладення строкового трудового договору позивач вже виявила, коли подала заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором - контрактом.

Виходив із того, що одночасно ОСОБА_1 виявила і волю на припинення такого трудового договору (контракту) за закінченням строку, на який він був укладений шляхом підписання цього контракту.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Звільнити працівника за закінченням строку трудового договору можна як у період тимчасової непрацездатності, так і в період перебування його у відпустці, оскільки частиною третьою статті 40 КЗпП України встановлено заборону щодо звільнення працівників у період тимчасової непрацездатності та перебування у відпустці лише з ініціативи роботодавця, тобто з підстав, передбачених у статтях 40 41 КЗпП України.

Дійшов висновку, що перебування працівника на лікарняному у зв`язку з хворобою на час закінчення строку дії строкового трудового договору не є підставою для продовження трудових відносин, а є підставою для виконання зобов`язання роботодавця перед працівником щодо виплати допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю за перші п`ять днів хвороби.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

На рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Львівський апеляційний суд постановою від 24 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 02 липня 2020 року залишив без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що на підставі аналізу наявних у справі доказів суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що процедура звільнення не порушена та відповідає вимогам закону.

Відповідно до вимог трудового законодавства ОСОБА_1 у день звільнення отримала трудову книжку та остаточний розрахунок.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржені судові рішення та передати справу на новий розгляд.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 09 вересня 2021 року відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.

Підставою для відкриття касаційного провадження є пункти 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У жовтні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначила відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також те, що суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивувала тим, що перший заступник голови не має повноважень щодо звільнення позивач із займаної посади, оскільки міська рада на роботу її не приймала і такі повноваження не входили в його компетенцію.

Послалася на те, що суди не застосували норми частини другої статті 39-1 КЗпП України, а саме, що трудовий договір між позивачем і відділом освіти Сокальської РДА неодноразово переукладався, отже, має бути визнаний таким, що укладений на невизначений строк. Крім того, позивачу ніхто не пропонував продовжити трудовий договір та не попереджав її про зміну істотних умов праці.

Відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2021 року Сокальська міська рада Львівської області подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Зазначила, що Сокальська міська рада Львівської області є роботодавцем у спірних правовідносинах.

Крім того, перший заступник Сокальського міського голови Марчук С. М. мав достатньо повноважень для підписання розпоряджень про звільнення з посад керівників дошкільних закладів освіти, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Сокаль, оскільки виконував обов`язки міського голови на час перебування останнього у відрядженні відповідно до розпорядження від 29 серпня 2019 року № 102-к.

Сокальська міська рада Львівської області послалася на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 664/2284/16-ц.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що наказом відділу Сокальської РДА від 30 вересня 2003 року № 598 ОСОБА_1 перевели з посади дефектолога д/з № 5 м. Сокаля на посаду завідувача д/з № 1 м. Сокаля з 01 жовтня 2003 року до 31 серпня 2004 року.

Наказом від 31 серпня 2004 року № 335 відділ Сокальської РДА продовжив термін договору ОСОБА_1 перебування на посаді завідувача д/з № 1 м. Сокаля з 01 вересня 2004 року до 31 серпня 2009 року.

Згідно із контрактом з завідувачем дошкільної установи від 01 вересня 2009 року ОСОБА_1 призначили на посаду завідувача ДНЗ № 1 м. Сокаля на термін з 01 вересня 2009 року до 31 серпня 2014 року.

Наказом від 31 серпня 2009 року № 01-3/261 відділ Сокальської РДА продовжив термін контракту ОСОБА_1 на посаді завідувача ДНЗ № 1 м. Сокаля з 01 вересня 2009 року до 31 серпня 2014 року.

Наказом від 27 серпня 2014 року № 40/К-1 відділ Сокальської РДА продовжив термін контракту ОСОБА_1 на посаді завідувача ДНЗ № 1 м. Сокаля з 01 вересня 2014 року до 31 серпня 2019 року.

Рішенням від 31 жовтня 2018 року № 633 «Про зміну назв та затвердження статутів комунальних закладів дошкільної освіти, Сокальської міської ради Львівської області» Сокальська міська рада Львівської області ХХХІІІ сесії VII скликання, зокрема, змінила назву комунального закладу «Сокальський ясла-садок комбінованого типу № 1 «Калинка» Сокальської міської ради Львівської області» на «Комунальний заклад дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 1 «Калинка» Сокальської міської ради Львівської області»; затвердила Статут КДЗО (ясла-садок) комбінованого типу № 1 «Калинка» Сокальської міської ради Львівської області у новій редакції.

Рішенням від 31 травня 2018 року № 532 Сокальська міська рада затвердила Положення про порядок призначення та звільнення з посад керівників дошкільних закладів освіти, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Сокаля.

З листа Сокальської міської ради від 30 травня 2019 року № 462/02-37 вбачається, що 30 травня 2019 року ОСОБА_1 повідомили про те, що 31 серпня 2019 року спливає термін дії її контракту як керівника закладу дошкільної освіти, та про те, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, пункту 11.2 Положення про порядок призначення та звільнення з посад керівників дошкільних закладів освіти, що належать до комунальної власності Сокальської територіальної громади, затвердженого рішенням Сокальської міської ради від 31 травня 2018 року № 532, та підпункту 1 пункту 4.2 розділу IV контракту із завідувачем дошкільної установи буде видано розпорядження про звільнення позивача із займаної посади та оголошено конкурс на заміщення вакантної посади директора КДЗО (ясла-садок) комбінованого типу № 1 «Калинка» Сокальської міської ради Львівської області.

Рішенням від 30 серпня 2019 року № 785 позачергова сесія Сокальської міської ради погодила звільнення з посади директора КДЗО (ясла-садок) комбінованого типу № 1 «Калинка» Сокальської міської ради Львівської області за закінченням строку трудового договору згідно із пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

За розпорядженням від 30 серпня 2019 року № 20-к перший заступник Сокальського міського голови, на підставі Положення про порядок призначення та звільнення з посад керівників дошкільних закладів освіти, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Сокаль, звільнив позивача із займаної посади із 31 серпня 2019 року за закінченням строку трудового договору на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, а також про виплату ОСОБА_1 компенсації за невикористані відпустки.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Межі розгляду справи судом

Підставою для відкриття касаційного провадження є пункти 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України(відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах; суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів).

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

З огляду на частину третю статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що процедуру звільнення відповідач дотримав відповідно до вимог чинного законодавства, а тому звільнення позивача правомірне та законне.

ОСОБА_2 є першим заступником Сокальського міського голови, має відповідні повноваження та певні обов`язки. 30 серпня 2019 року на час відрядження міського голови м. Сокаля (розпорядження від 29 серпня 2019 року № 102-к «Про відрядження») виконання обов`язків міського голови на час його відсутності, а саме відрядження 30 серпня 2019 року, покладено на першого заступника міського голови ОСОБА_2 . У зв`язку із наведеним процедура звільнення проведена правомірно.

Припинення трудового договору після закінчення строку не потребує заяви чи якогось волевиявлення позивача.

Свою волю на укладення строкового трудового договору позивач вже виявила, коли подала заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором - контрактом. Одночасно позивач виразила і волю на припинення такого трудового договору (контракту) після закінчення строку, на який він був укладений шляхом підписання цього контракту.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Вважав, що перебування працівника на лікарняному у зв`язку з хворобою на момент закінчення строку дії строкового трудового договору не є підставою для продовження трудових відносин, а є підставою для виконання зобов`язання роботодавця перед працівником щодо виплати допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю протягом перших п`яти днів хвороби, отже, позов задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не погодилася із такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони дійшли їх унаслідок помилкового застосування норм матеріального права.

Щодо суті справи

Застосування частини третьої статті 40 КЗпП України у подібних правовідносинах перебувало предметом перегляду Верховного Суду.

Так, після подання касаційної скарги у справі, що переглядається, Верховний Суд у постанові від 07 вересня 2022 року у справі № 753/7130/20 дійшов таких правових висновків, які необхідно врахувати при вирішенні справи, яка переглядається.

Відповідно до частини третьої статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Рішенням Конституційного Суду України від 04 вересня 2019 року № 6-р(ІІ)/2019 у справі за конституційною скаргою особи щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 КЗпП України визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини третьої статті 40 КЗпП України. Конституційний Суд України зазначив, що положеннями частини третьої статті 40 КЗпП України закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці. Отже, непоширення такої вимоги на трудові правовідносини за контрактом є порушенням гарантій захисту працівників від незаконного звільнення та ставить їх у нерівні умови порівняно з працівниками інших категорій.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини третьої статті 40 КЗпП України є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 (провадження № 14-670цс19) висловила правовий висновок про те, що у разі порушення гарантії, встановленої частиною третьою статті 40 КЗпП України, негативні наслідки слід усувати шляхом зміни дати звільнення позивача, визначивши датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності (відпустки).

У зазначеній справі Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів касаційних скарг особи та адвоката в її інтересах, про те, що суд апеляційної інстанції, дослідивши, що позивача дійсно звільнено під час тимчасової непрацездатності, проігнорував сформульовану у законодавстві заборону на звільнення та не усунув порушення прав позивача шляхом зміни дати звільнення.

У справі, що переглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що згідно з копією довідки із Сокальської ЦРЛ від 07 вересня 2019 року та копією виписки епікризу стаціонарного хворого ОСОБА_1 з 31 серпня до 07 вересня 2019 року хворіла (т. 1, а. с. 45, 46).

Отже, звільнення 31 серпня 2019 року ОСОБА_1 з посади під час її тимчасової непрацездатності відбулося з порушенням вимог частини третьої статті 40 КЗпП України.

Водночас таке порушення трудових прав не є підставою для поновлення позивача на роботі, а підлягає усуненню шляхом зміни дати звільнення, тобто визначення дати припинення трудових відносин у перший робочий день після закінчення такого періоду.

Звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України відбулось правомірно, проте у період тимчасової непрацездатності, що свідчить про допущення відповідачем порушень норм частини третьої статті 40 КЗпП України.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про необхідність врахувати висновок Верховного Суду про застосування норми права у подібних відносинах, висловлений після подання касаційної скарги, шляхом зміни дати звільнення ОСОБА_1 з посадизавідувача ДНЗ № 1 м. Сокаля з 31 серпня 2019 року на 09 вересня 2019 року (перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності позивача).

Касаційна скарга не містить посилань на те, які саме докази, на думку позивача, є недопустимими.

Доводи касаційної скарги про те, що трудові відносини між сторонами повинні мати безстроковий характер, не ґрунтуються на чинному законодавстві.

У статті 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже, трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

За приписами частини першої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Крім того, відповідно до статті 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Виходячи із особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.

Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється за погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки у зв`язку з вагітністю, пологами і доглядом за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи у зв`язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт)).

Строк, на який працівник наймається на роботу, обов`язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором. У трудовій книжці робиться запис без посилання на строковий характер трудових відносин.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення його строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

У постановах Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 753/16193/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 761/27037/17-ц, від 06 грудня 2018 року у справі № 757/26016/17-ц викладено висновок, що «Підстави припинення трудового договору встановлено статтею 36 КЗпП України. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункт 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення. На цій підставі може бути припинений тільки строковий трудовий договір, укладений як строковий відповідно до закону. Якщо ж строковий трудовий договір укладено всупереч правилам статті 23 КЗпП України, то умова про строк є незаконною. Трудовий договір у такому разі вважається укладеним на невизначений строк, і він не може бути припинений у зв`язку із закінченням строку. Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договору. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України».

У постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року в справі № 591/5815/18 (провадження № 61-5154св20) міститься висновок про те, що «звільнення на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП за закінченням строку дії трудового договору не вважається звільненням з ініціативи роботодавця, підстави якого передбачені статтями 40 41 КЗпП України».

Суди встановили, що 30 травня 2019 року роботодавець повідомив ОСОБА_1 про те, що 31 серпня 2019 року спливає термін дії контракту з нею як з керівником закладу дошкільної освіти, та про те, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, пункту 11.2 Положення про порядок призначення та звільнення з посад керівників дошкільних закладів освіти, що належать до комунальної власності Сокальської територіальної громади, затвердженого рішенням Сокальської міської ради від 31 травня 2018 року № 532, та підпункту 1 пункту 4.2 розділу IV контракту із завідувачем дошкільної установи буде підготовлено розпорядження про звільнення позивача із займаної посади та оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади директора комунального закладу.

Позивач не подала заяви про звільнення за згодою сторін з метою прийняття на безстрокову форму трудового договору або про укладення нового контракту з нею, як з директором КЗДО (ясла-садок) комбінованого типу № 1 «Калинка» Сокальської міської ради Львівської області, як це передбачено контрактом, за два місяці до закінчення строку дії контракту.

Також не подала документи для участі в конкурсі на зайняття посади керівника цього закладу дошкільної освіти.

Термін дії контракту сплив 31 серпня 2019 року.

На підставі рішення Сокальської міської ради від 31 травня 2018 року № 532 «Про затвердження Положення про порядок призначення та звільнення з посад керівників дошкільних закладів освіти, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Сокаль» питання щодо погодження звільнення позивача із посади директора КЗДО (ясла-садок) комбінованого типу № 1 «Калинка» Сокальської міської ради Львівської області у зв`язку із закінченням строку трудового договору, за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України 30 серпня 2019 року розглянуто на позачерговій сесії Сокальської міської ради, на якій прийнято рішення № 785 «Про погодження звільнення з посади директора Комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 1 «Калинка» Сокальської міської ради Львівської області» у зв`язку із закінченням строку трудового договору, згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно виходив із відсутності підстав для поновлення на роботі.

Установивши, що позовні вимоги про поновлення позивача на роботі задоволенню не підлягають, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні похідних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Доводи касаційної скарги про те, що перший заступник голови не наділений повноваженнями щодо звільнення позивача із займаної посади, оскільки міська рада на роботу її не приймала і такі повноваження не входили в його компетенцію, є безпідставними, оскільки 30 серпня 2019 року на час відрядження міського голови м. Сокаля (розпорядження від 29 серпня 2019 року № 102-к «Про відрядження») виконання обов`язків міського голови на час його відсутності покладено на першого заступника міського голови - ОСОБА_2 .

Отже, звільнення провела уповноважена особа, яка виконувала обов`язки міського голови.

Посилання в касаційній скарзі на те, що суди не застосували норми частини другої статті 39-1 КЗпП України, а саме, що трудовий договір між позивачем і відділом освіти Сокальської РДА неодноразово переукладався, а тому має бути визнаний таким, що укладений на невизначений строк, а також те, що позивачу ніхто не пропонував продовжити трудовий договір та не попереджав її про зміну істотних умов праці, є неприйнятними.

Відповідно до частини другої статті 39-1 КЗпП України трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, вважаються такими, що укладені на невизначений строк, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23 цього Кодексу.

Суди встановили, що в наказі від 27 серпня 2014 року роботодавець зазначив про продовження ОСОБА_1 терміну контракту на посаді завідувача ДНЗ № 1 м. Сокаля з 01 вересня 2014 року до 31 серпня 2019 року. Підстава - заява працівника (т. 1, а. с. 16).

Також позивач та відповідач узгодили, що зміни та доповнення до цього контракту вносяться лише за згодою сторін, складеною у письмовій формі як додаткова угода (пункти 4.1, 4.6 контракту).

У пункті 4.2 контракту сторони визначили, що він припиняється, зокрема, після закінчення терміну дії контракту. При цьому відділ освіти і завідувач дошкільного закладу мають за згодою сторін не пізніше як за два місяці визначитись у такому: контракт припиняється або укладається на новий термін (т. 1, а. с. 13).

Справа містить письмове повідомлення роботодавця від 30 травня 2019 року, яким роботодавець повідомив позивача про звільнення, що відбудеться 31 серпня 2019 року за закінченням терміну дії контракту, згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України і буде оголошено конкурс на заміщення вакантної посади директора комунального закладу.

Отже, між сторонами укладено трудовий договір на визначений контрактом строк, а продовження строку дії контракту не дає підстав вважати, що він набуває статусу безстрокового трудового договору, при тому, що сторони у цьому випадку не дійшли згоди про його переукладення або продовження строку його дії.

Волевиявлення позивача на укладення саме строкового контракту підтверджується її особистим підписом на контракті, в якому визначений строк його дії.

Звільнення у зв`язку із завершенням дії контракту, по суті, не є розірванням трудового контракту, а є припиненням контракту у зв`язку із закінченням строку його дії.

Отже, контракт, у якому передбачено термін дії, який неодноразово переукладався, не вважається таким, що укладений на невизначений строк, оскільки за два місяці до закінчення строку дії контракту за згодою сторін його може бути продовжено або укладено на новий строк.

Якщо сторони при переукладенні контракту серед підстав його розірвання зазначили закінчення строку, враховуючи, що працівник належним чином інформований про умови укладеного договору, контракт розглядається як встановлений законом виняток із правила частини другої статті 39-1 КЗпП України.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 937/7998/19-ц та від 26 лютого 2020 року у справі № 607/2144/19.

Протягом дії контракту позивач не оскаржила його умови з підстав порушення трудових прав та не ініціювала внесення змін та доповнень до положень контракту, що свідчить про погодження позивача з умовами цього трудового договору, зокрема щодо його строковості.

Отже, доводи касаційної скарги про відсутність висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинахне знайшли підтвердження у справі, оскільки практика щодо застосування положень пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, частини другої статті 39-1 КЗпП Україниє сталою а Верховний Суд висловлював такі висновки, зокрема, у постановах від 19 травня 2021 року у справі № 591/5815/18, від 23 вересня 2020 року у справі № 937/7998/19-ц, від 26 лютого 2020 року у справі № 607/2144/19, від 06 грудня 2018 року у справі № 757/26016/17-ц.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частини третьої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зважаючи на встановлені судами обставини та визначені наведеною нормою процесуального права повноваження, Верховний Суд вважає за необхідне вийти за межі доводів касаційної скарги та врахувати висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 753/7130/20 та від 13 липня 2022 року у справі № 199/10206/19 щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Отже, рішення Сокальського районного суду Львівської області від 02 липня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 24 червня 2021 року необхідно змінити, дату звільнення ОСОБА_1 з роботи змінити із 31 серпня 2019 року на 09 вересня 2019 року (перший робочий день після закінчення перебування позивача на лікарняному). В іншій частині оскаржені судові рішення необхідно залишити без змін, оскільки відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції дійшов висновку про зміну оскаржуваних судових рішень лише в частині дати звільнення ОСОБА_1 з посади, відсутні підстави для стягнення з відповідача судового збору, оскільки по суті вимоги позивача залишилися без задоволення.

Керуючись статтями 400 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Змінити дату звільнення ОСОБА_1 з посадизавідувача ДНЗ № 1 м. Сокаля, зазначену у розпорядженні від 30 серпня 2019 року № 20-к, із 31 серпня 2019 року на 09 вересня 2019 року.

Решту рішення Сокальського районного суду Львівської області від 02 липня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 24 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий С. Ю. Мартєв Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк В. А. Стрільчук