№ 454/405/22

Постанова

Іменем України

31 травня 2023 року

м. Київ

справа № 454/405/22

провадження № 61-4220св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Сокальської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В. від 16 березня 2023 року.

Короткий зміст заявлених вимог

1. У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Сокальської міської ради, про позбавлення батьківських прав та призначення опікуна.

2. Свої позовні вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, щоІНФОРМАЦІЯ_1 померла його племінниця ОСОБА_3 , в неї залишився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьком дитини є ОСОБА_2 , з яким ОСОБА_3 з квітня 2008 року перебувала в зареєстрованому шлюбі. Цей шлюб рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 24 грудня 2014 року було розірвано.

3. Після розлучення ОСОБА_3 разом з сином ОСОБА_4 переїхала проживати до нього за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 з часу розлучення припинив брати участь у вихованні дитини та фактично кожен раз при зустрічі створював ОСОБА_3 проблеми, зокрема, завдавав їй тілесні ушкодження.

4. У 2019 році ОСОБА_3 захворіла та тривалий час лікувалася, зокрема, і за кордоном. У цей час ОСОБА_4 проживав з ним та називав його своїм дідусем.

5. ОСОБА_4 має інвалідність і потребує додаткової опіки, догляду та лікування.

6. ОСОБА_1 зазначав, що ОСОБА_2 покладених законом на батьків обов`язків щодо дитини не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, посильної трудової або будь-якої іншої участі у вихованні ОСОБА_4 . Всі питання щодо виховання дитини вирішували він та покійна ОСОБА_3 .

7. Також ОСОБА_1 стверджував, що ОСОБА_4 проживає в його сім`ї, знаходиться на його утриманні та догляді, оскільки у нього є всі необхідні умови для проживання та розвитку дитини.

8. Крім того, за життя ОСОБА_3 зверталася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення його батьківських прав щодо їх малолітнього сина ОСОБА_4 , однак позов не було розглянуто у зв`язку з її смертю.

9. Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітнього ОСОБА_4 та призначити його опікуном дитини.

Заперечення відповідача

10. ОСОБА_2 у суді першої інстанції зазначив, що у шлюбі з дружиною ОСОБА_5 у них народився син ОСОБА_6 . Проте шлюбні відносини у них не склалися і рішенням суду шлюб було розірвано. Однак коли дитина захворіла і в трирічному віці було встановлено остаточний діагноз, то вони з дружиною примирилися і почали проживати спільно в будинку матері ОСОБА_5 . Потягом цього часу він їздив на заробітки і його часто не було вдома. Проте по приїзду він брав активну участь у житті і вихованні сина. Шлюбні відносини погіршилися, і вони в результаті повторно розірвали шлюб. З того часу дружина встановила графік зустрічі сина з ним, на що відповідач погодився і завжди бачився з сином без перешкод. Після того як дружина захворіла, у них була домовленість про те, що син буде на час її лікування проживати у її тітки. Проте дружні відносини з тіткою дружини не склалися, оскільки тітка не давала можливості бачитися йому з сином, ним було викликано наряд поліції. Зазначав, що проживає у квартирі свого батька в м. Сокаль і у нього є всі умови для нормального проживання дитини. Його батьки хочуть брати участь у житті внука ОСОБА_6 і допомагати у його догляді та лікуванні. Крім того вказував на те, що з часу смерті його дружини, дядько і тітка не дають йому можливості бачитися з сином. Подарунки, які він купував сину вони йому повертають, від нього і його батьків не приймають жодної допомоги. На неодноразові його спроби побачитися з сином біля садочку чи біля школи викликають наряд поліції та обмежують його у побаченнях з сином. Просив суд не позбавляти його батьківських прав, а дати можливість спільно проживати з ним та дбати про його фізичний та моральний розвиток.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

11. Рішенням Сокальського районного суду Львівської області у складі судді Струс Т. В. від 12 вересня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

12. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітнього ОСОБА_4 не містить мотивованих висновків щодо необхідності позбавлення батьківських прав та того чи відповідає позбавлення батьківських прав інтересам дитини, ґрунтується фактично на доводах ОСОБА_1 та наданих ним документах, які об`єктивно не можуть бути належними доказами для підтвердженням факту ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків.

13. Під час розгляду питання щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав останній був присутнім на комісії та заперечував щодо позбавлення його батьківських прав відносно сина ОСОБА_6 , зазначаючи, що у нього є всі умови для нормального розвитку і життя дитини, а також зазначив, що йому забороняє сім`я позивача приймати участь у вихованні дитини.

14. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав є недоцільним. Застосування такого крайнього заходу впливу не обґрунтовано.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

15. Постановою Львівського апеляційного суду від 16 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 12 вересня 2022 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Призначено опікуном малолітнього ОСОБА_4 - ОСОБА_1 .

16. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2 свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками і не піклується про фізичний та духовний розвиток сина, зокрема, не забезпечує його матеріальною допомогою, не цікавиться навчанням дитини, не створює жодних умов для нормального спілкування з дитиною.

17. Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити свою поведінку. Доводи відповідача, що йому чиняться перешкоди у спілкуванні з сином, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Він не звертався до органу опіки та піклування для забезпечення його участі у вихованні та спілкуванні з дитиною. Заяву про встановлення порядку спілкування з дитиною вперше ОСОБА_2 подав до органу опіки та піклування під час апеляційного розгляду цієї справи 02 березня 2023 року.

18. Підстави для неврахування висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_4 судом не встановлені.

19. Крім того, позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, права на спілкування з дитиною і побачення з нею, виконання своїх батьківських обов`язків, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

20. Також встановлено, що позивач створив усі умови для повноцінного фізичного і духовного розвитку дитини, його навчання, підготовки до самостійного життя, зокрема: забезпечує його необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; надає дитині доступу до культурних га інших духовних цінностей; сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; виявляє інтерес до внутрішнього світу ОСОБА_4; створює усі необхідні умови для отримання дитиною освіти.

Узагальнені доводи касаційної скарги

21. 20 березня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 16 березня 2023 року та залишити в силі рішення Сокальського районного суду Львівської області від 12 вересня 2022 року.

22. Підставами касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема застосування норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 11 грудня 2019 року у справі № 454/1619/18, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 15 квітня 2021 року у справі № 243/13192/19-ц, від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17, від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вважає, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, зокрема не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

23. ОСОБА_2 у касаційній скарзі зазначав, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що після смерті ОСОБА_3 він намагався забрати у ОСОБА_1 свого сина ОСОБА_4 до себе, оскільки він має власне житло та все необхідне для забезпечення розвитку дитини, однак останій йому у цьому перешкоджав. У зв`язку із створенням ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні з сином він неодноразово звертався до правоохороних органів із відповідними заявами.

24. Також наголошує на тому, що він відносно свого сина ніколи насильницьких дій не вчиняв, з сином має дружні, нормальні стосунки, син його любить і хоче проживати разом з ним. За час життя разом із ОСОБА_3 він постійно піклувався про сина, приймав участь у його виховані та спілкувався з ним.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

25. Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 454/405/22.

26. Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2023 рокусправу № 454/405/22 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

27. У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначив, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом апеляційної інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

28. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 29 квітня 2008 року, який рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 24 грудня 2014 року було розірвано.

29. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 26 вересня 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Сокальського районного управління юстиції Львівської області.

30. Відповідно до консультаційного висновку спеціалістів від 24 вересня 2015 року № 225 у ОСОБА_4 наявні психіатричні захворювання у зв`язку з чим дитина потребує більшого, ніж звичайні діти, професійного догляду, постійної уваги, проходження курсів індивідуальної реабілітації, дієти, медикаментозного лікування. Дитина перебуває на обліку у профільного лікаря.

31. З 15 лютого 2017 року ОСОБА_4 встановлено інвалідність, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 .

32. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджує свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 , видане 02 лютого 2022 року Сокальським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

33. Відповідно до акта Сокальської міської ради Львівської області про фактичне місце проживання ОСОБА_4 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_1 . Умови проживання є задовільними.

34. Згідно з довідкою про доходи № 2765 1301 6177 2714, виданою 07 лютого 2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, сума пенсії ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2021 року до 31 січня 2022 року складає 41 490,06 грн.

35. Відповідно до довідки ДП «Львіввугілля» від 07 лютого 2022 року № 11-1-35 ОСОБА_1 працює в ДП «Львіввугілля» електромонтером ІV розряду господарського комплексу з 01 квітня 2004 року до цього часу.

36. З довідки Сокальської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 Сокальської міської ради Львівської області від 07 лютого 2022 року № 04-06/9 про участь батька учня 3-А класу Сокальської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 ОСОБА_4 у шкільному житті дитини вбачається, що ОСОБА_4 регулярно відвідує заняття. Дитина є охайною і доглянутою. Навчанням дитини займається бабуся і дідусь ОСОБА_25. Батько ОСОБА_2 не підтримує контакти зі школою, де навчається дитина, шкільним життям сина не цікавиться із вчителями не знайомий.

37. Відповідно до довідки Комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 5 «Сонечко» Сокальської міської ради Львівської області від 07 лютого 2022 року № 11 ОСОБА_4 відвідував групу компенсуючого типу (підвищеної індивідуальної корекції) № 8 КЗДО (ясел-садка) комбінованого типу № 5 «Сонечко» Сокальської міської рази з вересня 2016 року до серпня 2019 року. Зазвичай в заклад дошкільної освіти дитину приводила і забирала мама. Тато в садочку був всього кілька разів. В сім`ї були періодично конфліктні ситуації між батьками ОСОБА_6 , про що нас інформувала мама. ОСОБА_3, важко занедужавши, довірила виховання сина своєму дядькові, хресному батькові - ОСОБА_1 та його дружині. Дядько та тітка приводили ОСОБА_6 на індивідуальні заняття до вчителя-дефектолога, оскільки в дитини були труднощі зі звуковимовою. Перебуваючи в люблячій і дружній сім`ї дядька та тітки, ОСОБА_6 був завжди доглянутим, життєрадісним. Пам`ятаємо, як одного разу, прийшовши в садок, дядько ОСОБА_9 зі сльозами на очах промовив: « Ніколи б не подумав, що у своєму віці ми будемо знову батьками». Віримо, що хрещені батьки ОСОБА_3 зроблять усе можливе, щоб ОСОБА_6 зростав щасливим, розумним, люблячим.

38. Згідно з довідкою Львівського обласного центру соціальних служб від 17 червня 2022 року № 276 про проходження навчання кандидатів в опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі ОСОБА_1 пройшов курс підготовки кандидатів в опікуни 13-17 червня 2022 року загальним обсягом 5 занять (30 годин).

39. Сокальська міська ради Львівської області, як орган опіки та піклування, надала висновок від 16 травня 2022 року № 6, у якому визнано доцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

40. ОСОБА_2 обвинувачувався у тому, що спричинив матері дитини ОСОБА_3 тілесні ушкодження, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, у присутності дитини ОСОБА_4 . За цими фактами в Єдиному реєстрі досудових розслідувань (далі - ЄРДР) внесено кримінальні провадження від 28 грудня 2012 року № 12012150310000118, від 19 листопада 2019 року № 12019140310000650 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 125 Кримінального кодексу України (далі - КК України), він допускав фізичне та психологічне насильство в сім`ї, дозволяв собі нецензурні висловлювання щодо дитини і її матері.

41. Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 19 листопада 2019 року за № 12019140310000650 за частиною першою статті 125 КК України, було предметом розгляду Сокальського районного суду Львівської області, під час якого встановлено, що ОСОБА_2 обвинувачувався у заподіянні 18 листопада 2019 року легких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_3 , матері малолітнього ОСОБА_4 , яка з дитиною в цей час проживала в будинку позивача.

42. Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 04 грудня 2019 року у справі № 454/3189/19 кримінальне провадження щодо обвинувачення ОСОБА_2 у вчинені злочину, передбаченого частиною першою статті 125 КК України, закрито у зв`язку з відмовою потерпілої ОСОБА_3 від обвинувачення.

43. 21 травня 2022 року ОСОБА_2 звертався до начальника відділення поліції № 2 Червоноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області із заявою про прийняття мір відносно ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_7 , які насильно утримують його сина ОСОБА_4 від побачень із ним.

44. З відповіді відділення поліції № 2 Червоноградського районного відділу поліції щодо розгляду звернення ОСОБА_2 вбачається, що за результатами перевірки в діях ОСОБА_1 не встановлено ознак кримінального правопорушення, тому подальший розгляд повідомлення припинено згідно з Законом України «Про звернення громадян».

45. Відповідно до довідки Приватного підприємства «Ярина» Санаторій «Конвалія» від 26 червня 2022 року ОСОБА_4 у період з 31 травня 2022 року до 26 червня 2022 року пройшов курс лікування з приводу аутизму.

46. Свідок ОСОБА_12 у суді першої інстанції показала суду, що з позивачем перебуває у дружніх відносинах, а відповідач є її колишнім зятем та їх відносини є неприязними. Її дочка ОСОБА_5 одружилася з ОСОБА_2 та у шлюбі у них народився син ОСОБА_6 . Після народження дитини вони ще у шлюбі проживали два роки, потім розірвали шлюб. Коли ОСОБА_5 і ОСОБА_13 дізналися, що дитина захворіла, вони повторно уклади шлюб і знову почали жити сім`єю. Проте сімейні відносини не склалися і її дочка подала заяву на розлучення, після чого шлюб було знову розірвано. Коли ОСОБА_13 приходив до її помешкання, щоб побачитися з сином, вона забороняла йому заходити, оскільки її дочка є розлученою і він не має права бути на її подвір`ї. Пізніше дитина почала ходити в садок, тому дочка переїхала з сином до свого дядька ОСОБА_9 з родиною, оскільки садок знаходився в м. Сокаль, а вона жила в селі. Їй невідомо чи приходив батько дитини до сина чи надавав фінансову допомогу, оскільки вона працювала і жила в іншому населеному пункті.

47. Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показала, що товаришує з ОСОБА_15 , яка є хрещеною матір`ю ОСОБА_6 . Коли захворіла ОСОБА_5 , то вона допомагала фінансово їй на лікування. Часто приходила до помешкання пана ОСОБА_9 і бачила його прихильне ставлення до дитини. Для ОСОБА_6 були усі умови для належного навчання та проживання. Батька дитини ОСОБА_16 вона не бачила.

48. Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що покійна ОСОБА_5 була її хрещеною донькою, тому з народження знає маленького ОСОБА_6 . Оскільки в селі, де проживала ОСОБА_5 з сином, спеціалізованого садка не було, то вона переїхала до неї і її чоловіка проживати у м. Сокаль. Після того, як ОСОБА_3 захворіла, вона та її чоловік ОСОБА_9 взяли повністю обов`язок по лікуванні та догляду щодо ОСОБА_6 . Її чоловік возив дитину на оздоровлення в дельфінарій, займався його лікуванням та доглядом. Батько дитини ОСОБА_18 приходив до дитини два або три рази на тиждень. Після зустрічі дитини з батьком ОСОБА_6 себе погано почував, припиняв розмовляти і ставав нервовим. Тому, на її думку, зустрічі дитини з батьком негативно впливають на неї. Крім того, ОСОБА_13 при зустрічі з дитиною перебував неодноразово в стані алкогольного сп`яніння.

49. Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні показала, що перебуває у дружніх відносинах з ОСОБА_20 та його сім`єю та знає, що у нього проживає дитина ОСОБА_6 . Коли вона приходила в гості, а це приблизно один раз у три місяці, то для дитини створені всі умови для проживання і навчання. Крім того на подвір`ї є батут, гірка на різні іграшки. Бачила, що позивач з ОСОБА_6 гуляли разом.

50. Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні показав, що часто приходив до них в гості. ОСОБА_6 він постійно там бачив та звернув увагу, що для дитини створені всі умови для нормального життя та розвитку. В дитина є своя кімната, яка облаштована усім необхідним для навчання і розвитку. Відповідача жодного разу він біля дитини не бачив.

51. Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні показала, що була близькою подругою ОСОБА_5 . Батько дитини ОСОБА_13 не допомагав і не приймав участі в житті дитини. Позивач та його дружина ОСОБА_23 дуже гарно відносяться до дитини, люблять його та дбають про нього. В свою чергу дитина теж їх любить, атмосфера в цій сім`ї є дуже сприятливою для життя ОСОБА_6 .

52. Свідок ОСОБА_24 показала в судовому засіданні, що товаришує з дочкою позивача. Знає, що ОСОБА_6 проживає в цій сім`ї і його там дуже люблять і про нього там піклуються. Знає відповідача з поганої сторони, так як він не приймає участі в житті дитини та не допомагає фінансово. При розмові ОСОБА_6 сказав їй, що хоче проживати з дядьком ОСОБА_9 , так як тата він боїться.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

53. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

54. Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

55. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

56. Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

57. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

58. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

59. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

60. Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

61. Відповідно до статей 3, 18 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

62. На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладено у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з приписами яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

63. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

64. Взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване зазначеним положенням Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.

65. Суд має встановити справедливий баланс між різними конкуруючими правами. Роблячи це, потрібно переконливо аргументувати свої рішення і забезпечити процесуальну справедливість усього процесу.

66. В якості правових підстав позову про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо його малолітнього сина ОСОБА_4 позивач ОСОБА_1 посилався на пункт 2 частини першої статті 164 СК України, відповідно до якого мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

67. Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, виходив із того, що ОСОБА_2 свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками і не піклується про фізичний та духовний розвиток сина ОСОБА_4 , зокрема, не забезпечує його матеріальною допомогою, не цікавиться навчанням дитини, не створює належних умов для нормального спілкування з дитиною. Орган опіки і піклування визнав позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 доцільним.

68. Колегія суддів Верховного Суду, виходячи із обставин, встановлених судами, та вищевказаних норм, не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

69. Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини та статті 150 СК України батьки несуть основну відповідальність щодо виховання та розвитку дитини.

70. У частині першій статті 151 СК України закріплено переважне право батьків перед іншими особами на особисте виховання дитини. Права батьків щодо виховання дитини розцінюються як засіб виконання ними своїх обов`язків щодо неї.

71. Положеннями частини другої статті 151 СК України передбачено право батьків залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.

72. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (частина четверта статті 155 СК України), - у тому числі позбавлення батьківських прав з підстав та у порядку, що визначені статтею 164 СК України.

73. У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

74. За ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей передбачена адміністративна відповідальність (стаття 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

75. Відповідно до правових висновків, викладених у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18), від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17 (провадження № 61-12023св18), від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17 (провадження № 61-11607св19), від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17 (провадження № 61-18550св19), від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18 (провадження № 61-22060св19), від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17 (провадження №61-4149св19), від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18 (провадження № 61-20399св19), від 13 жовтня 2021 року у справі № 359/8130/19 (провадження № 61-9758св21), позбавлення батьківських прав за пунктом 2 частини першої статті 164 СК України має такі особливості: ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками; позбавлення батьківських прав є виключною мірою, що тягне за собою правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини, передбачені статтею 166 СК України; розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

76. У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06 зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

77. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

78. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

79. У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

80. Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

81. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

82. Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

83. Судом першої інстанції встановлено, що матеріали справи не містять достатніх доказів того, що поведінка ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_4 є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками щодо малолітнього сина. Під час розгляду справи у судді ОСОБА_2 повідомив суд, що вчиняє відповідні дії, спрямовані на участь у житті малолітньої дитини, проте ОСОБА_1 і члени його сім`ї створюють перешкоди у спілкуванні з дитиною.

84. Висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_4 не мітить жодних обґрунтувань прийняття такого рішення.

85. У матеріалах справи відсутні докази застосування до ОСОБА_4 заходів впливу у зв`язку із неналежним виконанням батьківських обов`язків з боку органів Національної поліції, органів опіки та піклування, суду, у тому числі притягнення до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків.

86. Певні дії ОСОБА_2 свідчать, що він вживав заходів для участі у вихованні сина, що підтверджується тим, що він звертався із відповідними заявами до правоохоронних органів, ГУ національної соціальної сервісної служби у Львівській області та до органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Сокальської міської ради, що підтверджують його заяви від 21 травня 2022 року, від 01 лютого 2023 року та від 02 березня 2023 року (а. с. 45, 173, 190).

87. Очевидно, що вжиті ОСОБА_2 дії та заходи не можна визнати достатніми для висновку про належне виконання батьківських обов`язків щодо виховання, піклування, утримання і розвитку сина ОСОБА_4 . У той же час такі дії свідчать про можливість зміни поведінки батька за допомогою та участі органів опіки та піклування.

88. Обставини цієї справи свідчать про наявність підстав для того, щоб попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків, налагодити контакт з дитиною, приймати участь у вихованні, розвитку та піклуванні щодо дитини.

89. Колегія суддів вважає за доцільне звернути увагу, що залишення поза увагою попередження про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків визнано у справі № 149/2510/21 достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанова Верховного Суду від 23 листопада 2022 року).

90. Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що в цій справі позивач не довів необхідності застосування до відповідача такої крайньої санкції як позбавлення батьківських прав (розриву кровного споріднення) та позитивного впливу від застосуванні цієї санкції на дитину.

91. Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

92. Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

93. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 412 ЦПК України).

94. Відповідно до статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

95. У зв`язку з цим із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 3 969,60 грн.

Керуючись статтями 141 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного суду від 16 березня 2023 року скасувати.

3. Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 12 вересня 2022 року залишити в силі.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, що складаються із судового збору за подання касаційної скарги, у розмірі 3 969 (три тисячі дев`ятсот шістдесят дев`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович